Урок, Презентація ( Тема: Національна політика. Права національних меншин.)

Мелітопольська загальноосвітня школа №1

ВІДКРИТИЙ УРОК ПО ТЕМІ:

Національна політика.

Права національних меншин

 Розробила:

вчитель вищої категорії

Романцова О.М.

2018

Тема уроку: Національна політика. Права національних меншин

Мета:   

• Сформувати у учнів уявлення про законодавче регулювання національних та мовних відносин в Україні, сформувати уявлення про національний склад населення України, права національних меншин, українську діаспору;
• Розвивати вміння і навички систематизувати вивчений матеріал у таблицях, будувати діаграми, працювати зі статичним матеріалом, працювати з новими поняттями,  документами, роботи в групах. 
• Виховувати повагу та толерантність  до всіх націй та народностей, що населяють Україну та місто Мелітополь,  патріотизм, почуття національної гідності, демократичне мислення, виховувати повагу до права.

Основні поняття: національні меншини, державна мова, діаспора, емігрант, міжнаціональні конфлікти, корінне населення, інтеркультурний буквар.

Тип уроку: урок-конференція (журналістське розслідування)

Хід уроку:

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1. Подається матеріал, як проходила підготовка учнів до  уроку-конференції
2. Оголошення присутніх на уроці і яке відношення вони мають до уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

ПЛАН   ЖУРНАЛІСТСЬКОГО  РОЗСЛІДУВАННЯ

1. Особливості правового регулювання міжнаціональних відносин в Україні
2. Законодавчі акти, які регулюють національну політику України
3. Права національних меншин
4. Українська діаспора в Україні
5. Портрет українського емігранта
6. Де у світі більше всього українських мігрантів
7. Чи хочуть українці виїхати за кордон на постійне місце проживання
8. Політика України у сфері використання мов
9. Міжнаціональні конфлікти, приклади
10. Що ми зможемо зробити, щоб не допустити міжнаціональних конфліктів
11. Анкетування учнів в школі, як Ви відноситися до людей іншої національності
12. Статистика національних меншин в ЗОШ №1
13. Корінне населення м. Мелітополя
14. Щорічні  міжнаціональні фестивалі м. Мелітополя
15. Інтеркультурний буквар м. Мелітополя.

1. Мотивація навчальної діяльності: Чи можете Ви з упевненістю сказати, якої Ви  та Ваші батьки національності?  Чи впливає національний склад населення на кількість населення у державі?  На що він може впливати?         ( Перегляд відеоролику https://www.youtube.com/watch?v=IqKt-IEbznU   та обговорення його змісту )

Розповідь вчителя. Проблема національних меншин є дуже актуальною для України, на території якої проживають понад  130 національностей. Українці становлять 77,8%, росіяни – 17,3%; далі йдуть білоруси (0,5%), молдовани (0,5%), кримські татари (0,5%), болгари (0,4%), угорці, румуни та поляки (по 0,3%), євреї (0,2%) та інші. ( Перегляд відеоролику https://www.youtube.com/watch?v=7ZYGAgVC5nA)

Кожна з представлених в Україні етнічних груп так чи інакше прагне зберегти свою мову, культурну спадщину, традиції, які в кінцевому рахунку формують основи національної ідентичності, забезпечують можливості для підтримки життєдіяльності й розвитку культури того чи іншого етносу, підтримки його соціальної й політичної спроможності. Однією з головних умов для цього є законодавчо закріплені та підтримувані державою права національних меншин. У ст.1 закону” Про національні меншини в Україні” зазначено,  що Україна гарантує  громадянам  республіки  незалежно від  їх  національного  походження  рівні  політичні,   соціальні, економічні  та  культурні  права  і  свободи,  підтримує  розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.                Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних  підставах.     При забезпеченні прав  осіб,  які  належать  до  національних  меншин, держава виходить з того, що вони  є  невід'ємною  частиною загальновизнаних прав людини. Так це чи ні ми дізнаємося сьогодні протягом нашого уроку.

Розглянемо 1 питання нашого плану - . Особливості правового регулювання міжнаціональних відносин в Україні

Розповідь учня.

* Політика у сфері міжнаціональних відносин є одним із магістральних напрямів діяльності держави, що набуває особливо важливого значення в контексті становлення громадянського суспільства, процесів глобалізації, визначення Україною курсу на європейську інтеграцію.

Від забезпечення успішного розв’язання проблем щодо гармонізації міжнаціональних відносин, забезпечення етнокультурних потреб спільнот залежать стабільність і ефективність державних інститутів, рівень демократизації суспільного життя. Проведення в життя зваженої та ефективної етнонаціональної політики є запорукою громадського миру в  українському  суспільстві, а запозичення європейського досвіду прискорить  законотворчий  процес у сфері міжнаціональних відносин і дасть поштовх у сфері розвиткудержавної етнонаціональної політики.

