Урок: "ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ ІДЕАЛ РАДЯНСЬКОЇ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ"

Клас: 10

Дата:

Урок №

 

Тема: ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ ІДЕАЛ РАДЯНСЬКОЇ ЛЮДИНИ

ТА ЇЇ ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

 

Мета: сформувати в учнів уявлення про пропагандистський ідеал «радянської людини» та з’ясувати особливості повсякденного життя населення України в умовах тоталітарного режиму 1930-х років у складі СРСР; навчити аналізувати історичні джерела та встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між державною політикою і реальним життям людей. Розвивати критичне мислення, уміння працювати з історичними документами, порівнювати пропагандистський образ із реальністю, формулювати аргументовані висновки, працювати в парах і групах. Сприяти формуванню усвідомлення цінності людської гідності, свободи та відповідальності; виховувати неприйняття тоталітарних практик і маніпулятивної пропаганди.

Очікувані результати: Після цього уроку учень/учениця має:

Знати: хронологічні межі перебування УСРР у складі СРСР; «епохи Голодомору», «великого терору»; дати переходу до форсованої індустріалізації та суцільної колективізації в УСРР; Голодомору; показових політичних процесів 1920-х – початку 1930-х рр. («Шахтинська справа», «справа Спілки визволення України» тощо).

Розуміти: зміст понять: «соціалістичний реалізм», «сталінізм», «тоталітарна імперія»; сутність комуністичного тоталітарного режиму, особливості його проявів в Україні.

Уміти: встановити послідовність подій історії України 1921 – 1939 рр.; визначити методи, наслідки інкорпорації України до складу СРСР.

Основні поняття: «сталінізм», «тоталітарна імперія»

Ключові компетентності: громадянська та соціальна компетентність, інформаційно-комунікаційна компетентність, навчання впродовж життя, культурна компетентність.

Наскрізні змістові лінії: громадянська відповідальність, соціальна активність і взаємодія.

Тип уроку: практичне заняття

Обладнання: Пометун О.І. Історія України (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закладів загальної середньої освіти/О.І Пометун, Н.Г.Гупан. – К.: УОВЦ «Оріон», 2018. – ст. 173 – 174

Пометун О.І. Історія України (рівень стандарту): електронний додаток до підручника О. І. Пометун для 10 кл. закладів загальної середньої освіти/О.І Пометун, Н.Г.Гупан. – К.: УОВЦ «Оріон», 2018. – ст. 95 – 106          (https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-electronic-application/10.php)

Роздавальний матеріал

Візуальні джерела

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Напис на дошці:

1462 днів

4379 днів

24

•      Як ви думаєте, що означають ці числа?
•      До яких подій вони можуть стосуватися?

Пояснення вчителя: 1462 днів (24.02.2022 р.); 4379 днів (01.03.2024 р.); за останні 350 років ця війна є 24 війною росії проти України.

•      Яке відношення це має до розділу «Україна у складі тоталітарної імперії – Союзу Радянських Соціалістичних Республік»?
•     Чому між Україною та російськими державами виникали конфлікти в різні історичні періоди?
•      Якщо держава веде постійну боротьбу за контроль над територією, то якою має бути людина в такій державі?

У ХХ ст. Україна опинилася у складі СРСР. Зовні це подавалося як «союз рівних республік». Насправді ж держава мала всі ознаки тоталітарної імперії. І сьогодні ми поговоримо про те, як ця імперія формувала «ідеальну радянську людину» та як за допомогою пропаганди впливала на повсякденне життя.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Напис на дошці

ІДЕАЛ

ПРОПАГАНДА

 

•      Як ви розумієте поняття «ідеал»?

Ідеал – це уявний взірець, найкращий образ, до якого прагнуть.

•      А що таке «пропаганда»?

Пропаганда – це цілеспрямоване поширення ідей та інформації з метою впливу на свідомість людей.

Пропаганда може існувати в різних державах, але в тоталітарних режимах вона стає головним інструментом контролю над суспільством.

Пропагандистський ідеал – це образ бажаної для влади людини, який влада свідомо формує через пресу, освіту, мистецтво, щоб впливати на суспільство.

•      Чи зможе держава формувати ідеал особистості?
•      Навіщо це робити?
•      А якою має бути людина в тоталітарній державі?

Напис на дошці

ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ ІДЕАЛ РАДЯНСЬКОЇ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

 

ІІІ. Практична робота

ПЛАН УРОКУ

1. Яким був пропагандистський ідеал радянської людини
2. Яким було повсякденне життя радянської людини

 

1. Яким був пропагандистський ідеал радянської людини

 

На дошці

контури чоловіка та жінки

 

•      Яку особистість намагалася сформувати радянська влада?

