Урок "Рани бинтуємо у вірші".

Тема: Позакласне читання. Рани бинтуємо у вірші.

 

Мета: Ознайомитись з життям і творчістю відомих поетів; розглянути їх майстерність в зображенні  трагічності війни; визначити провідні мотиви творів; розвивати вміння виразного читання поезій; сприяти вихованню в здобувачів освіти любові до людей , до своєї країни, повагу до історичного минулого; формувати власну громадянську позицію.

Тип уроку: урок вивчення та аналізу художнього твору

Наочні засоби навчання: тексти творів, відеозаписи, презентації.

Мета:

навчальна:

• ознайомити здобувачів освіти із найяскравішими епізодами життя поетів;
• удосконалювати вміння виразно читати поезію;
• поглибити знання про філософську, громадянську лірику;

розвивальна:

• поглибити навички ідейно-художнього аналізу поетичного твору;
• розвивати зв’язне мовлення;
• удосконалювати уміння аргументовано висловлювати власні думки;

виховна:

• виховувати інтерес до вивчення поетичних творів;
• виховувати високі моральні цінності на основі загальнолюдських цінностей, свідому громадянську позицію.

Епіграф уроку:              Можливо, знову загримлять гармати,
                                          І танк зімне пшеницю на лану,
                                          І буде плакать і журитись мати,
                                          Коли сини ітимуть на війну.

                                                                        Василь Симоненко

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Протягом уроку заповнювати таблицю:

Автор твору	Назва твору	Тема твору (про що)	Художні засоби (епітети, метафори, порівняння тощо)	Мої враження від поезії	Висловіть свій внутрішній стан одним словом. (Захоплення, здивування, умиротвореність, сум, смуток, радість.)	Дібрати плейлист до творів

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Поезія займає особливе місце в культурному світі людини. Що таке поезія? Яких відомих українських поетів ви знаєте?

• Занотуйте ваші асоціації до слова поезія  (любов, натхнення, радість, насолода, вічність).

Слово вчителя :

zло zалетіло, zайшло, zапливло, zaповзло...

zверхньо. zненацька. zухвало.

zагупало. zатупотіло.

zалізом zабряжчало. zіґами zарясніло. zенітками zастрочило...

zдалека. zблизька. zвідусіль...

zміями zвивається.

zомбі z zомбоящиків.

zараза z zакордоння.

zайди. zагарбники. zапроданці. zрадники...

zахопити. zавоювати. zневолити.

zлякати. zалякати. zагарбати. zаграбастати.

zмусити. zмучити. zнесилити. zнецінити. zнищити. zламати. zбезчестити...

.

Земля здригнулася. Завмерла. Збентежилася. Затужила. Заголосила. Застогнала. Заквилила. Заридала. Запалала. Загравою зайнялася.

.

Зась!

Зітхнула. Зібралася. Згрупувалася. Звелася....

.

Зеленський. Залужний. Захід.

Згуртуватися! Закрити! Захистити!

.

Знаю:

Зможемо. Зупинимо. Зіб'ємо. Знищимо. Здолаємо. Закопаємо.

Здобудемо. Заспіваємо. Затанцюємо.

Звитягою залунаємо.

Засяємо. Заіскримось. Зазоріємо.

Згода?

          Оксана Суховій

Слово вчителя : Україна палає, країна у вогні. Таким є наше болюче сьогодення. Плани одних полетіли шкереберть, нові реалії будують майбутнє. Натомість поезія та пісня завжди надихали українців на боротьбу, адже всю нашу історію ми виборюємо свободу.

 

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Учень читає епіграф. Вчитель пояснює тему уроку.

 (Запис в зошити теми та епіграфу)

Вірші про війну: як римування підтримує український бойовий дух.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

 

1. Слова вчителя. Війна… Страшне слово. Страшніше ніж смерть, тому що смерть – це неминуче природнє явище.  а війна - це страхіття, викликане злою волею інших людей. На жаль… наше покоління зіткнулося зі страшним лихом війни…

          Наша нація споконвіку славиться творчістю та вмінням римувати. Саме у скрутні часи з’являлися чи не найвідоміші твори українських класиків. Сучасні українці теж вдаються до віршування та акумулюють свій біль і горе від війни у римовані рядки, які уже називають Поезією Вільних — воєнною лірикою українства 21-го століття.