Дослідженням міжнаціональних відносин займалися К. Вітман, А. Колодій,  Д. Шелест і М. Юрченко, І. Кушніренко.

Найвидатнішим дослідником питання міжнаціональних відносин є  К. Вітман, який має низку наукових працьз питань етнонаціональної політики. А. Колодій аналізував культурний плюралізм і етнонаціональну політику. Багатовікова розділеність українського народу кордонами кількох сусідніх країн, постійний зовнішній державний і політичний тиск залишили глибокий слід на ментальності окремих його частин. Саме тому надзвичайно слушними є міркування А. Колодій, яка вважає, що етнонаціональна політика має бути націлена, насамперед, на забезпечення повноцінного функціонування головної етнонації, розвитку її мови та культури, виконання нею ролі державнотворчого народ.  Однак при цьому не слід забувати про національні меншини, для яких слід створювати нормальні умови для адаптації нових іммігрантів та сприяти розвитку культури національних меншин .

Отже, у державному регулюванні міжнаціональних відносин значна роль належить зміцненню та вдосконаленню правової  бази та механізму забезпечення законності, яка однаковою мірою стояла би на варті охорони прав та інтересів національних меншин.

Запитання до учня. Скажіть будь ласка, так на що направлена етносоціальна політика Української держави?

*У зв’язку з наявністю в складі України ряду етнічних груп, окремих проблем у відносинах між ними, а також виходячи із загального стану мовного і культурного буття як української нації, так і інших національностей, Українська держава спрямовує свою етнонаціональну політику на розв’язання таких проблем, як:

– гармонізація міжетнічних відносин, досягнення міжнаціональної злагоди, утвердження в міжетнічних стосунках атмосфери толерантності, дружби, високої взаємної довіри, поваги до мов, культур, традицій, звичаїв, релігій;

– правове забезпечення рівних можливостей для участі громадян, незалежно від ії національності, в усіх сферах матеріального і духовного життя, в управлінні державними і громадськими справами;

– відродження українського етносу, забезпечення етнокультурної самобутності української нації, піклування про національно-культурні потреби українців у зарубіжжі;

– відродження духовного життя національних меншин на принципах національно-територіальної автономії, захист їх етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності;

– відновлення прав депортованого у радянські часи кримськотатарського народу та інших національних меншин, здійснення заходів щодо їх правової, політичної, соціально-культурної реабілітації.

Розповідь вчителя. З проголошенням незалежності України з'являється безліч законодавчих актів, спрямовані на захист прав національних меншин, давайте з ними ознайомимося.

Розповідь учня.

*На сьогодні до законодавчих актів, що забезпечують реалізацію державної етнонаціональної політики і регулюють міжнаціональні відносини в України, слід віднести: Конституцію України, Конституцію Автономної Республіки Крим, Закони України «Про національні меншини в Україні», «Про громадянство України», «Про вибори народних депутатів України», «Основи законодавства України про культуру», «Про освіту», «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про об’єднання громадян», «Про біженців», «Про засади державної мовної політики», «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин», «Про правовий статус іноземців», інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Розглянемо найважливіші з них більш детально.

Становлення політики у сфері міжнаціональних відносин велося одночасно з процесом здобуття незалежності України. Про це свідчить прийняття Декларації «Про державний суверенітет України» (6 липня 1990 р.), згідно з якою надавалось право українській нації на самовизначення. А також Декларація констатувала, що в УРСР забезпечувалась рівність перед законом усіх громадян, незалежно від расової та національної приналежності, мови та релігійних переконань, гарантується «всім національностям, що проживають на території республіки, право їх вільного національно-культурного розвитку». Це свідчить про те, що Декларація «Про державний суверенітет України» стала спробою формування політики у сфері міжнаціональних відносин.

В подальшому, 1 листопада 1990 р., Верховна Рада України прийняла Декларацію прав національності України, яка гарантувала рівність прав усіх народів, національних груп та громадян, які проживають на території України . Це стало поштовхом до згуртування громадян більшості та меншості за етнічною ознакою, на відміну від ізоляції національних меншин, притаманного для тоталітарного режиму.

Апогеєм консолідації громадян України незалежно від їхньої національної приналежності, став Всеукраїнський референдум, який проводився 1 грудня 1991 р. На той час кожен четвертий громадянин України не був етнічним українцем, і це забезпечило об’єктивний результат референдуму.

