Урок-презентація: "Відеопоезія = поезія+відео+звук+магія душі. Від поезії до пошуку власного "Я".

Тема:  Відеопоезія = поезія+відео+звук+магія душі

Від  поезії до пошуку власного «Я» (урок-презентація)

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі

                                        Ліна Костенко

Мета уроку:

• пропаганда культури, зокрема поетичної творчості
• популяризація поезії та суміжних синтетичних  напрямів мистецтва (відеопоезії)
• привернення уваги до творчості поетів-класиків та ознайомлення з найкращими її зразками
• сприяння розвитку відеопоезії як напряму мистецтва
• відбір та популяризація кращих із існуючих  і новостворених відеопоетичних творів 

Слово вчителя:   

 Вірші, за умови правильного прочитання і сприйняття, можуть не просто надихати й естетично вдовольняти людей,  вони здатні рятувати в хвилини розпачу і депресії, здатні вселяти віру в себе,  давати відповіді на багато питань, що  хвилюють.  Ці цілющі властивості поетичного  слова є особливо цінними сьогодні, коли процес духовної дезорієнтації людства  зазнав особливо загрозливих форм.  Але як сучасній молоді, яка  з різних  причин  звикла формально ставитись до поезії в цілому,  відчути  витончений смак слова, розгледіти  в поезії панацею  від багатьох душевних хвороб?  Змінити ставлення до поезії,  як не парадоксально це звучить, допомагають нові технічні можливості  і синкретичний науковий підхід  у вивченні культурних явищ. Змінивши форму  сприйняття матеріалу (віршів),  ми здобули можливість більш глибоко і зацікавлено вивчати літературу. Впливаючи на всі органи сприйняття (слух,  зір, дотик…), людина починає сприймати  інформацію  на новому рівні  - підсвідомому,  що під час вивчення поезії є більш органічним, природнім.  Нова синкретична форма осягнення поезії -  ВІДЕОПОЕЗІЯ (поетроніка, поетичне відео, медіапоезія, поетичний кліп). Саме відеопоезія  допомагає перетворити нудне читання віршів «з-під палі» на усвідомлену внутрішню потребу.

 Відеопоезія – це той вид мистецтва, що  виник відносно нещодавно.  У світовій практиці він відомий окремим діячам сучасного мистецтва. У Берліні цей термін використовують з  2004 року,  у Москві і Львові – з 2006 року. І лише останні роки  цей вид мистецтва активно укріплює  свої позиції переважно у Західній і Центральній Україні .

 Синкретизм (поєднання різних жанрів, різних видів мистецтва в одне ціле), який так захоплює сучасну молодь, об`єднав відео і поезію так щільно, що  на світ з`явився такий жанровий різновид як відео поезія, здатний перевернути родову класифікацію з  ніг на голову (адже література поділяється на 3 роди: лірику, епос, драму).

 Відеопоезія   – це поезія у відеоформі :

Відеопоезія – це екранізація поетичного твору.

Відеопоезія – це одна з форм відеомистецтва, що  презентує поетичний текст на   акустичному або візуальному рівні.

 Відеопоезія – комбінація віршів і відео,  переклад  віршів  відеомовою. Сучасна поезія,       яка поєднана з сучасними формами кіно-, відеомистецтва.

  Ні тривалість, ні зміст цього жанру досі не визначений. Деякі сучасні митці виділяють  можливі способи класифікувати відеопоезію.

 Класифікація відеопоезії:

• за географічною ознакою;
• за критерієм ілюстративності:

  а) ролики, що  вимагають візуальної репрезентації сюжету ;

  б) ролики, основа яких – лише медіум (чутливість) самої мови, комунікації;

• за характером зв `язку поетичного тексту і візуального ряду:

  а) документальна відеопоезія (автор читає вірш в кадрі);

  б) текстографічна відеопоезія ( в відео наявний віршований текст);

  в) ілюстративна відеопоезія (поетичний текст ілюстрований

  безпосередньо);

  г) концептуальна відеопоезія (сюжет відеоряду пов`язаний з віршем на рів ні ідеї);

  д) сюжетна відеопоезія (основне місце в ролику займає  сюжет);

  е) музична відеопоезія (ритм відеоряду заданий музичним супроводом);

  є) візуальна відеопоезія (поетичний текст вироджений, виявляє себе лише в ритмічності віеоряду)

 “Робочий матеріал” для створення відеопоезії:

1. текст (вірш)
2. концепція
3. відеоряд
4. музичний      супровід

 Рецепт створення відеопоезії -  це фіксація головної ідеї поетичного твору та відображення її за допомогою візуальних образів відеоряду.