(Відданість комунізму, Практичність, Дисциплінованість, Самопожертва, Колективізм, Відсутність особистих інтересів, Трудовий героїзм, Підпорядкування партії, Віра у «світле майбутнє», Нетерпимість до «ворогів народу»).

•        Вчитель демонструє радянські плакати

•      Якими показано людей? Чи помічаємо ми втому/переляк?
•      Які почуття домінують?
•      Як тривала пропаганда діяла на розум людей?

(Люди боялися висловлювати іншу думку; звикали мовчати; звикали думати «як усі»; залежали від держави; втрачали ініціативність).

Пізніше науковці охрестили такий вид особистості «Homo Sovieticus» – людина, виплекана радянським устроєм.

 

2. Яким було повсякденне життя радянської людини

 

•      А чи відповідало дійсно життя ідеальному образу радянської людини?

Отже, влада хотіла бачити героїв. А як же жили ці «герої» у звичайному житті? Що вони їли, скільки заробляли? Про це ми дізнаємося з наступних документів.

•      Робота в парах
•      Учні отримують комплект документів
•      Обговоріть у парах, які зміни були найбільш характерними для повсякденного життя населення.
•      Заповніть таблицю
•      Представте свої думки класові.

Сфера життя	Що було насправді?	Як пристосувалася людина?
Харчування
Житло і побут
Праця і оплата
Контроль і обмеження

           Харчування і карткова система

•      Прочитайте документи.
•      Випишіть факти про умови харчування.
•      Заповніть таблицю.

Сфера життя	Що було насправді?	Як пристосувалася людина?
Харчування

     Дослідники Ольга Мовчан і Віктор Гудзь про карткове забезпечення міського населення

Метою карткової системи було забезпечення споживання робітників і службовців за рахунок скорочення продовольчих витрат для постачання «непролетарського населення», особливо селян. Спочатку в 1929 р. граничні норми хлібного пайка мали становити для робітників і службовців 600 грамів на добу; а для членів їхніх сімей, службовців і членів їх родин, безробітних і іншого трудящого населення – 300 г (у Москві та Ленінграді вони були на третину більшими – відповідно 900 і 500 грамів) 166. Згодом… в Україні максимальні норми відпуску хліба були призначені для робітників і службовців Донбасу і Криворіжжя, які працювали на підземних роботах, - до 800 г хліба на їдця, а для їх утриманців – 400 грамів.

З листа домогосподарки Є.Гранич, дружини помічника машиніста паровоза Й.Сталіну (1931 р.)

У Криму робітнику транспорту на місяць дають у пайок: 1,5 кіло крупи, 1 кіло м’яса, 1 кіло цукру, 1 коробку консервів і все. Правда, на базарі можна докупити продукти, але, зважаючи на нашу платню, ми не можемо собі це дозволити, хоча в середньому чоловік заробляє 120 руб. На місяць. Проте потрібно заплатити податок, позику, кооперативний пай, членські внески. Залишається 80 руб., а на базарі одне кіло картоплі – 2 руб. 50 коп., 1 літр молока – 1 руб. Отже, цієї платні вистачає тільки на півмісяця, а ще заплати за квартиру, і я запитую, як робітникові прожити? Але секретар райкому, агітпропагандисти й ін. щодня вершкове масло, свіжину, рис, борошно одержували із закритого розподільника

Ольга Мовчан і Віктор Гудзь про дефіцит товарів

Зрівняльний розподіл товарів по картках позбавляв працівників стимулів до праці, а мізерні їх норми та нерегулярність їх отоварювання по більшості продуктів, окрім хліба, круп і олії, змушували шукати додаткові джерела для їх придбання. Значну частину вільного часу, робітники витрачали на пошуки товарів повсякденного попиту, які перетворилися на гостродефіцитні… в умовах товарного дефіциту споживачам доводилося відстоювати у чергах по декілька годин щодня. З приводу черг, котрі руйнували уклад життя їх родин, робітники обурено заявляли: «Чому ніхто не звертає уваги, що нашим дружинам доводиться стояти в чергах по чотири години, а дома діти один одному голови розбивають! А, крім того, прийдеш додому поїсти, а їсти нема чого, бо дружина в черзі за продуктами весь день простояла і нічого не приготувала»

   

        Житло і побут      

•      Прочитайте документи.
•      Визначте особливості житлових умов.
•      Заповніть таблицю.

