Урок спілкування «Партизанський рух на Роменщині»

Урок спілкування

«Партизанський рух на Роменщині»

Мета: Розширити знання дітей про звільнення рідного краю від загарбників, партизанський рух під час Великої Вітчизняної війни; формувати почуття гордості за старше покоління, активну життєву позицію, почуття відповідальності за долю Батьківщини; вшанувати світлу пам'ять загиблих і живих патріотів Вітчизни.

Звучить фонограма мелодії «Реквієм».

Ведучий 1. Те, що пережито в роки Великої Вітчизняної війни, ніколи не зітреться в народній пам’яті. Боротьба партизан і підпільників в тилу ворога була одним із важливих факторів, які забезпечили перемогу над німецько-фашистськими загарбниками. Партизани  підривали силу німецької армії. Горіла земля під ногами фашистів.

1-й учень

О пам’яте, всесильна, всемогутня,

Не дай забути тих, кого нема.

Не доведи, о Матінко Пречиста,

Щоб в наші дні прокралась війна.

2-й учень

Терзай же душі спогадом жорстоким,

Взивай до серця кожного із нас,

Не дай дивитись збайдужілім оком

На очі ті, що плакали не раз.

3-й учень

Молюсь до тебе, пам’яте, молюся,

Не тільки у травневий світлий час.

Вклоняюся до тебе і горнуся,

Не полишай, о всемогутня, нас.

4-й учень

Не дай забути, щоб не повторити,

Не дай згасати, щоб не розпалить.

Гарячу й чисту кров мого народу

Не дай, о Господи, і знов пролить.

Ведучий 2. Найвищою оцінкою держави щодо партизанського руху стало впровадження державного свята «День партизанської слави», яке святкується щорічно 22 вересня. Партизанський рух називають фронтом у ворожому тилу і це не просто образний вислів чи перебільшення. На тимчасово окупованій території чинили збройний опір загарбникам понад мільйон бійців, що співставне з чисельністю регулярних військ на одному з фронтів.

Ведучий 1. Відомо, що майже в усіх районах і областях України у перші тижні війни створювалися партизанські загони для боротьби в тилу фашистських військ.

1-й учень

Журно шепчуть тополі у полі,

Наче теж згодують вони,

Як нівечили квіти і долі

Чорними плугами страшної війни.

2-й учень

Гоготіли над Бугом заграви,

Червоніла від крові трава.

Прикордонників подвигу слава

Їх нащадків шляхи сповива.

3-й учень

Роду чесного, доброго люди

Переконані твердо давно:

Хто минуле випадком забуде,

Може знов повернутись воно!

4-й учень

Хай лихе покривається пилом

Забуття, і не зна воєн світ.

Владно кличуть скорботні могили –

Біль-розлука удів і сиріт.

Ведучий 2. З початком бойових дій на території сучасного Роменського району до списку партизанських загонів України внесені дані про:

- загін під командуванням Василя Наумовича Турканова чисельністю 15 осіб

- загін Павла Даниловича Хруща чисельністю 177 осіб

- загін Семена Абрамовича Клейнера (50 осіб),

- згадуються загони Г.Н. Головіна (20 осіб); Перепльотнікова (39 осіб); Руртукова (65 осіб); Г.І. Пукринського (18 осіб).

Рідний край

Земля парує,

Димком блакитним в небо йде.

Весна віщує

Життя прекрасне, молоде.

І день сміється

В безмежжі сонячних степів,

До серця ллється

Натхненний жайворонка спів.

І пісня волі

Підводиться на повний зріст.

В широкім полі

Їй співає тракторист.

В цвітінні гілки,

І в тім, як кружать журавлі,

Стремління скільки

В піснях щасливої землі.

Серця зогріти

Єднає в праці творчий май.

Немає в світі

Від тебе кращого, мій край!

Ведучий 1. З перших днів окупації (10 вересня 1941 р.) партійний актив створює підпілля в Голінці, організатор І.А. Кузьменко. Його члени знищили двох мотоциклістів, діставши два автомати і пістолети. Однак органі­зацію викрили через зраду. Більшість розстріляли, лише окремим вдалося приєднатися до інших груп. Пізніше Кузьменко створює підпільну організацію в Глинську. На початку 1942 р. її значну частину теж заарештували. Керівник переховувався на хуторі Острів, де 9 серпня 1942 р. помер від хвороби. Похований поряд у лузі.

Солдат

Упав солдат в бою нерівнім

Не трав настелені мости...

Та поклялися друзі вірні

До перемоги з ним прийти.

