До розіграшу
залишилось:
11 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Урок-реквієм "Коли народ піднявся із колін!"

Про матеріал

Сценарій урок-реквієм «Коли народ піднявся із колін!»

Звучить запис пісні Тараса Петриненко «Україна»

На сцену виходять 2 читці

1 чит. На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть.

Пташка – від пташки, від зерня – зернина,
Паросток кожний з коріння батьків.
Ти – Україна і я – Україна,
Іскра вітчизни в горнилі віків.

Із давнини, з докозацьких шляхів,
Рід воскресав із недолі, з руїни.
Серцем і плоттю усяк розумів:
Ти – Україна і я – Україна.

Ми – пранарод, не безлика юрма!
В імені матері, в імені сина:
Ти – Україна і я – Україна,
Іншої долі нам в світі нема!

2 чит. У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустелі рай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

Голос за сценою.Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов'язок кожного народу.

Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров'ю сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов'їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею, співучістю, працьовитістю та високою мораллю.

Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами.

Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

Вітаємо вас на нашому заході «Україна – країна гідності і свободи»

21 листопада за Указом Президента Петра Олексійовича Порошенка оголошено Днем гідності та свободи України.

Помаранчева революція, яка почалася в листопаді 2004 року, втілила в собі прагнення українців до справедливості. З іскри народного невдоволення перемогою Януковича на президентських виборах розгорівся вогонь протесту, вогонь свободи, впевненості у своїй правді і силі.

Нарешті ми отримали свободу.

Але нелегким був той шлях.

Швидкий порив прозрілого народу…

Він на Майдан всіх вивів водночас.

І потяглись осіннім вогким шляхом

Багаті й бідні, молоді й старі.

І враз засяяв прапорами Київ

Раділи люди – ми вже не раби.

Відео з Майдану 2004 року гурт «Гринжоли» з піснею «Разом нас багато»

www.youtube.com/watch?v=2MaE4m1W-9o

Помаранчева революція, на щастя, була безкровною і не забрала сотні людських життів. Народ привів до влади свого президента Ющенка Віктора Андрійовича, поклавши на нього великі надії і прагнення жити в цивілізованій європейській країні. Ці надії, якими люди жили 9 років, виявилися марними. Історія і час розсудить , хто що обіцяв і не зробив, але людська пам'ять не забуде і не пробачить смертей тисяч українців, що стали жертвами кривавих подій, відстоюючи гідність своєї держави, її свободу і незалежність.

21 листопада 2013 року київські студенти, протестуючи проти незаконних рішень влади припинити шлях до євро інтеграції, вийшли на Майдан Незалежності, щоб відстояти своє право на вільний європейський розвиток.
В ніч з 30 листопада на 1 грудня українська влада наказала розігнати протестантів, нападаючи і б'ючи їх гумовими та пластиковими кийками. Багато хто з протестуючих студентів отримали важкі поранення , один з них помер, і кілька були заарештовані. Але це призвело до того, що люди почали виходити на вулицю і Європротест перетворився в Єврореволюцію. Революція, яка була названа Євромайдан, або Революція гідності. Революція Гідності – це революція кожного українця, якому набридло стояти на колінах і хочеться достойного життя у власному домі. Події листопада – грудня 2013 сколихнули всю Україну. Люди їхали на Майдан до Києва, щоб відстояти своє майбутнє. На Майдані й вулиці Грушевського загинуло чимало людей з різними точками зору. Але всі вони були громадянами України, й більшість з них віддавали своє життя за Україну. Це були справжні патріоти країни. Ніхто не міг навіть уявити що Майдан Незалежності буде политий кров'ю синів і дочок України, що бруківка Хрещатика стане зброєю, а Гімн України лунатиме не під супровід оркестру, а у відлунні пострілів і стогону поранених.

Відео «Палаючий Майдан співає Гімн України»

www.youtube.com/watch?v=8vjbJT45a-8

Мама відправила сина, просила бути обачним

Син обіцяв берегтися щосили: «Мамо, не плачте.»

Місяць минає, закони погіршали, прийняті жестами.

Мамо, я просто не можу по-іншому. Я на Грушевського.

Вулиця стала болючою-що говорити…

Син повернувся –очі заплющені, прапором вкритий.

Сонце сховалось, негода. Чи буде праведний суд.

Там, де вчора проходив, сьогодні друзі несуть.

Мама заплакала, хрестить повсталих мовчки, без слів.

Сина не стало… У неї віднині мільйони синів.

23роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу зараз. Ще 2 роки тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов'язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум'я військових дій. Ще 2 роки тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є свідченням справжнього патріотичного подвигу. Вони стали ангелами, легкокрилими, вічними і безсмертними

Сторінка про «Небесну сотню»

А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав.
І з кров'ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий.
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Відео «Пливе кача…»

А хто вони-ці герої ? Звичайні собі люди, серед яких будівельники, пекарі, вчені, лікарі, вчителі, чиїсь сини, батьки, діти…І серед них –хлібороб з Кіровоградщини Чміленко Віктор.

