Урок просто неба. Художній етюд про природу

Тема. Урок просто неба. Художній етюд про природу

Мета: вчити бачити, чути й розуміти життя природи, її красу і неповторність; дати поняття про етюд, навчити писати етюди про природу; розвивати уміння спостерігати, робити власні замальовки про природу; виховувати здорових, веселих, працьовитих дітей, які пізнають цей світ з любов”ю

Тип уроку: урок просто неба

Місце проведення:  навколишня місцевість біля школи

 

Зміст уроку

І.  Організаційний момент

 1. Привітання

Учитель

                    На зеленому горбочку,

                    Там, де сонце мружить очка,

                    Де дерева стали в полі,

                    Світлий дім там – рідна школа.

                    Добрий день, усіх вітаю,

                    Рада бачити всіх вас.

        2. Перевірка готовності учнів до уроку

– А тепер скажіть, будь ласка, чого чекаєте на нім, на уроці головнім?

– Яка погода надворі?

 (Сьогодні сонячно, тепло)

Я хочу, щоб яскравим цвітом

Природа чарувала вас,

Щоб так було не тільки влітку,

А й взимку і негоди час.

Я хочу, щоб красу уміли

Сприймати серцем,  дітоньки, ви всі,

Щоб цінували й розуміли

І поклонялися красі.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Інструктаж про поведінку  під час екскурсії

Учитель

– Діти, ми будемо шукати в природі  казку. Тож привітаємо її.

– Доброго ранку, сонце ласкаве!

– Доброго ранку, повітря життєдайне!

– Доброго ранку,  чиста водиця і усяка пашниця!

– А тепер посміхніться, бажаючи один одному цією посмішкою щастя, здоров’я,  добра.

– Будемо не просто мандрувати,  а  складати  казки - мініатюри про все, що  побачимо  в природі  і що нам найбільше сподобається. Погоджуєтеся?

(Так.  Ми  дуже  любимо вигадувати).

         -Будемо вчитися бачити, слухати розуміти дерева, квіти, трави.

– Будь ласка,  вигадуйте, адже добра, майже казкова побрехенька-вигадка дуже корисна  для кожної людини. З неї народжуються казки, дотепні оповідання і дитячі спектаклі. І називається ця добра вигадка дуже гарним словом: «фантазія». Тож, вигадуйте і фантазуйте на здоров’я, на радість, на веселощі, на розвиток зв’язного мовлення. Подаруємо природі тепло своєї душі – доброту, привітність, співчуття і милосердя.

 – Вирушаємо на шкільне подвір’я.

 (Повторюють алгоритм поведінки під час прогулянок, екскурсій).

– Які ми знаємо правила поведінки під час екскурсій?

(Потрібно бути уважними і дисциплінованими.

Слухати, що говорять старші чи твої однокласники.

Не відриватися від групи.

Не ламати гілок дерев і не рвати без потреби квітів.

Поводитися тихо, щоб не налякати  мешканців  лісу.

Не руйнувати мурашники.

Не розводити багаття.

Не ловити диких тварин і забирати їх додому.

Не залишати сміття на природі).

– Я думаю, що всі ми будемо дотримуватися цих правил, бо матінка-природа нас закликає:

Не ламай на дереві гілку,

Не вбивай стрибунця і бджілку,

Не брудни джерельцю водиці,

І не псуй чистої криниці.

Не зривай квітку, бо зів’яне,

І трави не топчи, бо її не стане.

ІІІ. Робота над темою уроку

   1. Поетична п”ятихвилинка. Учні декламують вивчені раніше за програмою чи самостійно поезії про природу

   2. Розвиток діалогічного мовлення

– З асфальтованої доріжки шкільного подвір’я звернемо праворуч і відчуємо під ногами стежинку, що пролягла вузенькою стрічкою. Привела нас стежина в поле.

Послухайте: вранці роса на сонці видзвонює, пташки співають, цвіркуни у травах  переливаються срібними голосами. Все в природі має свою мову.

І тільки людське серце озивається до світу Словом. Тим єдиним, яке Бог дав нам через маму і тата.Тим словом, у якого є сила приносити усмішку і сльози, навчати добра і любові!

– Що ви можете додати до моїх слів?

Учитель. Дітки, давайте запитаємо у стежки:  що вона бачила на своєму віку?

( Вона бачила, як мама приводила мене до школи!

Вона бачить щоранку, як  я сама вже ходжу до школи і повертаюся додому!

Вона помічає, коли я одержую гарну чи погану оцінку, бо буваю веселим і сумним.

Ми не забудемо тебе, стежинко, хоч і закінчимо школу.

