Урок "Роль генотипу й середовища у формуванні фенотипу"

Тема:  Роль генотипу й середовища у формуванні фенотипу

Мета уроку: формування компетентностей: предметної біологічної (розглянути роль генотипу й середовища у формуванні фенотипу, виділити фактори середовища, які найсильніше впливають на формування фенотипу; розвивати навички аналітичного мислення; виховувати критичне сприйняття наданої інформації; виховувати вміння прислухатися до чужих ідей та критично сприймати інформацію, робити узагальнення й висновки; розкрити роль біологічного знання в житті людини, суспільному виробництві й техніці, сутність наукового пізнання засобами біології, сприяти розвитку інтересу школярів до біології; спонукати учнів критично мислити, застосовувати набуті знання в практичній діяльності; використання наукового знання в життєдіяльності людини); ключових: математична компетентність (розв'язування розрахункових та графічних задач); уміння вчитися (здійснювати самостійну діяльність; самостійно добирати необхідні знання й способи діяльності для виконання навчальних завдань; використовувати інформацію з різних джерел); соціальна (самореалізуватися до виконання завдань у групі); загальнокультурна (адаптуватися у мовному середовищі шляхом активної участі у спілкуванні); інформаційно-комунікаційна (уміння використовувати інформаційно-комунікаційні технології, електронні освітні ресурси та відповідні засоби для виконання творчих завдань, аналізувати інформацію в електронному вигляді); здоров’язбережувальна компетентність ( дбайливе ставлення до власного здоров’я та здоров’я інших людей). Розвивати вміння здійснювати розумові дії, операції різних рівнів складності; формувати наполегливість та старанність у виконанні завдань, охайність у записах, ціннісне ставлення до використання часу.

Цільові завдання: учень (учениця):

пояснює:

- значення генотипу і умов середовища для формування фенотипу;

- значення медико-генетичного консультування;

- можливості профілактики спадкових хвороб людини;

Засоби та обладнання: підручник (П.Г.Балан, Ю.Г.Вервес «Біологія» підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів «Генеза» 2011); портрет Т. Моргана, таблиці або слайди презентації, які демонструють роль генотипу й середовища у формуванні різних ознак організму.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Питання для бесіди

1. Які методи застосовуються для досліджень із генетики людини?

2. Які типи успадкування ознак трапляються в людини?

3. Які спадкові захворювання є в людини?

4. Як зменшити ризик виникнення спадкових захворювань у людини?

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди І генотип, і середовище існування впливають на розвиток будьякого організму, і саме завдяки дії цих двох факторів формується індивідуальний фенотип особини. Але кожний із цих факторів є сукупністю дії цілого ряду чинників. Спробуємо розглянути деякі приклади їх спільної дії на формування фенотипу. Розглядаючи дію генів, їх алелів, необхідно врахувати й модифікуючий вплив середовища, у якому розвивається організм. Якщо рослини примули схрещувати за температури 15–20 °С, то у F1, згідно з менделівською схемою, все покоління матиме рожеві квіти. Але коли таке схрещування проводити за температури 35 °С, то всі гібриди матимуть квіти білого кольору. Якщо ж здійснювати схрещування за температури близько 30 °С, то виникає різне співвідношення (від 3:1 до 100 відсотків) рослин з білими й рожевими квітами.

Таке коливання класів під час розщеплення залежно від умов середовища отримало назву пенетрантність — сила фенотипного прояву. Отже, пенетрантність— це частота прояву гена, явище появи або відсутності ознаки в організмів, однакових за генотипом.

Пенетрантність значно коливається як серед домінантних, так і серед рецесивних генів. Поряд з генами, фенотип яких з’являється тільки за поєднання певних умов і досить рідкісних зовнішніх умов (висока пенетрантність), у людини є гени, фенотипний прояв яких відбувається за будь-яких поєднань зовнішніх умов (низькапенетрантність). Пенетрантність вимірюється відсотком організмів з фенотипною ознакою від загальної кількості обстежених носіїв відповідного алеля.

