23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

Урок природознавства у 2 класі. Які культурні рослини вирощують у рідному краї?

Про матеріал
ознайомити учнів із видами культурних рослин і зі значенням культурних рослин для людини; формувати інтерес до культурних рослин; учити групувати зображення дикорослих і культурних рослин, пояснюючи сутність групування; наводити приклади кожної групи; розвивати навички логічного мислення і мовлення учнів; виховувати дружелюбність, толерантність.
Перегляд файлу

Урок природознавства

Урок №                                              Дата

Тема. Які культурні рослини вирощують у рідному краї.

Мета: ознайомити учнів із видами культурних рослин і зі значенням культурних рослин для людини; формувати інтерес до культурних рослин; учити групувати зображення дикорослих і культурних рослин, пояснюючи сутність групування; наводити приклади кожної групи; розвивати навички логічного мислення і мовлення учнів; виховувати дружелюбність, толерантність.

ХІД УРОКУ

I . Організаційний момент

• Вправа «Погода»

— Яка зараз пора року?

— Який місяць?

— Яке число?

— Тепло чи холодно надворі?

— Який стан неба?

— Яка температура повітря?

— Чи були сьогодні протягом дня опади?

II. Повідомлення теми і мети уроку

• Гра «Яка картинка зайва і чому?»

Картинки: папороть, машина, півень, сонце, сосна, яблуня.

Відповіді дітей:

— Машина — усе решта природа.

— Сонце — усе решта жива природа.

— Півень — усе решта рослини.

— Папороть — усе решта дерева.

— Чим сосна відрізняється від яблуні?

Відповіді дітей:

— Сосна — хвойне дерево, а яблуня — листяне.

— У сосни шишки, а у яблуні — яблука.

— Сосна росте в лісі, а яблуня — в саду.

— На уроці ви дізнаєтеся, чим ще можуть відрізнятися рослини.

III. Вивчення нового матеріалу

Пшениця — дуже давня культурна рослина. її вирощують по над 10 тисяч років. Зернівки пшениці постійно знаходять під час розкопок перших поселень людини. У пірамідах єгипетських фараонів також знайдено пшеничні зерна, схожі на зерна сучасної пшениці.

Пшениця — важлива зернова культура. Виробництво пшениці має становити близько половини загального виробництва зерна в нашій країні. Особливо велику увагу запропоновано звернути на підвищення урожайності і якості цінних сортів пшениці, з яких можна виготовляти високоякісний хліб, макарони, крупи і т. ін., на скорочення втрат під час збирання і зберігання зерна.

Хліб — наше найцінніше багатство. Хліб — це праця тих, хто Сіє і збирає зерно, хто створює нові сорти зернових культур, хто будує і водить сільськогосподарські машини, хто випікає хліб. Бережіть хліб!

На земній кулі налічується більш як 20 видів пшениці. Кожний вид має багато сортів. Але всі види і сорти пшениці мають спільні ознаки.

Стебло пшениці —- соломина. На ньому добре помітні вузли. Одна рослина розвиває від 2—4 до 12 і більше стебел. Листки В пшениці довгі, вузькі, з паралельними жилками; добре розвинуті листкові піхви. Суцвіття — складний колос. Він складається п багатьох колосків. На осі кожного колоска сидять дві колоскові луски, а за ними — від 2 до 7 квіток.

Квітка пшениці має типову для квіток злаків будову: 2 квіткові луски, 2 квіткові плівки, 3 тичинки, маточка з двома приймочками. У ще закритих квітках відбувається самозапилення. Плід — зернівка.

Найбільше значення мають пшениці тверда і м’яка. Ендосперм зернини твердої пшениці щільний. Якщо його розрізати, він блищить, як скло. Тверду пшеницю сіють рано навесні. Вона дуже вибаглива до грунту і клімату.

Майже на чверть ендосперм зерна пшениці складається з білка, що називається клейковиною. Клейковина дуже ціниться в хлібопеченні, особливо у виробництві макаронів. Білий хліб вищого сорту і кращі сорти макаронів виготовляють з борошна твердої пшениці.