         За більш ніж рік, упродовж якого триває повномасштабна війна Росії проти України, сучасна українська творчість сповнилася нових сенсів. Не стала винятком і поезія, яка упродовж сотень років документувала всі повороти нашої історії. Сюжети віршів, створених за цей надзвичайно складний, болючий та, здавалося б, безкінечний рік, сповнені кадрів війни, в якій ми живемо щодня, і болю, який вона несе за собою. Однак водночас в них багато й інших мотивів, які дають сили рухатись вперед — любові, надії та віри.

 

2. Бесіда з елементами розповіді

 1. Що таке війна? Яке  лексичне значення цього слова?

 

Словникова робота. Війна-(від праслов’янського voi-погоня) - організована збройна боротьба між державами, суспільними класами.

Стан ворожості між ким-небудь, суперечка, сварка, боротьба.

 

 2. Чому відбуваються війни?

 3. Які асоціації викликає у вас слово війна?

 

 Слово вчителя. Письменники, художники, кінорежисери, композитори звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги людського духу в цій страшній війні. Забуття - підстава для повторення. Ті люди, які пережили війну, які відчули все жахіття, всю трагедію на собі і своїх близьких , завжди будуть це пам’ятати.

До вашої уваги найбільш щемливі та глибокі українські вірші, які відображають в собі увесь біль українського народу. Нехай ці слова назавжди закарбуються в історії і нікому не дозволять забути те, що відбувається в Україні зараз!

Кожен вірш, кожен рядок, кожне слово – це вже частина української історії. Після нашої перемоги, майбутні покоління мають пам’ятати крізь що ми пройшли та надихнутись відвагою і героїчною боротьбою. Долучаймося до культурної спадщини, адже ми точно знаємо, що війни закінчуються, а поезія – ні.

3. Повідомлення про життя і творчість поетів.

 

І. Слово вчителя. Саме вірші воєнного часу розповідатимуть нашу історію наступним поколінням.

Тож саме час зануритися в обійми української поезії. Джерелом натхнення стане поетка, вірші якої не залишать нікого байдужим. Її поезія розбиває серце та водночас зцілює його.

Зрозуміти ціну  життя, зрозуміти ціну будь-якого військового конфлікту, можна читаючи та слухаючи вірші Тетяни Власової. 

 (Презентація про Тетяну Власову)

Виконання її ліричних віршів – це навіть не пісня, а скоріше затишна розповідь про щось дуже важливе.

Вірш «Двадцять четверте лютого сталося вчора»

двадцять четверте лютого сталося вчора.

я відтоді не пам’ятаю нічого.

і хоча досі здригаюсь, коли світає —

я нічого не пам’ятаю.

нічого не пам’ятаю.

 

я забула, як це — прислухатися до сирени.

бігти в підвал повз тих, хто біжить повз мене.

бачити, як дитинство перетікає у старість.

все це зовсім, на щастя, не запам’яталось.

 

ракети і бомби — не в фільмах, а поруч раптом.

перші розтрощені будинки і перші втрати.

я не пам’ятаю, чи був там страх, чи була сміливість.

не пам’ятаю, скільки ми плакали і про що молились.

 

не пам’ятаю, як від пожеж і вибухів було світло.

не пам’ятаю, як налякано роз’їжджались світом.

як містами їхали танки з кривавими написами.

не пам’ятаю нічого, хіба що лють і ненависть,

 

ненависть і лють, а іноді — ще тривогу.

і моя пам’ять відновиться тільки в день перемоги.

коли всі, хто поїхав, будуть вертатись додому —

пам’ять відновиться і буде відновлюватись ще довго.

 

коли в минулому залишиться все прокляте, усе жахливе —

я не забуду жодної ночі, жодної хвилини.

я не пробачу жодного пострілу, жодної смерті.

пам’ять моя відновлюватиметься міцно і вперто.

 

пам’ять моя все, що сталося, спрагло питиме.

я не забуду жодної дитини, пораненої чи вбитої.

поки наші міста відроджуватимуться із попелу,

я не забуду жодного крику, жодного погляду.

 

я не забуду жодного дня цієї весни.

я не забуду жодного дня цієї війни.

двадцять четверте лютого сталося вчора.

я з того ранку не забуваю нічого.                            

 

Слово вчителя. Героїчний спротив України перед російськими загарбниками триває, але наш бойовий дух залишається на висоті! А втримати його і надихнути Захисників на ще більш запеклу боротьбу допомагають новітні українські вірші про війну, якими зараз повниться мережа.

Хоробрість українських воїнів вразила увесь світ. Їх називають «богами війни». Але вони не тільки вправно воюють, а ще й встигають реалізовувати свої таланти. 

