Урок "Сучасне світове господарство"

Мета: сформувати систему знань про світове господарство, між­народний поділ та інтеграцію праці, закономірності розвитку сві­тового господарства і його структуру; з’ясувати місце України у світовому господарстві; розвивати уміння аналізувати динаміку розвитку світового господарства, глобальне світосприйняття учнів; виховувати географічне, економічне та логічне мислення.

Обладнання: політична карта світу, підручник, довідники, ат­ласи, таблиці, діаграми.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

• Що вивчає соціально-економічна географія світу?

• Які основні історико-географічні регіони виділяють у світі?

• Пригадайте з курсу ІХ класу, що таке господарство країни.

• Які структури господарства ви знаєте?

• Назвіть основні форми організації виробництва.

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Вивчаючи світові природні ресурси, ви мали змогу переконати­ся: природа неоднаково наділила країни світу своїми багатствами. Крім природних ресурсів кожна країна має певні соціальні та куль­турні особливості, своєрідне географічне положення, природні умови. Всі ці чинники ведуть до розвитку тих галузей господар­ства, що є найбільш вигідними та прибутковими. З давніх часів на­віть величезні імперії не могли повністю забезпечити себе всіма необхідними товарами та послугами (пригадайте мандрівки євро­пейців за спеціями в Індію). Унаслідок цього виникала потреба завозити з інших країн товари, яких бракувало, та з’явилася мож­ливість продавати в інші країни надлишок своїх товарів. Торгівля між країнами обумовила встановлення стійких різнобічних взаємозв’язків між ними та утворення світового господарства.

Світове господарство стосується кожного з нас безпосередньо. Ми користуємося речами, виготовленими в Туреччині, Польщі, Китаї, країнах Європи, п’ємо каву з Бразілії, чай з Індії. В Україні чимало вітчизняних товарів містять складові, вироблені за її межами. Світове господарство пройшло тривалий шлях свого розви­тку й у наш час ще продовжує змінюватися.

Які особливості має сучасне світове господарство та які чинни­ки на нього впливають, ви дізнаєтеся сьогодні на уроці.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Світове господарство

Світове господарство — історично складена сукупність націо­нальних господарств усіх країн світу, пов’язаних між собою всесвітніми економічними зв’язками, в основі яких лежить міжнарод­ний поділ праці.

Основними умовами формування світового господарства є:

• утворення світового ринку — системи обміну товарами та по­слугами між національними господарствами;

• розвиток великої індустрії (заміна ручної праці на машинну призвела до підвищення продуктивності праці і збільшенню об­сягів виготовлюваної продукції);

• розвиток транспорту та сучасних засобів комунікації.

Вважають, що світове господарство остаточно склалося в кінці ХІХ – початку ХХ ст., пройшовши у своєму розвитку три етапи.

Етапи розвитку світового господарства

Світове господарство — складна система, в якій розрізняють га­лузеву й територіальну структуру.

Галузева структура — це сукупність споріднених груп галу­зей, які виробляють однорідну продукцію, надають різноманітні послуги і здійснюють суспільно корисну діяльність різних видів.

Територіальна структура — це розміщення і розподіл галу­зей господарства по країнах, регіонах, континентах. У сучасному світовому господарстві виділяють три головних економічних ядра: Європейський (на чолі з Німеччиною), Американський(провідна роль США), Азіатсько-Тихоокеанський (керівна роль Японії).

2. Міжнародний географічний поділ праці

Організуючою основою світового господарства є міжнародний географічний поділ праці (МГПП) — вища форма суспільного по­ділу праці. МГПП виражається в спеціалізації окремих країн у виробництві певних видів продукції, послуг і подальшому обмі­ні ними.

Головними чинниками МГПП є:

• географічне положення країн (наприклад, спеціалізація на морському рибальстві приморських країн);

• природно-ресурсна база (визначає спеціалізацію країн на галу­зях добувної промисловості, сільського та лісового господар­ства, відпочинку, туризму);

• соціально-економічні умови (розвиток окремих галузей під впливам історичних, національних, релігійних особливостей, рівень розвитку продуктивних сил, нагромадження капіталів, НТП тощо).

Спеціалізація окремих країн у виробництві певних видів про­дукції і послуг передбачає їх виробництво у розмірах, які набагато перевищують потреби країни-виробника. Так формуються галузі міжнародної спеціалізації, тобто такі, які орієнтовані на експорт продукції і в першу чергу визначають «обличчя» країни у міжна­родному розподілі праці.

Наприклад, Саудівська Аравія є постачальником на світовий ринок нафти, Канада — зернових, Замбія — міді, Японія — робото­техніки, радіоелектроніки, автомобілів, капіталу.

Проблемне питання. Які країни менше залежать від коливань цін на світовому ринку: ті, які постачають 1–2 види продукції, або ті, які постачають більше видів продукції? Відповідь обґрунтуйте. Наведіть приклади.