Ендосперм у зернівках м’якої пшениці пухкий, борошнистий, менш багатий на білки. М’яка пшениця менш вимоглива до грунту і тепла. Вона поширена майже всюди.

В нашій країні вирощують озиму і яру пшеницю. Яру пшеницю висі­вають рано навесні, за літо вона достигає і дає врожай зерна. Озиму пшеницю сіють восени. Незабаром з’являються сходи. Пшениця кущиться і потім перезимовує під снігом. Навесні вона знову починає рости і до кінця літа дає врожай вищий, ніж яра пшениця. Достигає озима пшениця раніше від ярої.

 

Жито посівне (Secale cereale) — рослина родини тонконогових, близько пов'язана із ячменем та пшеницею, що широко вирощується людиною для отримання зерна та як кормова культура. Зерно посівного жита використовується для виготовлення певних сортів хліба, пива, віскі, горілки та інших продуктів, також часом споживається в їжу цільне зерно, приготовлене у вигляді каші.

Посівне жито — однорічна трав’яниста рослина. Як кормове вирощують також культурне багаторічне жито, одержане А. І. Державіним при схрещуванні дикого багаторічного жита з однорічним культурним посівним житом.

Листки шорсткі, покриті восковим нальотом. Довжина листкової пластинки — 15-30, ширина — 1,5-2,5 см. В основі пластинки міститься короткий язичок і короткі голі або слабоопушені вушка.

 

Колос у жита остистий, незакінченого типу — на верхівці стрижня немає кінцевого верхівкового колоска. Стрижень колоса сплюснутий, опушений, членики опушені. Колоски в основному двоквіткові, рідко три-, чотириквіткові. У колосі міститься 30-40 колосків. Колоскові луски вузькі, шилоподібні; зовнішня квіткова луска має війчастий кіль, який закінчується остюком завдовжки 3-4 см. Остюки притиснуті до колоса або розходяться в боки. Середня довжина колоса 7-14 см. За формою він залежно від сорту буває призматичним, веретеноподібним, видовженоеліптичним. У призматичного колоса лицьова і бічна сторони однакової ширини по всій довжині; веретеноподібного — бічна у нижній третині колоса ширша за лицьову; видовженоеліптичного — лицьова вужча від бічної, колос від середини звужується до основи і верхівки. Колос у посівного жита залежно від сорту різної щільності. За кількістю колосків на 10 см довжини колосового стрижня розрізняють жито з дуже щільним колосом — при наявності понад 40 колосків на 10 см, з колосом вище середньої щільності — 36-39 колосків, середньої — 32-35 та нещільним колосом — менше 32 колосків.

 

Льон-довгуне́ць (лат. Linum Usitatissimum у перекладі означає «найкорисніший») — вид рослин з роду Льон (рід). Дуже поширена сільськогосподарська культура, з якої одержують цінне промислове лляне волокно.

Ця рослина була відомою людям ще в кам'яному віці: його залишки знайдені в найдавніших пальових будівлях на швейцарських озерах; лляні тканини носили в Ассирії та Вавилонії; у гробницях єгипетських пірамід мумії забинтовані льняним полотном[1].

Льон в Україні використовується з давніх давен, особливо на Поліссі. Літописець Нестор в життєописі св. Феодосія Печерського розповідає, що коли на свято Успіння Богородиці у монастирі скінчилася олива (деревна олія) для лампад, то ченці надавили олію з лляного насіння («в семени льнянемъ избити масла и то вълиявъше в кандила»)[2]. В тому ж літописі, підтверджується використання льону для виготовлення тканини. Обробляли льон на пряжу, ткали полотно та шили з них сорочки.

