Урок "Сон та його значення. Фази сну. Добовий ритм «сон-бадьорість».

Тема: Сон та його значення. Фази сну. Добовий ритм «сон-бадьорість».

Мета:

Навчальна: сформувати поняття про сон як необхідну умову для відпочинку нервової системи; дати основні поняття про головний ритм життя, встановити фази сну; ознайомити із причинами сну, видами сну, розкрити значення сну для відновлення активності життєдіяльності організму.

розвиваюча: розвивати інтерес до пізнання процесів, які відбуваються в нашому організмі, допомогти учням визначити індивідуальний добовий ритм «сон-бадьорість»; спонукати творчу активність, пізнавальні інтереси учнів; продовжити формувати вміння: працювати з додатковою літературою, таблицями, малюнками; розвивати уміння порівнювати циклічні явища в житті людини на прикладі різних видів сну, уміння розрізняти фази сну та робити логічні висновки та узагальнення.
Розвивати уміння порівнювати значення біологічних ритмів для процесів життєдіяльності людини, уміння логічно мислити та робити відповідні висновки та узагальнення.

виховна: виховувати бережливе ставлення до власного організму та оточуючих людей.

Обладнання: презентація, відеосюжет, картки з завданнями.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань.

                                           План уроку

1. Сон та його значення. Поняття про ритм «сон-бадьорість».

2. Тривалість сну у людей

3. Природа сну (фази сну).

4. Наукові теорії походження сну.

5. Біоритми, добовий ритм.

6. Індивідуальні особливості добового ритму та їхнє значення.

                                  Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

      У багатьох народів є загадка, звучить вона приблизно так «Що миліше, солодше всього на землі?» Звичайно – сон. «Сон – джерело всіх сил, бальзам для хворої душі» - казав В. Шекспір.

        А давні греки настільки високо цінували повноцінний здоровий сон, що вигадали божество сну. Звали цього бога Гіпнос. Його мати богиня ночі Нікс, кожного дня з близнюками Гіпносом і Танатосом вирушає у мандри по світу і творить ніч. Гіпнос поринає людей у сон, а його жорстокий, злий брат, бог смерті Танатос, готує нові кадри для Аіду. Могутність Гіпноса настільки величезна, що боги йому підкоряються, сплять. Син Гіпноса Морфей, більш доброзичливий. Він утворює лише сновидіння. Характер в нього непостійний – сьогодні він може подарувати жахливий сон, а завтра уведе в райські кущі.

        Репетиція смерті… Загадкова мандрівка душі – як тільки не тлумачили сон! Сон вартий того, щоб поговорити про нього докладніше. І наша тема уроку – сон і все, що пов’язане з ним.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Значення сну. Поняття про ритм «сон-бадьорість»

 

                «Минають дні, минають ночі,

                  Минає літо. Шелестить

                  Пожовкле листя, гаснуть очі;

                  Заснули думи, серце спить,

                  І все заснуло…»                                     (Т. Шевченко)

         Дійсно, невпинно обертається колесо часу. В житті, подібно до морських припливів і відпливів, царює великий ритм. І головним ритмом у людини є ритм «день-ніч», «активність-спокій», «бадьорість-сон». І так усе життя… І ми підкоряємося цим ритмічним обертам двадцятичотирьохгодинної доби. Чергування сну і активності є основною вимогою життя (і хоча ці стани протилежні, вони тісно взаємопов’язані і їх слід розглядати в єдиному циклі).

         А не шкода нам, що уві сні ми проводимо приблизно третину свого життя, тобто 20 із 60 років? Жалкувати немає про що, сон – це необхідність. Без сну життя неможливе (він необхідний як вода та їжа). Позбавлення сну дуже важко витримується людиною і твариною. У дослідах собаки без їжі жили 20 – 25 діб (людина – 40 діб) і втрачали 50% маси, а позбавлені сну гинули через 10 – 12 діб, хоча маса їх зменшувалася лише на 5 – 13%. Безсоння нестерпне, і не випадково у Давньому Китаї засуджували до страти через позбавлення сну.