Й таки прийшли. О тій годині,

Коли настав кінець війни,

Він розписався у Берліні

Своїм багнетом на стіні.

Коли ж додому повертали,

Звільнивши от напруги світ,

До праці вірні друзі стали,

А він підвівся на граніт.

Підвівся і став як образ слави

О тих, що ніч перемогли,

Щоб діти вільної держави

Рівнятись на них могли.

Ведучий 2. Після цього підпілля працювало окремими групами: Глинська МТС - керівник С.В. Савченко, Глинськ - М.О. Тимченко, Перекопівка - Н.Я. Штурко, Анастасівка - М.О. Миколенко. Вони розповсю­джували листівки, скинуті з радянських літаків, усно переказували їх зміст, застерігали від каторжних робіт у Німеччині, зривали фашистські накази, заклики, оголошення, писали антифашистські лозунги біля магазину, на базарній площі, адміністративному будинку тощо.

Учень

Стоїть обеліск, в нім скорбота німа.

Лиш сльози вмивають синів імена,

Що їх за собою забрала війна,

Що їхні серця уже давні літа

Земля українська в собі пригорта.

Там, де окопів вирвища  чорніли,

Шумлять берези, клени, явори...

Ми з вами, називайте поіменно,

А безіменних серед нас нема.

Ми думаєм про вас, хто не вернувся з битви,

Ми думаєм про вас, хто нині ще живий

Ми будемо за вас свій отчий край любити

І на землі своїй лишити добрий слід.

Ведучий 1. Підпільники Хоминець вирішили організувати друкарню для видання листівок. У січні 1942 її устаткували. Кузько дістав шрифт у складача Роменської друкарні С. Павленка. Проте друкувати почали лише влітку 1942 р. через від­сутність друкарського верстату. Його виготовили власноруч, валик зробили із зенітного патрона. 28 серпня 1942 р. вийшов перший номер підпільної листівки "Бий окупантів".

Хто не знає, що на горбах часу

Ніколи не буває квітів чи хрестів,

 Нема туди й стежок. Хто в безвість відлетів,

Той в забуття поклав собі навіки шлях.

Тож помоліться, люди, за їхні юнь-літа,

І хоч увісні скропіть цілющою сльозою

Того, хто схований живцем і без хреста.

Пісня «Йшли селом партизани».

Ведучий 2. Протягом існування під­пілля готувався озброєний виступ проти окупантів. 26 серпня глинські підпільники об'­єдналися в партизанський за­гін, до них 28 серпня приєдналися підпільники МТС та с. Перекопівки. 29 серпня 1943 р. о 22.00 год. біля річки на х. Омугів відбулися збори партизанів. Командиром загону обрали С.В. Савченка. Група взяла під охорону худобу і людей, які переховувалися від відправки в Німеччину. Виставили пости. 4 вересня поліцейські намагалися забрати коней з хутора. Партизани відбили напад. Наступного дня все повторилося. 7 вересня вони знову відбили поліцаїв від Острова. 11 вересня партизани перешкодили поліцаям підірвати міст через Сулу в Чеберяках, обстрі­лявши їх. Того ж дня розвід­ниці Оля Слюсаревська і Ната­ша Галай затримали двох нім­ців і привели в штаб партизанського загону.

Зупинися

Де б не був – в Москві, а чи Соренто,

Де б не був – в Парижі, чи Варшаві,

Зупинися біля монументу –

Де в граніт закута вічна слава.

Зупинися... Друже, зупинися –

Там твої батьки, а може, й діти...

Уклонися, низько уклонися

Тим, що вів серці будуть жити.

Не пройди, сучаснику, спокійно,

Квіти поклади на ці могили,

Кинь прокляття розпроклятим війнам.

Й тих вшануй, які життя любили.

Ведучий 1. 12 вересня о 16.00 год. пар­тизанський загін одержав наказ командира наступати на Глинськ. Вже о 16.30 год. він за­володів Глинськом, захопивши близько 40 підвід полі­цей­ського обозу. Партизани приєдналися до 127-го гвар­дій­ського полку 42-ї червоно­пра­порної дивізії. Вже у складі ди­візії вони обороняли Острів. 16 вересня о 24.00 год. Глинськ пов­торно зайняли наші війська і очистили його від німців.

Ведучий 2. Партизани постійно ризикували життям, жили в неймовірно важких умовах, взимку в землянках, часто-густо не мали теплого одягу, голодували. Цими озброєними людьми треба вміло командувати, зберегти живими, годувати, не допустити мародерства навколишніх сіл.