 Коли візуальні ефекти відсутні, відео поезія наближається до перформенсу або звичайного читання  тексту, задокументованого на відео.  З іншого боку, цей жанр межує з  відеоартом, оскільки текст детально розроблений в аудіо- та візуальній площинах. Відеопоезія не може собі дозволити кінокамеру з дорогою плівкою, тому для зйомок зазвичай використовують відеокамеру або тільки можливості комп`ютерних програм та фантазію творця.

 Рецепт від Федора Кудряшова (режисер): повинен бути синтез якийсь між смислами,  які закладено в поетичному творі,  і  власним поглядом на цю поезію».

 Кудряшов відзняв фільм «Кукушка» на вірші Максима Амеліна «Мне 30 лет». У ньому зіштовхнув героя і час. Поету,  який переживає кризу, режисер підібрав відео метафору. А у фіналі фільму – хроніка початку століття - людина,  яка стрибає з Ейфелевої вежі.

Федір Кудряшов (режисер): «Великий плюс відеопоезії в тому, що меж немає. І можна робити абсолютно вільно те, що хочеться».

Єдина умова жанру -  аби поет сам читав свій вірш.

 Рецепт від Наталі Бабинцевої (режисер): «Коли поет сам бере участь,  хоча б голосом,  у створенні,  він таким чином ніби підписує «підтверджую». І це важливо. Свого роду така індульгенція.

 Випускники ВДІКу Наталя Бабинцева, Федір Кудряшов і Артем Рибаков уже три роки створюють міні-фільми. Свою студію назвали «Кружок, квадрат и треугольник». Прописали її в квартирі  Наталі. Робоче місце режисерів таке ж крихітне, як і їх кіно.

 Федір Кудряшов (режисер): «У мене, як у режисера,  випускника ВДІКу,  абсолютно зараз, наскільки я відчуваю, немає можливості займатись чимось глобальним, великим кіно. Відеопоезія  для мене – це можливість зробити дещо своє, нехай і маленьке,  але якесь таке маленьке кіно».

 Взагалі-то розкадровка не є обов`язковою – зазвичай режисер будує план в голові. Вірш може бути улюбленим,  а може і просто потрапити під руку . Головне – знайти образотворчу риму.

 Рецепт від Артема Рибакова (режисер) : «Якщо чесно так підходити, то   тут, звичайно, поезія повинна бути головним. Але,  в силу того, що  ми всі так чи інакше кінематографісти і пов`язані з кіно, у нас, звичайно,  частіше переважає самовираження в відео,  в придумуванні візуальної мови ».

 Таку мову шукають і самі поети. Андрій Родіонов – головний ідеолог ходіння поезії в народ. Але в такій мандрівці він вважає, що треба правильно визначити межу.

 Наталя Бабинцева межі твору Родіонова «Вавилон 5» порушила: класиків запустила в космос. Одразу за ними полетів і сам Родіонов. «Вавилон 5» - фантастична станція для безперешкодного спілкування. Тут легко можна і з Пушкіним, і з Лермонтовим бути на одній нозі.

Такі історії як ковток чистого повітря в часи кисневого голоду великого кіно.

Історія виникнення і становлення явища  відео поезії

 Передумовою появи   відеопоезії   як виду мистецтва було народження кінематографу – 1895, затишні французькі кав`ярні і шокуючі відео братів Люм`єр, проектоване на якесь простирадло. Потяг їхав прямо на відвідувачів,  і вони кричали. Це німий етап становлення відеопоезії.

 Певні експерименти співпраці поетів-футуристів із режисерами існували в 1920-х.  В результаті з`явилось поезомалярство (поєднання статичного візуального образу з  поезією), поезофільм (ліроепічний твір,  у побудові якого застосовані принципи кіно,  але за вираженням авторського «я» близький до поеми). Наприклад, поетику, притаманну поезії, втілив у кіно Олександр Довженко («Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Не випадково історики кіно, як, наприклад, американець  Левіс Джекоб, називають Довженка «першим поетом кіно».