Міжнародна спеціалізація зумовлює необхідність міжнародно­го обміну товарами і послугами. Цей обмін посилює міжнародні економічні зв’язки, призводить до зростання кількості і збільшен­ня потужності вантажопотоків. Охоплюючи всі країни світу, світо­ве господарство і міжнародний географічний поділ праці видозмі­нюються та ускладнюються, набуваючи нових форм.

Головною рушійною силою розвитку світового господарства на рубежі ХХ–ХХІ ст. стала глобалізація — об’єктивний процес фор­мування єдиних принципів світового устрою.

Важливими ознаками глобалізації є транснаціоналізація й ін­теграція.

Транснаціоналізація — це виведення господарської діяльності поза межі країни. Прикладом транснаціоналізації є утворення транснаціональних корпорацій (ТНК). Компанія вважається транс­національною, якщо її діяльність є крупномасштабною (обіг складає мільярди доларів на рік), а сама вона має свої філіали за кордоном.

За даними ООН, зараз у світі існує більш ніж 65 тис. ТНК, що контролюють понад 850 тис. філій по всьому світу, у яких задіяно більш ніж 74 млн чоловік. При цьому на території промислово роз­винених держав розміщується понад 80 % материнських компаній і близько 33 % філій, у країнах, що розвиваються, — відповідно 19,5 і майже 50, у колишніх соціалістичних державах — приблиз­но 0,5 і 17 %.

За характером і масштабами торгово-інвестиційної експансії провідну роль відіграють ТНК США. Але цей розрив поступово ско­рочується за рахунок посилення позицій ТНК держав Західної Єв­ропи та Японії, а також появи транснаціональних корпорацій кра­їн, що розвиваються.

Ринкова капіталізація окремих ТНК перевищує 500 млрд дол., а щорічні обсяги продажів складають 150–200 млрд дол. Щорічний чистий прибуток кожної з найбільших корпорацій практично до­рівнює річному бюджетові України. Економічна потужність вели­ких ТНК порівняна з ВВП середніх держав, і вони диктують свою волю багатьом країнам.

Завдання. Ознайомтеся з матеріалами атласа і таблиці про най­більші ТНК світу. Поясніть, чому країнами базування ТНК є еко­номічно розвинені держави.

Міжнародна економічна інтеграція — процес встановлення глибоких та стійких взаємозв’язків між групами країн та прове­дення ними злагодженої міждержавної економічної політики.

Найбільші ТНК світу

Виділяють такі основні форми міжнародної економічної інте­грації:

• зона преференційної торгівлі — являє собою зону з пільговим торговельним режимом, коли дві або кілька країн зменшують взаємні тарифи на імпорт товарів, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми інтеграції є преференційна система Британського співтовариства що об’єднує понад 50 держав;

• зона вільної торгівлі — у її межах діє особливий пільговий тор­говельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення мит, податків та зборів при їх збереженні в торгівлі з іншими країна­ми. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної тор­гівлі (1960 р.), зона вільної торгівлі США — Канада (1988 р.); • митний союз — це угода двох або кількох держав, що передба­чає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зо­внішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 р.) та Європейському союзі (з 1968 р.);

• спільний ринок — у його межах забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів і громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у цілому характерні для Європейського Союзу в 90-х рр. XX ст. Формується Північ­ноамериканський спільний ринок (США, Канада, Мексика);

• економічний союз — вільний рух факторів у результаті вироб­ництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої економічної політики. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 р.), Європейський Союз до 1991 р. — колиш­ній СРСР.

Результатом міжнародної економічної інтеграції є формування міжнародних економічних угруповань, таких як, наприклад, Єв­ропейський Союз, Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), Ліга арабських держав (ЛАГ), Африканський Союз, Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та ін.

На основі економічних створюються політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується і політична інтеграція.

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Соціогеографічний практикум (робота в парах)

Незважаючи на об’єктивність глобалізації, у світі існує багато тих, хто негативно ставиться до цього процесу. Спробуйте подиви­тися на глобалізацію сучасного світу очима прихильників та про­тивників. Визначте позитивні та негативні наслідки глобалізації для країн світу.

VI. Підсумок уроку

• Світове господарство — це сукупність національних госпо­дарств та їх економічних взаємовідносин. Воно остаточно сфор­мувалося у кінці ХІХ ст. і пройшло певні етапи розвитку. Зараз продовжує розвиватися та набувати нових форм.

• На світовому ринку країни відомі галузями спеціалізації, які склалися в результаті міжнародного географічного поділу праці.

• ТНК є основним структурним елементом економіки більшості країн, провідною силою їх розвитку та підвищення ефектив­ності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібераліза­ції зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку.

• Послідовний розвиток форм міжнародної економічної інтегра­ції забезпечує більш повне й раціональне використання еконо­мічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку.

VІI. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § __.

2. Підготувати повідомлення на основі даних преси, телебачення та Інтернету за темами:

• «Інтеграція України у світову економіку»;

• «ТНК і Україна»

• «Найбільш потужні інтеграційні об’єднання у світі».