Будемо приходити до тебе, щоб ти пораділа нашим успіхам  і досягненням у дорослому житті.)

Учитель. Що промовляє до нас листочок? Про що шепоче трава? Яку думу думає ялина? Що хоче розповісти крапелька роси? Чим пахне вітер? Як розмальоване небо?

Коли людина радіє? Коли плаче? А дерево, кущ, квітка радіють? Плачуть? Чому?

Висновок: природа теж відчуває, розуміє й любить.

3. Пояснення  значення слова етюд

        Етюди –невеликі самостійні (в літературі)замальовки, переважно безсюжетні.

        4.Читання вголос учителем етюда В. Сухомлинського «Все в лісі співає»

ІV. Колективне складання етюду

.  Діти, давайте уявимо себе якимось явищем природи.

– А якби ви були вітром?

(Якби я був вітром, то я був би вільним і всезнаючим).

– Якби ти була сонцем?

(Якби я була сонцем, то я б обігрівала всіх бездомних тваринок).

– Якби ти була веселкою?

(Якби я була веселкою,  то звеселяла б душу діткам, хворим  на СНІД).

– Якби ти був штормом?

(Якби я був штормом, то не топив би кораблі).

– Хто це,  хто це вже втомився?

–  Ну ж бо,  фантазуйте з нами.

(Якби я могла бути квіткою, то я б уквітчала собою  неродючі землі.

Якби я міг бути деревом, то був би богатирем, як дуб.

Якби я був льодовиком, я б не потопив «Титанік».

Якби я могла  бути Україною, то була б вільною, як птах і боронила б рідне слово).

      Самі  скрізь споглядайте!

Придивіться-но, будь ласка,

Ось тут, ось там і всюди – казка.

Вона блукає повсюди.

Погляньте в небо,  якщо ваша  ласка,

Бо  й там гуляє казка.

- Яке сьогодні небо?

(Небо світле, високе, ніжно-блакитне,  з декількома хмаринками, глибоке).

– Ви дивитесь на хмаринку в небі. Що малює ваша уява?

(Голубе небо. А по ньому пливуть білі хмаринки. Я дивлюся на них у захопленні. Перед очима цікава казка. Ось пропливає корабель, який згодом перетвориться у гордого лебедя.

– А ось там з’являється чудовий палац. Он, он бачите! А до нього поспішає на бал Попелюшка.

– А он які  чудові  хмаринки!  То мушкетери на конях  рвуться в бій з гвардійцями кардинала. Це теж тільки на мить…

–  Кожна хмаринка пронизана променем сонця. Вони – мов сонячне дитинство).

Учитель. Молодці, діти!  Мені на душі радісно від того, що ви  - маленькі таланти.

V. Фізкультхвилинка

      (Вчитель читає напам’ять текст віршованої фізкультхвилинки. Учні виконують певні рухи, що зазначені у вірші).

Працювали  в царстві казки.

Швидко, дружно, без підказки

Лінь, як пил, струхнули з себе,

Пострибати ще нам треба.

1,2,3,4,5 – починаймо присідати.

Нахилилися ще раз,

Про природу вірш згадали

Й дружно його промовляли.

(Учні хором промовляють вірш, висловлюючи  свою радість від спілкування з природою).

 Добре те, що сонце світить!

 Добре те, що вітер  віє!

 Добре те, що цей ось ліс

 Разом з нами ріс і ріс!

 Добре те, що в нашій річці

 Синя, не брудна вода.

 Добре гратися надворі!

 Добре вчитися у школі!

 Добре плавати в ставку!

 Добре те, що я живу!

 

VІ. Презентація роботи

 Інтерактивна вправа «Крісло автора»

Сісти слід на цей пеньок і розказати свій етюд, давши йому назву.

        VІІ. Підсумок уроку. Висновки

Учитель

– Ось і добіг кінця наш урок.

–  То що ми на ньому робили?

–  Чи ж сподобалося вам  милуватися   природою і творити?

 –  І якого висновку дійшли?

 –  А що нам потрібно було зробити інакше?

 –  То чиє фото буде сьогодні на стенді «Наша гордість»?

 Минуть роки. Ви станете дорослими. Тож де б ви не жили, ким би не працювали, любіть свій край, свій народ.

Я думаю, що сьогодні всім було цікаво і весело.

Ми творили, розвивали мовлення, старалися.

 

VІІІ.  Завдання додому

 – За бажанням:

 Записати етюд про природу в альбом «Наша творчість».

 А сьогодні я всіх вас оцінюю словесно: молодці!

 Я дякую вам за роботу.

 Урок творчості пролетів, як мить.

 Від миті творчості – до віку творчості я всім бажаю вам пройти.