Базовим у сфері міжнаціональних правовідносин став Закон України «Про національні меншини в Україні», ухвалений Верховною Радою України 25 червня 1992 р. Ст. 3 Закон України «Про на ціональні меншини в Україні» дає чітке визначення поняття «національної меншини» — группа громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного само усвідомлення та спільності між собою  Для розвитку національних меншин у державному бюджеті передбачені спеціальні асигнування . Це свідчить про те, що влада гарантує збереження етнічної ідентичності національних меншин і стабілізує міжнаціональні відносини.

Конституція Української РСР мала певні недоліки і потребувала змін враховуючи нові тенденції, особливості міжнаціональних відносин які сформувалися на території незалежної України.

28 червня 1996 р. була ухвалена Конституція України, яка стала новим етапом у розвитку конституційного процесу незалежної України. Згідно з Конституцією, права національних меншин є невід’ємною складовою широкого спектра прав та свобод людини і громадянина, які знайшли своє відображення у більшості статей Основого Закону. Аналізуючи все це, можна зробити висновок, що врегулювання міжнаціональних відносин є одним із важливих напрямів розвитку політики України.

Запитання до учня. Скажіть будь ласка , якою була національна політика у АРК?

* Конституція Автономної Республіки Крим була ухвалена 28 жовтня 1998 р. В АРК залишилось багато кримського населення, яке було незадоволене міжнаціональною політикою держави. Так, Меджліс кримськотатарського населення не визнав Конституцію АРК, оскільки в ній не були передбачені квоти для представництва кримських татар в парламенті і кримськотатарська мова не стала офіційною мовою в Криму. Але це був не єдиний прояв незадоволення. Так, у день ухвалення Конституції перед Кримським Парламентом протестувала Руська Община Криму, партія «Союз» та ряд інших організацій, які були незадоволенні тим, що російська мова не фігурувала в ухваленій Конституції як офіційна в Криму. Таким чином, замість консолідації населення Конституція АРК загострила взаємовідносини серед кримського населення.

Запитання до учня. Чи дізналися Ви, як надається громадянство національним меншинам?

* Законом України «Про громадянство» також регулюються питання надання прав національним меншинам, це свідчить про те, що держава надає можливості всім, хто прагне і має право на громадянство — отримати його, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, і з кожним роком намагається спростити процедуру отримання громадянства. Доказом цього став Указ Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» про створення Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Питанням захисту національних меншин приділено значну увагу в договорах про основи добросусідства і співробітництва з країнами-сусідками та з іншими країнами євроазіатського континенту.

Запитання до учня. Чи можете Ви навести приклади міжнародних договорів, які врегульовують міжнаціональні відносини?

* В угодах закріплені зобов’язання держав у виконанні положень Статуту Організації Об’єднаних Націй, а також дотриманні міжнародних стандартів у галузі прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини, Міжнародних пактах про права людини та інших основоположних документах Організації Об’єднаних Націй. Забезпечуються необхідні умови для зближення народів, розширення контактів між громадянами, як на індивідуальній основі, так і по лінії державних, громадських та інших організацій. Визнається, що взаємна повага і сприяння забезпеченню прав національних меншин як невід’ємної частини загальновизнаних прав людини є істотним фактом розвитку дружних відносин і співробітництва між державами. Гарантуються громадянам незалежно від їхньої національності, статі, мови, віросповідання, політичних чи інших переконань громадські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права.

Саме такий зміст законодавства України дає підстави міжнародним та вітчизняним експертам високо оцінювати демократичність правового регулювання у сфері міжнаціональних відносин у нашій країні та відповідність його міжнародним стандартам.

Розповідь вчителя. Розглянувши безліч законодавчих актів, зупинимося на деяких з них і дізнаємося права національних меншин в нашій державі.

Запитання до учня. Проводивши власне розслідування, які законодавчі акти Ви вивчали?

Розповідь учня. Дійсно, існує безліч документів, які проголошують права національних меншин, щойно їх назвали, особисто я виділив такі документи: Конституція України і закон України « Про національні меншини в Україні».  

Згідно зі ст. 10 Конституції України гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України, держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування . Також Конституція закріплює те, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Все це свідчить про те, що Конституція України ґрунтується на демократичних принципах і високих міжнародних стандартах .

Також розглянув Закон про національні меншини ( ст. 1,6)

• Україна гарантує  громадянам  республіки  незалежно від  їх  національного  походження рівні  політичні,   соціальні, економічні  та  культурні  права  і  свободи
•  Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних  підставах
• Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству
• Представники народів та національних груп обираються на рівних правах до органів державної влади всіх рівнів,  займають будь-які посади в органах управління,  на підприємствах, в установах та організаціях
• Українська держава гарантує всім національностям права на збереження їх традиційного розселення і    забезпечує існування національно-адміністративних одиниць, бере на себе обов’язок створювати належні умови для розвитку всіх національних мов і культур
• Усім громадянам України кожної національності гарантується право сповідувати свою релігію, брати участь у традиційних обрядах своїх народів.
• Пам'ятки історії і культури національних меншин на  території України охороняються законом. Держава гарантує національним  меншинам право  на збереження  життєвого  середовища  у  місцях  їх  історичного    й  сучасного  розселення.
• Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові.     Громадяни мають право у  встановленому порядку  відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові. Громадяни,  в  національній  традиції  яких   немає    звичаю зафіксовувати "по батькові", мають  право  записувати  в  паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я  батька і матері.
• Дискримінація за національною ознакою забороняється й карається за законом.