         Що ж таке сон, чому ми спимо? Ще в давнину говорили «сон – краще благо на бенкеті природи», а Наполеон стверджував, що «сон – не більше, як погана звичка» І спробував довести власним прикладом, та на 3 добу мусив покласти свою войовничу голову на подушку і заснути.

            Сон — це періодичний стан організм у людини, який характеризується виключенням свідомості і зниженням здатності нервової системи відповідати на  зовнішні подразники. (Життєво необхідний функціональний стан мозку та всього організму, що настає періодично й характеризується гальмуванням активної взаємодії організму з навколишнім середовищем і тимчасовим припиненням свідомої психічної діяльності.) Під час спокійного сну тіло нерухоме (паралізоване), очі заплющені, контакт з навколишнім середовищем відсутній, свідомість відключена. Зменшується частота серцевих скорочень і надходження крові до тканин та органів (зокрема й до головного мозку), що супроводжується зниженням інтенсивності обміну речовин на 8-10 % та температури тіла на 0,5-1 ° С, дихання стає рідшим. При засинанні наша розумова діяльність поступово згасає, групи клітин мозку одна за іншою відключаються від роботи, подібно тому, як згасають вікна у нічному місті.

           Засновником «науки про сон» є М. М. Манасеїна, яка в 1870-ті рр. на цуценятах вивчала значення сну для організму. Аналізуючи свої результати, вона дійшла висновку, що сон для організму важливіший за їжу.

   

Пропоную подивитись скрайбінг Севериної Катерини: «Цікаві факти про сон», за посиланням https://youtu.be/ZX3dIoaIXUY на біологічному YouTube каналі «BioSTREAM»

 

                         Відновлення життєдіяльності;

                              Захист (від стресу, неврозів тощо);

                              Запам’ятовування(процеси довготривалої пам’яті відбуваються уві сні);

                             Переробка нагромадженої інформації;

                            Усунення інформаційного перенавантаження.

                              Пристосування організму до зміни освітленості (день-ніч).

                              Відновлення  імунітету шляхом активізації T-лімфоцитів, що  

                              боряться з простудними та вірусними захворюваннями

 

2. Тривалість сну у людей.

Скільки часу потрібно спати?

       Ще у ХVІ ст. відомий лікар Парацельс дотримувався думки, що сон повинен продовжуватися 8 годин. Він знімає втому і надає бадьорості. Парацельс радив спати  ні дуже багато, ні дуже мало, слідувати сонячному циклу, тобто лягати із заходом сонця і вставати із світанком.

           У різному віці людині треба різний час для сну. Немовля спить майже всю добу (до 21 год), у 6 – 12 місяців — 14 год, з року до чотирьох — 12 год., з 4 до 10 років — 10 год. Школярам віком 11 – 15 р. треба спати 9 год. А починаючи з 17 – 18 років— не менше 7-8 год. на добу. Хоча для дорослих немає чітких рекомендацій. Потреба у сні дуже індивідуальна: вона залежить від стану здоров’я, стресів, якості харчування, від пори року, від фізичних навантажень. Є люди, яким достатньо 4 – 5 годин сну на добу, щоб відчувати себе бадьорими, а інші проспавши і 8 годин, відчувають втомленість. (Наполеон, Т. Едісон – спали 2 – 3 год., Петро І, Маргарет Тетчер – 4 год, В. М. Бехтерев, Ф. Шиллер, Й. Гете – 5 год., а Енштейн – 10). Постійне недосипання може викликати головні болі, підвищену стомлюваність і сприяти погіршенню пам’яті, появі нервових хвороб. Втрачені години сну не надолужуються.

          Людина без сну може обходитися куди менше, ніж без сну. Вже через 30  - 60 год.   порушується сприйняття навколишнього середовища, відстані , через 90 год. наступають галюцинації, через 200 – справжній психоз, а далі …гибель. Відомо, що македонський цар Персей загинув у полоні через те, що йому не давали спати.

          Заважають спати жирна їжа перед сном, міцна кава або чай. Вони є збудниками нервової системи, знімають гальмування кори головного мозку.

         Як короткий сон, так і довгий – шкідливі для здоров’я людини. Про це дуже красномовно написав педагог К. Д. Ушинський: «Зайвий сон посилює рослинні процеси більше, ніж того потребує діяльність тваринного організму, і робить людину бездіяльною, тупою, ледачою, збільшує об’єм її тіла».

3. Природа сну (фази сну)

         Довгий час припускали, що сон – це тільки стан спокою, відпочинку; це пасивний процес, який служить винятково для відновлення втрачених за день сил. Досліди показали, що це не так. Сон – це не перерва в діяльності мозку, це не «вимикання» нервової системи, а просто інший режим її роботи, коли активізується підсвідомість. Активна робота мозку під час сну пов’язана насамперед із необхідністю спокійної переробки інформації, отриманої організмом під час денного неспання, оцінкою її значущості для майбутньої діяльності. (Мозок ніби просіює інформацію, звільняється від непотрібної, фіксує важливі відомості в довготривалу пам’ять. Протягом дня мозок накопичує колосальну інформацію, яку належить відібрати, перерозподілити і скласти програми на майбутнє. Сучасні дані показують, шо уві сні активність мозку в певні періоди, може бути навіть вищою, ніж у денне неспання. У процесі сну мозок відновлює свою працездатні, клітини активно засвоюють поживні речовини, накопичують енергію. Тільки завдяки сну ми можемо щодня успішно працювати, займатися спортом, навчатися тощо.

            Про те, що робота мозку під час сну не припиняється виявили вчені у 50-х роках минулого ст., коли досліджували  електричну активність головного мозку людини під час сну та неспання. Електричну активність мозку записують у вигляді електроенцефалограм («енцефалум» з грецьк. «мозок»). Завдяки їм було з’ясовано, що мозок людини має різну біоелектричну активність у бадьорому стані, під час засинання та сну, а також виявлено наявність певних фаз сну. Це свідчить про те, що сон є циклічним, складним і неоднорідним фізіологічним станом.

           Повноцінний сон складається з 4 – 5 циклів, що закономірно чергуються. Кожен з цих циклів триває від 80 до 120 хвилин і починається фазою повільного сну, яку змінює фаза швидкого сну. У стані активності на енцефалограмі переважають альфа-хвилі (дрібні, швидкі – 8 – 13 коливань у секунду)

          Фази сну.   Фаза повільного сну (повільнохвильовий) — глибокий без сновидінь сон, що становить 75-80 % від усієї його тривалості, триває 80 – 90 хвилин. У цей час уповільнюється серцева діяльність, інтенсивність обміну речовин і процесів газообміну, зменшується температура тіла, розслаблюються скелетні м’язи, майже зникають усі види чутливості (дотикова, больова, слухова тощо). Мислення припиняється.

Ця фаза сну має чотири стадії, що відрізняються за електроенцефалографічними фізіологічними показниками зростання глибини сну: від стадії дрімання до найглибшого сну.

 І стадія повільного сну – засинання (дрімота). Для неї характерно обдумування і переживання проблем, що виникли протягом дня. Зникають альфа-хвилі і з’являються тета-хвилі (від 4 до 7 коливань у секунду)

ІІ стадія – поверхневий сон. Відбувається подальше зниження м'язової активності, пульс і дихання сповільнюються. Мозок поступово перестає працювати. На енцефалограмі – сонні веретена і к-комплекси (сигма-хвилі).

ІІІ стадія  –  сон помірної глибини. Є перехідною. 

ІV стадія – глибокий сон. В цей час мозок отримує самий повноцінний відпочинок і відновлює свою працездатність. В цій фазі сну людини важко розбудити. У ІІІ і ІV стадію з’являються повільні великоамплітудні дельта-хвилі (0,5 – 3,5 коливань у секунду). Повільний сон ще називають ортодоксальним сном.

Людина спить, а мозок ні (глибока втрата свідомості поєднується з високою активністю мозку) парадокс!

