Урок. Проблема морального вибору в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір у романі А. Камю «Чума».

Тема. Проблема морального вибору в межовій ситуації та особистої відповідальності за цей вибір у романі А. Камю «Чума».

Мета: дати характеристику героям роману, простежити їхні дії, вчинки; визначити життєві цінності кожного; висвітлити проблему призначення людини на землі; показати складність і суперечливість людської натури, непередбачуваність її дій; розвивати творче мислення, усне мовлення, навички дослідницької діяльності, вміння упорядковувати та систематизувати знайдені матеріали; розвивати інформаційну та комунікативну компетентність; виховувати гуманне ставлення до людей.

Обладнання. Картки із роздатковим матеріалом.

Хід уроку

Найбільший порок – боягузтво.

М. Булгаков

І. Мотивація навчальної діяльності.

1.Учитель. Дуже важко жити у розладі зі світом, самим собою. А ще важче — серед бруду і фальші залишатися Людиною. Загубитися у натовпі, плисти за течією завжди легше. Та легкий шлях — не завжди вірний шлях.

А як зберегти світло людської душі? А як у межовій ситуації залишитися Людиною? Саме ці питання і є проблемою уроку. А темою є слова лікаря Ріє: «Єдине, що важливо — це бути людиною».

Аналізуючи сторінки роману Альбера Камю «Чума», ми спробуємо зрозуміти та виявити найсуттєвіші особливості світобачення письменника. Бог кожній людині дав основне право, це право вибору. І сьогодні ми простежимо, як герої роману скористалися цим правом, як вони вирішують проблему власного вибору. І ось події роману переносять нас у місто Оран. Місто поглинає чума, темрява, яка огортає територію світла, на якій живе людина.

2. Інтелектуальна розминка. За першими літерами назви роману записати слова - асоціації, які виникають під час читання твору.

Ч – черствість

У – упередженість

М – мстивість

А – аморальність

3. Прийом «Мікрофон».

То що ж таке чума? (Хвороба, несправедливість, убивство, смертний вирок, зрада, підступництво, лицемірство, боягузтво та й саме життя).

4. Учитель. Можна сказати, що це темрява, але темряві завжди протистоїть світло.  Світло — це певні істини, моральні принципи, яких дотримується кожна людина. Коли ж людина втрачає ціннісні орієнтири, її огортає цілковита пітьма. Ріє говорить: «Навколо мене пітьма, і я намагаюсь щось у ній побачити».

Кожна людина робить у житті свій вибір. Проблема вибору супроводжує її упродовж усього життя. Як вижити? Як вчинити у тій чи іншій ситуації? Який шлях обрати? Що вибрати: добро чи зло, любов чи ненависть, боятися чи бути сміливим? Інколи досить складно зробити вибір. І яким буде цей вибір, залежить від кожного з нас окремо.

Проблема вибору постає і перед героями роману А. Камю. Саме ця проблема є темою нашого уроку.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Презентація теми уроку.

1. Учитель. «Найбільший порок – боягузтво». Ви, безперечно, впізнали рядки, які перегукуються з романом А. Камю. Це слова Ієшуа Га-Ноцрі із роману «Майстер і Маргарита» М. Булгакова. Давайте спробуємо прослідкувати в романі зв'язок цих слів із образами роману, і чому, дійсно, боягузтво - це найбільший порок. Навряд чи, якби наші герої обрали шлях боягузтва, чума була б подолана.

2. Словникова робота. Методичний коментар. На моніторах висвітлюється значення слів, учні зачитують.

Мораль — правила, які визначають поведінку людини, її внутрішні духовні та душевні якості: чесність, справедливість, милосердя, співчуття, порядність та інші; дотримання і виконання цих правил.

Моральний вчинок — здійснена кимось певна дія, що відповідає правилам моралі, внутрішнім якостям.

Благородство — висока моральність, самовідданість, чесність.

Боягузтво — це  душевна слабкість, зрада; негативна риса характеру.

III. Робота над темою уроку.

1. З'ясування проблеми морального вибору в романі. Робота в групах.

І група. Проаналізуйте образ.  Назвіть його. Який спосіб боротьби із чумою обирає цей герой? Складіть хмарку слів до імені цього героя.