 Другий етап розвитку відеопоезії – відеопоезія з даром мовлення, проте сліпа

    За словами очевидців,  уже в кінці 1960-х у Радянській Україні існував термін «поезія в кадрі» або «відеопоезія», хоч і мав дещо відмінне від сьогоднішнього значення. Відеопоезією називали статично начитаний автором або актором на камеру вірш. Декламатор  голосом і мімікою,  у кращому випадку – жестами, підсилював зміст тексту. Подібне відео тепер скептично називають «головами, що  говорять». Відеопоезія отримала голос, проте втратила візуальну образну частину, тобто осліпла.

    У Європі батьком першого експерименту відеопоезії називають італійського письменника Джанні Тотті. На початку 1980-х він почав змішувати кіно, поетичний текст і електронний образ,  створюючи новий жанр із назвою «поетроніка». Автор ніби вживлював вірші в кіноколаж. Джанні Тотті створив створив декілька концептуальних творів, таких як «VideoPoemetti»  (1980-і).   

 Згодом у цьому жанрі працювали Ричард Костеланець, Арнольдо Антунес, Пилип Буанар, Катерина Давіньо та інші. Американець Ричард Костеланець додав до тексту фотографію і комп`ютерну інсталяцію. І Джанні, і Ричард як художники тяглись до абстрактних фантазій. Але термін  «відеопоезія»  виник лише в 90-х рр.,  коли картинка стала більш схожа на художнє кіно. Сьогодні цей жанр прирівнюють до короткого метру. Навіть у міжпрограмці англійського телебачення поетичні ролики крутять як кіноавангард. Міжпрограмка – це окремі ролики, які знімаються за тими ж законами, що  і велике кіно, з використанням тих саме технологій. Є лише одне маленьке «але» –  всі вони дуже короткі. Але якщо порівняти статую Давида і японське нецке – неважко помітити, що  і те,  й інше -  витвори мистецтва, що відрізняються лише розмірами. Усі принципи кольору,  форми і композиції застосовуються і по відношенню до першого, і відносно другого.

 В Росії відеопоезія  розпочалась з  поетичних вкраплень до фільмів Андрія Тарковського.

 Першим автором окремих відеопоетичних творів  в Росії вважається Костянтин Кедров і Олена Кацюба. Ще у 1984 р. поет і філософ Костянтин Кедров говорив, що  поезія Росії зубуксувала на пушкінізмі і спробував виштовхнути її на світовий простір своїми силами. Самопальне відео Кедрова «Комп`ютер любові» - посібник з кедровської теорії. Кедров продемонстрував, як знайти поету не лише свого читача, але й глядача.

Також основоположниками жанру в Росії називають Олександра Горнона і Дмитра Олександровича Пригова.

 Відеопоезія розвивалась в 1990-х у вигляді коротких експериментальних відеороботах і відеоінсталяціях. В цей період виділяють різновид відеопоезії,  у якій відсутня поезія як текст. Деякі медіапоезії використовують мову жестів, рухів, наполягаючи  на їх портретному і друкарському аспектах, що  грунтується на футуристичній традиції. Це детально розробляється   з  використанням анімації та комп`ютерної графіки, інколи набирає забарвлення соціальної реклами.

 У 21 столітті розпочався злет відеопоезії в нашій країні: почали з`являтися конкурси та фестивалі,  теоретичні статті,  творчі групи, які спеціалізуються на цьому жанрі. Явище здобуло розголосу в ЗМІ, ним зацікавились відомі поети та інші діячі мистецтва.

 Ряд фестивалів популяризував  і активно продовжує поширювати явище відеопоезії в різних країнах світу. Серед них варто виділити наступні:

1. Конкурс поетичного кіно Zebra проводиться Берлінською літературною майстернею раз на два роки з 2002 року. У конкурсі беруть участь кінематографісти і поети з різних країх. Організатор – Томас Вольфарт.
2. Фестивалі «Зря!» і «Пятая нога».

Перший фестиваль відеопоезії «Зря!» відбувся у 2007 р. на Книжковому фестивалі в Центральному будинку художника (Москва). Потім його було перейменовано на Фестиваль відеопоезії «Пятая нога» і з тих пір проводиться кожного листопада в кінотеатрах Москви. Організатори фестивалю – Катерина Троєпольська та Андрій Родіонов.

3. Міжнародний Фестиваль медіапоезії «ВЕНТИЛЯТОР» відбувся 19 грудня 2009 року в Санкт-Петербурзі в Центрі Сучасного Мистецтва ім.. Сергія Курьохіна. Це фестиваль відео, звукової,  візуальної, живої поезії,  яка об`єднає в собі найрізноманітнішу творчість , яка лише може бути виявлена будь-якою мовою,  у будь-якому фораті, і в будь-якому поєднанні форматів.
4. Фестивалі  EXPERIENCES та  OЧEVIDNO.