         Швидкий сон (парадоксальний) становить 20-25 % від усього сну. Через кожні 70 – 90 хвилин  слідує різкий перехід в фазу парадоксального сну: на ЕЕГ відмічається десинхронізація, тобто повільна активність зміняється швидкими низькоамплітудними, високочастотними  ритмами, як при пробудженні (бета-хвилі, більше 13 коливань у секунду), однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла. Під час цієї фази, порівняно з фазою повільного сну, трохи посилюється серцева діяльність і дихання, реєструється напруження  скелетних м’язів (сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок), дещо збільшується чутливість, прискорюється обмін речовин і підвищується температура тіла. Однак зростає й гальмування певних ділянок кори головного мозку, тому людину важче розбудити, ніж у ІV стадії повільного сну.  Вона починає бачити сни. Очні яблука при цьому швидко рухаються, наче людина переглядає кінофільм. Тривалість швидкого сну 20 – 30 хв.

          Припускають, що інтенсивна робота кори мозку під час швидкого сну необхідна для аналізу, обробки і закріплення інформації отриманої під час денної активності. В перших нічних циклах переважає дельта-сон, періоди парадоксального сну дуже короткі (10–15 хвилин). У другу половину ночі, навпаки, глибокий повільний сон майже відсутній, зате надзвичайно інтенсивні і довгі (30–40 хвилин) періоди парадоксального сну. Збільшення «парадоксального» сну важливе для активізації функцій організму в момент пробудження.

(Для кращого сприйняття інформації складемо схему) (Запис у зошит)

 

 

 

 

 

 

Повільний (ортодоксальний) – 60 – 90 хв.

 1 ст. Засинання  - тета-хвилі

  2 ст. Поверхневий сон – сонні веретена і

  к-комплекси

  3 і 4 ст. глибокий сон – дельта-хвилі

 

 

 

уповільнюється серцева діяльність,

інтенсивність  обміну речовин і процесів

газообміну, зменшується температура тіла, 

розслаблюються скелетні м’язи,                                                                  мислення припиняється мислення.

 

 

 

Діяльність	Повільний сон	Швидкий сон
Дихання
Серцева  діяльність
Інтенсивність обміну речовин
Температура тіла
Тонус м’язів
Кров’яний тиск
Очі	Не рухаються	Швидко рухаються

 

4.  Наукові теорії походження сну.

         Чому ми спимо? Що спонукає нас щовечора лягати у ліжко і змикати повіки? Здавна люди ставили собі ці запитання і намагалися пояснити причини та механізми сну. Певні наївні відповіді на питання про природу сну складалися у людей ще у глибоку давнину. Первісна людина вважала, що уві сні душа відокремлюється від тіла і мандрує, якщо вона не всигне повернутися до моменту пробудження, людина помре. Тому у багатьох первісних племенах був суворий звичай: не можна будити людину, яка спить: його душа може не повернутися назад. У американських індійців вважається смертельно небезпечним розмальовувати обличчя людини, яка спить, тому що, повертаючись, душа може не впізнати місце свого перебування, і людина помре.

         З розвитком науки виникали різні теорії про сон. Стверджували, що сон викликає «обезкровлення» мозку: якщо затиснути великі артерії шиї (сонні), людина або тварина засинає. Теорії можна поділити на дві великі групи: гуморальні і нервові (понад 60 теорій

 

 

 

 

[K1]

Т

Е

О

Р

І

Ї

 

 

 

 

 

 

 

         

  

 

    

