Урок "Робота з дитячою книжкою.Поетична світлиця. Вірші Лесі Українки для дітей"

Загадки Олени Пчілки

1.Стоїть півень над водою з червоною бородою,— хто не йде, за     борідку щипне.

2.За лісом за пралісом золота діжа сходить.

3.Підсмикане, підтикане та й гайда по хаті.

4.Солоне — а не сіль,
Біжить — не річка,
Блищить — а не злото.
Дай, боже, вгадати, та
Менш його знати!

5.Лежить гася —
простяглася.
Як устане,
То й до неба дістане.

6.Мовчить, а сто нерозумних навчить.

7.Шість ніг і два роги,
В садок не пита дороги.

8.Як його написати «суха трава», щоб було всього 4 букви?

Божена

На зеленому горбочку ...

На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило
І хатинку звеселило.

***

Варя

Стояла я і слухала весну

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Даша

Пісенька весняної води

З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди,—
бо весняна вода,
як воля молода!
(Уривок з драми-казки «Лісова пісня»)

Надя

Вишеньки

Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
Дівчаточко й хлоп'яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:
Раді б вишню з'їсти,
Та високо лізти,
Ой раді б зірвати,
Та годі дістати!
«Ой вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі,
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі!»
«Ой того ми так високо
Виросли на гіллі,—
Якби зросли низесенько,
Чи то ж би доспіли?»

Злата

Як дитиною, бувало

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.

"Що, болить?" – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.

А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма, –

Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.

***

Ангеліна

Уже весняне сонце припікає

Вже й сон-трава перецвітати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людям одмірятиме літа.
Вже з вирію поприлітали гості.
Он жовтими пушинками вже плавлють
на чистім плесі каченята дикі.
(Уривок з драми-казки «Лісова пісня»)

Вероніка

БАРВІНОЧКУ МІЙ ХРЕЩАТИЙ

(Уривок з поеми «Русалка»)

Барвіночку мій хрещатий,
Зелений, дрібний,
Ой, я ж тебе викохала,
Хороший, рясний!
Я ж садила, поливала
Тебе навесні,
Я ж думала, на віночок
Здасися мені!