«На вигляд років тридцяти п’яти. Зріст середній. Плечистий. Обличчя майже квадратне. Очі темні, погляд прямий, вилиці випнуті. Ніс великий, правильної форми. Волосся темне, стрижеться дуже коротко. Рот різко окреслений, губи повні, майже завжди стиснені. Скидається чимось на сицилійського селянина — такий самий засмаглий, із синьо-чорною щетиною і до того ж завжди ходить у темному, а втім, це йому пасує». Син робітника, з дитинства пройшов школу злиднів, присвятив себе служінню людям. Часто бачить смерть, але не ховається, а діє: «Потрібно бути безумцем, сліпим чи негідником, щоб примиритися із чумою».

Чума мало що змінює в думках і способі життя героя — він як завше обходить хворих, страждає, коли помирають пацієнти. Він організовує лікарні, налагоджує карантин, керує санітарними дружинами. Дуже скромний, його дратують похвали на свою адресу в пресі, по радіо: «У всій цій історії мова йде не про героїзм… Мова йде про чесність… У моєму випадку вона полягає в тому, щоб займатися моїм ремеслом»; «Я не знаю, що мене чекає, що буде по всьому цьому. Зараз є хворі, і треба їх лікувати. Роздумувати вони будуть потім, і я з ними також. Але найпильніша справа — лікувати їх. Я бороню їх як умію, та й усе».

ІІ група. Проаналізуйте образ. Назвіть його. Який спосіб боротьби із чумою обирає цей герой? Складіть хмарку слів до імені цього героя.

Паризький репортер, який мав за плечами багато пережитого, включаючи громадянську війну в Іспанії, опинився в епіцентрі чуми випадково. Із Ораном його нічого не пов’язувало, десь далеко за морем на нього чекала кохана жінка, спокій, ніжність. «Вибратися будь-що, вибратися із цих чужих стін, із цієї пастки, поставленої долею», — розмірковує він, одержимий думкою тікати, незважаючи на карантин. Коли той усе-таки знаходить можливість вибратися з міста, він раптово відмовляється від наміру втекти й приєднується до роботи санітарних дружин, бо «соромно бути щасливому одному». «Я колись думав, що чужий у цьому місті і що мені у вас нічого робити. Але тепер, коли я бачив те, що бачив, я відчуваю, що я теж тутешній, хочу я того чи не хочу. Ця історія стосується однаково нас усіх», — зізнається герой наприкінці твору. Автор підводить нас до висновку, що людина відповідальна за все, що відбувається навкруги, навіть якщо безпосередньо її це не стосується.

ІІІ група. Проаналізуйте образ. Назвіть його. Який спосіб боротьби із чумою обирає цей герой? Складіть хмарку слів до імені цього героя.

Син прокурора, він відрікається від благополуччя, сімейного затишку, чудової кар’єри заради пошуку правди й справедливості. Спочатку він активно втручався в політику, і «не було такої країни в Європі», де б він не брався за зброю на захист знедолених: «Я думав, що те саме суспільство, де я живу, ґрунтується на смертних присудах, отже, борючись проти нього, я борюся з убивством». Але, приєднавшись до революціонерів і втягнувшись у громадянську війну, герой стикається з невблаганною жорстокістю. Одного разу йому доводиться бути присутнім під час розстрілу контрреволюціонера. «Ось тоді я й зрозумів, що принаймні протягом усіх цих довгих літ як був, так і зостався «зачумленим», а сам відчайдушно вірив, ніби саме із чумою і борюся. Зрозумів, що я, хай не безпосередньо, але засудив на смерть тисячі людей, що я навіть сам сприяв тим смертям, схвалюючи їх і принципи, які неминуче тягли їх за собою». Юнак запитує себе: «Коли поступитись хоч раз, то де межа дозволеного?» Чи припустимо в ім’я будь-яких благ, нехай найбезкорисливіших і піднесених, що дають усім порятунок від страшних бід, переступати біблійну заповідь «не вбий»? Ставши свідком жахливої епідемії й поведінки людей, що потрапляють в межову ситуацію, він з’ясовує для себе, що «кожний носить її, чуму, у собі», і ніхто не може зробити й кроку, не ризикуючи приректи ближнього на загибель. Тому «здоров’я, непідкупність, чистота — усе це продукт волі, волі, що не повинна давати собі перепочинку», — такого висновку доходить персонаж, який разом із лікарем Ріє виконує роль оповідача. Інші персонажі роману про нього говорять як про людину невичерпно сердечну: «З ним можна говорити, бо він справжня людина. Все завжди розуміє».

IV група. Проаналізуйте образ. Назвіть його. Який спосіб боротьби із чумою обирає цей герой? Складіть хмарку слів до імені цього героя.

