Урок "Призначення креслень. Креслярське приладдя."

Керівник гуртка: Алхімов Олександр Миколайович

 

Заняття технічного гуртка на тему:

«Призначення креслень. Креслярське приладдя.

Основні правила виконання креслень – формати, лінії.П/ч Робота з лінійкою, рейсмусом, штангенциркулем (0-150 мм, точність 0,1 мм).»

 

Мета: закріпити отримані знання по виконанню і правилам оформлення креслень.Узагальнити знання раніше вивченого матеріалу у школі. Привити навички культурного спілкування, розвивати творчу активність учнів, самостійність, колективізм,  виховувати особисту відповідальність  за  загальну  справу

Тип заняття: комбінований

Оснащення: персональний  компьютер, картки  для  учнів  з завданнями, картки  з  відповідями  для  звірки, креслярські інструменти.

 

Хід  заняття

І. Організаційний момент

1. Перевірка готовності учнів.

Перед початком заняття керівник гуртка перевіряє готовність вихованців та їх робочих місць .

2. Організація уваги гуртківців.

Перевірка наявності інструментів та матеріалів, необхідних для роботи.

ІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності

Практичні заняття  з  предмету  «Технічне креслення»  сприяють засвоєнню  і закріпленню учнями теоретичних знань.

1.  Основні теоретичні відомості

1.1. Роль креслення в житті людини історія розвитку креслення

Графіка  –  це  засіб  створення  матеріальних,  духовних,  інтелектуальних  і художніх  цінностей  людини.  Щоб  побудувати  будинок,  автомобіль  чи  літак, виготовити  одяг,  меблі  або  дитячу  іграшку,  треба  спочатку  спроектувати  виріб, викреслити його і намалювати. Цим займаються інженери, архітектори, дизайнери та представники  багатьох  інших професій.  Всі  вони  говорять  на  єдиному,  загальному для них професійною мовою – мовою графіки. 

Важко сказати, коли з'явилися у того чи іншого народу перші графічні побудови. Мабуть,  потреба  в  їх  точних  або  приблизних  результатах  відноситься  до найдавніших  стадій  розвитку  людського  суспільства. Можна  сумніватися, що  який-небудь певний народ  вперше  винайшов  той  чи  інший прийом  або  спосіб  графічних побудов  і потім шляхом спілкування передав свій винахід  іншим народам. Швидше за все, кожен самостійно проходив перший етап розвитку графічної культури. Саме цей етап губиться в глибині тисячоліть та має, мабуть, не меншу історію, ніж виникнення мови і вдосконалення найпростіших знарядь праці. Інша справа – розвиток абстрактних понять,  створення правил і методів зображень. Тут запозичення неминуче. І більш  розвинені народи  є джерелом більш кваліфікованих  знань.  Саме  це  змушує  нас  пильно  вивчати  ті  нитки,  які  можуть  служити  шляхами  передачі  інтелектуальних багатств.  Природно,  і  нам  доведеться звертати  увагу  на  ці  історичні  факти,  щоб  знати  витоки  виникнення  графічного мистецтва. 

1.2. Оформлення креслень

 У наш час креслення – це своєрідний документ. Він визначає склад  і пристрій виробу,  містить  необхідні  дані  для  його  розробки,  виготовлення,  контролю, експлуатації  та  ремонту.  Креслення  містить  зображення,  розміри,  текст.  За зображенням   можна судити про геометричні формі даної деталі, а по напису – про назву,  масштаб,  в  якому  виконано  зображення,  матеріали,  з  якого  виготовляєтьсядеталь та ін.. 

 Розмірні  числа  дають  можливість  судити  про  величину  деталі  в  цілому  і  її частин.  Тут  же  містяться  дані  про  обробку  деталі  при  її  виготовленні,  деякі  інші умовні знаки і написи. Таке креслення дає повне уявлення про деталі.  Крім  креслення  деталі    існують  складальні  креслення,  ескізи,  схеми, зображення розгорток, технічні малюнки тощо. Такі зображення називають графічними.  Вони  складаються  з  ліній,  штрихів,  крапок  і  виконуються  олівцем, тушшю, чорнилом. 