Розповідь учителя.  Як сказано у законі,  держава гарантує всім національним меншинам користуватися  і навчатися рідною мовою чи вивчати  рідну мову в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, але р ідна мова  в Україні — українська. У світі, нею користуютьтся близько 45 млн людей, і вона належить до третього десятка найпоширеніших мов світу.  Якою є розповсюдженість української мови на території України?

Розповідь учня. За даними Всеукраїнського Перепису Населення України 2001 року, українську мову вважають за рідну 67,5 % населення України. Конституція України гарантує вільний розвиток мов національних та етнічних меншин що проживають на території України. Так, 29,6 % населення визначили за рідну російську мову. Проте, українською мовою вільно володіють 87,8% громадян. Найвищий відсоток осіб, які вільно володію українською мовою, спостерігається серед населення західних (99-89%), північних (99-95%) та центральних (понад 70%) областей. Російською мовою володіє дві третини населення України. Вона більше поширена на півдні та сході України. У великих містах сходу й півдня України помітна перевага російської мови в щоденному спілкуванні, незважаючи на значну частку населення, що вказало українську як рідну мову.

Розповідь вчителя. За багатовікову історію нашої країни, за різними причинами та життєвими обставинами, багато українців покидали рідну землю у пошуках кращого життя. Українці, які проживають за кордоном, більшість мають статус національних меншин. Вони також відіграють провідну роль у громадсько-культурному житті , користуюься різними  благами, гарантуються відповідні права і виключають будь-яку дискримінацію за національною ознакою. І все це за кордоном.

Запитання до учня. Де у світі найбільше українців ? Чи продовжується процес української міграції, якщо так, які основні причини?

Розповідь учня.

У Росії проживає найбільша кількість українських емігрантів - 4,4 млн. Це більше половини всіх українців за кордоном. Серед європейських країн де найбільше українців - це сусідська Польща  - 1,2 млн осіб. Стільки ж українських емігрантів нарахували в Канаді. Ще 940 тисяч проживає в США, 500 тисяч - в Бразилії, 231 тисячі - в Італії і 230 тисяч - в Німеччині.

35% українців хотіли б виїхати за кордон на постійне місце проживання. Такими є результати дослідження, проведеного Соціологічною групою “Рейтинг” у вересні 2017 року, а сайт “24” показав міграційні настрої українців. Найбільше українців, які б хотіли жити за кордоном, на Західній Україні – 41%. В інших регіонах України охочих емігрувати приблизно однакова кількість – від 32 до 34%.

Цікаво, що найбільше хоче виїхати молодь (18-35 років) – 53%. Найменше переїзд за кордон цікавить людей літнього віку (50+) – лише 19%. Емігрувати також більше готові люди з вищою освітою та добре забезпечені.

Найчастіше серед причин, які спонукають респондентів думати про еміграцію, називали надію отримати кращі умови для життя (64%). Бажання забезпечити краще майбутнє для дітей,  як причину переїхати в іншу країну називали 34%, відсутність достойної роботи в Україні – 23%, бажання отримати кращу освіту – 12%.

44% опитаних виявили бажання працювати чи отримати роботу за кордоном. У регіональному розрізі у цьому питанні різниця несуттєва. Водночас помітна суттєва різниця у вікових категоріях: серед молоді  охочих отримати роботу за кордоном 68%, серед осіб середнього віку – таких 52%, а серед найстарших – лише 20%.

Розлянемо портрет українського мігранта. Среднестатичному  україньскому мігранту 32 роки. Прицьому  72%  з них – жінки, і  тільки 28% – чоловіки. 57% українців за кордоном  працюють , 7% – в пошуках роботы, а 6% це  студенти.

Найчастіше серед країн, в яких би хотіли працювати українці, називали Німеччину (37%). У Польщі хотіли б працювати 26%, США – 22%, Канаді – 21%, Чехії – 16%, Італії – 15%, Великобританії – 14%, Франції або Швеції – по 12%, Ізраїлі – 11%, Іспанії – 9%, Нідерландах – 7%, Росії – 6%. В інших країнах хотіли б працювати менше 5% опитаних. Німеччину, США, Чехію та Великобританію як бажані країни для роботи частіше за інших обирали мешканці Заходу, Росію – опитані на Сході.

