Урок Т. Шевченко. «Заповіт» – твір, що єднає минуле, теперішнє й майбутнє. Історія написання

 Тема. Т. Шевченко. «Заповіт» – твір, що єднає минуле, теперішнє й майбутнє. Історія написання

Мета:    ознайомити учнів із історією створення та змістом «Заповіту»        

               Т. Шевченка; домогтися усвідомлення значення для українців даного ліричного твору як настанови на майбутнє й пророцтва; удосконалювати вміння й навички виразного читання віршів, ідейно-художнього аналізу поетичного твору; робити висновки з почутого й прочитаного, аргументуючи власну думку; формувати комунікативну компетентність, розвиваючи зв’язне мовлення; сприяти розвитку асоціативного мислення, творчої уяви,спостережливості, уважності; виховувати шанобливе ставлення до національного генія, любов і повагу до рідної землі.

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

 

Методи навчання: пояснювально-ілюстративний, творчо-пошуковий, аналітико-дослідницький.

 

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, фотоматеріали та відеоматеріали, підручник, дидактичний матеріал, презентація, тестові завдання, комп’ютери, тестова оболонка MyTest.

 

Прийоми навчання: індивідуальна робота, робота в парах, робота в групах, проблемні запитання, тестові завдання.

 

Випереджувальні завдання: підготовка коротких повідомлень, презентація; вивчення напам’ять вірша «Заповіт» різними мовами (українською, російською, білоруською, польською, німецькою, англійською); відгук на музичний твір.

Читайте ж, братія, читайте

Святих пісень його завіт:

Живеє слово полюбіть,

Живої сили набирайтесь,

Не мріте  заживо – не мріть!

 К. Климкович.

 

 

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель

Пеpегоpнемо стоpiнки «Кобзаpя»,такі знайомi й незнайомi. Не раз перечитані в дитинстві й наче зовсiм новi, коли їх гоpтаєш на piзних вiтpах часу. Адже поет говоpить до нас кpiзь гомiн, вiяння й болi нашого часу. Вiн стає сучасником, бо слово любовi та настанови не стаpiє й не в’яне, адже звернене воно не лише до розуму, а й до найглибших глибин душі…

Перегляд відеоролика (звучить пісня «Заповіт»)

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку

Запис у зошитах дати, теми уроку.

Завдання уроку

На уроці ми з вами

• заглибимося в історію створення вірша, який став вершиною громадянської лірики нашого геніального Кобзаря;
• визначимо тему, ідею, композиційні та художні особливості вірша;
• з’ясуємо секрет популярності та міжнародного визнання невмирущого твору «Заповіт».

У підсумку поміркуємо над питаннями:

• У чому криється популярність «Заповіту»?
• Як довго,на вашу думку,така популярність буде існувати?
• Наскільки пов'язаний твір із сучасною українською дійсністю?
• Що нового й корисного для себе ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

 

IV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель

Отже,почнемо нашу роботу зі знайомства з історією створення «Заповіту».

 Повернімося на деякий час у ті далекі роки, коли Кобзар написав невмирущий гімн визвольної боротьби українського народу.

Учень

... Листопад 1845р. видався мокрий, вітряний, холодний. Т Шевченкові ця погода дошкуляла більше, ніж іншим. Він працював тоді в Археографічній комісії й мусив увесь час роз'їжджати по селах і містах, змальовувати старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі.

Уранці поет виїхав із села В'юнище в Андруші. У дорозі промок до нитки. Увесь день його морозило, а надвечір повернувся у В'юнище зовсім хворий. Довелося злягти в чужій хаті серед чужих людей.

Думи роєм носилися в голові, просилися на папір. Хворіючи, поет написав відоме посланіє "І мертвим, і живим, і ненародженим...", ще кілька ліричних творів. Тоді ж написано і вірш "Минають дні, минають ночі".

Учень

Про хворобу поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Осипович Козачковський. Він негайно ж перевіз Тараса Григоровича з В'юнища до себе в Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів. У той час мало хто видужував від цієї хвороби. Це знав і лікар, і поет. Після 20 грудня хворому погіршало, становище його було майже безнадійним.