           Токсична теорія:  У 1913 році французькі учені П’єрон і Лежанр висунули гіпотезу, згідно якої людина засинає внаслідок того, що під час стану бадьорості в організмі синтезується особлива речовина – «сонна отрута» гіпнотоксин, руйнування якого відбувається під час сну. На підтвердження своєї гіпотези П’єрон і Лежанр провели досліди на собаках. Вони примушували собак більше тижня не спати, а потім брали у цих собак трохи спинномозкової рідини і вводив її собакам, які мали нормальний режим «сон-бадьорість». Після таких ін’єкцій собаки, що були у стані бадьорості відразу засинали. Пізніше вчені брали екстракти мозку у тварин, які знаходяться у зимовій сплячці, коти і собаки, які отримували такий екстракт , на тривалий час впадали у сонний стан. Але можна і заперечити цій теорії. Нові спостереження примусили вчених відмовитися від думки, що справи тільки в хімії. Про її суперечливість, наприклад, говорить те, що вона не може пояснити часті випадки бадьорості одного із сіамських близнюків, що мають загальну кровоносну систему і окремі нервові системи, під час сну іншого (а також тварин зі штучною перекрещеною кровоносною системою). Якщо б сон наступав тільки внаслідок збільшення у крові хімічних речовин, таке явище не відбувалося. Значить хімічний фактор – не саме головне у механізмі сну. Але і відкинути зовсім не можна. Щоб заснути, організм пускає у хід як нервові, так і хімічні процеси.

          Біохімічна теорія: У даний час встановлено, що нейромедіатор серотонін сприяє розвитку сну,  норадреналін сприяє пробудженню. Варто ввести у кров тварини невелику дозу норадреналіну (адреналіну) і вона довго не засне.

           Теорія внутрішнього гальмування: Природу сну пояснив І. П. Павлов. У результаті  дослідів він прийшов до висновку, що сон – загальне (розлите) гальмування, яке розповсюджується на всю кору головного мозку і захоплює підкорки (навіть середній мозок). Сон наступає, коли клітини мозку потребують «відпочинку». Він охороняє мозок від перенавантаження, тому вчений назвав сон – «охоронне» гальмування, яке запобігає перевтому і виснаження нервових клітин. Ця теорія також не в повній мірі пояснює виникнення сну. Зокрема встановлено, що в період швидкого сну кора знаходиться в діяльному стані.

          Теорія центрів сну: У 30-ті роки швейцарський фізіолог В. Р. Гесс виявив, що при електричному подразненні ядер гипоталамусу в області третього шлуночка, відбувається засинання тварини. Продовжили пошуки центрів сну італійські фізіологи Г. Мегун і Дж. Моруцці. У 1954 році вони вживили в ретикулярну формацію (сіткоподібне утворення – сукупність нейронів з розгалуженими відростками у стовбурі мозку і проміжному мозку) стовбура мозку кішки мікроелектроди. Подразнення електричним струмом нейронів цієї структури пробуджувало тварину, яка спала. Було оголошено про відкриття нервових центрів сну. Але, як потім з’ясувалося, нейрони ретикулярної формації тільки підтримують активність нейронів кори півкуль. Кора може пригнічувати або підтримувати стан активності ретикулярної формації. Гальмування нейронів ретикулярної формації викликає сон, а її активний вплив на клітини кори – бадьорість. Збуджений стан кори впливає на стан ретикулярної формації.

          Учені не виявили в мозку єдиного центру сну, але вони зробили висновок, що існує функціональна система, яка забезпечує взаємодію процесів сну й активності. Так, було встановлено значення в регуляції процесів сну й активності ретикулярної формації, гіпоталамуса й таламуса та з’ясовано механізми взаємодії між ними й корою півкуль головного мозку. Стало відомо, що сигнали, які надходять із периферичних частин аналізаторів через ці структури в кору півкуль головного мозку, активізують її й підтримують стан активності. Зменшення інтенсивності цих сигналів, що настає періодично в певний час доби, спричиняє сон. Майже повне усунення цих сигналів, наприклад, виключення ретикулярної формації, завдяки снодійним препаратам, приводить до настання глибокого сну.

          Корково-підкоркова теорія сну: Вже у 30-х р. ХХ ст. відомий радянський вчений   П. К. Анохін, досліджуючи Корково-підкоркова теорія сну: роботу мозку, висловив думку, що в механізмі сну приймають участь нарівні з клітинами кори і підкоркові відділи головного мозку. Досліди показали, що так воно і є. Особливо зацікавило дослідників так зване сітчасте утворення або ретикулярна формація у стовбурі головного мозку. Було виявлено: як тільки стовбур мозку відокремлюють від великих півкуль, тварина поринає у безпробудний сон. Стало зрозуміло, що тут, у стовбурі мозку, діє якийсь механізм, що регулює наш сон. Але який? Відповідь допомогли знайти досліди біоелектричних струмах  мозку. Подібно до електростанції, ретикулярна формація забезпечує енергією «нейроне місто»  –  мозок. Виключається «рубильник», і у місті згасають вогні, місто спить. Були знайдені і джерела живлення самої ретикулярної формації. Ними виявилися органи чуття і деякі речовини: гормони, вуглекислий газ, кров, яка не має поживних речовин. Знайшли вчені і такі речовини, які пригнічують діяльність клітин ретикулярної формації, а значить і викликають сон. Здавалося б, все вияснилося, але досліди продовжувалися. Виявилося, що підкорка забезпечує кору енергією, але це забезпечення знаходиться під контролем коркових нейронів. Вони самі регулюють, коли і скільки їм потрібно енергії, вирішують повинна працювати ретикулярна формація у повну силу або її слід на деякий час відключити. Діють коркові нейрони і на роботу гіпоталамуса. Якщо людина не спить, значить, нейрони кори стримують діяльність «центрів сну». Аж от, клітини починають стомлюватися, їм потрібний відпочинок. Вплив на гіпотадамус їх слабшає, і це відразу використовують клітини гіпоталамусу – вони відключають «рубильник» ретикулярної формації. «Нейронне місто» занурюється у темряву, людина починає засинати. Така у спрощеному вигляді корково-підкоркова теорія сну, розроблена П. К. Анохіним. Сон є результатом двосторонього зв’язку кори і підкоркового апарату головного мозку.

         Згідно із інформаційними теоріями сон настає в результаті зменшення сенсорного потоку до ретикулярної формації, що призводить до включення гальмівних структур. Згідно із ще однією точкою зору відпочинку потребують не клітини, тканини й органи, однією точкою зору відпочинку потребують не клітини, тканини й органи, а психічні функції (сприйняття, мислення, пам'ять). Оскільки сприйнята  інформація може "переповнити" мозок, тому йому необхідно на час відключитися від навколишнього світу за допомогою сну. Сон закінчується, коли інформація, отримана впродовж попереднього дня "записана" у пам'яті, і організм готовий до сприйняття нової порції інформації.

      Добове коливання сну і бадьорості повязане з виробленням гормону мелатоніну. Синтезує його ендокринна залоза епіфіз, яка розташована в головному мозку. Дослідники стверджують, що мелатонін виробляється краще всього в період від 22.00 до 02.00 ночі.

Гіпногенні центри – скупчення нейронів у мозку, збудження яких спричиняють сон.

1. Структури, що забезпечують розвиток повільного сну :

                   -  Передні відділи гіпоталамуса (преоптичні ядра)

-  Неспецифічні ядра таламуса

-  Гальмівний центр Моруцці (середня частина мосту)

-  скупчення нейронів по середній лінії довгастого мозку.

2. Центри швидкого сну:

                  -  Блакитна пляма

                  -  Вестибулярні ядра довгастого мозку

                  -  Верхні горбки середнього мозку

                      -  Ретикулярна формація середнього мозку.

5. Біоритми, добовий ритм.

            Упродовж мільйонів років на всі живі організми Землі діє «зовнішній годинник»: за рік Земля обертається навколо Сонця, 28 днів Місяць обертається навколо Землі, 24 години Земля обертається навколо своєї осі. Ці процеси приводять до періодичної зміни освітлення, температури та вологості довкілля, зміни потоків сонячних променів, напруження електромагнітних полів тощо. Зрозуміло, що ці ритми впливають на організми. Тому, щоб вижити, живому організму треба було пристосувати свої функції до природних ритмів. Так упродовж еволюції виникла та спадково закріпилася доцільна пристосувальна реакція всього живого — біологічні, або фізіологічні, ритми.

            Біоритми — періодичні ритмічні коливання всіх процесів життєдіяльності організму (або регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя ). Їхня роль полягає в синхронізації (від грецьк. префікса син-, що означає — узгодженість, і хронос — час) внутрішніх фізіологічних процесів і періодичних змін довкілля.

              У 1729 року  французький астроном де Меран, спостерігаючи за рослинами, відкрив явище біологічної ритмічності. Наука про біоритмічні процеси називають біоритмологією.

             Давайте розглянемо класифікацію біоритмів.

            За чинниками біологічні ритми поділяються на зовнішні та внутрішні. Вони мають різну періодичність — від частки секунди до певної кількості років.

 Давайте складемо схему. (Запис у зошит)

 

 

 

 

                   За чинниками                                        За періодичністю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Добовий ритм — ритм із періодом 20-28 год — найважливіший для адаптації людини й найстаріший з точки зору еволюції. Він є наче «диригентом» усіх інших фізіологічних ритмів.

          Усі фізіологічні показники людини (понад 300) підпорядковані добовому ритму. Дуже важливим, на думку вчених, є періодичне надходження в кров певних гормонів (особливо адреналіну), поділ клітин крові переважно у вранішні години, активність ниркових клубочків між 3-ю год ночі та 6-ю год ранку, збільшення біоелектричної активності мозку між 8-13-ю год дня та 16-18-ю год вечора.

         Місячні ритми найчастіше пов’язані з коливаннями гормональної активності. Найтиповішим серед них є менструальний цикл у жінок. У чоловіків помічені коливання росту бороди та вусів, статевої активності. Упродовж місяця дещо коливається маса тіла й працездатність.

          Сезонна ритмічність. Восени лікарі спостерігають більшу схильність людей до стресових реакцій, хвороб серцево-судинної, травної та дихальної систем, а в грудні-січні — найменшу кількість нервових і психічних хвороб. Весняні місяці спричиняють підвищення життєдіяльності, приплив сил, поліпшення самопочуття та гарний, оптимістичний настрій.

           Вплив сонячної активності на організм людини. Приблизно 200 років тому вчені встановили, що через кожні 11,2 року спостерігається збільшення (приблизно в 10 разів) сонячної активності з підвищенням інтенсивності ультрафіолетового випромінювання. На Землі це проявляється магнітними бурями, різкими змінами атмосферного тиску, температури та вологості повітря, які супроводжуються зливами, грозами, посухами; зростає ймовірність землетрусів і повеней. Можуть поширюватися епідемії інфекційних і загострення хронічних хвороб.

Назва процесу	Тривалість
Нервовий імпульс	0,001 с
Серцевий цикл	0,8 с
Вдих-видих	8 с
Голодна перистальтика шлунка	30 хв
Зміна дня і ночі	1 доба
Менструальний цикл у жінок	28 діб
Народження потомства	1 рік
Зміна пір року	сезон (3 місяці)
Циклічність сонячної активності	(11,2роки),багато років(орієнтовно -80)

 

6. Індивідуальні собливості добового ритму та їхнє значення. 

         Не всім притаманні подані вище добові коливання працездатності. Вже давно помічено, що частина людей рано встає, активно працює у першій половині дня і рано лягає спати,  а інші більш працездатні у другій половині дня та вечірні години і пізно лягають спати. Це не завжди результат способу життя, а є природженою особливістю циклу «сон-бадьорість».

           Англійський вчений Дж. Хорн та його шведський колега О. Остберг поділили людей на 5 категорій  за характером добових біоритмів (хронотипи):

1. Явно ранковий тип («жайворонок»)
2. Явно вечірній тип («сова»)
3. Помітно ранковий
4. Помітно вечірній
5. Нейтральний тип («голуб»)

       «Жайворонки» лягають спати в середньому на 1,5 години і встає на 2 години раніше, ніж «сови». Серед нас «жайворонків» - 15 – 20% , кожна третя людина – «сова» (30%), приблизно половина людей не помічають цих піків, працездатні у денні години. Зазвичай уранці краще працювали письменники Л. Толстой, А. Чехов, Е. Хемінгуей, а також Наполеон Бонапарт, Маргарет Тетчер, Джордж Буш. Увечері, а часто і вночі працювали Д. І. Менделєєв та О. де Бальзак, Марсель Пруст, Ч. Дарвін і Вінстон Черчілль.