Під обстрілами, в еміграції, навіть в окопах — українські митці продовжують писати, документуючи нову реальність.

Вірш «Тільки не пиши мені про війну»

Тільки не пиши мені про війну,

розкажи, чи є біля тебе сад,

чи там повзають равлики по в’юну.

 чи ти чуєш коників і цикад,

 

і як люди кличуть своїх котів

в тих далеких-далеких від нас краях,

Те, чого найбільше би я хотів,

щоб не було смутку в твоїх рядках.

 

Чи цвіте там вишня та абрикос?

І якщо подарують тобі букет,

розкажи, як добре нам тут жилось.

не розказуй, як бігла ти від ракет,

 

перш ніж повернутися з чужини

Запроси в Україну до нас гостей,

ми покажемо кожному по війні,

як ми вдячні за спокій своїх дітей.

 

ІІ. Слово вчителя. Ці зворушливі рядки належать командиру відділення 68 окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша – Павлу Вишебабі.

(Презентація про Павла Вишебабу)

Вірш написано в травні 2022 року під час повномасштабного вторгнення РФ до України, під час служби Павла в ЗСУ. Протягом тижня вірш став популярним^.

Вірш — відповідь на лист доньки Павла Вишебаби, яка перебувала в евакуації за кордоном, де вона питала, про що розповісти татові. У відповідь Павло написав поезію, де просить доньку не писати війну, не розказувати, як вона тікала від ракет, а краще запросити до України всіх європейців, які прихистили родину Павла та інших українців, що були змушені виїхати через війну.

Одна з найбільших індійських газет The Hindustan Times присвятила статтю поезії «Доньці», який перекладений англійською, французькою, польською та 12 іншими мовами. Було знято кілька кліпів на вірш.

 

На фронт пішов добровольцем після повномасштабного вторгнення 24 лютого. У мирному житті – поет, музикант та екоактивіст. Лідер гурту One Planet Orchestra, голова ГО «Єдина Планета», посланець з питань толерантності ПРООН в Україні. Координатор антихутряної кампанії «ХутроOFF» щодо заборони виробництва хутра. Засновник першого в Україні веганського кафе One Planet.

Про Павла Вишебабу пишуть Forbes та «The Independent, на його поезії роблять огляди у Vogue.

«Творчість може стати місточком між тилом та фронтом, який пояснює дуже багато про військових.

Перехід на українську мову – це питання нашого виживання.» - Павло Вишебаба.

 

ІІІ. Слово вчителя.  На кожне покоління припадає своя війна. Поети проводять літературні вечори, збирають гроші, речі для захисників України. В цьому житті у кожного своя роль, вчитель має навчати, лікар – лікувати хворих, поет – писати.

 

(Презентація про Сергія Жадана)

Сергій Жадан – український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, волонтер. Письменник – одна з найчільніших постатей сучасного літературного процесу. Сергій Жадан належить до когорти українських авторів, яких найчастіше перекладають за кордоном – його твори можна почитати тридцятьма мовами. Літературні твори Сергія Жадана відзначені багатьма національними та міжнародними нагородами.

Сергій Жадан народився 1974 року у місті Старобільськ на Луганщині, де й минуло його дитинство. Майбутній письменник навчався на факультеті українсько-німецької філології Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Із 1996 по 1999 рік був аспірантом цього вишу, захистив дисертацію, присвячену українському футуризму і, зокрема, творчості Михайля Семенка. Із 2000 року Сергій Жадан працював викладачем на кафедрі української та світової літератури університету. Із 2000 року Жадан є віце-президентом Асоціації українських письменників, із грудня 2016-го – членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Нині письменник живе й працює в Харкові.

У березні 2022 року Комітет літературознавчих наук Польської академії наук висунув Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури. Зокрема, у відозві у зв'язку з можливими наслідками російської агресії проти України мова йшла про таке:

Ми прийняли ухвалу про висунення Сергія Жадана на Нобелівську премію у галузі літератури. Жадан – один серед найвидатніших поетів України та блискучий прозаїк, його твори перекладені багатьма мовами та нагороджувані у світі, – ми переконані, що це письменник щабля Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно вслухається у них. Сьогодні поет у своєму Харкові. Він бореться.

            У червні 2022 року отримав Премію миру німецьких книгарів. На сайті премії оголосили, що відзнаку присвоєно «за видатну творчість і за гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи своїм життям».

 

Вірш «З випаленими очима»

З випаленими очима й залізом в ключиці

жити далі потрібна вагома причина.