Фестиваль  EXPERIENCES вперше відбувся у 2010 році в Новосибірску.  Це був показ оригінальних поетичних жанрів,  відеопоезії  в тому числі. З 2011 року відеоспрямування  виділено окремим блоком під назвою  OЧEVIDNO

5. «Поэзия live» вечір-конкурс відеопоезії проводиться з  2010 року у Воронежі комунікаційним клубом «КомРRомисс».
6. Фестиваль відеопоезії «CYCLOP»  проводять з  2011 року в  Києві літературним порталом «Литфест»

ВИСНОВКИ

 В умовах інформаційного і технологічного прогресу,  коли людство (а особливо його найпрогресивніша і найактивніша частина – молодь) не уявляє свого життя без медіаресурсів, інтелектуальний і духовний  розвиток  особистості прямо пов`язаний із  широтою використання нових інформаційних комп`ютерних технологій.  Якісний прорив в галузі техніки та інформаційних технологій забезпечує доступ до  культурної  спадщини пращурів все більшої кількості людей. Електронні книгарні,  віртуальні музеї, кав`ярні,  он-лайн екскурсії, відеоуроки провідних культурологів, філологів, дистанційне навчання у вищих навчальних закладах – це  реалії сьогодення, без яких сучасна прогресивна молодь не уявляє свого існування. Однак  блага  цивілізації спровокували  дефіцит живого спілкування, дефіцит часу. Молодь  все менше читає паперові книги,  віддаючи перевагу аудіокнигам, спрямованим на суб`єктивне  інтонування  тексту декламатором.

 Вагомим чинником , який сьогодні пожвавив зацікавлення молоді художньою літературою, став відеоряд – візуалізований текстовий матеріал. Одним із надпотужних засобів впливу на свідомість і підсвідомість слухача є також музика, яка розширила межі свого побутування і перестала виступати лише як окремий вид мистецтва. Музика зазнала інтеграції, збагативши галузь літератури аудіальним інструментарієм впливу на читача.

 Мистецтво завжди прагнуло до синкретизму. Пісня — поєднання музики і поезії, потім театр – поєднання музики, літератури,  танцю, живопису і певною мірою навіть архітектури. Артюр Рембо так говорив про мистецтво майбутнього: «Этот язык будет речью души к душе, он  вберёт  в  себя  все  — запахи, звуки, цвета, он соединит мысль с мыслью и  приведёт  её  в  движение» (с) Письма ясновидца  Потім з`явився кінематограф, який поєднує в собі всі можливі види мистецтва. Один з виявів кіно- або відеомистецтва — це відеопоезія — поєднання відео і поезії.

 Відеопоезія — це вид мистецтва,  в якому органічно поєднуються художній візуальний ряд і поетичний текст, явний або вироджений, презентований графічно або  як такий, що  декламується.

Іншими словами,  відеопоезія- це відеопоезія.

 Але загроза з боку відеопоезії як явища існує, якщо вона по-аматорськи «склепана» різними любителями. Жанр, який ще не склався, ризикує перетворитися на замкнуте тусовочне  або домашнє відео. З іншого боку, відеопоезія має всі шанси стати жанром, що транслюватиметься по телебаченню і буде транслюватися у кінотеатрах,  скажімо,  перед показом фільму. Але для цього треба виходити на новий якісний рівень. Однак,  як там не склалось, головне -  не забувати: якщо поезія передається,  як поцілунок,  із вуст в уста, то відеопоезія – з очей в очі. Через погляд. З посередництвом відеокамери, звичайно. І не варто все показувати під одним кутом і однозначно. Ви маєте працювати  з образом,   а не з об`єктивом. Та й не це головне. Найголовніше – не втратити смак слова, не забути, заради чого ми взяли до рук відеокамеру,  фотоапарат - і це відчуття естетичної насолоди,  відчуття причасності і небайдужості до того, що  бачу, чую,  що творю і заради чого все роблю!

      Урок-презентацію  створено на базі наукової роботи Ганноцької Поліни Вікторівни -  учителя української мови та літератури Запорізького класичного ліцею, учителя вищої категорії, магістра філології -  "Відеопоезія як новий синкретичний вид мистецтва й генератор нових можливостей у галузі літератури".