        Індивідуальні особливості добових ритмів по можливості треба враховувати в режимі праці та відпочинку, щоб ефективніше навчатися й працювати.

https://tsn.ua/ru/nauka_it/krome-sov-i-zhavoronkov-vyyavleno-esche-4-hronotipa-kak-opredelit-svoyu-kategoriyu-i-optimalnyy-rezhim-dnya-1680298.html

 ІV. Закріплення вивченого матеріалу

Завдання 1

Порівняйте вірш О. Твардовського і цитату з роману Г. Гессе «Степовий вовк». Про що йде мова? (який хронотип героїв творів)

     «Час світанковий підйому

       Час мій ранній  люблю!

       Ні в дорозі, ні вдома

       Нізащо не просплю

       І для мене в цьому часі

       Доби краща частина;

       Непочатий у запасі

       День, а життя почалось мов картина.

       Всі під силу задачі,

       Всіх ясніша одна.

       Я хитріший й багатший

       Тих, хто спить допізна.»

 

 «Однією з ознак Степового Вовка була та, що він був людиною вечірньою. Ранок був для нього поганим часом доби. Ніколи в житті він не був зранку веселим, ніколи не приходили в голову добрі думки. Лише у другій частині дня він поступово ставав теплішим, а ввечері жвавішав.»

Завдання 2

Виконати тест, щоб визначити до якого хронотипу ви належити:

1. Чи важко вам вставати вранці?

а) так – 3.   в) рідко – 1.

б) іноді – 2.               г) дуже рідко – 0.

2. О котрій годині ви лягаєте спати?

а) після 1 год. ночі – 3.   в) з 2200 год.-2300год. – 1.

б) з 2330год.-1год. – 2.  г) до 2200 год.-0.

3. Який сніданок маєте ви на протязі першої години після пробудження?

а) багатий і різноманітний – 3. в) бутерброд – 1.

б) некалорійний – 2.   г) чашка чаю чи кави – 0.

4. Пригадайте неприємності, які трапились на роботі (школі) і вдома?

а) в першу половину дня – 1б.

б) в другу половину дня – 0б.

5. Від чого ви могли б легко відмовитись?

а) від ранкового чаю чи кави – 2.

б) від вечірнього чаю – 0.

6. Як легко під час канікул чи відпустки ви порушите свою звичку, пов’язану з прийняттям їжі?

а) дуже легко – 0.             в) важко – 2.

б) легко – 1.     г) залишається все без змін – 3.

7. Вранці вас чекають важливі справи. Наскільки раніше звичного ви ляжете спати?

а) більше, ніж на 2 год. – 3.             в) менше, ніж на 1 год. – 1.

б) на 1-2 год. – 2.              г) як завжди – 0.

8. Зафіксуйте час, коли, на вашу думку, мине хвилина, подивіться на годинник.

а) ви поквапилися – 0.            

б) ви спізнилися – 2. 

 

Висновки: Якщо в сумі ви набрали

• 0-7 балів – «жайворонок»;
• від 8 до13 балів – «голуби»;
• від 14 до 20 балів – «сова».

Прошу зачитати свої результати.

 

  - Чому важко заснути після напруженої розумової роботи, хвилювання?

 

V Домашнє завдання

Творче завдання: В інтернетресурсах знайдіть народні приказки і прислів’я, а також вислови знаменитих людей про сон.

Наш урок я хочу завершити таким віршем

Нехай вам сняться кольорові сни,
Здоровий сон не полишає дому,
Нехай він збереже вас від біди
І відганяє непотрібну втому!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[K1]