І вона говорить йому, дивлячись в застиглі очниці:

не хвилюйся – тепер я буду твоїми очима.

Я завжди зможу дати якусь пораду.

Я оповідатиму, яка погода.

Я тебе надто люблю, щоби казати неправду.

Твоє небажання жити – просто погорда.

А він відчуває, що в тілі його забагато металу,

А він знає, як чорно буде йому до кінця його віку.

А він чує голоси тих, хто виходить з вокзалу.

А він знаходить сльозу, торкнувши мертву повіку.

І каже: тоді розкажи мені, чого я не бачу?

З чого зараз складається небо над нами?

Скажи, як ти переконуватимеш мою душу незрячу?

Скажи, як домовлятимешся з моїми снами?

Ти не бачиш, - говорить вона, - як нам бракує удачі,

як вперто протоптують стежку ранкові трамваї,

а ще не бачиш, як постаріли ті, кого ти бачив,

і як забувають про тих, кого вже немає.

Я зможу, - говорить вона, - бути легкою, як видих,

бути як звір, що нікому не вчинить кривди.

Єдине, чого не зможу –

зробити так, щоби ти забув про своїх загиблих,

щоби тобі не снились ті, хто ніколи не прийде.

…І навіть якщо ця зима буде тривати роками,

навіть якщо світ болітиме кожним вдихом –

будь його диханням і руками,

будь голосом його, будь його сміхом.

Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,

Маєш тепер любити за тих, хто не любить,

Цієї зими навіть дерева стоять, неначе

вони теж втомилися, вони теж, як люди.

Будь продовженням його збитих пальців,

будь закінченням його довгих речень.

Зимове небо над вами вранці

складається з доказів і заперечень.

                                        

ІV. Слово вчителя. Після нашої перемоги майбутні покоління мають пам’ятати, крізь що ми пройшли, та надихнутись нашою відвагою і героїчною боротьбою.

          Ми вдячні кожному, хто своїми вчинками наближає перемогу.

Захоплюємось щоденним героїзмом залізних людей української залізниці. Від самого початку війни й до сьогодні залізничники виконують свій обов’язок. З ризиком для життя. Під обстрілами та вибухами. Понаднормово. Понадризиковано.

Рівненський письменник Андрій Пермяков зібрав та задокументував історії реальних людей, які навіть під час війни продовжили виконувати свою роботу й врятували десятки тисяч життів.

 

Залізна варта – Укрзалізниця,

постійний рух, постійна допомога!

Про мирний шлях ми мріємо і сниться

Всім залізничникам залізна Перемога!

 

 (Презентація про Андрія Пермякова)

            Андрій Георгійович Пермяков (народився 11 серпня 1973 року в м. Рівне) — український поет, перекладач, театральний та естрадний виконавець. Учасник багатьох літературних фестивалів, театральних та телевізійних проектів та концертів. Громадський діяч, організатор низки літературних та музичних імпрез та перфомансів. Володар спеціальної відзнаки конкурсу «Коронація слова» за еквіритмічні переклади українською з англійської рок пісень. Постійний автор журналу іноземної літератури «Всесвіт» з перекладами рок пісень українською мовою.

            4 березня у Дніпрі, на залізничному вокзалі, письменник  презентував свій новий проєкт – книгу «Залізна евакуація», в якій розповідається про недавні трагічні події – евакуацію українців із різних куточків нашої країни у лютому-березні минулого року та мужню, по-справжньому героїчну роботу українських залізничників.

            Приміщення залізничного вокзалу – дуже вдале місце для проведення подібного заходу з темою, яка не відпускає ні пасажирів, ні робітників Укрзалізниці .

           Герої, актори, історії, металева пульсація, генерація, закаляється нація...

 "Львів - евакуаційне серце України. З першого дня приймає біженців. Кому вокзал — готель, прихисток, кому — брама в Європу, а кому — і собор, мечеть, синагога для молитов. Щемко дивитися на таке людське різноманіття, згуртоване спільною бідою. Людина за людиною. Потяг за потягом. День за днем…."

Андрій Пермяков – автор, який має власний стиль, власну манеру письма і широку аудиторію. Він не лише пише, а й дуже артистично декламує і виконує поезію. Автор бездоганно володіє мистецтвом імпровізації, поєднує різні жанри, ідеї. Поза сумнівом, його твори запалюють серця вдячних читачів-глядачів. Автор збірок віршів «Сквозь», «Мій джаз», «Любов, рок-н-рол і…V» та «Віршітелінг».