Загалом експерти кажуть, українське суспільство поділилося умовно на дві групи. Перша – ті, кому не подобається жити в Україні, але в силу обставин, не можуть виїхати за кордон. Інша група – ті, хто сподівається на зміни у державі вже у найближчому майбутньому. І це дуже позитивна тенденція робити усе можливе, щоб справді "зажити по-новому".

Розповідь вчителя. З поданого матеріалу можно зробити висновок, що у світі існує безліч багатонаціональних країн і люди по різному в них уживаються. Навіть в нашій школі є безліч різних національностей. Давайте розглянемо національний склад учнів нашої школи.   Але на жаль, досить часто лунають новини про міжнаціональні конфлікти, чергове загострення відносин між певними країнами, народами і  навіть лунають постріли... Для того, щоб знайти шляхи уникнення м/н конфліктів , учні нашої школи розслідували це питання і почали з опитування.
Розповідь учня.

Анкетування проводилося в нашій школі, у ньому прийняли участь 60 чоловік, це учні  9, 10, 11 класів та вчителі.   Подивимося результати:

Як ви ставитеся до людей інших національностей?

Відповідь: дружньо-  30 нейтрально- 15  залежить від людини- 15

Як уникнути м \ н конфлікти?

Відповідь: поважати звичаї, релігії інших-  25 , не створювати конфліктних ситуацій- 23 , не знаю- 12

Так як відповідей серед учнів було багато « не знаю», то ми дослідили і таке питання, що ми можемо зробити, щоб уникнути та не допустити міжнаціональних конфліктів. Наші поради – це:

• Вивчати  культуру народів різних країн.
• Бажання жити в мирі.
• Відмовитися від насильства і примусу.
•  Визнати права і свободи людини.
• Дозвіл на проведення національних фестивалей та свят.
• Бути готовими  до мирного врегулювання суперечливих питань.
• Реалізовувати ідеї гуманізму, демократії, добросусідства.
• Визнавати міжнаціональні проблеми і розв’язувати  їх шляхом продуманої національної політики.
• Створювати культурну інфраструктуру консенсусу, дотримуватися принципу паритетності у разі призначення людей різних національностей на державні посади, підтримувати національну культуру.
•  Бути толерантними.

І як висновок: треба нормально сприймати сусідство з іншими народами і не розпалювати конфлікт, який може привести до негативних наслідків.

Розповідь вчителя. Дуже гарні поради, дякую. Я думаю, що всі  ці поради мають місце в нашому рідному місті Мелітополі. Черешня, мед, інтеркультурність – це візитки нашого міста. Мелітополь по праву вважається  інтеркультурною столицею України. На її території проживає понад 20 національностей, які об'єдналися у національно-кульурні товариства, такі як:

• Чеське культурно-просвітницьке товариство «Богемія»
• Мелітопольське товариство болгарської культури «Балкани»
• Громадська організація «Мелітопольська міська єврейська громада»
• Мелітопольське товариство за німецьку самобутність «Відергебурт»
• Громадська організація «Мелітопольське товариство вірмен»
• Мелітопольське товариство корейців України
• Мелітопольське товариство греків «Еллада»
• Мелітопольські громадські організації «Російський дім» і «Велика Русь»
• Мелітопольське українсько-польське культурно-освітнє товариство «Полонія»
• Мелітопольське відділення Караїмського суспільства
• Обласне товариство індіанської культури «Ганга»
• Мелітопольське українсько-білоруське суспільство «Надія»
• Мелітопольський регіональний комітет сприяння поверненню кримських татар на історичну батьківщину "Азат"

Всі товариства толерантні один  до одного, проводять в нашому місті безліч свят, фестивалів . Державна влада Мелітополя  підтримує і  розвиває національні культурні  традиції, ділиться досвідом по програмі «Інтеркультурність», проводить форуми ,

Прикладів цьому багато, наші журналісти зараз Вам це доведуть.

Розповідь учня.

Мелітополь увійшов в двадцятку міст-лідерів за міжнародним рейтингом

Мелітополь займає 18-е місце і знаходиться в першій 20-ці серед 85 проіндексованих на сьогодні міст міжнародної системи інтеркультурних міст ІСС-UA. Про це повідомила експерт Ради Європи з питань інтеркультурності Ксенія Рубіконді. Вона зазначила, що Мелітополь продемонстрував досягнення в таких сферах інтеркультурності як: інтеркультурні зобов'язання, освіту, розвиток культурного і суспільного життя, суспільного простору, мовного різноманіття, засобів масової інформації, міжнародних перспектив, інтеркультурної компетенції  і управління містом. Сфери, на які місту потрібно звернути увагу і зміцнити з точки зору інтеркультурності включають: ІНТЕРКУЛЬТУРНість державних службовців і служб, бізнесу і ринку праці, а також сферу ІНТЕРКУЛЬТУРНОї медіації, - повідомила член Ради Європи.

Нещодавно Мелітополь з робочим візитом  відвідали фахівці канадського проекту «ПРОМІС». У конференц-залі виконкому вони представили маркетингову стратегію нашого міста і навчили чиновників і активістів, як зробити його привабливим для туристів.

На засідання була присутня головний радник з питань управління проекту «ПРОМІС» Кейді Ворд. Вона зазначила, що Мелітополь їй дуже сподобався. Вона побачила його зеленим, медовим, фруктовим і колоритним. Привабливі сорони Мелітополя, на погляд фахівців «ПРОМІС» -  це черешня, мед і ІНТЕРКУЛЬТУРНість , багате культурне та спортивне життя. І ці напрямки необхідно демонструвати приїжджим, захоплювати їх заходами і семінарами, створювати розважальні програми. База для цього  в нашому місті є і ми постійно це відчуваємо.

Розповідь учня.

Мелітополь тепер майже як турецька Анталья

За результатами «Європейського тижня місцевої демократії», яка щорічно проводиться  у жовтні місцевими та регіональними органами влади держав-членів Ради Європи, нашому місту присвоєно статус «12 зірок».

Такий же статус має, наприклад, турецька Анталія. У 2016 році крім Мелітополя "двенадцатізвездними" стали ще два українських міста - Харків та Івано-Франківськ.

Координатор "Європейського тижня місцевої демократії" в Мелітополі є Тетяна Несват.

Статус присуджується тим містам, які виконали всі умови участі в "Європейський тиждень місцевої демократії". У 2015 році тиждень демократії проходив під гаслом "Жити разом у полікультурному суспільстві: повага, діалог, взаємодія".

Статус міста «12 зірок» не дає прямих фінансових інвестицій, але має значення для подання Мелітополя в міжнародному співтоваристві і буде великим плюсом за участю в проектах, які мають на увазі залучення інвестицій.

Розповідь учня.   Я досліджував молодіжний фестиваль національних товариств "Віра. Надія. Любов" , який був заснований в 2016 році. З такою ініціативою виступили міністерство молоді та спорту України, всеукраїнська молодіжна асоціація інтернів Верховної Ради України та їх підтримали департамент культури Запорізької ОДА і мелітопольська міськрада. Мета фестивалю - збереження, відродження і популяризація національних культур. Проведення його в Мелітополі підтверджує статус нашого міста, як інтеркультурної  столиці України.

Яскравим, барвистим, музичним, а ще смачним, ароматним і веселим проходить, особливо в цьому році, молодіжний фестиваль національних культур "Віра. Надія. Любов". Він проходить вже третій рік поспіль в рамках святкування Дня міста.

На площі Перемоги було все заставлено наметами, столиками, стендами. Тут кожне національне товариство хоче похвалитися всім кращим, що є у його народу - смачною їжею, яскравими костюмами, запальними танцями. І їм це вдається.

Площа стала інтеркультурним  серцем Мелітополя.

Ось шматочок Білорусі. Звичайно ж тут страви з картоплі і дерев'яні, абсолютно дивовижні, скульптурки, як ніби виконані самою природою. Члени єврейської громади влаштували танцювальний флешмоб. Прості рухи могли повторити всі гості свята. Що найсміливіші і робили.

Тим часом "німці" виспівували пісні і танцювали для гостей, а "греки" креативили - з самої Еллади в бочці приплив Нептун, а з чарівної скриньки кожному гостю діставали передбачення у вигляді мудрих думок. І багато іншого.

Мелітополь - місто безлічі культур. І це законний привід для гордості.

Перегляд  відеоролику  https://www.youtube.com/watch?v=MFf68x1ujLc (про заснування  фестивалю "Віра. Надія. Любов")

Розповідь учня.

Велика увага в нашому місті приділяється корінному народу. 9 серпня в усьому світі відзначається День корінних народів. У цивілізованому світі зберегти свою ідентичність - мову, культуру, традиції - для представників корінних народів непросте завдання. Коли звучить визначення "корінні народи", ми зазвичай уявляємо чукчів або американських індіанців. Виявляється, в Україні проживають представники трьох корінних народів: кримські татари, кримські караїми та кримчаки. Проблемі ціх народів обговорювали нещодавно в Мелітополі на засіданні "за круглим столом" в інтеркультурному музеї "Кале".Про те, чим корінні народи відрізняються від національних меншин, розповів історик Віктор Гудзь.