 Зображення на  кресленнях будують  за  допомогою  креслярських  інструментів.

 

 

 

Таблиця 1. Креслярські інструменти

Від правильної підготовки робочого місця залежить якість креслення.  Креслення  та  інші  конструкторські  документи  промисловості  та  будівництва

виконують  на  аркушах  певних  розмірів.  Формати  (Рис.  1) 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1

Рис. 2

Для рамки  (Рис.2) на будь-якому форматі відкладаємо: зліва 20 мм, а від  інших

сторін по 5 мм.  Зовнішньої рамки, яка виконується тонкою лінією. 

При  виконанні  креслень  застосовують  лінії  різної  товщини  (Таблиця2)  і накреслення відповідно до ГОСТ 2.303-68. Кожна з них має своє значення.

Таблиця 2. Лінії креслення

Вікторина:

1.               Яку лінію використовують для показу видимих контурів предмета, що зображують? (суцільна товста).
2.               Якою лінією показують довгі лінії  обриву? (із заломом)
3.               Якою лінією виконують розмірні і виносні лінії? (суцільно тонка)
4.               Який тип лінії використовують, щоб позначити на кресленні лінію перерізу? (розімкнута)
5.               Якою лінією розмежують вигляд і розріз? (хвиляста).

1.3. Нанесення розмірів. Масштаби  

Підставою для судження про величину зображуваного на кресленні предмета  і його елементів служать розмірні числа.  Правила  для  нанесення  розмірів  на  кресленнях  викладені  в  ГОСТ  2.307-68,  а також  частково  в  ГОСТ  2.109-73.  При  читанні  розмірів  необхідно  пам'ятати,  що розмірні числа без позначення одиниці виміру вказують лінійні розміри в міліметрах. При  інших  одиницях  виміру  довжини  (см, м,  км)  їх  вказують  на  кресленні. Кутові розміри  вказують  у  градусах,  хвилинах  і  секундах  з  позначенням  одиниці вимірювання, наприклад: 4 °, 4 ° 30 '0 ° 30'40 ».  Нанесення розмірів на технічних кресленнях обумовлено низкою спеціальних положень. Слід пам'ятати, що  з  геометричної  точки  зору  без  урахування  технології виготовлення виробу розміри слід наносити в такій послідовності (Рис.3): 

Рис 3

•  розміри кожної частини форми предмета; 

•  розміри, що зв'язують геометричні форми між собою; 

•  габаритні розміри (найбільша довжина, висота, ширина). 

Масштаб  –  відношення  лінійних  розмірів  предмета  на  кресленні  до  його натуральних (дійсних) розмірів Стандарт 2.302-68 встановлює масштаби зображень  на  кресленнях  всіх  галузей  промисловості  і  будівництва.  При  цьому  в машинобудуванні  нерідко  використовують  масштаб  натуральної  величини  (1:1) будівництві  та  архітектурі 

–  масштаби  зменшення,  в  оптиці  і  приладобудуванні 

– масштаби збільшення. 

Основні поняття:

• Габаритні  розміри  –  по  довжині,  висоті, товщині. 

• Розміри елементів – розміри  величини вирізів, виступів, отворів,пазів тощо. 

• Координуючі  розміри  – розміри, що показують  розташування  елементів щодо контуру деталі і один одного. 

• Якщо  діаметр менше  12 мм,  то  розмірні  числа  і  стрілки  розташовують  зовні кола. 

• Якщо діаметр більше 20 мм і менше 40 мм, то стрілки розташовують усередині

елемента, розмірні числа – зовні. 