Якщо ген повністю, незалежно від навколишнього середовища, визначає фенотиповий прояв, то він має пенетрантність 100 відсотків. Проте деякі домінантні гени проявляються менш регулярно. Так, полідактилія має чітке вертикальне успадкування, але бувають пропуски поколінь. Домінантна аномалія — передчасне статеве дозрівання — властиве тільки чоловікам, проте іноді може передатися захворювання від чоловіка, який не страждав цією патологією. Пенетрантність показує, у якому відсотку носіїв гена виявляється відповідний фенотип. Отже, пенетрантність залежить або від генів, або від середовища, або від того й іншого. Таким чином, це не константна властивість гена, а функція генів у певних умовах середовища Ще одним проявом тісної взаємодії генотипу й умов середовища у формуванні фенотипу є експресивність. Експресивність (від лат ехрrеssіо — вираз) — це зміна кількісного прояву ознаки в різних особин — носіїв відповідного алеля.

У разі домінантних спадкових захворювань експресивність може коливатися. В одній і тій самій родині можуть проявлятися спадкові хвороби за перебігом від легких і ледь помітних до тяжких: різні форми гіпертонії, шизофренії, цукрового діабету тощо. Рецесивні спадкові захворювання в межах сім’ї проявляються однотипно й мають незначні коливання експресивності.

Цікавим явищем є і плейотропна дія генів. Вона демонструє, що навіть один ген може впливати на різноманітні показники фенотипу особини. Плейотропна дія генів — це залежність кількох ознак від одного гена, тобто множинна дія одного гена. Так, у дрозофіли ген білого кольору очей одночасно впливає на колір тіла, довжину крил, будову статевого апарату, знижує плодючість, зменшує тривалість життя. У людини відома спадкова хвороба — арахнодактилія («павучі пальці» — дуже тонкі й довгі пальці), або хвороба Марфана. Ген, який відповідає за цю хворобу, викликає порушення розвитку сполучної тканини й одночасно впливає на розвиток кількох ознак: порушення будови кришталика ока, аномалії в серцево-судинній системі. Плейотропна дія гена може бути первинною і вторинною. У разі первинної плейотропії ген проявляє свій множинний ефект. Наприклад, у разі хвороби Хартнупа мутація гена призводить до порушення всмоктування амінокислоти триптофану в кишках і його реабсорбції в ниркових канальцях. При цьому уражаються одночасно мембрани епітеліальних клітин кишок і ниркових канальцівз розладами травної та видільної систем. У разі вторинної плейотропії є один первинний фенотипний прояв гена, слідом за яким розвивається ступінчастий процес вторинних змін, які призводять до множинних ефектів. Так, у разі серпоподібноклітинної анемії в гомозигот спостерігається кілька патологічних ознак: анемія, збільшена селезінка, ураження шкіри, серця, нирок і мозку. Тому гомозиготи за геном серпоподібноклітинної анемії гинуть, як правило, в дитячому віці. Усі ці фенотипні прояви гена складають ієрархію вторинних проявів. Першопричиною, безпосереднім фенотипним проявом дефектного гена є аномальний гемоглобін і еритроцити серпоподібної форми. Внаслідок цього відбуваються послідовно інші патологічні процеси: злипання і руйнування еритроцитів, анемія, дефекти в нирках, серці, мозку. Ці патологічні ознаки є вторинними. У разі плейотропії ген, впливаючи на якусь одну основну ознаку, може також змінювати, модифікувати прояв інших генів, у зв’язку з чим уведено поняття про гени-модифікатори. Останні підсилюють або послаблюють розвиток ознак, які кодуються «основним» геном

 IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Дати відповіді на питання:

1. Які ознаки організмів визначаються переважно впливом генотипу?

2. Які ознаки організмів визначаються переважно впливом середовища?

3. Яким чином генотип і середовище взаємодіють під час формування ознак?

V. Домашнє завдання

Вивчити відповідний параграф підручника.