Урок «Шматок землі,ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас».

 

                                                                       

Тема: «Шматок землі,ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас».

Мета: формування національної свідомості ліцеїстів, належності до рідної землі, народу, історії; виховання почуття патріотизму та гордості за свою Батьківщину

Обладнання: карта України; ілюстрації, малюнки учнів; портрети відомих українців; зображення державної символіки; Конституція України; мультимедійні засоби.

                                 Хід уроку

                                                                      В дитинстві відкриваєш материк,

                                                                               Котрий назветься потім -     

                                                                             Батьківщина.

                                                                                                     Ліна Костенко

І. Організаційний момент

Забезпечення емоційної готовності до уроку.

,, Відомі поети про Україну”

1. Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її вічно живу

і мову і мову її солов'їну. (В. Сосюра)

2. Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину. (В. Симоненко)

3. Нема на світі України, Немає другого Дніпра. (Т. Шевченко)

4. Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне. (П. Тичина)

5. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. (Т. Шевченко )

6. Вітчизна — ось і альфа, і омега! (Д. Павличко)

7. Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна. (В. Сосюра)

8. В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина. (Л. Костенко)

9. Кожному мила своя сторона.

     Г. Сковорода

10. Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть.

     Т. Шевченко

11. І оживе добра слава, слава України.

Т. Шевченко

12. Обніміться ж брати мої, молю вас, благаю!»

Т. Шевченко

13. Нема на світі України, немає другого Дніпра

Т. Шевченко

14. А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий рідний краю!

Л. Українка

15. О краю мій, найкращий між краями,

Зруйнований та знищений катами.

П. Грабовський

16. Хто кохає край свій рідний для високої ідеї,

Я ж кохаю не для неї…

 М. Вороний

18. Ще не вмерла України і слава, і воля…

П. Чубинський

19. Народе мій, як добре те, що ти у мене є на світі.

     М. Вінграновський

20. За Вкраїну мою чи то вдень, чи вночі моє серце сповнялось клопотом.

В. Самійленко

21. Вітчизна – це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.

     І. Світличний

22. Вітчизна – ось і альфа, і омега!

     Д. Павличко

23. Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя Україна.

     В. Сосюра

24. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну.

     В. Сосюра

25. Забудеш рідний край – твоє всохне коріння.

 П. Тичина

26. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.

     П. Тичина

 27. Я знаю вас, нащадки запорожців, Я вірю вам і низько б’ю чолом. Дивлюсь на вас і вірою займаюсь, І б’ю поламаним крилом.

О. Олесь

 28. Бринить-співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.

 О. Олесь

29. Я знаю вас, нащадки запорожців! Я вірю вам і кланяюсь чолом. Дивлюсь на вас – і вірою займаюсь, І б’ю своїм поламаним крилом

О. Олесь

30. Вся історія України – це боротьба двох сил: конструктивної, що скупчує українську потугу, щоб звернути її назовні, і руїнної, що розпорошує її у взаємному самопожиранні та несе розбиття і розклад

 О. Ольжич

31. Все на світі можна вибирати сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

В. Симоненко

32. Найголовніше, найяскравіше, що на все життя западає в серце патріота і що втілює в собі Батьківщину, – це люди

В. Сухомлинський

33. Тепер, як ніколи, ми мусимо змагатися за спільноту в нації і за братерство в народі. Але, йдучи за тими гаслами, ми повинні дбати, щоб вони були не лише «міддю бряцаючою», а найглибшою правдою, для якої варто жити і вмирати

О. Теліга

34. В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім – Батьківщина.

      Л. Костенко

35. Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас.

     Л. Костенко

36. І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

                                               Л. Костенко

37. І дим батьківщини солодкий.

Овідій

38. Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі.

     В. Еллан

39. Всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна».

Цицерон

40. Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.

  Д. Байрон

 

Коментар вчителя: Це лише мізерна частинка рядків про Батьківщину в безмежному морі української поезії. Якщо погортати сторінки української літератури, то їх можна знайти набагато більше. Пишучи такі патріотичні рядки, письменники вкладали в них все своє серце і душу і намагалися донести свої думки до наступних поколінь українців, а саме до нас.