Рис.4. Розстановка лінійних розмірів

•  Якщо  діаметр  більше  40  мм,  то  розмірні  числа  і  стрілки  розташовують

усередині кола. 

•  Розміри радіусів дуг наносять аналогічно нанесення розмірів кіл. 

•  Кутові  розміри  вказують  у  градусах,  хвилинах  і  секундах  з  позначенням

одиниці виміру. 

При розташуванні елементів предмета  (отворів, пазів,  зубів  і т.п.) на одній осі

або на одній окружності розміри, що визначають їх взаємне розташування, наносять у такий спосіб: 

•  від загальної бази (поверхні, осі); 

•  завданням розмірів декількох груп елементів від кількох загальних баз; 

•  завданням розмірів між суміжними елементами. 

Розміри на кресленнях не допускається наносити у вигляді замкнутого ланцюга,

за винятком випадків, коли один з розмірів вказаний як довідковий.

Завдання. Розгадати кросворд. 

По горизонталі: 4. Інструмент, що являє собою графітний стержень в дерев'яній оболонці.(олівець) 5. Графічне зображення предмета або його складових, виконане за допомогою креслярських інструментів, яке містить інформацію, необхідну для виготовлення виробу.(креслення) 7. Те, що з'являється на папері, якщо провести по ньому ручкою або олівцем. (лінія)

По вертикалі: 1. Елемент, що показує напрям перегинання та складання паперу. (стрілка) 2. Лінія на кресленні, відносно якої розміщуються симетричні елементи зображення. (вісь) 3. Об'ємне зображення предмета, виконане від руки. (малюнок) 6. Виконане від руки площинне зображення предмета або деталі з вказуванням його основних розмірів.(ескіз)

ІІІ . Практична робота

 Робота з лінійкою, рейсмусом, штангенциркулем (0-150 мм, точність 0,1 мм).»

 Дерев’яні штангенциркулі використовувалися вже напочатку XVII століття. Перші справжні штангенциркулі з ноніусом з’явилися тільки в кінці XVIII століття в Лондоні. У Росії штангенциркуль почали застосовувати набагато пізніше.

 В машинобудуванні штангенінструменти є поширеними видами вимірювального інструмента, точність яких не перевищує 0,05 мм. Їх застосовують для вимірювання зовнішніх і внутрішніх діаметрів, довжини, товщини, глибин і т. д. До них належать штангенциркулі, штангенглибиноміри, штангенрейсмуси.

 Штангенциркулі випускаються трьох типів: ШЦ-І, ШЦ-ІІ і ШЦ-ІII (ГОСТ 166-63). Кожен тип має спільні основні частини й власні особливості.

Штангенциркулі виготовляються з межами вимірювань 0-125 мм (ШЦ-І); 0-200 і 0-320 мм (ШЦ-ІІ); 0-500; 270-710; 320-1000; 500­1400; 800-2000 (ШЦ-ІІІ) і з величиною похибки 0,1 мм (ШЦ-І і ШЦ- ІІІ), 0,05-0,1 мм (ШЦ-ІІ).

Штангенциркуль ШЦ-І (рис. 5.3 а) є найбільш поширеним серед штангенінструментів і застосовується для вимірювання зовнішніх, внутрішніх розмірів та глибин з величиною відліку за ноніусом 0,1 мм.

Рис. 5

Штангенциркуль має штангу (1), на якій нанесено шкалу (3) з міліметровими поділками. На одному кінціцієї штанги є нерухомі вимірювальні губки (4) і (5), а на іншому кінці - лінійка (6) для вимірювання глибин. По штанзі переміщується рухома рамка (2). Рамка у процесі зміни закріплюється на штанзі затиском (8). Нижні губки (5) служать для виміру зовнішніх розмірів, а верхні (4) - для внутрішніх розмірів. На скошеній грані рамки (2) нанесено шкалу (7), яка має назву «ноніуса». Ноніус - рівномірна шкала з межею вимірювань, що дорівнюють ціні поділки основної шкали.