- Коріннімі народами визначаються ті етноси, які споконвіку проживають на певній території (ще називають аборигени, автохтони, тощо), но не ма ють своєї державності. В цьому їх головна відмінність від національніх меншин, - каже історик. І уточнює, що в категорію "корінні народи" відносять себе іноді і кримські греки, і гагаузи.

- В Україні проживає близько 350 тисяч кримських татар, близько двох тисяч Карімов і всього близько 200 кримчаків. Всього ж у світі проживає близько 350 мільйонів представників таких народів, і 20 відсотків з них живуть в злиднях, тому так важливо, що Україна разом з усією світовою спільнотою шукає шляхи вирішення проблем корінних народів.

Мелітополь в цьому випадку унікальний - у нас відразу дві сильні громади - кримсько-татарська і караїмська. Старійшина караїмської громади Софія Ялпачік.

Запитання до учня. Де у нашому місті знаходиться музей «Кале» і де в Мелітополі можна поїсти караїмські пиріжки?

Доповідь учня.

23 травня в ТДАТУ відбулося свято-FEST «Діалоги культур». Захід був приурочений до Всесвітнього дня культурного різноманіття в ім'я діалогу та розвитку, який щорічно відзначається 21 травня. 20 грудня 2002 року Генеральна Асамблея ООН резолюцією прийняла проголосити 21 травня Всесвітнім днем ​​культурного розмаїття в ім'я діалогу та розвитку. Всім державам-членам, міжурядовим органам, організаціям системи ООН і відповідним неурядовим організаціям було запропоновано, серед іншого, інформувати громадськість про цінності і важливості різноманітності культур і сприяти за допомогою освіти та засобів масової інформації усвідомленню позитивної ролі культурної різноманітності. Вперше це свято було відзначено в 2003 р.

Для Мелітополя тема співіснування різних культур вельми актуальна, так як на його території проживає більше ста національностей. Також Мелітополь став першим містом, який представив Україну в Раді Європи за програмою «Інтеркультурні міста». Організатори фестивалю в ТДАТУ, де на сьогодні навчається 106 представників національностей, поставили собі за мету відродження і збагачення культурної спадщини, активізацію руху за збереження народної творчості інших, менш численних національностей, забезпечення можливості розвитку культури етнічних груп і поліпшення досвіду творчої діяльності. На фестивалі «Діалоги культур» представники різних національностей демонстрували свої традиції і творчість. Фінальним акцентом фестивалю стало вручення подяк всім учасникам заходу та «коло дружби», під час якого всі присутні на фестивалі, тримаючись за руки, танцювали під попурі мелодій різних народів.

Доповідь учня

29 березня 2018 р. в Мелітопольському Державному університеті  ім. Б. Хмельницького пройшов інтеркультурний дитячий і молодіжний фестиваль «Віночок дружби». Фестиваль проводився з метою популяризації традиційного культурного спадку різних народів, зміцнення контактів і культурних зв'язків, обміну знаннями, культурними та народними традиціями, досвідом, розширення світогляду. Участь у фестивалі взяли колективи національних товариств не тільки Мелітополя, але і Приазовського району. Учасники радували присутніх хореографічними і вокальними композиціями.  Відкривали фестиваль маленькі вихованці дитячого вокального ансамблю «Астерія» товариства греків, який працює під керівництвом Валентини Савченко. Також участь у фестивалі взяли: фольклорний колектив «Младежко серца» з с. Ботиево Приазовського району, колективи «Тарадежкі» і «Детелінка» мелітопольського суспільства болгарської культури «Балкани», фольклорний гурт «Ліштівічкі» (с. Дівнинське Приазовський район), зразковий ансамбль єврейського танцю «Мааян» Мелітопольської міської громади євреїв і народний кримськотатарський ансамбль пісні і танцю «Гузель Кирим».

Доповідь учня

Рада Європи відправляє  міста нашої держави  в Мелітополь,  досвід переймати. І в лютому місяці до  Мелітополя приїзджали  гості з Вінниці. Декілька днів,  за повчанням Ради Європи, вони  вивчали  у нас, як інтеркульурну  стратегію на практиці впроваджувати. Мелітополь став передовиком в сфері інтеркультурності. Досвід з розвитку цього напрямку високо оцінили у всій Україні. Тепер міста з усіх куточків країни їдуть до нас, щоб перейняти наш досвід впровадження інтеркультурної  стратегії.

-  Ось на фото директор  «Інституту розвитку міста» Вінницької міської ради Аліна Дяченко і як вона сказала,  навчатися в Мелітополі їй порадили в Раді Європи. У своєму місті вони тільки почали розвивати ІНТЕРКУЛЬТУРНість, тому їм дуже важливо зрозуміти, як рухатися і які перші кроки необхідно зробити.  У Мелітополі гості пробули 2 дні.  Наша влада не тільки розказала  теорію, а й  показали  на практиці, як правильно розвивати ІНТЕРКУЛЬТУРНісь. Виконувач обов’язків  заступник мера Сергій Прийма висловив надію, що зустріч буде не останьою і була  корисною для обох сторін.

Доповідь учня.

До Дня рідної мови мелітопольцям  зробили незвичайний подарунок. Відділ культури виконкому і інтеркультурні суспільства розробили інтеркультурний  буквар, в кожній букві якого заховано цікаве блюдо. Начальник відділу культури Михайло Семікін зазначив, що презентувати креативні проекти  стало в Мелітополі вже доброю традицією. У минулому році городянам подарували відеоролик, що демонструє нашу інтеркультурність, а в цьому році вирішили зробити "смачний" буквар. Інтеркультурний буквар  - це  невелика глянцева книжечка. На кожній сторінці розміщена буква і назва страви, з якої воно починається. Наприклад, букви "Б" представляє бігос. Це араматное блюдо польської кухні з квашеної капусти, різних видів м'яса і ковбаси. Буква "К" розповідає про чеських кнедлики, кульках з тіста, відварених на пару. Буквар таїть в собі ще багато видів страв, назва яких ви могли навіть і не чути. Йох, Особуко і назук - це лише мала часина того, про що розповідає "смачний" буквар. Планується, що в наступному році вийде ще одна частина букваря. Зараз фахівці висувають ідеї і вирішують, чому саме він буде присвячений.

Доповідь учня

Інтеркультурність  всюди. Напередодні проведення інтеркультурного форуму Мелітополь змінився. Центральний проспект Б. Хмельницького одягнули у прапори інших країн. Нагадаємо, з 2008 року Мелітополь бере участь в пілотному проекті Ради Європи «Інтеркультурні міста». Пару років тому назад  наше місто зустрічало делегації з інших міст і країн - протягом двох днів в Мелітополі проходив форум інтеркультурних міст України «переосмислені Концепції інтеркультурного міста у контексті українського сьогодення». Делегати обговорювали  ефективні  меоди міжкультурної інтеграції Мелітополя на 2015-2020 роки та ряд інших питань. Напередодні форуму місто стало ще  інтеркульурним. На центральному проспекті Б. Хмельницького з'явилися прапори Канади, Греції, Франції, Німеччини, Ізраїлю та інших країн. А обидва в'їзду на площу Перемоги прикрасили прапори Європейського Союзу. На проспекті також з'явилися розтяжки «Інтеркультурний Мелітополь вітає» на двох мовах - українською та англійською.

ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

Розповідь вчителя. Підсумок уроку- конференції  пропоную  зробити у вигляді вправи.

Якщо скоротити все людство до села у сто жителів, беручи до уваги всі пропорційні співвідношення, ось як виглядатиме населення цього села :

57 азіатів, 21 європеєць, 14 американців ( північних і південних ),                  8 африканців ;

52 людей будуть жінками, 48 – чоловіками;

70 людей – не білими, 30 – білими ;

89 – гетеро сексуальними, 11- гомосексуальними;

6 людей володітимуть 59% всього світового багатства і всі шість будуть з  США;

У 80 не буде достатніх житлових умов;

70 будуть неписьменними ;

50 недоїдатимуть ;

1 ( тільки одна !) людина матиме вищу освіту .

Подумай про це :

Якщо сьогодні зранку ти прокинувся здоровий, ти ти щасливіший, аніж один мільйон людей, котрі не доживуть до наступного тижня.

Якщо ти ніколи не переживав війну, самотність тюремного ув’язнення, агонію катувань чи голод – ти щасливіший аніж 500 мільйонів людей у цьому світі .

Якщо ти можеш піти у церкву ( мечеть, синагогу тощо) без страху і загрози ув’язнення чи смерті, ти щасливіший, аніж 3 мільярди людей у цьому світі.

Якщо у твоєму холодильнику є їжа, ти вдягнутий, у тебе є дах над головою і постіль, тоді ти багатший, аніж 75% людей у цьому світі.

Якщо у тебе є банківський рахунок, гроші у гаманці і трохи доріб’язку у скарбничці, ти належиш до 8% забезпечених людей у цьому світі.

Ти читаєш цей текст, ти благословенний вдвічі, тому що :

1. хтось подумав про тебе;
2. ти не належиш до тих 2-х мільярдів людей, котрі не вміють читати.

Запитання до учнів.

1. Чи відрізняється світове село від нашого міста Мелітополя?
2. Як би Ви почували себе, якщо би були жителями цього села?
3. Чи  була б у Вас потреба в толерантності до себе від інших? В яких сферах?
4. І якщо б ми жили в цьому селі, хто б чекав від Вас допомого і толерантності?