Сфера життя	Що було насправді?	Як пристосувалася людина?
Житло і побут

Зі спогадів члена делегації англійських шахтарів про відвідини Донбасу

Ряди нових жител, побудованих уже за радянської влади, не можуть загладити враження злиденності. Ці будиночки, «котеджі», як їх гордо називають більшовики, побудовані без усякої любові та комфорту. Ми зайшли в один такий будиночок. У кожній з його трьох кімнат мешкали робітничі родини. Сплять, мабуть, покотом на підлозі, бо ніяких ліжок ми не помітили. У куті, замість ікони, портрети вождів.

Зі спогадів Є. Горової, мешканки Києва

У 1934 р. столицю України перенесли з Харкова до Києва. Переїжджали всі республіканські установи і з ними «Заготзерно», де начальником планового відділу працював батько. Так ми опинилися у Києві. Влітку ми жили у Пущі-Водиці. Пам’ятаю дерев’яну дачу, зелену ділянку, ставок. Наприкінці літа переїхали до міста у новий будинок. Ми опинились у трикімнатній квартирі. У дворі була розташована будівля, у якій знаходилися: їдальня, пральня тощо – елементи соціалістичного побуту.

Дослідники Ольга Мовчан та Віктор Гудзь про комунальне господарство

Навіть у таких великих містах, як Київ, комунальне господарство перебувало в занепаді. Каналізація була малопотужною, зношеною; стоки спускалися до Дніпра без очистки. Там, де її не було, для збирання нечистот використовувалися смітники, причому стаціонарних хронічно не вистачало. Постійно перебували під загрозою спалаху епідемій робітничі околиці, поблизу котрих влаштовувалися численні стихійні звалища сміття. Епідемічну небезпеку посилювала відсутність переробки нечистот. Останні, звичайно, збирали у глибокі ями, які закидали землею, а сміття, незважаючи на вимоги щодо його спалювання або перероблення, залишалося непереробленим. Внаслідок цього звалища перетворювалися на розплідники мух і пацюків, забруднювали підземні води й повітря.

 

          Плата і оплата

•      З’ясуйте, якими були умови праці.
•      Визначте, чи була праця добровільною.
•      Заповніть таблицю.

Сфера життя	Що було насправді?	Як пристосувалася людина?
Праця і оплата

Історик Василь Марочко про жіноче «ударництво»

Ударництво та соцзмагання, які справді набули поширення в колгоспних бригадах та між колгоспами України, засвідчували не вищу форму соціально-трудової активності колгоспників, а масового психозу та самозахисту селян. Важка і виснажлива робота ударників, яка стала публічною і політично визнаною керівництвом, давала шанс на виживання та самоутвердження. Партійна пропаганда почала звертати увагу на «малосвідому частину» колгоспників – жінок, яких висували на посади ланкових, бригадирів. Колгоспне ударництво виявилося жіночим, тому що вони працювали в ключових галузях сільського господарства, найгостріше сприймали соціальні наслідки голодомору, сподіваючись через ударну працю забезпечити матеріальний стан родини...

Трудовий почин ланкової с. Старосілля Городищинського району М. Демченко, яка пообіцяла «товаришу Сталіну» понад 500 ц з га цукрових буряків, перетворив його у масовий рух п’ятисотенниць, а щоденне життя її ланки на пекло. Вона дотрималась слова – виростила 509 ц солодких коренів з одного єдиного гектара, що розміщувався на горі Гадючці неподалік села, оселившись табором, щоденно доглядаючи, прориваючи, дотримуючись агрономічних вимог, але не покидаючи поле від весняної сівби до збирання та вивозки буряків восени. Боролися з довгоносиком, ранніми морозами, охоплюючи поле димом від спаленої соломи, нехтуючи здоров’ям… Вони демонстрували трудовий героїзм, працюючи на межі психологічного зриву, тому що перевиконання норм виробітку у два і більше разів свідчило про надмірне фізичне перенавантаження. Повсякденне життя ударниці відбувалося під наглядом партійних і радянських органів влади, які також відповідали за здійснення трудового експерименту, відтак про нормований робочий день ніхто не дбав. Він розпочинався зі сходом сонця, а завершувався з його заходом… Передова бригада не мала морального права зменшувати трудові показники, відтак її ланки та ланкові ставали заручниками політичного дійства з ударництвом та соцзмаганням.

