Урок "Своєрідність розвитку японської культури. Творчість Мацуо Басьо".

Тема. Своєрідність розвитку японської культури.

       Творчість Мацуо Басьо.

ХІД УРОКУ

1.      Повідомлення теми та мети уроку.
2. Актуалізація опорних знань.

Прийом «Мікрофон». Візьміть «мікрофон» і розкажіть, що вам відомо про Японію.

Слово вчителя. Сьогодні ми помандруємо на Далекий Схід до дивовижної країни, яку її жителі називають Ніхон або Ніппон, що в перекладі означає «Країна Сонця, що сходить».

Повідомлення представників груп.

Географи. Японія — це острівна держава, що займає територію чотирьох великих островів та близько чоти­рьох тисяч маленьких. Це країна 150 вулканів, з яких 40 — діючі І серед них — священна для кожного японця гора Фудзіяма, найвища точка Японії. Це країна земле­трусів, яких кожен рік буває близько 1,5 тисячі, що скла­дає 4 поштовхи кожен день. 3/4 території Японії займають гори. Влітку тут дуже жарко, навіть вночі тем­пература становить +23—25 С, а зими холодні і сніжні.

Історики. Незважаючи на такі тяжкі умови життя, японці перетворили свою країну на знану в усьому світі завдяки технологіям та самобутній культурі.

У Японії давня й цікава історія, вона зазнавала злетів і падінь, жахливого ядерного бомбардування у 1945 році, але зу­силлями свого працелюбного народу займає перше місце в багатьох галузях світової економіки.

Культурологи. Але Країна Сонця, що сходить, відома ще й своєю своєрідною, не схожою на жодну іншу, культу­рою та традиціями. Ви, напевно, знаєте про боротьбу товстунів — сумо, про цікаві свята міст і навіть вулиць, про традиційні свята хлопчиків і дівчаток, про мистецт­во вирощувати у горщиках дерева — бонсай, про мис­тецтво робити паперові іграшки — орігамі. Знаєте і про ікебану — мистецтво складати квіткові композиції, в яких мають бути чітко виділені три напрямки: вгору — небо, вниз — земля, а посередині і трохи вбік — людина. Чули ви і про воїнів-самураїв. «Серед квітів — вишня, серед людей — самурай», — каже японське прислів'я. І вже точно чули такі японські слова, як

 

                                                                     27

 «харакірі» та «камі­кадзе».

Філософи. До середини XIX ст. Японія була закритою державою для іноземців, а тому тут виробились свої пра­вила, що перетворилися з часом на гарні традиції. Особ­ливо цікавими є традиційні милування: у квітні — цвітом сакури, у жовтні — хризантемами, у листопаді — черво­ним листям клена. А також повним місяцем. Японці у малому, в одній квітці, листочку, метелику з дитинства вчаться бачити красу великого. Вони кажуть: вдивляй­тесь у звичайне — і побачите несподіване, вдивляйтесь у негарне — і побачите красиве, вдивляйтесь у просте — і побачите складне, вдивляйтесь у частинки — і побачи­те ціле.

Ця краса буденного, звичайного втілилась у карти­нах Угамаро і Хокусая, складній чайній церемонії, віршах Басьо, Ісси, Бусона, Такубоку.

IV. Сприйняття нового матеріалу.

• Учитель.
• - А зараз я запрошую вас до хатини японця.
• Її стіни, підлога прикрашені ось такими циновками.  Зверніть увагу на малюнки, які висять на стінах.
• - Що незвичайне для нас у цих творах?
• Всі ці красиві, вишукані предмети відображають світ людини. 

  Японська поезія вас теж зацікавить, бо японці любили її здавна. Часто влаш­товували поетичні турніри: хто краще напише про осінь, вишню чи легкокрилого метелика. Найвизначнішим поетом уже 300 років у Японії вважають Мацуо Басьо.

Літературознавці. Мацуо Мунефуса народився в провінції Іга, неподалік від старої столиці Японії, Кіото, в родині небагатого самурая. Він був третьою дитиною в сім'ї. Отримав гар­ну освіту, працював учителем поезії. Син купця, якого він учив, подарував йому дім на березі маленької річки, де росли бананові пальми. Звідси і псевдонім поета — Басьо — бананова хижка. Він багато подорожував Япо­нією, писав вірші та книги-щоденники. У мандрах заз­навав голоду і холоду, але вчився мужності і витрива­лості у свого народу. Всього Басьо написав близько 2 тисяч віршів, що об'єднані у збірки: «Зимові дні», «Весняні дні», «Гарбуз – горлянка», «Солом'яний плащ мавпи», «Мішок вугілля», «Осіннє поле». Сучасний японець знає напам'ять кілька десятків хоку цього поета.

 Розкриття змісту термінів

Учитель. Віршування — це в Японії справа не тіль­ки поетів, це явище майже загальнонародне. Людина відчувала себе продовжен­ням лісу, моря, снігу. За­чарована явищами приро­ди, людина висловлювала свої враження в пісні, яка була схожа на молитву си­лам природи. В аристократичну добу японська пісня існувала більше для читання, ніж для висловлювання вго­лос. У такий спосіб спіл­кувалися між собою япон­ські кавалери й дами. Тому освічений японець пови­нен неодмінно володіти мистецтвом каліграфії та віршування. Кожного січ­ня влаштовують поетичні змагання: десятки тисяч японців читають вірші. Кращі з виконавців виступають на урочистій церемонії в при­сутності імператора. Однією з улюблених форм поезії сучасних японців є хоку.

 

                                                                 28

Хоку — це трирядковий вірш без рими, який одним образом викликав в уяві закінчену картину.

Правила складання хоку вимагають, щоб у кожному рядку містилася певна кількість складів: 5-7-5. Вірші в поетичних збірках групуються за розділами: весна, літо, осінь, зима. Це в свою чергу від поета вимагає обов'язкового включення в текст вірша того чи іншого «сезонного слова».

V. Усвідомлення нового матеріалу.

Виразне читання хоку «На всохлу гілку».

На всохлу гілку

Сів ночувати крук.

Глибока осінь.

Аналіз хоку.

• Яке враження справив на вас цей вірш?
• Про що він?
• Про яку пору року йдеться у вірші?
• Визначте слова, які відкриють суть хоку.

• Уявіть себе художником. Для малювання картини, які кольорові гами ви обрали?
• З чого буде складатися картина і що в ній відсутнє?
• Що б ви спочатку намалювали?
• Якою зобразили гілку? (Всохла гілка посилює атмосферу самотності).
• Чому серед усіх птахів поет обрав саме крука? (Крук – символ старості, а також мудрості).
• Чи можемо сказати, що у крука та гілки є щось подібне? (Вони самотні).

Порівняння поезій про осінь.

На висохлу гілку            На голій гілці

Сів ночувати крук.          Самотній ворон тихо старіє.

Глибока осінь.             Осінній вечір.

•                   Як епітети засохла, голій пов'язані з життям людини? ( Це образи старості).

VI. Закріплення вивченого матеріалу.

Продовж речення.

• Фудзіяма – це…
• Мистецтво складання букетів - …
• Трирядковий вірш без рими – це…
• Найвидатніший майстер хоку - …
• У перекладі з японської псевдонім Басьо -…

VII. Підсумок уроку.