            Завдяки його оригінальним і стильним творам про Рівненщину знають у різних містах України, а також за кордоном. Крім цього, він волонтер. Його літературні заходи – благодійні, а зібрані кошти він передає на потреби ЗСУ.

             2022 р. став лауреатом обласної літературної премії імені Світочів за плідну творчу і культурно-просвітницьку діяльність . Її розмір – 10 тисяч гривень. Гроші митець вирішив передати на лікування військових.

Брав участь у фестивалях мистецтв у Польщі, Швейцарії та Казахстані. Вірші, оповідання та переклади публікувалися у збірниках міжнародних поетичних конкурсів «Еміґрантська ліра» (Бельґія) та «Arka Fest Barselona» (Іспанія), журналах «Радуга», «Палісадник», «Всесвіт», газеті «Літературна Україна» та різних альманахах.

Автор текстів пісень для англомовної рок-опери українського композитора М. Брунського «Orpheus & Eurydice forever», де також виступає як актор. Після української прем’єри опера була у репертуарі Dubai Opera.

Виконавець ролі Астора Пʼяццолли у виставах Анастасії Гнатюк «Пʼяццолла» і «Танґо френдз» першого в Україні «Танґо-театру», ролі Ліаса Пастіа в опері режисера Андрія Маслакова «Кармен» з Надією Мейхер у головній ролі та навіть самого себе у виставі «Бла-бла-ленд за лаштунками» з Наталією Сумською та Сергієм Лазо.

Слово вчителя. Війна принесла українцям багато горя, жаху, непоправних втрат, проте на тлі страшних випробувань укріпилися жага Перемоги та віра в неї.

Вірш «Виживуть ніжні»

Виживуть ніжні… і переможуть!

Ніжних на всій земні кулі обожнюють.

Знають із самого дня народження

Ніжні, що виживуть та переможуть!

Ми стали сильнішими, хоча майже сивими,

І не уявляли на що ми спроможні,

Відтак залишаймося завжди красивими,

Так виживуть ніжні… і переможуть…

У кожному подиху, погляду, дотику,

У кожному слові та в усмішці кожній

Ми відчуваємо вірою й досвідом

Що виживуть ніжні… та переможуть

Ми станемо ще вродливіші та гожі

Ще більше щасливими, більше заможними,

Ми все подолати та втримати зможемо

І виживуть ніжні… і переможуть

Ніжні спиняють навали ворожі.

Ніжність, як сонце, в серцях ототожнюють,

Ніжні — як діти, як воїни Божі.

Виживуть ніжні… і переможуть

 

V. Слово вчителя. Зараз багато пісень описують реалії війни. Для багатьох артистів пісня стала розрадою, адже саме в ній вони виплескували свій біль. Це і відгукнулося у душах багатьох українців. Але пісні були не лише ліричними, деякі нас веселили та розважали, деякі — мотивували, деякі — вселяли надію.

«ПІСНІ НЕЗЛАМНОЇ УКРАЇНИ» - пісні, що стали ототожненням тих подій, які зараз відбуваються в країні.

 

(Презентація про Людмилу Горову)

«Хай там що, ви маєте леліяти свою гідність. Це саме те, за що ми воюємо.» - Людмила Горова

Людмила Володимирівна Горова -— українська поетеса, письменниця, яка, неочікувано сама для себе, стала популярною завдяки віршам, навіяним війною. ЇЇ «Враже», «Дівчата дівчатам» та іронічний «Кримський міст» моментально поширилися мережею і стали народними. Українці зачитували, переспівували, візуалізували рядки, які чіпляють за живе.

Людмила Горова народилася 15 вересня 1975 року в селі Воробіївка, нині Ямпільської громади Шепетівського району Хмельницької області України.

Закінчила Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова, пройшла інтернатуру в педіатрії. Працювала в гуртовій торгівлі, медичним представником та бізнес-тренеркою у фармацевтичних компаніях.

“Вірші – моя терапія”, – поетка Людмила Горова про війну, творчість і те, чому її так бояться росіяни.

Вперше вірш "Буде тобі, враже" Людмили Горової з'явився на просторах інтернету 22 квітня 2022 року. Твір за лічені години став  хітом і слова вірша українські жінки завчили фактично напам'ять.

Переклали «Враже» кількома мовами: німецькою, білоруською, італійською, чеською, іспанською, арабською, грузинською, польською. Як розповіла Людмила Горова в ефірі Hromadske, цей вірш був написаний як терапія - для самої себе. Саме так поетеса намагалася впоратися з болем.