Історик Василь Марочко про оплату праці селян

Облік праці в колгоспах відбувався не в грошах, а в трудових одиницях – трудоднях. Колгоспники називали його «дурноднем», тобто марно проведеним в господарстві днем, маючи на увазі жалюгідний рівень оплати… Хаотичність, відсутність чіткої відрядної системи, непосильні хлібозаготівельні завдання унеможливлювали повноцінне забезпечення харчування колгоспників улітку 1930 р., не кажучи про належну оплату праці. «Доводиться виконувати важку роботу в полі з сухим хлібом, - скаржилися колгоспники з с. Козацького на Уманщині, - коли б у таку пору одержати хоч оселедця, або рибки, тоді б веселіш і шла праця». Зі звітів 1930 – 1931 рр. видно, що основною формою оплати праці була відрядна за кількістю вироблених трудоднів, грошова вартість якого сягала в окремих районах 1 рубль 60 коп. … Колгоспний трудодень могла заробити фізично здорова людина, тобто працездатна. Косареві записували два трудодні, якщо він викосив півгектара озимого або ярового клину, а орачеві треба було виорати протягом дня близько гектара. За шість гектарів викопаних буряків записували 1,75 трудодня, за боронування 5,5 га півтора трудодня, за в’язання 8 кіп хліба (480 снопів) 1,5, за 600 центнерів викопаної картоплі та за тонну цукрового буряка – 1,75 трудодня. …вражаючим був сам факт затримки розподілу натуральної частини. Місяцями колгоспники залишалися без хліба… Зимою 1934 р. «продовольчі труднощі» охопили 349 сільських рад у 74 районах України, викликавши голод та смертні випадки.

 

          Контроль і обмеження

•      Визначте, які обмеження існували.
•      Як це впливало на свободу людини?
•      Заповніть таблицю.

Сфера життя	Що було насправді?	Як пристосувалася людина?
Контроль і обмеження

Історик Віктор Гудзь про паспортизацію населення

Основним заходом стримування плинності робочої сили в умовах радянської індустріалізації стало введення внутрішніх паспортів. Останні видавалися для громадян віком від 16 років та старше, котрі постійно проживали в містах, на новобудовах, у робітничих селищах, працювали у промисловості, на транспорті й у радгоспах. Ці документи ставали для трудівників єдиним посвідченням особи. Вони реєстрували повне ім’я і прізвище громадянина, дату та місце його народження, національність, соціальне походження, постійне місце проживання, відомості про військовий обов’язок, утриманців… Ця система мала не тільки прив’язати працівника до певного місця проживання та роботи, а й зміцнити партійно-державний контроль над формуванням робітничого класу. Водночас, маючи гостру потребу в коштах на проведення індустріалізації, влада посилила практику внутрішніх державних позик у вигляді облігацій – цінних паперів, що дає його власникові прибуток у вигляді відсотків або виграшу. Внутрішні позики уряд започаткував з 1922 р.

З листа селян (3 квітня 1930 р.)

Ми, громадяне с. Капітанівки Златопільського р-ну Шевченківської округи, вступили в колектив с. Капітанівки ім. Шевченка під силою місцевої влади, котра нам об’явила бойкот конфіскацією майна та висилкою. Потім за час перебування в колективі біля півтора місяця ми побачили, що з наших коней поробили калік, то ми, зневірившись колективу, подали заяву, щоб нас виключили з членів колективу, але правління Капітанівського колгоспу не звернуло жодної уваги на наші заяви.

•        Повсякденне життя людини

• Хронічний дефіцит та черги;
• Праця як засіб фізичного виживання;
• Паспортизація;
• Трудові та внутрішні позики;
• Побутові негаразди;
• Виснаження;
• Страх.

Пропаганда формувала образ сильної, щасливої, самовідданої особистості. Але в реальному житті держава вимагала від неї виживати.

 

ІV. Підсумки та рефлексія

•      Робота з візуальними джерелами
•      «Контури чоловіка та жінки»
•      Яким кольором ми б розмалювали цю замальовку? Чому?
•      Радянські плакати
•      Чи можна вважати радянський плакат «історичним селфі» тієї доби? Якщо ні, то чому він більше схожий на рекламу, аніж на знімок реального життя?

Поняття «Homo Sovieticus» (Радянська людина) було запроваджене в науковий обіг радянським дисидентом Олександром Зінов’євим. Він зображував не просто сукупність ознак, а специфічний соціальний зразок індивіда, що виникав у реаліях радянського режиму. Йому притаманні: подвійна етика (відкрита підтримка режиму та приватні бесіди), патерналізм (сподівання на піклування від влади), зрівнялівка, громадська байдужість, поєднання запалу та слухняності.

•      Homo Sovieticus – чи це актуально?

V. Завдання додому

Опрацювати: Пометун О.І. Історія України (рівень стандарту): електронний додаток до підручника О. І. Пометун для 10 кл. закладів загальної середньої освіти/О.І Пометун, Н.Г.Гупан. – К.: УОВЦ «Оріон», 2018. – ст. 95 – 106          (https://uahistory.co/pidruchniki/ukraine-history-10-class-2018-pometun-electronic-application/10.php)

Створити порівняльну міні-таблицю: «Ідеал – Реальність»