Виходить дівчина у віночку з різнобарвними квітами і виконує композицію «Український віночок» Л. Самчук

У віночку нашім

Різнобарвні квіти —

Символ України

І дарунок літа.

Тож усім на нього

Подивитись любо:

Гілочку зелену

Узяли у дуба,

Квіточку любистку,

Щоб усіх любили,

У барвінку листя,

Аби довго жили.

Чорнобривців квіти,

Щоб чорніли брови,

Кетяги калини —

Для краси й любові.

У вінок вплітають

Колосочки жита,

Щоб могли багато

І в достатку жити.

А в червонім маку,

Що цвіте у полі,

Кров людей, пролита

У боях за волю.

Є ще різні квіти

В нашім ріднім краї,

Їх веселе літо

У вінок вплітає.

Дівчина-українка . Ти чуєш, як шумить Дніпро, Як лине пісня солов"їна? То все на щастя, на добро, То наша рідна Україна. Не згасла праведна зоря, Не впала правда на коліна. У кожній думі Кобзаря Живе могутня Україна. В боях щербили ми шаблі І воскресали на руїнах. По всій землі, святій землі Гриміла славна Україна. І слава Хортиці гучна, І Берестечка кров невинна – То все вона, для всіх одна, То наша вільна Україна. Тут все твоє - степи, гаї, У небі туга журавлина. Нехай повік в душі твоїй Не згасне наша Україна.

ВЕДУЧА. Сьогодні ми хочемо поговорити про нашу Україну, українську мову. Мова кожного народу неповторна, українська мова - одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Не запозичена, не вкрадена ніким. Нізвідки не привезена, а наша Співуча мова, житиме віки.

Кожна людина завжди з великою любов'ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. То вогнище, маленька батьківщина кожної людини, де живуть мама, тато, бабуся, дідусь, сестри, брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас - вийде наша велика держава Україна. Що таке Україна?

Україна - це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і зрозуміло, мудрими, талановитими людьми. Це велика держава, і живуть у ній різні люди. Крім українців, нашу землю населяють люди інших національностей. Серед них росіяни, білоруси, поляки, чехи, молдовани, євреї, румуни, греки. І всі вони знайшли в нашому краї свою батьківщину, називають матір'ю соборну і суверенну Україну.

Україна - це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. Це його славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Устим Кармалюк та багато інших, які віддали своє життя за щастя народу. Це й такі відомі всьому світові діячі української культури, як Т. Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко, Марія Заньковецька, Микола Лисенко.

 

Відеозапис

Ліна Костенко. Усе моє, все зветься Україна

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Учитель. Слова української поетеси Л. Костенко, якими розпочато наш

урок, знайшли шлях до людських сердець та об’єднують наш народ у своїй любові до Батьківщини.

 Особливо актуально вони звучать у рік відзначення 30-ї річниці від дня проголошення незалежності України та змушують кожного задуматися про

нелегкий шлях до суверенності та державотворення.

 

Наприкінці п'ятдесятих років на українському поетичному небосхилі зійшла нова зоря... Дивно, що й досі астрономи не назвали одну з планет її ім'ям - Ліна Костенко. Народилася Ліна Василівна 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині у вчительській сім'ї. Закінчивши середню школу в Києві, вчилася у Київському педагогічному інституті, а згодом у Літературному інституті імені Максима Горького в Москві, який закінчила 1956 року. Тоді ж, наприкінці п'ятдесятих, одна за одною вийшли друком її поетичні збірки «Промені землі» і «Вітрила», а в 1961 році - «Мандрівки серця».

    Затим добрих півтора десятка літ у літературному житті України мовби й не існувало Ліни Костенко. Сьогодні таке диво - мовчання пояснюють безкомпромісною громадянською позицією поетеси. Зрештою, так воно й було. Щоб упокорити свідому непоступливість письменниці, високі компартійні мужі через видавництва все робили, аби гостре слово мужньої жінки не дійшло до читача. Тільки Ліна Костенко не зрадила ні себе, ні поезію. Вона ненастанно, одержимо творила й піднеслася до висот такого духовного подвижництва, що її феномен в українській літературі залишиться неперевершеним і вічним.