У 2008 році започаткований всеукраїнський фестиваль-конкурс «Відродження льонарства та народних художніх промислів України» — «Льон-Фест»

 

Баво́вник (лат. Gossypium) — рід багаторічних рослин. Рослини бавовника являють собою кущ з міцним прямим стеблом заввишки до 1—1,5 м і більше. З нижніх листкових пазушних бруньок розвиваються ростові пагони, а вище по стеблу — плодові. На ростових гілках утворюються плодові гілки 2-го порядку. Листки розташовуються на стеблі по спіралі.

Плід — 3— 5-гнізда коробочка з 20—40 насінинами, вкритими жорсткими волосками (волокнами двох типів). Ці волокна являють високий комерційний інтерес. Вони відокремлюються від насіння в бавовноочисному процесі.

Збирають волокно разом з насінням (бавовна-сирець). У багатьох сортів насіння буває вкрите ще й підпушком (волоски від 3 до 15 мм).

 

Півонії — це багаторічні трави (більшість видів), а також кущі або півкущі (бл. 10 видів).

 Півонія молочноквітова (Paeonia lactiflora)

 Півонія кримська в лісі в районі бухти Ласпі

Більшість трав'янистих півоній зазвичай 0,5–1,5 м заввишки, деякі кущові і деревні сягають 1,5–3 м заввишки.

Мають шишковидно потовщене коріння.

Листки — чергові, великі, двічі-, тричі- перисторозсічені. Під квітками листя зазвичай дрібніше і більш скупчене, поступово переходячи у чашолистики.

Квітки півоній — великі, двостатеві, одиночні; білого, жовтого, жовто-гарячого, рожевого і червоного кольорів з відтінками. Складаються з 5-8 і більше пелюсток, велика кількість тичинок. Від 2 до 5 язиковидних маточок.

Плід — багатолистянка, що містить декілька великих лискучих насінин.

 

Нарцис (лат. Narcissus) — рід багаторічних цибулинних рослин. Назва походить від грецького слова 'narkao' — одурманювати, приголомшувати, що ймовірно пов'язане з цибулинами, отруйні властивості яких відомі з глибокої старовини, або може бути пов'язано з одурманюючим запахом квіток.

 

Слива домашня або звичайна (Prúnus doméstica) — плодова рослина роду Слива.

За характером види сливи поділяють на дві групи:

До першої відносять сорти, де переважають групові бруньки на середніх і довгих приростах. Наступного сезону плодові бруньки дають врожай, а ростові — невеликі пагони.

У другій групі сортів на достатньо довгих однолітніх приростах переважають поодинокі ростові бруньки та невелика кількість плодових бруньок. На наступний рік з ростових бруньок розвиваються шпорці, які плодоносять ще один сезон и несуть на собі основну масу врожаю. Такий тип плодоношення називають плодоношення на дворічній деревині.

 

Груша звичайна (Pyrus communis L.) Місцеві назви - груша дика, лісовка, дичка тощо. З родини розових - Rosaceae.

Дерево (20-30 м заввишки). Стовбур стрункий, вкритий товстою бурою корою з глибокими поздовжніми тріщинами. Гілки бурувато-сірі, блискучі, часто з укороченими колючими пагонами. Листки чергові, майже округлі або овальні (2-8 см завдовжки, 1,5-3 см завширшки), по краю дрібнопилчасті з загостреною вершиною, на довгих черешках, густоповстистоопушені, пізніше голі. Старі листки темно-зелені, блискучі. Квітки білі або блідо-рожеві.

Плоди груші вживають у їжу свіжими, сухими. Вони застосовуються в безалкогольній, лікеро-горілчаній та інших галузях харчової промисловості, для виробництва соків, сиропів, екстрактів, вин, начинок, квасу. Плоди є сировиною для приготування оцту, грушевої гірчиці. Сухі плоди служать сурогатом чаю й кави.

 

Цибуля. У середні віки для захисту від стріл, ударів алебард і мечів воїни одягали залізні шоломи, лати і прикривалися щитом. Але, не сподіваючись на міцність залізної броні, багато хто з них носили ще на грудях амулети, яким приписувалася чарівна сила охороняти на війні від стріл і від меча. Зазвичай роль амулета виконувала скромна цибулина дикої цибулі або часнику[1]. Думали, що щільна суха шкірка, як броня, що оберігає ніжні, свіжі листочки цибулі, здатна врятувати від всяких лих і життя людини. Один з видів цибулі називається навіть з тих пір Алліум віктораліс (Allium victoralis) — цибуля переможна[1].