 Ціна поділки ноніуса (відлік за ноніусом) дорівнює ціні поділки основної шкали розділеної на число поділок ноніуса: п : с = а/п. Ноніус призначений для визначення дробової величини ціни поділки штанги, тобто для визначення частки міліметра. Шкала ноніуса довжиною 19 мм розділена на 10 рівних частин; отже, кожний розподіл ноніуса дорівнює: 19 : 10 = 1,9 мм, тобто він коротший за відстань між  кожними двома поділками, нанесеними на шкалу штанги, на 0, 1 мм (2,0 - 1,9 = 0,1). При зімкнутих губках початкова поділка ноніуса співпадає з нульовим штрихом шкали штангенциркуля, а останній - 10-й штрих ноніуса - з 19-м штрихом шкали. Ціна поділки ноніусів штангенциркулів може дорівнювати 0,1 мм або 0,05 мм (штангенциркулі з величиною відліку ноніуса 0,02 мм у промисловості не виготовляються, але на виробництві ще використовуються).

 Перед вимірюванням на зімкнутих губках нульові штрихи ноніуса та штанги повинні збігатися. За відсутності просвіту між губками для зовнішніх вимірювань або при невеликому просвіті (до 0,012 мм) повинні збігатися нульові штрихи ноніуса і штанги.

 Під час вимірювання деталь беруть у ліву руку, яка повинна знаходитися за губками і захоплювати деталь недалеко від губок. Права рука повинна підтримувати штангу, при цьому великим пальцем цієї руки переміщують рамку до зіткнення з поверхнею, яка перевіряється, не допускаючи перекосу губок і докладаючи нормального вимірювального зусилля.

 Рамку закріплюють затиском великим і вказівним пальцями правої руки, підтримуючи штангу іншими пальцями цієї руки; ліва рука при цьому повинна підтримувати нижню губку штанги. При читанні показань штангенциркуль тримають прямо перед очима. Ціле число міліметрів відраховується за шкалою штанги зліва направо нульовим штрихом ноніуса. Дробова величина (кількість десятих часток міліметра) визначається множенням величини відліку (0,1 мм) на порядковий номер штриха ноніуса, не рахуючи нульового, що збіга­ється зі штрихом штанги. Приклади відліку показані на рис. 5, б.

Рис. 6

Штангенрейсмуси (рис. 6, б) застосовуються для просторової розмітки і прямих вимірювань на точній плиті відстаней від базових поверхонь деталей до виїмок, виступів і осей отворів.

Опорною деталлю штангенрейсмуса є основа (6), в якій закріплено штангу (1) з міліметровою шкалою. По штанзі пересувається рамка (4) з ноніусом (5) та з державкою для кріплення вимірювальних стрижнів (8) або (9). Рамка мікрометричної подачі (2) тут застосована така ж сама, як і на штангенциркулі ТТТЦ-ІТ,(10) - затиск рамки мікрометричної подачі.

Показання штангенрейсмуса читаються так само, як і штанген­циркуля. При вимірюванні висоти верхньою вимірювальною площиною необхідно до отриманого розміру додати висоту ніжок.

Завдання 1(Картка): Вимірювання габаритних розмірів моделей автомобілів та намалювати робочий малюнок(проставте виміри)

 

Завдання 2: Вимірювання розмірів окремих деталей моделі автомобіля та зробити ескіз однієї з деталей за прикладом

ІV . Підсумки заняття:

1. Підсумок роботи

- Роботу ми завершуємо. Хто не встиг закінчити креслення пропоную закінчити їх вдома та на слідуючому занятті показати свої роботи.

2. Творче завдання

- Пропоную вам до наступного заняття підготувати робочий малюнок автомобіля майбутнього.

3. Прибирання робочих місць.

-  Я дякую вам за плідну співпрацю. До нових зустрічей