    Від «Першого вірша, написаного в окопі» і до історичного роману «Маруся Чурай» - саме Ліна Костенко у всій багатогранності продовжила жіночий поетичний родовід.

Як зазначає доктор філологічних наук, професор Володимир Панченко:«Поезія Ліни Костенко здатна «прищеплювати» дух свободи. Вона нагадує  про СПРАВЖНЄ і ВІЧНЕ в цьому нашому дивному житті – про совість, милосердя, любов... Про вічний поєдинок добра і зла... Про потребу вибудовувати себе – щодня, щороку, все життя. Якщо, звісно, ти хочеш бути Особистістю і не хочеш, за Шевченком, «гнилою колодою по світу валятись»...Присутність Ліни Костенко серед нас, сущих серед тривог, що стають незмірними, відчуваєш постійно — і тоді, коли вона говорить, і тоді, коли мовчить. Вона – Особистість. Може, саме тому навіть її мовчання буває красномовнішим за слова.

 

Подаруй мені, доле, у вікнах

 

березу.

 

Хай спочине душа в оберегах

 

беріз.

 

Я прийшла у цей світ, щоб

 

пройти обережно,

 

не завдавши нікому ні смутку,

 

ні сліз.

 

А натомість я мушу. Усе щось

 

я мушу.

 

Бог посіяв мене у жорстокі

 

ґрунти.

 

Тут не можна пройти,

 

не поранивши душу.

 

Тут свобода не сходить, тут

 

сходять хрести.

 

А кінокритик і кіносценарист Сергій Тримбач  зазначає: «Два поети рятують мою душу — Тарас Шевченко й Ліна Костенко!» На його переконання, «поезія Ліни Костенко робить те, що й мусить робити мистецтво: очищає і просвітлює душу. Посеред цього мороку, посеред вонючих політичних баталій і геополітичних інтриг поет кількома словами обеззброює мене і повертає віру в те, що світ і людина прекрасні».

 

Учень. Виконує поезію

Доборолися! Добалакались!

 

Досварилися, аж гримить!

 

Україно, чи ти була колись

 

незалежною хоч на мить —

 

від кайданів, що волю

 

сковують,

 

від копит, що у душу б’ють,

 

від чужих, що тебе

 

скуповують,

 

і своїх, що тебе продають?!

 

Популяція! Нація! Маси!

 

І сьогодні, і вчора, й колись

 

українського пекла гримаси

 

упеклися мені. Упеклись!

 

Весь цей розбрат, і рейвах,

 

і ремство,

 

і віки безголів’я вдогонь, —

 

хай він спалить усе це

 

нікчемство українського пекла вогонь!

 

    Незабутні миті - в кожному вірші Ліни Костенко. І всі вони наші - українські.

 

А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

Звичайно ж, Гоголь - це російський письменник, але це - український геній.

І щось в мені таке болить,

що це і є, напевно, Україна.

Починаю розуміти, чому Людовік XIV сказав: "Держава — це я". Так, держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава.

Нам треба жити кожним днем.

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо "потім" може й не настати.

 

 

Учень. Ми – свідки історії України. Нині країна переживає надскладний

етап становлення державності. На долю нашого покоління випала війна.

Кожному українцю доводиться робити свій громадянський вибір, від    якого залежить доля України. Анексія Криму, псевдореферендуми в Донецькій та Луганській областях, сотні невідомих, похованих під номерами. Це далеко не

всі страхіття, які випали на долю українського народу. Але ми зуміємо вистояти

та врятувати своє майбутнє, адже сьогодні наші земляки проявляють

відчайдушну відвагу та єдність, витримку й милосердя. Тисячі волонтерів,

ризикуючи власним життям, доправляють у зону АТО необхідні продукти та

речі. Ми захистимо свою землю, ми переможемо! Ми – патріоти, які вимірюють своє право своїм обов’язком.