Стародавні римляни включали цибулю і часник в пайок своїх легіонів, вважаючи, що вживання їх в їжу збільшує силу і мужність солдатів. Збереглася приказка того часу: «Часник запалює серце героя, коли холод його злединяє»[1].

Цибулю і часник знаходили в саркофагах із муміями в єгипетських пірамідах, побудованих шість тисяч років тому, що свідчить про широке їх поширення ще в ті далекі часи[1]. Цибуля була присвячена єгипетській богині Ізіді, і простому народові забороняли вживати її в їжу[1].

Довгий час цибулю забороняли їсти у свята, тому що вона викликає сльози, коли потрібно веселитися[1].

З давніх пір часник був лікувальним засобом. Його вживали в XVI столітті як запобіжний засіб проти чуми[1]. Часник в середні віки вживали як протиотруту при всіх отруєннях, як попереджувальний засіб проти атеросклерозу та туберкульозу. Під час першої світової війни сік часнику, розведений у воді, застосовували при лікуванні ран.[1]

Лікувальні властивості цибулі та часнику визнавалися у всіх народів і в усі часи. На Сході існувала приказка: «Цибуля, в твоїх обіймах проходить всяка хвороба»[1].

Професор Б. П. Токін і його співробітники встановили, що від летких, пахучих речовин (ефірних олій), що виділяються цибулею, часником, хріном та іншими рослинами, гинуть гнильні і хвороботворні бактерії, найпростіші тварини — амеби й інфузорії — і навіть жаби і щури[1].

Рослини виділяють захисні речовини, названі «фітонцидами», тобто «рослинними губителями» мікробів.

Як показали досліди професора Б. П. Токіна, кашка з натертої цибулі, часнику або хрону, покладена в закриту посудину з м'ясом або фруктами, оберігає їх від псування[1].

Достатньо протягом трьох хвилин пожувати цибулю або часник, щоб убити в роті всі бактерії

 

Картопля. Серед овочевих культур, які широко використовують у кулінарії, харчовій і переробній індустрії є картопля. Вона потрапила у європейську кухню в XVII столітті, і лише на початку XIX століття завдяки гарячій пропаганді аптекаря Антуана Парментьє стала оброблятись у Франції для їжі.[1] На українських землях картопля набуває значного поширення з середини XIX ст., і на рубежі ХІХ-XX століття.

Карто́пля (лат. Solanum tuberosum) — вид рослин родини пасльонових, поширена сільськогосподарська культура, яку в народі називають «другим хлібом»; одна з найважливіших продовольчих, технічних і кормових культур.

1 Виконання завдань

1) Згрупувати предмети: жива і нежива природа.

Предмети: камінь, сонце, річка, місяць, дерево, заєць, бузок, айстра, метелик, муха, гриб, людина.

Висновок. Рослини належать до живої природи.

2) Згрупувати рослини: дерева, кущі та трави.

Рослини: береза, ялина, бузок, калина, айстра, мати-й-мачуха.

Висновок. Рослини розподіляються за групами: дерева, кущі й трави.

— Чим різняться між собою кущі, дерева і трави?

2 Пояснення вчителя

— Чим схожі й чим відрізняються ялина та яблуня? (Спільне — це дерева. Відмінності — ялина росте в лісі, яблуня — в саду, за нею доглядає людина. Обидва дерева дають користь людям.)

— Чим схожі й чим різняться аґрус і ялівець? (Спільне — це кущі. Відмінність — аґрус росте в саду, за ним доглядає людина. Ялівець росте в лісі.)

— Чим схожі мати-й-мачуха і помідор? (Спільне — це трав'янисті рослини. Відмінності — помідори ростуть у городі, за ними доглядає людина, збирає урожай. Мати-й-мачуха росте всюди.)