"Вірш "Враже", який став дуже гарною піснею, став першим моїм таким популярним твором. Для мене це було несподівано. Писався він в дуже "чорний" період, коли широко відкрилося те, що роблять росіяни на окупованих територіях. Почала його виношувати після умовної Бучі. Говорити про це прямо, без метафор було неможливо важко. Виявилося, що цей вірш став терапевтичним не тільки для мене", - розповіла Людмила Горова.

А потім слова пісні поклали на музику, і пісня "Враже" від Енжі Крейди стала також хітом. Її стали називати справжнім заклинанням, яке обрушують на голови ворога.

І дійсно - жорсткі слова і зачаровуюча музика нагадують закляття проти російських окупантів, яким потрібно боятися ступати на українські землі.

Фраза «Буде тобі, враже, так, як відьма скаже» народилася першою. Плекала вірш близько місяця, і коли він уже почав писатися, зрозуміла, що це, власне, не про відьму, а про жінку. Жінка, яка не на передовій, яка не може бачити ворога в приціл снайперської гвинтівки і повернути йому заподіяне. Навіть хотіла написати «Так, як жінка скаже», але подумала, що прочитають це не тільки українці, а, знаючи, як рашисти бояться всякої штуки язичницької, для згущення, більшої моторошності залишила «Так, як відьма скаже». Коли я виписалася, зрозуміла, що обрала форму оберегового замовляння або намовляння. «І люди почали реагувати.

25-річна вокалістка рівненського альт-поп-гурту «Енджі Крейда» Ангеліна Каташинська написала до цих слів музику. Пісня за місяць зібрала понад 500 тисяч переглядів на офіційній ютуб-сторінці. І ще 200 тисяч — з інших каналів, які підхопили композицію.

Виконавиця розповіла, що ідея пісні з'явилася, коли поїхала в село до мами і там довелося разом ховатися під час повітряної тривоги.

«Телефонує знайомий і каже, що не далеко від нас в цей час за п'ятдесят кілометрів стоїть російська колона, мама в паніці, не знає, що робить, ми в погребі... і тут я натрапляю на текст Людмили Горової... і думаю, треба писати. Писала на колінах. Мама забігла і сказала, що тут літак летить, а я пишу. Записала вокал, записала баян. Власне, під цими ракетами, під цими літаками і народилася ця пісня», — зазначила Ангеліна Каташинська.

     Переможців української  щорічної національної професійної музичної премії YUNA визначало журі, що складалося із понад 60 музичних експертів, журналістів, людей, які займаються професійно музикою.  Серед них є і наші земляки: SKOFKA з піснею «Чути гімн» та 

Енджі Крейда з піснею «Враже».

(Звучать пісні)

 

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.

1. Рефлексія знань

Слова вчителя. Отже, у поезіях звучить віра в перемогу світла над темрявою, життя – над смертю, заклик до боротьби,

Тож чи є слово зброєю у вустах поетів?

1. Рефлексія настрою

З’ясування емоційного враження від прочитаного.

  Слухаючи твори я:

- Відчував

- Захоплювався

- Думав

- Не розумів

- Запитував

    - Поезії наштовхнули мене на думку про…

 

2. Інтерактивний прийом «Моя трибуна»

- Чому війна може навчити людину?

- Який із поетичних творів справив на вас найбільше враження?

    - Чи зобов’язаний поет відгукуватися на злободенні проблеми свого часу?

- Чи може поет вплинути на суспільство, владу?

    - Які емоції викликали у вас прослухані твори?

     - Які образи постають у вашій уяві? 

-  Чи нормально в такій ситуації відчувати злість та жагу до помсти?

-  Чи можливо звикнути до нового життя  і не впасти в розпач?

 

 Слово вчителя:  

Поезія також бере участь у цій боротьбі. Це голос, що йде з глибин – мови, яка пропонує особливий спосіб бачення світу, культурних особливостей та універсалій, відчуття особистої гідності та поцінування свободи. Це твори, які вчать нас жити, думати, любити, чекати.

Нова воєнна реальність породила феномен нової літератури, що є не тільки рефлексією на ті чи інші події, а передусім реалістичним змалюванням боротьби українців за свій дім, землю, незалежність.

Творчий потенціал українців не знищити, не захопити і не здолати.

 

VІ. Домашнє завдання:

1. Описати особисту зустріч і розмову з персонажем твору або його автором.
2. Дібрати музику, яка б відповідала  настрою літературного твору.