Сторінка про Віктора Чміленка

Революція Гідності , початок війни з окупантами, яку всі називають АТО, не залишили байдужими нікого. Згадаймо, як ми всі разом як могли підтримували наших бійців, не були байдужими в цей скрутний для України час.

Відео флешмоба «Нас не подолати»

Перегляд фото шкільних заходів, присвячених подіям Майдану та АТО.

Болем в серці озивається звістка про те, що на сході не припиняються бої, що гинуть люди, руйнуються долі. А особливо важко, коли дізнаєшся про смерть знайомих тобі людей. Наше село в березні 2015 року попрощалося з Євгеном Шверненком, земляком, що загинув під Дебальцеве, виконуючи священний обов'язок захисника України.

А 24 липня 2016 року страшна звістка прилетіла на крилах печалі і скорботи і в нашу школу. В боях під Волновахою від кулі снайпера загинув наш випускник Колєснік Сергій.

Сторінка про Сергія Колєсніка

Горить вогнем осінній лист

І срібло в'їлося у скроні.

До тебе прагну, як колись,
Та я далеко край бороню


Ми й не помітили, коли
Весна любові в нас минула,
Бо нині - ''Гради'' та стволи
У душу пащі чорні тулять.

Чом наші мрії не збулись?
Не встигли спити й келих щастя?
3ламало 3ло планетну вісь,
На черепки весь світ зненацька...

Десь там, у травні - наш вокзал,
Де, наче сироти, ви з сином,
Я ж - на Донбасі, як лоза,
Під ста вітрами гнуся сивий.

Комусь пелюстками троянд
Мощено шлях в морозні зими,
А нам - і влітку від утрат
Серця у стигмах болю стигнуть.

Комусь чомусь все сходить з рук,
Хоч руки ті по лікті в кро'ві,
А нам, безвинним - чорний крук
Віщує смерть в холоднім рові...

Та ради сина, світлих мрій
Розлука наша того варта!
Цілую міцно... знову в бій...
Молись за нас і наше завтра!

Можливо, в ці останні дні,
В калейдоскопі листопаду,
Я завтра чистий, наче сніг,
До ваших ніг Світанком впаду...

Тож вшануймо хвилиною мовчання всіх, хто віддав своє життя за наше світле майбутнє.

Мелодія «Адажіо»

Учениця:

Я українка вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

Учень: Я українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

Учениця: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я»

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є ! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

Звучить Гімн України


Перегляд файлу

Сценарій урок-реквієм «Коли народ піднявся із колін!»

Звучить запис пісні Тараса Петриненко «Україна»

На сцену виходять 2 читці

 1 чит.         На білому світі є різні країни,

                    Де ріки, ліси і лани.

                    Та тільки одна на землі Україна,

                    А ми її доньки й сини.

                    Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

                    І квіти усюди ростуть.

                    Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

                    Її Україною звуть.

Пташка – від пташки, від зерня – зернина,
Паросток кожний з коріння батьків.
Ти – Україна і я – Україна,
Іскра вітчизни в горнилі віків.

Із давнини, з докозацьких шляхів,
Рід воскресав із недолі, з руїни.
Серцем і плоттю усяк розумів:
Ти – Україна і я – Україна.

Ми – пранарод, не безлика юрма!
В імені матері, в імені сина:
Ти – Україна і я – Україна,
Іншої долі нам в світі нема!
 

 

  2 чит.        У всіх людей своя святиня

                   Куди не глянь і не спитай,

                   Рідніша їм своя пустиня,

                   А ніж земний в пустелі рай.

                   Нема без кореня рослини,

                  А нас, людей, без Батьківщини.

 

Голос  за сценою.         Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов’язок кожного народу.

Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров'ю  сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею,  співучістю, працьовитістю та високою мораллю.

Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами.

Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами.

 

Вітаємо вас на нашому заході «Україна – країна гідності і свободи»

21 листопада за Указом Президента Петра Олексійовича Порошенка оголошено Днем гідності та свободи України.

   Помаранчева революція, яка почалася в листопаді 2004 року, втілила в собі прагнення українців до справедливості. З іскри народного  невдоволення  перемогою Януковича на президентських виборах розгорівся вогонь протесту, вогонь свободи, впевненості у своїй правді і силі.                              

                                    Нарешті ми отримали свободу.

                                     Але нелегким був той шлях.

                                     Швидкий порив прозрілого народу…

                                     Він на Майдан всіх вивів водночас.

 І потяглись осіннім вогким шляхом

 Багаті й бідні, молоді й старі.

 І враз засяяв прапорами Київ

 Раділи люди – ми вже не раби.

 Відео з Майдану 2004 року гурт «Гринжоли» з піснею «Разом нас багато»

 

Помаранчева революція, на щастя, була безкровною і не забрала сотні людських життів. Народ привів до влади свого президента Ющенка Віктора Андрійовича, поклавши на нього великі надії і прагнення жити в цивілізованій європейській країні. Ці надії, якими люди жили 9 років, виявилися марними. Історія і час розсудить , хто що обіцяв і не зробив, але людська пам'ять не забуде і не пробачить смертей тисяч українців, що стали жертвами кривавих подій, відстоюючи гідність своєї держави, її свободу і незалежність.