— На які групи можна розподілити всі рослини? (Перша група — це рослини, які вирощує людина. Їх називають культурними рослинами. Друга група — це рослини, які ніхто не саджає. Вони ростуть самі по собі, їх можна побачити скрізь: і в лісі, і на лузі, і біля водойми. Ці рослини називають дикорослими.)

На дошці — малюнки двох груп рослин: дикорослих і культурних.

— На які дві групи розподілені всі рослини? (На культурні й дикорослі)

 

— Що таке культурні рослини? (Це рослини, які посадила, виростила людина. Вона доглядає за ними, збирає урожай.)

— Що таке дикорослі рослини? (Це рослини, які ростуть у природі самостійно, «дико»; люди їх не вирощують.)

— Чи куштували ви плоди яблуні-«дички»?

Діти розглядають плоди дикої яблуні та плоди яблуні, посадженої людиною (культурної рослини), роблять висновок, що плоди дикої яблуні маленькі й кислі, а садові яблука — великі та солодкі.

Діти розглядають малюнки про вирощування культурних рослин.

Висновок. Люди виводять сорти культурних рослин. Це нелегка праця, що потребує певних знань і вмінь.

— Навіщо люди вирощують культурні рослини?

— Які культурні рослини вам відомі?

3 Заповнення таблиці

— На які групи розподіляються ці культурні рослини? (Дерева, кущі, трав'янисті рослини)

•• Фізкультхвилинка

Тут трава росте висока ,

Тут стежинонька вузька.

Вище руки, вище ноги —

Не проста у нас дорога.

А тепер ідемо боком —

Із підскоком, із підскоком.

Походили на носочках,

А тоді на п'ятах.

Випростали добре спини

І звели лопатки.

IV. Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

1 Робота над загадками

Відгадавши загадку, учні зазначають, до якої групи належить рослина — до культурних або дикорослих рослин.

• Зубів не має, а кусає. (Кропива)

• Має шкір сім, витискає сльози всім. (Цибуля)

• Дівка в коморі,

А коса надворі. (Морква)

• На городі молода

Пишні коси розпліта,

У зеленії хустинки

Золоті хова зернинки. (Кукурудза)

• Тут всі ростуть, як кажуть, душа в душу:

Малина, абрикоси, виноград,

Горіхи, сливи, яблуні та груші...

А все це разом зветься просто... (сад).

• Яскраві пелюстки,

І запах пречудовий.

І хочеться усім

Побачити їх знову. (Троянди)

• Я дерево-красень,

А звати мене... (ясен).

• В чистім полі він росте:

На високих ніжках,

В зелених панчішках,

Квіточки блакитні,

Мов оченьки привітні. (Льон)

• Червоненький я на вроду,

В кухню прийшов із городу.

Подивлюся, де тут горщик,

Бо стрибнути хочу в борщик. (Буряк)

• І печуть мене, і варять,

І їдять мене, і хвалять, бо я добра. (Картопля)

• Стиглий колос на ланах,

Всі комбайни — на жнивах.

Вони ходять з краю в край

І збирають... (урожай).

2 Тест «Так чи ні?»

Чи культурні ці рослини:

Помідор, гарбуз, малина,

Морква, жито, огірки,

Мак, кульбаба, буряки?

(Кульбаба — дикоросла рослина, а мак і малина бувають і культурними, і дикорослими.)

Чи культурні ці рослини:

Кабачки, кавун і дині,

Абрикос і полуниці,

Подорожник і пшениця?

(Подорожник помилково потрапив до переліку культурних рослин.)

V. Підсумок уроку

1. Гра «Знайди пару»


Цибуля

Груша

Пшениця

Бавовна

Піон

Льон

Жито

Картопля

Слива

Нарцис


— На які дві групи розподілені всі рослини?

— Що таке культурні рослини?

— Для чого людина їх вирощує?

— Що таке дикорослі рослини?

docx
Додано
24 січня
Переглядів
220
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку