Урок "Шевченко і Біблія"
Тема: Тарас Шевченко і Біблія.
Мета: дослідити ставлення Т. Шевченка до Біблії, зображення ним образу Бога у своїх творах; зістави переспів поета і оригінальні біблійні тексти псалмів, визначити домінанти почуття письменника; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне й абстрактнее мислення; вміння обґрунтовувати розуміння Шевченком Бога, наводячи переконливі приклади з його творів і життя, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати повагу до Бога як високого духовного оплоту особистості; щасливого майбутнього України при його благословенні.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, тексти творів, картини поета-художника «Видубецький монастир» (1844), «Притча про робітників на винограднику» (1859), «Свята родина» (1858), дидактичний матеріал (картки).
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
Хід уроку
І. Організаційний момент. Емоційна готовність учнів до уроку
ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.
- Про яку людину говорять, що вона віруюча?
- Що вам відомо про Біблію як Святе Письмо?
- Чому необхідно дотримуватися заповідей Бога? Чим вони повчальні?
- Для чого письменники у своїх творах згадують Бога?
- Назвіть твори Т. Шевченка, в яких він використовує загальновживані в народному мовленні риторичні звернення до Господа та вислови («Причинна», «Катерина», «Тополя», «До Основ’яненка»)
ІІІ. Оголошення теми мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприймання та засвоєння нової інформації.
4.1. Вступне слово вчителя
Про що б не розповідав, що б не описував, до якої б теми не звертався поет, він не залишає Бога, йде поруч з ним, але найголовніше — має Бога в душі і серці. Бог для Т. Шевченка — то велика і найцінніша духовна сила. Без неї не можна ні жити, ні творити, ні боротися.
Вірячи в силу Бога, поет молиться йому: Помолюся Господові Серцем одиноким.
Духовність, тобто те, що пов’язане із внутрішнім світом людини, її мораллю, думами, займала одне з найважливіших місць у творчості Т. Шевченка. І на початку літературної діяльності, у пізніші роки і перед смертю поет не втратив віри в Бога, завжди звертався до нього за підтримкою. Так робили і герої його творів. Т. Шевченко — великий син України, гордість і слава наша.
4.2. Відомості з теорії літератури.
Псалом — жанр духовної лірики, релігійна пісня, молитва, в якій висловлено різні релігійні почуття. Тематично псалми можна поділити за такими групами:
- пригнічений горем чи тяжкою недугою автор скаржився на заподіяну кривду, біль, страждання і просить у Бога захисту і підтримки;
- від імені народу автори благають у Бога милосердя в час лихоліття, війни, голоду, мору;
- автори прагнуть розбудити віру в Бога, в його милість та опіку;
- твори, де висловлені почуття вдячності від окремих осіб та цілої громади;
- гімни, що прославляють Бога;
- псалми історично–навчального характеру;
- псалми філософсько–медитативного характеру, в яких оспівуються велич і гідність, даровані людині Богом;
-псалми, які уславляють космічну світобудову, де небеса — це оселя Бога.
Гімн (гр. hymnos — урочиста пісня, похвала) — один з видів ліричної поезії: урочиста, похвальна пісня, в якій возвеличується якесь явище, особа, подія. За тематикою відомі такі гімни: державні, військові, релігійні, на честь історичних осіб та подій, сатиричні.
Особливість гімнів:
- урочиста лексика;
- величні і прості мелодії;
- монументальність поетичних образів і музичної фактури і т д.
Псалтир з давньоєврейської мови перекладається як «книга хвали». Це найулюбленіша книга Старого Заповіту багатьох поколінь людей, у якій вміщено 150 псалмів, покладених на музику для богослужіння. Головний автор псалмів — ізраїльсько– іудейський цар Давид (у заголовках 73 псалми приписуються йому), іншими авторами були Асаф (12 псалмів), сини Кореєві (11), Соломон (2), Мойсей (1), Єфам (1) і невідомі автори (50).
Переспів — а) Вид перекладу: вільне передання художніх творів засобами іншої мови або ж вірш, написаний за мотивами іншого твору. б) Повторення давно написаного, відомого, набридлого.
4.3. Т. Шевченко — Біблія — соціальний устрій.
поета–демократа наповнювалися певним змістом, служили пропаганді визвольних ідей. Покарання «жорстоких людей неситих» мало відбутися не в пеклі, а на землі — у вогні повстання трудящих. Винагорода страдникам повинна прийти не після смерті в раю, а іще за життя, у результаті повалення царської влади й утвердження справедливого суспільного ладу.
4.4. Робота над програмовими творами Т. Шевченка
«Ісаія. Глава 35» (1859). Виразне читання твору, коментар змісту та незрозумілих слів-понять.
Історія та джерела написання.
Т. Шевченко дуже рано почав своє знайомство із біблійними текстами. Справа в тому, що у так званій дяківській школі, де він навчався грамоті, «Псалтир» (так називали книгу псалмів
із Біблії) замінював і буквар, і читанку. Малий Тарас швидко навчився його читати. «Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» ,— писав один із шкільних товаришів поета. Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорта, над яким працював митець. Саме весною 1859 р. (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник, удосконалював гравірувальну техніку, великої уваги приділяючи офорту. Доводилося днювати й ночувати в майстерні. Раптом поява задуму поезії і натхнення відірвала поета
від гравірування на міді, змусила взятися за перо. Чистого паперу не було,— і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.
Ісаія — стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії. Його пророцтва і є джерелами Шевченкового наслідування.
Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.
Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.
Основна думка: «Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи святії / Простеляться…»
Жанр: переспів з Біблії («подражаніє») — один із улюблених жанрів поета; гімн Волі.
Твір умовно можна поділити на 3 частини:
1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки.
2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим:
а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»;
в) «і дебрь… — пустиня неполита… прокинеться»;
г) «веселі ріки потечуть, а озера… поростуть … оживуть».
3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.
4.5 Словникова робота.
Текст стане зрозумілішим, якщо знати, що:
- Карміл (Кармель) — це вкрита пишною рослинністю гора в Палестині, стала біблійним символом гордої краси;
- Ліван — гірське пасмо на півночі Палестини, яке біблійні пророки часто символізували як славу і велич Іудейського царства;
- Омофор — багатий, золотом вишитий покров.
Зміст твору, його художня насиченість.
Початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.
У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.
Вершиною глобальної картини оновлення у вірші стає «проривання слова». Свобода слова, свобода отримувати освіту для автора стають провідною умовою процвітання суспільства. Картина творчої свободи передається через метафору плодючої, квітучої землі. Епітети останньої частини твору довершують створену картину щасливого ідеального життя. Як справжній гуманіст, автор проголошує: люди повинні радіти й вільно веселитись на своїй землі.
Характеристика образів твору.
Настання блаженства Божого показано через конкретні образи, кожний з яких є опорним:
- «розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»;
-«буде скакати кривий, немов олень»;
- «буде співати безмовний язик»;
- «води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край збірником від джерельних»;
- «леговище шакалів, в якій спочивали, стане місцем тростини й папірусу»;
- «і буде там бита дорога та путь, і будуть її називати дорога свята, не ходитиме нею нечистий, і вона буде належати народові його; не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти».
Всі ці опорні образи за своїм змістом діляться на три групи.
(1) Показує прихід блаженства як фізичного одужання людей, коли сліпим повертається зір, глухим — слух, кривим — здатність рухатися.
(2) Показ оводнення пустелі. Для людей, що проживали в близькосхідній природі, це перетворення пустелі в оазу було сповнене особливого емоційного естетичного змісту.
(3) Образ святої дороги до Бога, по якій піде звільнений від мук народ. Це символічний образ, у ньому йдеться про правильнее життя народу, що керується справедливими Божими законами. Образ дороги є дуже важливим, бо завдяки йому створюється образ щасливого суспільства, яке не тільки фізично здорове, і не тільки живе в здоровому та родючому природному середовищі, а й іде правильною життєвою дорогою, тобто живе за моральними християнськими законами.
- Про що свідчить дана характеристика зовнішності гнобленого люду?
Взаємозв’язок біблійного тексту і твору Т. Шевченка.
Зіставляючи рядки поезії Т. Шевченка з біблійним текстом, можна переконатись, що поет намагався залишити у своєму переспіві якомога більше образно–смислових моментів із першоджерел. І якщо Т. Шевченко додає свої образні штрихи, то вони ніби включають твір у контекст його поетичного світу, наповнюються характерним Шевченковим змістом. Категорія Правди, Вищої справедливості — це категорія із Шевченкового поетичного світу. Вона органічно вмонтована в образну систему біблійного тексту.
За Шевченком, вольнії, широкії, святії шляхи — це дороги нового, вільного і щасливого суспільства. Останній рядок твору «Веселії села» — це знову виразний «український» штрих, який створює у читача враження, що йдеться все–таки про звільнення і майбутнє щасливе життя нашого народу.
4.6. Ідейно-художній аналіз поезії. Фронтальне опитування.
-В який період своєї творчості Т. Шевченко написав цю поезію? Як це вплинуло на виклад поетом її змісту?
- З якою промовою звернувся поет до землі, ниви?
- Через що все довкола розквітне, позеленіє? Що це символізує?
- Чому Т. Шевченко називає людей незрячими?
-Які господні дива мав на увазі Тарас Григорович?
-Кого, на ваш погляд, поет називає злодіями?
-Що розуміє Т. Шевченко під святою правдою?
-Яких змін зазнає земля, суспільство внаслідок Божих діянь?
-Чому трудящі у творі — німі і незрячі?
- Про які соціальні зміни мріє поет? Чим буде викликана радість рабів у зв’язку з цим?
- Чи можна за текстом твору дослідити настрій митця?
- Охарактеризуйте колористику в першій частині твору. Чи можна сказати, що вибір кольорів — це художній прийом, застосований поетом?
- Знайдіть у поезії вислови, що стали крилатими. Прокомен- туйте їх зміст і доречність використання у мові.
Цикл «Давидові псалми».
Релігійність Т. Шевченка.
Т. Шевченко виріс у патріархальній українській родині, де любов до Бога була неодмінною умовою життя. Українці свято вірили в бога і ревно молилися, а жорстоку панщину сприймали як замах на їхню віру. Потреба молитви вважалася такою ж насущною, як дихання й їжа. Поет дуже добре знав Псалтир, ще будучи школярем, читав молитви над померлими, відбував церковні богослужіння.
Про захоплення Шевченком біблійною тематикою свідчать його малярські твори (вчитель демонструє їх учням). «Визволення апостола Петра з темниці» (1838), «Видубецький монастир» (1844), «Святий Себастьян», «Самарянка» (1856), «Благословення дітей» (1856),»Розп’яття» (1856), Серія «Притча про блудного сина» (1856 — 1857), «Свята родина» (1858), «Притча про робітників на винограднику» (1859). Псалтир (150 релігійних пісень) Т. Шевченко знав напам’ять ще в дитинстві — це було його перше знайомство з книжною поезією.
Загальна характеристика «Давидових псалмів».
- Хто такий Давид? (Давид — другий цар Ізраїлю, який очолив державу близько 1000 років до Різдва Христового і правив приблизно 40 років. Він створив могутню імперію, заклав столицю Єрусалим. Давид був марнославним і мстивим. Але й духовно багатим, талановитим, мудрим. За переказами, він зібрав обдарованих людей, що володіли мистецтвом музики і слова, й доручив їм виконувати релігійні пісні-гімни під час Богослужіння)
- Історія написання псалмів Давидових Шевченком. («Давидові псалми» створені 19 грудня 1845 р. у В’юнищах — селі Переяславського повіту Полтавської губернії, де письменник жив
у Степана Никифоровича Самойлова. Цей цикл є першим з біблійних переспівів Шевченка. Поет вписав у рукописну книгу «Три літа» «Давидові псалми» — 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149 — згідно з Псалтирем. Десять псалмів у переспіві Шевченка — це ніби невеличкий Псалтир, що обіймає все багатство й розмаїття Книги псалмів». До переспівів біблійних псалмів Т. Шевченко звернувся в кульмінаційний момент своєї творчості. Ці обрані письменником десять псалмів, дали йому змогу висловити особисті думки, показуючи у реаліях біблійні історії Ізраїля, суспільні негаразди України. Робота Т. Шевченка над переспівами не одразу була поцінована сучасниками. Проте П. Куліш, добрий знавець Біблії і її перший перекладач українською мовою, творчу діяльність Кобзаря вважав важливою за значенням і блискучою за рівнем виконання. У листі до М. Костомарова він справедливо зазначив, що Шевченків переспів псалмів не тільки добра християнська й просвітительська справа, а й праця, яка вивищує українську мову: «Ви кажете, що можна писати цією мовою
тільки мужицькі повісті. Але у вас перед очима Шевченко, який виражає цією мовою і псалми Давидові, і почуття, гідні найвищого кола»)
-У чому призначення цього циклу? (Ці десять поезій є не лише високохудожніми переспівами давніх релігійних гімнів та молитв, а й Шевченковими заповідями рідному народові. («Давидові псалми» Тараса Григоровича — передусім гімн Богові (Псалм 149). Поет утверджує рівність перед Богом кожної людини, незалежно від соціального становища, і справедливість Божого суду. (Псалом 81) Письменника вражають зло, лицемірство, сваволя, що панують у світі. Він то докоряє земним владникам — «Доколи будете стяжати і кров невинну розливать людей убогих, а багатим судом лукавим помагать? (Псалом 81),— то гірко допитується в Бога: «Доки, господи, лукаві хваляться, доколи — неправдою? (Псалом 93). У «Давидових псалмах» Т. Шевченко висловив немало прохань до Бога про заступництво й особисте спасіння. Але ще палкіше молить він й благає Господа захистити уярмлений, знедолений народ (псалми 43, 136). Із 150 псалмів поет відібрав десять, які дали йому змогу виповісти особисті почуття і думи, а в реаліях біблійної історії Ізраїлю побачити виразні паралелі до суспільних негараздів України. Отже, поет склав для своїх сучасників молитви, з якими вони могли звертатися до Бога, благаючи прощення особистих гріхів та порятунку України і всіх людей)
-Художня інтерпретація поетом псалмів Давидових. (Із 150 псалмів Давидових Тарас Григорович взяв десять — ті, в яких деякі мотиви, образи, твердження були співзвучні з його суспільними переконаннями. При цьому поет з текстами оригіналу поводився досить вільно, що є основною особливістю переспіву як літературного жанру. Беручи з псалмів окремі деталі й вислови, додав свої, необхідні для повного вираження власних думок і настроїв. Шевченкові переспіви мають віршову форму, а псалми Давида писані ритмічною прозою. Переспіви Давидових псалмів Т. Шевченко включив до «Кобзаря» 1860 року; надруковані вони були із значними скороченнями: чиновники духовної цензури викреслили всі рядки, в яких вбачали «неблагонадійний зміст»)
4.7. Опрацювання змісту творів циклу «Давидові псалми» Т. Шевченка.
Псалом № 1. Виразне читання твору.
Тема: розповідь поета про необхідність праведного життя для людини.
Ідея: висловлення впевненості у тому, що «не встануть з праведними злії з домовини».
Основна думка: «Діла добрих обновляться / Діла злих загинуть»
4.8 Опрацювання ідейного змісту твору. Бесіда за питаннями.
- Чим пояснити впевненість письменника у тому, що «блаженний муж» не стане на шлях злочину?
- За яких умов герой поезії стане як «дерево зелене, вкрите плодами»?
- Який художній прийом у творі допомагає сприймати його ідейний зміст?
- Чи можна вважати, що ліричний герой поезії веде праведнее життя? Як про це зазначено у творі?
Псалом № 12. Виразне читання твору.
Тема: відтворення страждань ліричного героя через неувагу до Господа і звернення ним по допомогу до Всевишнього.
Ідея: віра у всесильність і могутність Бога, який може спасти людину від мук і страждань.
Основна думка:
а) звертайся до Бога — і він тобі допоможе своєю ласкою;
б) «Спаси мене, помолюся / І воспою знову / Твої блага чистим серцем, / Псалмом тихим, новим».
4.9 Опрацювання змісту псалма. Бесіда за питаннями.
- З яким проханням ліричний герой звертається до Бога? Чим це викликано? («Одвертаєш лице своє, / Мене покидаєш?»; «Доки буде ворог лютий / На мене дивитись / І сміятись?..»)
- Яких поневірянь, на ваш погляд, зазнав страждаючий?
-Що ви розумієте під поняттям «душа людини»?
- Чого остерігається герой поезії? («І всі злії посміються, / Як упаду в руки, / В руки вражії»)
-Яким чином тема боротьби добра зі злом триває і в данному творі?
-За що буде вдячний страждаючий Богу?
Мікрофон: «Чи допоможе Всевишній позбавитися герою своїх мук?»
Псалом № 43. Сприйняття змісту поезії.
Тема: звернення людей до ласки Божої захистити їх від ворога, поневірянь, страждань, приниження.
Основна думка: «Встань же, боже, поможи нам Встань на ката знову».
4.10 Робота над змістом твору. Бесіда за питаннями.
- Яким чином на початку поезії возвеличується сила Господа? («…як рукою / Твердою своєю / Розв’язав ти наші руки / І покрив землею / Трупи ворогів»)
- У чому полягає слава Всевишнього? («І силу / Твою восхвалили»)
-Через що життя люду стало нестерпним?
- За що народ дорікає Богу? («Розкрадають, як овець, нас / І жеруть!.. Без плати / І без ціни оддав єси / Ворогам проклятим, / Покинув нас на сміх людям, / В наругу сусідам, / Покинув нас, яко в притчу / Нерозумним людям»)
-В яких умовах перебував люд без підтримки Господа? («Окрадені, замучені, / В путах умираєм»)
Що просять страждаючі у Бога? («Поможи нам, ізбави нас /Вражої наруги»)
- Поясніть рядки твору: Смирилася душа наша, / Жить тяжко в оковах.
-Чи почує, на ваш погляд, Господь слова — звернення людей до нього?
Мікрофон одкровення: «Чи траплялося вам звертатися по допомогу до Бога? Чи почув він вас?»
Псалом № 52. Виразне читання твору.
Тема: розмірковування героя над реальністю існування Бога.
Ідея: «Хто ж пошле нам спасеніє, верне добру долю» як не Господь?
Основна думка: у душі кожної порядної людини є Всевишній, який всіляко їй допомагає, застерігає від негативних вчинків.
4.11. Опрацювання змісту поезії. Фронтальне опитування:
- Хто піддає сумніву щодо існування Бога?
-Як Всевишній ставиться до тих, хто втратив віру до нього?
-Що характерно для грішних людей? («Там бояться, лякаються, / Де страху й не буде / Так самі себе бояться / Лукавії люде»)
-На що сподіваються віруючі? («Колись бог нам верне волю, / Розіб’є неволю»)
-Яким чином люди висловлюють свою пошану до Бога?
Псалом № 53. Сприйняття змісту поезії.
Тема: звернення віруючої людини по допомогу до Бога аби віднайти сили не чинити зло тому, хто тебе образив.
Ідея: возвеличення Божої мудрості, ласки, які застерігають людину від того, аби вона не завдавала шкоди ближньому.
Основна думка: на зло необхідно відповідати добром, а не навпаки.
4.12. Робота над змістом твору. Бесіда за питаннями:
- Чим пояснити звернення людини до Бога, щоб той йому одночасно і допомагав, і піддавав суду?
- Чому іноді злі сили сильніші за добрі? Як у таких випадках вміти їм протистояти?
- Яка, на думку ліричного героя, причина того, що люди чинять зло? («Не зрять бога над собою, / Не знають, що діють»)
-Чому не кожний отримує належну ласку і допомогу від Бога?
- Про що свідчать останні рядки твору? Над чим вони змушують задуматися людину?
Псалом № 81. Виразне читання твору.
Тема: розповідь про суд небесного владики над земними.
Ідея: засудження самодержавства, яке пригноблювало і поневолювало простий люд.
Основна думка: «Встань же, боже, суди землю / І судей лукавих. / На всім світі твоя правда, / І воля, і слава».
4.13. Опрацювання змісту псалму. Фронтальне опитування.
- Де відбуваються події твору? Чи правомірним є цей суд? («Між царями й судіями / На раді великій / Став земних владик судити / Небесний владика»)
- У чому полягає відмінність повноважень небесного владики і земних?
-За що поважний суддя дорікає земним владикам? («Доколі будете стяжати / І кров невинну розливать / Людей убогих? А багатим / Судом лукавим помагать?»)
-Хто потребує допомоги і захисту Господа?
- Чому поет, характеризуючи земних владик, зазначає, що руки у них «неситі»?
- Яким чином Верховний суддя намагається ототожнити царів і рабів? («Царі, раби — однакові / Сини перед богом»)
- Чим пояснити впевненість Т. Шевченка в тому, що суд божий — найсправедливіший?
- Про що свідчать останні рядки твору?
Мікрофон: «Чи довіряєте ви судовим органам влади?»
Опрацювання схеми «Суд небесного владики».
Псалом № 93. Сприйняття змісту твору.
Тема: звернення до Бога, щоб він покарав тих, хто зневажає його заповіді, виявляє надмірну гордість.
Ідея: уславлення Всевишнього за його прихильність, доброту, яку він надає тим, хто її потребує.
Основна думка: «І воздасть їм за діла їх / Кроваві, лукаві, / Погубить їх, і їх слава / Стане їм в неславу»
4.14. Робота над змістом поезії. Бесіда за питаннями.
- Чому поет упевнений у тому, що Господь карає «лихих»?
- Чим викликане зневажливе ставлення Т. Шевченка до гордості як риси характеру?
-Кого і в чому звинувачує поет? («Твої люде / Во тьму і в неволю / Закували… добро твоє / Кров’ю потопили, / Зарізали прихожого, / Вдову задавили»)
- Як зрозуміти той факт, що один Бог карає, іншим допомагає, виявляє свою прихильність?
- У чому виявляється доброта Господа? («Не опуска, поки злому / Ізриється яма. / Господь любить свої люде, / Любить, не оставить, / Дожидає, поки правда / Перед ними стане»)
- Що стало перешкодою для живої душі поета, аби вона не потрапила до аду?
-За що Т. Шевченко вдячний Всевишньому? («Ти, господи, помагаєш / По землі ходити. / Ти радуєш мою душу / І серце врачуєш»)
-Чому поет упевнений, що бог для нього буде заступником?
-За яких умов людина може бути позбавлена шани і слави?
Наведіть приклади із власного життя?
Псалом № 132. Осмислення сприйняття змісту поезії.
Тема: роздуми поета над сутністю добра, взаєморозуміння, єдності.
Ідея: возвеличення братства, взаємопідтримки, щирої доброти.
Основна думка: «Отак братів благих своїх / Господь не забуде, / І пошле їм добру долю / Од віка до віка».
4.15. Обговорення змісту твору за питаннями:
- Через що поет пропонує єдність життя укупі?
- Чому Т. Шевченко вважає, що братню доброту не можна поділяти?
- Як автор проголошує про святість доброти і її значимість для людей?
-Чим пояснити увагу Господа до «братів благих»?
- Про яку велику сім’ю говорить митець?
-Чому вчить даний псалом?
Псалом № 136. Виразне читання поезії.
Тема: спогади поета про невільницьке життя.
Ідея: засудження тих, хто зневажає історичне минуле, його славу.
Основна думка: «І язик мій оніміє, / Висохне лукавий, / Як забуде пом’янути / Тебе, наша славо».
4.16. Опрацювання ідейного змісту втору. Бесіда за питаннями.
-Про яку подію з життя ліричного героя зазначає поет на початку твору?
- Чим викликаний його сум?
- У чому полягало значення виконання пісні для невільників?
-Про яке героїчне минуле мав на увазі поет? Як він ставиться до його слави?