 

Розп'ято нас між заходом і сходом,

Що не орел - печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

Щоб він не дався знівечить себе!

 

 

    Українці можуть пишатися, що знайшли себе в геніальності поетеси.

    Ліна Костенко - лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.

 

Так, письменниця передала бійцям добровольчого батальйону особливого призначення Міністерства внутрішніх справ України "Київ-1" кілька власних збірок віршів з автографами, де на титульному аркуші однієї  з книг написала рядки з неопублікованої поезії:

 

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

 

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

9

 

Бійці батальйону "Київ-1" в свою чергу висловили подяку Костенко за книги, зазначивши, що духовна підтримка дуже важлива для воїнів.

 

Вночі скриплять вози. Переселенці їдуть.

Світ за очі, покидавши своє.

Шукати Україну в Україні.

десь має ж бути, десь вона та є!

 

 

Ведуча 1…Треба вірити, що прийде час, коли наше життя наповниться щастям, спокоєм, теплом, хлібом і квітами, сподіваннями і радістю, працею і відпочинком — тим, що робить життя людським. Щоб кожен з гордістю міг сказати: (разом)

«Я — громадянин України!»

Ведуча 2. Для цього сьогодні потрібно головне — впевненість в силах народу і своїх власних, дружня робота і віра в її успіх, у майбутнє України.

Нема життя без України, бо Україна -— це доля, яка випадає раз на віку,  бо Україна — це мати, яку не вибирають як і долю, бо Україна — це     пісня,  яка вічна на цій Землі. 

 

Ведуча 1. Розмістимо на дошці портрети наших

земляків, які виконували обов’язки військової служби в зоні

проведення антитерористичної операції.

Ведуча 2. Плекаємо надію на те, що територіальна цілісність України,

скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься

непорушною. Нам слід пам’ятати про численні жертви наших співвітчизників,

що покладені на вівтар незалежності, соборності, державності. Маємо знати, що

спільними зусиллями український народ вистоїть і переможе. Україна стане

економічно багатою, духовною, незалежною та демократичною державою.

Звучить пісня «Україно, Україно…» (муз. і сл. Т. Петриненка).

 

Ведуча 1. От і завершується наш урок. Сподіваюся, що тема, яку ми обговорювали сьогодні, пробудить у ваших серцях безмежну любов до своєї держави і ви пишатиметеся тим, що ви – українці. Бережімо свою рідну землю та її святині!

Ведуча 2. День Незалежності. Леся Вознюк

          Серпень нам дарує

незабутні миті:

стяги українські

в сонячній блакиті

майорять крилато

на держави свято.

Приїжджайте, друзі,

з нами святкувати!

Учні  по черзі біля дошки, продовжуючи речення «Україна – це.», по черзі прикріплюють на дошку маки, викладаючи слово УКРАЇНА.

Гарна назва «Україна»

Сенс значний в собі таїть.

«У» — то урожай в країні,

«К» — то Київ, що стоїть.

«Р» — рівнини під степами,

«А» — то армія міцна,

«Ї» сховалась за лісами,

 «Н» — то ненька дорога.

«А» — то аґрус, абрикоси,

І акація струнка,

Що розпустить свої коси,

Коли прийде вже весна.

Звучить пісня Н. Бучинської про Україну.

 

 

Список використаних джерел

1. Збірка методичних рекомендацій до відзначення пам’ятних дат у

загальноосвітніх навчальних закладах: [розроб. і упоряд.: Г. Байкєніч,

О. Охрімчук]. – Дніпропетровськ : ПП «Ліра ЛТД», 2016. – с. 120.

2. Літературний часопис «Вежа». – 1996. – № 2. – 190 с.

3. Незалежність України має майже сторічну історію [Електронний

ресурс] // Український інститут національної пам’яті. – Режим доступу:

http://www.memory.gov.ua/news/nezalezhnist-ukraini-mae-maizhe-storichnuistoriyu