Учений - єзуїт постає в романі не просто служителем церкви, а й утіленням християнського світорозуміння. Для нього Творець воістину всевидящий та всеблагий, і, якщо він допустив чумну біду, то на те була Його воля. У своїх проповідях він закликав заблудлих ягнят Господніх покаятися: чуму наслано на нечестивий град, що потонув у гріхах, це покарання, що очищає, перст, що вказує шлях до порятунку. «Божий перст відокремить чистих від нечистих, праведних від винних, він — зло, що веде в царство доброти. Від нього не захистить мирська медицина, обранцям слід довіритися провидінню».

Але чума ніби знущається з його тлумачень. Вона милує порочних і вражає безгрішних. Смерть безневинної дитини ставить під сумнів усю його теологічну премудрість. Він великодушно жаліє «гріховних» смертних; долучається до боротьби з епідемією, самовіддано виконує найнебезпечніші доручення.

У другій проповіді святий отець наполягає на невблаганності одного з двох крайніх виходів: «Брати мої, час настав. Треба в усе увірувати чи все відкинути. Але хто серед вас зважиться все відкинути?» Він переконує і себе, і своїх парафіян, що «страждання дитини — гіркий хліб наш, але без цього хліба наші душі загинули б від духовного голоду». Коли в самого героя з’являються ознаки зараження чумою, від відмовляється від лікування й гине.

V група. Проаналізуйте образ. Назвіть його. Який спосіб боротьби із чумою обирає цей герой? Складіть хмарку слів до імені цього героя.

Героя постійно переслідують невдачі, він до них уже звик. Він, коли це потрібно, береться до справи: «Чума тут, треба захищатися». Він добровільно береться вести статистику епідемії і старанно виконує цю нескладну справу, оскільки за віком уже не був здатен на щось важче. І як не дивно, «Герой навіть більшою мірою, ніж Ріє, чи, скажімо, Тарру, утілював ту спокійну мудрість, що надихала дружини в їхній праці»; «Він — і справді особа не геройська — став у ці дні ніби адміністративним серцем дружини».

Герой — недорікуватий дивак: не вміє скласти прохання, щоб просунутися по службі; не знаходить слів, щоб утримати дружину, і вона йде від нього, утомившись від убогого життя.  Герой пробує себе в царині художньої творчості, але витрачає декілька місяців на те, щоб удосконалити одну-єдину, першу фразу рукопису. Позаштатний працівник мерії  уособлює образ «маленької людини» — дивакуватої, але чесної, що самовіддано виконує свою справу.

VI група. Проаналізуйте образ. Назвіть його. Який спосіб боротьби із чумою обирає цей герой? Складіть хмарку слів до імені цього героя.

Це темна особа, контрабандист, коли б не чума, його б заарештували. Під час епідемії він розбагатів. Коли епідемія чуми йде на спад, герой, передчуваючи погане, дедалі віддаляється від людей і «замикається у своїй дивакуватості»; одного разу ним цікавляться два чиновника, і він утікає від них. Отже, цей персонаж уособлює світ асоціальності, злочинності, бездуховності.

2. Учитель. Отже, Альбер Камю нікого не засуджує, просто нагадує, що людина повністю відповідає за своє життя, яке кожен повинен прожити так, щоб потім не жалкувати про змарновані роки і підле малодушне минуле.

ІV. Рефлексія. Робота із епіграфом уроку. Учні дають відповідь на запитання: «Чи обрав хтось із героїв твору таку життєву позицію, як боягузтво? Чому, на вашу думку, Камю показує нам людей такими благородними, здатними жертвувати собою?»

V. Домашня робота. Для усіх учнів. Підготувати розповідь про художні особливості роману А. Камю «Чума».

Індивідуальні. Підготувати фразу-ключ: «Що для кожного героя означає боротися зі злом?»

Лікар Ріє  - перемогти хворобу, мати знання про сенс існування людини на землі, бути оптимістом, не забувати про минуле, завжди  жити пам'яттю.

Гран  - не бути байдужим, не стояти осторонь зла, любити людей, бо ми одні із них.

Отец Панлю - треба стати самому таким, яким ти хочеш бачити світ, і перебудову потрібно починати із себе, дотримуватися Божих заповідей.

Тарру  - не дивитися у слід злу, бо воно заразне, не долати зло злом, а лише справедливістю.

Журналіст Рамбер - не шукати лише особистого щастя, якщо навкруги людське горе.