- Кого і в чому звинувачує Т. Шевченко у творі?
- Що вам відомо про життя українців у неволі?
- Чому чужина для поета — це рабство?
- Хто має помститися за шкоду, завдану Єрусалиму?
- Про що свідчить закінчення твору?
- Яким чином даний твір пов’язаний з життєвою долею поета?
- Чим мають пишатися сучасні українці?
Мікрофон: «Що вам відомо про славні події в Україні?»
Псалом № 149. Виразне читання твору.
Тема: оспівування благих намірів Господа, які спрямовані на встановлення справедливості у суспільстві.
Ідея: уславлення дій і прагнень Бога щодо покарання неправих і допомоги потребуючим.
4.17. Ідейний аналіз поезії. Бесіда за питаннями.
-За що народ уславлює Всевишнього? («Яко бог кара неправих, / Правим помагає»)
- Кого Т. Шевченко називає «честним собором»?
- Хто, на думку автора є «правим» і «неправим»?
- Про що свідчить фраза з поезії «і мечі в руках їх добрії»?
- Яким чином у творі висловлюється думка про повалення самодержавства і встановлення нового суспільного ладу?
- Як Т. Шевченко характеризує царів? («Славні», «неситі», «губителі»)? Чим це викликано?
-У чому вбачає письменник діяння «правого суду»?
- Чим даний псалом схожий і водночас відрізняється від попередніх?
V. Закріплення вивченого матеріалу
Картка № 1
1. Дослідіть, яким Т. Шевченко вбачає нове суспільство («Ісаія. Глава 35»)? Чим воно суттєво відрізнятиметься від попереднього?
2. Чому, на ваш погляд, віра у Бога допомагає людині уникати у здійсненні негативного, лихого («Давидові псалми»). Наведіть приклади з відомих вам творів художньої літератури.
3. В «Ісаї. Главі 35» Т. Шевченко висловлює думку про те, що:
а) дива Господа не всі можуть побачити;
б) нива зеленітиме, якщо її щораз зрошуватимуть дощі;
в) пустиня стане веселим селом;
г) страждання рабів триватиме довго.
Картка № 2
1. Яким чином у псалмі № 1 («Давидові псалми») Т. Шевченком розтлумачується основний закон буття, віра у перемогу «добрих» над «злими». Відповідь обгрунтуйте.
2. Як ви вважаєте, хто на думку Т. Шевченка у творі «Ісаія. Глава 35» є довготерпеливим, незрячим, німим? Свої міркування вмотивуйте.
3. У чому полягає тематична спрямованість псалма № 53. (Т. Шевченко «Давидові псалми»):
а) прохання-звернення до Бога про захист уярмленого, знедоленого народу;
б) звернення віруючої людини по допомогу до Бога аби віднайти сили не чинити зло тому, хто тебе образив;
в) розповідь про суд небесного владики над земними;
г) роздуми поета над сутністю добра, взаєморозуміння, єдності.
Картка № 3
1. Чим пояснити думку поета про те, що людина не повинна робити злі справи. Зло і безвір’я знищують, не залишаючи по собі жодного сліду. Відповідаючи, посилайтеся на зміст творів циклу Т. Шевченка «Давидові псалми».
2. Доведіть, що жанр переспіву з Біблії («подрожаніє») один із улюбленіших Т. Шевченка, який був доведений ним до високого рівня художньої довершеності. Власні аргументи уза-
гальніть.
3. Визначте твір Т. Шевченка, який не містить епіграфа з Біблії:
а) «Садок вишневий коло хати»; б) «І мертвим, і живим…»;
в) «Сон» («У всякого своя доля»); г) «Кавказ».
VI. Підсумок уроку
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів на уроці
VIII. Домашнє завдання
Зіставте переспіви Т. Шевченка з відповідними псалмами Давидовими і визначте, які образи, художні деталі, афористичні вислови поет узяв з оригіналу, що додав свого; підготувати міні-доповідь «Т. Шевченко — митець світу».
-
-
Дякую за матеріал
про публікацію авторської розробки
Додати розробку