 

21 листопада 2014 року  київські студенти, протестуючи проти незаконних рішень влади припинити шлях до євро інтеграції, вийшли на Майдан Незалежності, щоб відстояти своє право на вільний європейський розвиток.  
В ніч з 30 листопада на 1 грудня українська влада наказала розігнати протестантів, нападаючи і б’ючи їх  гумовими та пластиковими кийками. Багато хто з протестуючих студентів отримали важкі поранення , один з них помер, і кілька були заарештовані. Але це  призвело до того, що люди почали виходити на вулицю і Європротест перетворився в Єврореволюцію. Революція, яка була названа Євромайдан, або Революція гідності. Революція Гідності – це революція кожного українця, якому набридло стояти на колінах і хочеться достойного життя у власному домі. Події листопада – грудня 2013 сколихнули всю Україну. Люди їхали на Майдан до Києва, щоб відстояти своє майбутнє. На Майдані й вулиці Грушевського загинуло чимало людей з різними точками зору. Але всі вони були громадянами України, й більшість з них віддавали своє життя за Україну. Це були справжні патріоти країни. Ніхто не міг навіть уявити що Майдан Незалежності буде политий кров’ю синів і дочок України, що бруківка Хрещатика стане зброєю, а Гімн України лунатиме не під супровід оркестру, а у відлунні пострілів і стогону поранених.

Відео «Палаючий Майдан співає Гімн України»

 

Мама відправила сина, просила бути  обачним

Син обіцяв берегтися щосили: «Мамо, не плачте.»

Місяць минає, закони погіршали, прийняті жестами.

Мамо, я просто не можу по-іншому. Я на Грушевського.

Вулиця стала болючою-що говорити…

Син повернувся –очі  заплющені, прапором вкритий.

Сонце сховалось, негода. Чи буде праведний суд.

Там, де вчора проходив, сьогодні друзі несуть.

Мама заплакала, хрестить повсталих мовчки, без слів.

Сина не стало… У неї віднині мільйони синів.

 

 23роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу зараз. Ще 2 роки  тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще  2 роки  тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

 Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є свідченням справжнього патріотичного подвигу. Вони стали ангелами, легкокрилими, вічними і безсмертними

Сторінка про «Небесну сотню»

А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав.
І з кров’ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий.
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла… 

 

Відео  «Пливе кача…»

 

 А хто вони-ці герої ? Звичайні собі люди, серед яких будівельники, пекарі, вчені, лікарі, вчителі, чиїсь сини, батьки, діти…І серед них –хлібороб з Кіровоградщини Чміленко Віктор.

Сторінка про Віктора Чміленка

Революція Гідності , початок війни з окупантами, яку всі називають АТО, не залишили байдужими нікого. Згадаймо, як ми всі разом як могли підтримували наших бійців, не були байдужими в цей скрутний для України час.

Відео флешмоба «Нас не подолати»

Перегляд фото шкільних заходів, присвячених подіям Майдану та АТО.

Болем в серці озивається звістка про те, що на сході не припиняються бої, що гинуть люди, руйнуються долі. А особливо важко, коли дізнаєшся про смерть знайомих тобі людей. Наше село в березні 2015 року попрощалося з Євгеном Шверненком, земляком, що загинув під Дебальцеве, виконуючи священний обов’язок захисника України.

А 24 липня 2016 року страшна звістка прилетіла на крилах печалі і скорботи і в нашу школу. В боях під Волновахою від кулі снайпера загинув наш випускник  Колєснік Сергій.

Сторінка про Сергія Колєсніка

Горить вогнем осінній лист

І срібло вїлося у скроні.

До тебе прагну, як колись,                                                    
Та я далеко край бороню


Ми й не помітили, коли
Весна любові в нас минула,
Бо нині - ’’Гради’’ та стволи
У душу пащі чорні тулять.

Чом наші мрії не збулись?
Не встигли спити й келих щастя?
3ламало 3ло планетну вісь,
На черепки весь світ зненацька...

Десь там, у травні - наш вокзал,
Де, наче сироти, ви з сином,
Я ж - на Донбасі, як лоза,
Під ста вітрами гнуся сивий.

Комусь пелюстками троянд
Мощено шлях в морозні зими,
А нам - і влітку від утрат
Серця у стигмах болю стигнуть.

Комусь чомусь все сходить з рук,
Хоч руки ті по лікті в кро’ві,
А нам, безвинним - чорний крук
Віщує смерть в холоднім рові...

Та ради сина, світлих мрій
Розлука наша того варта!
Цілую міцно... знову в бій...
Молись за нас і наше завтра!

Можливо, в ці останні дні,
В калейдоскопі листопаду,
Я завтра чистий, наче сніг,
До ваших ніг Світанком впаду...

Тож вшануймо хвилиною мовчання всіх, хто віддав своє життя за наше світле майбутнє.

Мелодія «Адажіо»

 

Учениця:

Я українка вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

Учень: Я українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

Учениця: Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я»

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є !  Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

Звучить Гімн України

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Додано
14 січня
Переглядів
148
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку