Урок: "Рух Опору в Україні під час ІІ Світової війни"

Урок № ___
Тема: Рух Опору в Україні під час ІІ світової війни.

Очікувані результати: учні знають про Опір окупантам. Український визвольний рух. Проголошення Акта відновлення Української Держави. Поліську Січ. Тараса Бульбу (Боровець). Українську повстанська армію. Романа Шухевича. Українсько-польське протистояння. Українську головну визвольну раду. Радянський партизанський рух. Сидора Ковпака.

Тип уроку:   комбінований

Обладнання: підручник, мережа Інтернет, мультимедійний проектор.

Хід уроку

1. Організаційний момент.

2. Опитування

3. Виклад нового матеріалу

4. Рефлексія

2. Фронтальне опитування

• Зміст плану «Ост»
• Адміністративний устрій України під час нацистської окупації
• Назвіть основні риси «нового порядку» в Україні
• Що таке Голокост?
• Хто такі «остарбайтери»?
• Особливості економічної політики окупантів

3. Розповідь викладача

План.

1. Зміст поняття «рух опору». Його особливості в Україні.

2. Радянська течія Руху Опору в Україні

3. Національна течія руху опору

4. Польська течія руху опору

5 Українсько-польське протистояння.

ІІІ. Бесіда в якій вчитель оцінює рівень засвоєння учнями знань

Д/з Рух Опору в Україні.

1. Учні пригадують зміст поняттями «Рух Опору», партизани, підпільники (знайомі з цими термінами з теми ІІ Світова війна (Всесвітня історія)
   Розповідь вчителя: під час нацистської окупації на території України діяли три течії Руху Опору:
   1. Національна. Її учасники боролися за  створення незалежної української держави, політичне керівництво здійснювала ОУН.
   2. Радянська. Мала не меті відновлення радянської влади в Україні
   3. Польська. Учасники цієї течії руху опору намагалися відновити незалежність Польщі в її довоєнних кордонах.
2. Розповідь вчителя: З початком війни було призначено осіб відповідальних за організацію руху опору на окупованих територіях, як правило, це були І Секретарі Обкомів та Райкомів партії, нашвидкуруч  створювалися таємні сховки де зберігалися зброя та продовольство. Проте масовим радянський рух опору в 1941 році так і не став, через слабку підтримку населення. Активізувався процес створення осередків опору окупантам під червоними стягами тільки влітку 1942 року, після створення Українського штабу партизанського руху, ним керував генерал Тимофій Строкач. Діяльність радянських партизанів та підпільників була упорядкована, країна допомагала їм зброєю, продовольством, медикаментами та ставила перед ними конкретні бойові завдання. Підпільні організації діяли переважно в Центральних, Південних та Східних регіонах України, а територією діяльності радянських партизан були, переважно, ліси Півночі Лівобережжя України (Сумська та Чернігівська області). Діяли партизани, також, і в Житомирській області, але чим далі на захід тим активність радянських партизанів зменшувалася бо вони не мали підтримки в місцевого населення. На Півночі Лівобережжя утворилися великі партизанські з’єднання, чисельністю більше 10000 бійців, які були серйозною проблемою для нацистів (з’єднання С. Ковпака, О. Сабурова, О. Федорова). Найбільш звитяжними були партизани Сидора Ковпака, які здійснили рейд в глибокий тил ворога, відомий як рейд «від Путивля до Карпат» (червень-жовтень 1943 року)). В Західній Україні діяв загін Дмитра Медвєдєва, кістяк якого становили солдати та офіцери НКВС, які мали відповідну розвідувально-диверсійну та парашутну підготовку. Незважаючи на те, що регіон їхньої діяльності був досить великим за площею (Волинська, Рівненська області та Поділля) особовий склад загону не перевищував 800 бійців.
3. Боротьбу за відновлення української державності очолила ОУН, її керівником був А. Мельник. Він та його прихильники сподівалися на те, що Німеччина допоможе українцям створити власну державу, молодіжне крило ОУН на чолі з С. Бандерою теж були не проти співпраці з німцями в питанні розбудови української державності, але наполягали на тому, що український народ має сам здобути собі державу, а не молити про це німців. В ОУН відбувся розкол на ОУН(М) та ОУН(Б). Прихильники С. Бандери співпрацювали з Абвером, німецькою розвідкою під крилом якої було створено два батальйони дружин українських націоналістів кожен по 300 осіб. Вони одержали назви «Нахтігаль» та «Роланд», першим командував Роман Шухевич. Саме на базі цих двох підрозділів бандерівці сподівалися створити армію майбутньої незалежної України. Але після того, як нацисти не схвалили Акт відновлення Української Держави, який представники ОУН(Б) оприлюднили 30 червня 1941 року у Львові, керував акцією Я. Стецько, і почали репресії проти С. Бандери та його соратників, представники радикального крила ОУН розпочали боротьбу проти окупантів. В 1941 році, на Поліссі, колишній старшина армії УНР Тарас Боровець, псевдо Бульба, створив військову організацію «Поліська Січ», спочатку його бійці допомагали німцям в боротьбі проти червоноармійців, які потрапили в оточення в тій місцевості, але коли зрозуміли, що нацисти не мають намірів допомогти українцям у створенні незалежної України почали боротися і проти нових окупантів. Пізніше «Поліську Січ» взяли під контроль прихильники С. Бандери і створили Українську Повстанську Армію, офіційною датою її створення вважають 14 жовтня 1942 року. УПА налічувала понад 100 тисяч бійців і вела боротьбу, як проти нацистів так і проти радянських партизан. Першим її командиром Дмитро Клячківський, пізніше УПА очолювали Роман Шухевич та Василь Кук. В липні 1944 року всі прихильники боротьби за Українську державу об’єдналися і створили Українську головну визвольну раду, яку очолив К. Осьмак, родом з Полтавщини.
4. На території України, яка до війни була в складі Польщі діяли підрозділи польської партизанської армії, яка боролася за відновлення Польщі в її довоєнних кордонах. Називалася ця військова сила Армія Крайова і керувалася вона з Лондона де знаходився еміграційний уряд Польщі. Ворогами АК були німці та українські націоналісти.
5. Влітку-восени 1943 року на Волині відбулося українсько-польське протистояння в якому були задіяні підрозділи УПА та Армії Крайової. Боротьба набула запеклого характеру, обидві сторони проводили етнічні чистки та здійснювали інші злочини проти людяності. Тоді загинуло 60-90 тисяч поляків та 15-30 тисяч українців, більшість загиблих були мирними жителями.

ІІІ. Учні відповідають на запитання вчителя:

1. Поясніть значення терміну «Рух Опору»
2. Скільки течій Руху Опору діяло в Україні під час нацистської окупації?
3. Чому радянський Рух Опору, незважаючи на всі зусилля влади, так і не став масовим в 1941 році?
4. Хто очолював Український штаб партизанського руху?
5. Який регіон України став базою радянського партизанського руху? Чому саме він?
6. Кого Ви знаєте з командирів радянських партизанських з’єднань?
7. Хто командував партизанським з’єднанням, яке здійснило рейд від Путивля до Карпат?
8. Яку мету перед собою ставили діячі ОУН?
9. Чому вони відмовилися співпрацювати з нацистами і стали на шлях збройного опору окупантам?
10.  Хто такий Тарас Бульба (Боровець)?
11.  Назвіть дату утворення УПА
12.  Хто очолив УПА на початку її існування?
13.  Хто такий Кирило Осьмак?
14.  Що таке Армія Крайова?
15.  Як Ви думаєте, яка головна причина українсько-польського протистояння на Волині в 1943 році?

Якщо дозволить час, наприкінці уроку можна переглянути відеоматеріал на закріплення знань здобувачів освіти з даної теми: https://youtu.be/BdOaD7H5x1M

Домашнє завдання: Опрацювати тему.