Тарас Григорович лежав у чистій, теплій, затишній кімнаті, печально дивився на стелю й думав про свою останню годину, про долю України, про майбутнє рідного народу. В уяві виринав Дніпро, лани широкополі і села, що нагадували поетові писанку. Було боляче, що лишилися невиспіваними його думи, що гарячу, чисту, нерозтрачену любов до рідного народу доведеться забирати із собою в домовину. Ось у таку годину Т.Шевченкові страшенно захотілося сказати народові, Україні, своїм друзям тепле щире слово, і на папері лягли рядки:

«Як умру, то поховайте...» (показ презентації)

Учениця

Вірш написано на Різдво 25 грудня 1845 року. Т.Г.Шевченко не знав тоді, що ця його поезія стане найпопулярнішою піснею, народним гімном, бойовим закликом до боротьби не тільки на його батьківщині, але й далеко за її межами. Не думав тоді автор "Кобзаря" ні про славу, ні про почесті, ні про можливу кару за свої сміливі думки. Він тільки хотів, може, в останній раз сказати народові про те, що думав, що почував. То був його заповіт.

Учениця

На щастя, міцний організм Т. Шевченка переміг хворобу, і через два тижні поет уже вирушив у путь на Чернігівщину з тим же таки завданням Археографічної комісії.

А «Заповіт» пішов у люди: його переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у  руки, вивчали напам'ять аж поки не потрапив цей безсмертний твір на сторінки невеликої збірочки «Новые стихотворения Пушкина і Шевченка», що була надрукована у Лейпцигу 1859 року, пізніше – у Львові (1863 р.) та Петербурзі (1867 р.). Але найбільшого поширення набуває він під час перевезення тіла Т.Шевченка на Україну. Велика в цьому заслуга художника Г. Честахівського, який багатьох із тих, що прийшли на Чернечу гору попрощатися з Кобзарем, навчив «Заповіту».

У різних списках і різних виданнях цей вірш називався: «Завіщаніє», «Заповіт», «Думка», «Остання воля». З 1867 року за ним міцно закріпилася назва «Заповіт».

 

V. Актуалізація опорних знань учнів

Учитель

Саме слово «заповіт» багатозначне. Тлумачний словник так пояснює його:

1.Офіційний документ, який містить розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті // Передсмертна воля. 2. перен. Настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам // Те, що ввійшло в традицію, встановилося з давніх часів.

3. Суворе правило поведінки, неухильний обов’язок (заповідь).

 

VI. Робота над твором

Евристична бесіда

 

• Яке, на вашу думку, значення вкладав у це слово поет, пишучи свій «Заповіт»?

Відповіді учнів

• До якого ліричного жанру належить цей вірш? Відповідь аргументуйте.

Відповіді учнів (жанр – громадянська лірика, вірш-заповіт.; цей твір сповнений патріотичної символіки,вирізняється схильністю до загострення конфлікту; митець порушує важливі суспільні питання, вірш має патріотичний мотив)

• Визначіть тему та ідею «Заповіту».

Відповіді учнів(тема: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду; ідея: віра поета у світле майбутнє України; основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.)

• У якій формі написано вірш?

Відповіді учнів ( за своєю формою «Заповіт» — монолог ліричного героя)

 

Теорія літератури

Робота в парах з картками.

Заповніть картку «Цікаве літературознавство»

Вірш складається із …(6) строф, котрі об’єднані …(попарно) і тому утворюють ніби …(три) ступеня, …(три) градації, кожна з яких має свою окрему …(провідну) думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони …(об’єднані) в одну гармонійну цілість.

 

Творче конструювання

Створення таблиці або схеми

Композиція «Заповіту»

 

Експозиція:

 Як умру, то поховайте...

 На Вкраїні милій...

 

 Зав’язка:

 Як понесе з України

 Кров ворожу.

 

Кульмінація:

 ...Вставайте,

 Кайдани порвіте.

 

 Розв’язка:

 І мене...

 Не забудьте пом’янути

 Незлим тихим словом.

 

 Перевірка, коментар та оцінювання роботи учнів у парах

 

 

Робота над художніми особливостями твору.

• Назвіть художні тропи, використані Т.Г. Шевченком у своєму творі та наведіть із тексту вірша приклади

Відповіді учнів (епітети, метафори, тавтологія, метонімія)

 

Проблемно-пошукове завдання.

• Знайдіть у творі приклад художнього тропа – метонімії.

Метонімія (грецьк. metonimia — перейменовувати) — різновид тропа, близького до метафори, у якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю. Подібно до метафори, метонімія є «накладення» на переносне значення слова його прямого значення — з тією лише різницею, що обидва компоненти зв'язано стосунками не схожості, а суміжності.

Аналіз та оцінювання самостійної роботи учнів

 

VII. Перевірка випереджувального завдання

Учитель

«Заповіт» перекладений більше ніж 50 мовами народів світу й дістав міжнародне визнання. Уперше, 1862 року, звучав «Заповіт» польською мовою. Його переклав

А. Гожалчинський, 1868 року – сербохорватською в інтерпретації А. Николина, 1869 року – російською, переклад здійснив М. Гербель.

Українські поети сприяли поширенню революційного «Заповіту» за межами України,зокрема Іван Франко 1882 року переклав вірш німецькою мовою.

До вашої уваги – «Заповіт» різними мовами світу.

 

Виразне читання вірша

Три учні читають «Заповіт» українською, російською та білоруською мовами.

Як памру я, похавайце

На Ўкрайне мілай,

Сярод стэпу на кургане,

Дзе продкаў магіла:

 

Каб нязмеранае поле,

Дняпро і абрывы

Было відна, было чутна,

Як раве бурлівы!

 

И когда с полей Украйны

Кровь врагов постылых

Понесет он, вот тогда я

Встану из могилы.

 

Подымусь я и достигну

Божьего порога,

Помолюся… А покуда

Я не знаю Бога.

 

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

 

І мене в сем’ї великій,

В сем’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

 

Три учениці читають «Заповіт» польською, англійською, німецькою мовами

 

Kiedy umrę to na wzgórzu

Wznieście mi mogiłę,

Pośród stepu szerokiego

Ukrainy miłej.

 

Aby łany rozłożyste

I brzeg Dniepru stromy

Można było widzieć, słyszeć

Jego grzmiące gromy.

 

When from Ukraine the Dnieper bears

Into the deep blue sea

The blood of foes then will I leave

These hills and fertile fields

 

Ill leave them all behind and fly

To the abode of God

To sing His praise But till that day

I nothing know of God.

 

So begrabt mich und erhebt euch!

Die Ketten zerfetzet!

Mit dem Blut der bsen Feinde

Die Freiheit benetzet!

 

Meiner sollt in der Familie,

In der groen, ihr gedenken,

Und sollt in der freiten, neuen

 Still ein gutes Wort mir schenken.

• Які відчуття ви мали, коли слухали рідний «Заповіт» чужою мовою?

Відповіді учнів

• Який варіант перекладу вам сподобався, а який найближче перекладений до оригіналу?

Відповіді учнів

 

Учитель

Силу Шевченкового «Заповіту» одразу відчули охоронці самодержавства. Шеф жандармів і начальник третього відділу Орлов, переглядаючи рукописну збірку «Три літа», яка виявилася головною підставою для звинувачення поета й заслання аж на десять років, з люттю перекреслив текст «Заповіту», назвавши цей твір (та деякі інші) як «в высшей степени дерзкого и возмутительного содержания».

Нетлінний образ степової гори-могили великого Кобзаря став національною святинею, оспіваною самим поетом у його безсмертному «Заповіті».

Друзі поета, його сучасники, народ свято виконали заповіт. З далекої північної столиці тіло довго везли на Україну, у край, де високі гори-могили стоять над священною рікою. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця із заповітними рядками, а тендітні дівочі руки, за давнім народним звичаєм, покотили віз із важкою свинцевою труною горами й долинами в довгу останню путь. Тут, на крутій горі, над самим Дніпром і поховали.

Поставили на високій горі-могилі над Славутою одинокий дубовий хрест. Кругом цвіли дикі рожі, згодом заколосилася тирса й сріблясті хвилі дикого степу покотилися по горі-могилі. У жодного фараона не було такої величної заквітчаної могили. Жоден правитель світу немає такої грандіозної усипальниці,над якою розпросторилася сама твердь небесна. Так поховав народ свого вірного сина.

У безсмертних ідеях «Заповіту», у його образах, у звучанні виразно чуємо могутні акорди революційної музики. Так проступає характерна риса індивідуального стилю Т. Шевченка – поета, художника, музично обдарованої людини й мислителя – гармонійне поєднання різних муз.

Цікава історія музики «Заповіту». Про неї нам розкажуть наші музикознавці.

Учениця

Через сім років після смерті автора «Кобзаря» громадськість Львова збиралася вперше відзначити Шевченкові роковини великим концертом. Тоді ще майже не було пісень на слова Т. Шевченка. Зважаючи на цю прикру обставину, львів'яни звернулися до молодого київського композитора М. Лисенка з проханням написати музику до «Заповіту».

Микола Віталійович охоче погодився виконати це прохання, напружено працював протягом тривалого часу, намагаючись поєднати дух шевченківської поезії зі специфікою української народної пісні. Напередодні сьомих роковин з дня смерті поета відіслав свою роботу у Львів. Це був його перший оригінальний твір. У виконанні збірного хору львівської громади він уперше прозвучав у ювілейні шевченківські дні 1868 року.

Учениця

Одночасно з М. Лисенком написав музику до «Заповіту» й галицький композитор Михайло Вербицький, проте художній рівень його композиції був нижчий. Текст «Заповіту» в нього співає тенор, а хор підхоплює тільки одну прикінцеву строфу – «Поховайте та вставайте ...». Широкого розповсюдження праця галицького композитора не здобула.

Із 1868 року хорові колективи виконували цю революційно-національну пісню в дуже урочистій обстановці. Причому кожний раз зал уставав під час співу. Ця традиція – слухати спів «Заповіту» стоячи – поширилася на всю Україну, а далі – і по всьому світу, де тільки живуть розсипані долею українці.

 

Учениця

1870 року з'явилася нова, цілком оригінальна мелодія «Заповіту», яка швидко поширилася по всій Україні й незабаром стала популярною народною піснею. Написав її скромний полтавський учитель музики Гордій Павлович Гладкий. Без перебільшення всенародного визнання набула ця мелодія, написана полтавським аматором музики й хорового співу. Саме на цю мелодію «Заповіт» співається під час урочистостей як неофіційний гімн.

 Гармонізували цю мелодію для різного складу хорів композитори К. Стеценко, О. Кошиць,  Л. Ревуцький, Я. Степовий та ін. – було створено понад двадцять гармонізацій; на цей текст написано й твори великих музичних форм — кантати С. Людкевича, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, симфонічну поему Р. Глієра тощо.

Учитель

Одна з груп, яка складається з поціновувачів музики, мала завдання: ознайомившись із творами на слова Шевченкового «Заповіту», поділитися враженнями від почутого, висловити власну думку про музичну інтерпретацію вірша. Надаємо слово музикознавцям.

Інтерпретація (лат. interpretatio) – роз'яснення, тлумачення – відносно наукових та літературних текстів, а також творів образотворчого мистецтва; відтворення (наприклад – у музиці).

Виступи учнів

Зразки учнівських повідомлень про музичний твір «Заповіт» на слова Т.Шевченка та відгуків про нього

•          Першим оригінальним твором Лисенка був «Заповіт», написаний для тенора, хору й фортепіано. Історія появи цієї композиції зв'язана з першим відзначенням львівською «Громадою» пам'яті Т. Шевченка 1868 р. Під час підготовки до концерту виникла думка покласти на музику безсмертний «Заповіт». Саме в цей період до Львова дійшли відомості про блискучий успіх М.Лисенка на празькому концерті. У газеті «Львівське слово» (1868, № 1) була передрукована рецензія на Лисенків виступ з чеської газети «Narodni Listy». До М.Лисенка почали звертатися з проханням надсилати обробки народних українських пісень та оригінальні твори. В одному з листів композитора є така згадка: «Надіслали мені з листом вірш Т.Шевченка «Заповіт» з проханням покласти його на музику, бо львів’яни, судячи з місцевих відгуків чехів про мою обробку, не находять, до кого можна було б звернутися, як не до мене» (Лист М. В. Лисенка до батьків 11 лютого (29 січня) 1868 р. з Лейпцига).

1868 р. в ювілейні шевченківські дні вперше сплелись у спільній гармонії полум'яні слова «3аповіту» з мелодією, що вирвалася з грудей натхненного співця-музиканта (У тому концерті був також виконаний «Заповіт» галицького композитора М. Вербицького).

Особливо треба відзначити, що композитор написав музику на повний текст вірша. Користувався він або одним із списків, у яких переважно поширювався «Заповіт», або лейпцизьким виданням 1859 р. («Заповіт» в Росії вперше був надрукований 1867 р. і мав лише 8 початкових рядків). Введення в композицію революційно закличних рядків свідчить про певні ідейні та естетичні засади М. Лисенка. Узявши за основу свого музичного твору заборонений тоді революційний вірш, митець ніби склав присягу на вірність своєму народові, став на шлях боротьби за його щастя й волю.

 

• Кантата «Заповіт» (1934) – вокально-симфонічна інтерпретація С. Людкевичем поетичної спадщини Т.Шевченка. Це одночастинний твір,що розрісся до значних масштабів. У ньому композитор поєднує складні форми вокальних партій із симфонічними прийомами розвитку музичних образів. У творі яскраво відчутно зв'язок з фольклорними джерелами

 Кантата «Заповіт» містить шість розділів, які контрастують між собою: перший розділ – епіко-трагедійний (образ траурної процесії), другий розділ – образ широкого, могутнього степу, наступні два розділи, невеликі за обсягом, творять своєрідне інтермецо, п'ятий розділ – драматичний, останній розділ – просвітлений урочистий. Провідна ідея «Заповіту» – заклик до боротьби за щастя народу й віра у його світле майбутнє.

 

• 1939 року до ювілею Т. Шевченка – 125 річниці від дня народження – Б.Лятошинський написав кантату "Заповіт" для мішаного хору й великого симфонічного оркестру, в основу якої покладені інтонації мелодії Г.Гладкого, збагативши її розкриттям поетичних образів та симфонічно-хоровим викладом. Твір Б.Лятошинського має в цілому куплетно-варіаційну структуру, яка "долається" симфонічними засобами. Образно-драматургічне розгортання у творі підпорядковується логіці поетичної думки: у третьому куплеті мелодія звучить у прискореному темпі, рішуче, з гнівом до ворогів, останній куплет виконується з глибоким ліризмом і теплом, мрійно й натхненно, з упевненістю в кращу долю свого народу.

 

• Мелодія «Заповіту» пройнята мінором, але в ній немає суму й безнадійності, пов'язаних із думками про смерть. Музика звучить оптимістично, життєстверджуючи. Правда, спочатку повільно й неголосно, але мужньо, без усякого суму. Потім на словах «серед степу широкого» спів посилюється, голоснішає, викликає враження величі й безмежності неозорих українських степів. На словах «на Вкраїні милій» звучання пісні знову спадає, зменшується, і ця фраза звучить тихіше, відчувається безмежна любов до свого краю. Другий куплет співають голосніше, ніж перший, і на словах «як реве ревучий» він досягає найбільшої сили. Так композитор передає могутність стихії, непоборного, невгамовного Дніпра.

Пісня «Заповіт» викликала в мене схвилювання. Слухаючи її, я вперше захотів співати разом з виконавцем. Вважаю, що ця одна мелодія Г. Гладкого, полтавського учителя, прославила його навіки.

Короткий аналіз виступів та відгуків. Оцінювання учнів

 

VIII. Рефлексія

Учитель

Пропоную перевірити рівень якості засвоєних вами на уроці знань,виконавши тестові завдання

Варіант 1

1. Свій знаменитий «Заповіт» Т. Шевченко написав … року (1845)
2. Дізнавшись про хворобу поета, його забирає до себе щирий приятель, переяславський лікар… (Андрій Осипович Козачковський)
3. На Переяславщині Т.Шевченко працював у складі…(Археографічна комісія).
4. За жанром «Заповіт»- зразок…лірики (громадянська).
5. «Заповіт» написаний у формі…(монолог)
6. Вірш складається із…(укажіть число)(6) строф
7. Назвіть елементи композиції вірша…(експозиція, зав’язка, кульмінація, розв’язка)
8. Як називається художній засіб «лани широкополі» (епітет)?
9. Як називає поет прийдешнє суспільство, до якого звернений його вірш-заповіт (сім’я велика, вольна, нова)
10. «Заповіт» перекладений більше ніж ...(50) мовами народів світу.
11. І. Франко 1882 року переклав вірш …мовою (німецька).
12. Усенародного визнання набула мелодія, написана на слова «Заповіту» полтавським учителем музики Гордієм Павловичем … (Гладкий).

Варіант 2

1. Свій знаменитий «Заповіт» Т.Шевченко написав у м….(Переяслав)
2. Дізнавшись про хворобу поета, його забирає до себе щирий приятель, переяславський лікар… (Андрій Осипович Козачковський)
3. На Переяславщині Т.Шевченко працював у складі…(Археографічна комісія).
4. За жанром «Заповіт»- зразок…лірики (громадянська).
5. «Заповіт» написаний у формі…(монолог)
6. Вірш складається із…(укажіть число) (6) строф
7. Назвіть елементи композиції вірша…(експозиція, зав’язка, кульмінація, розв’язка)
8. Як називається художній засіб «реве ревучий» (тавтологія)?
9.  Як називає поет прийдешнє суспільство, до якого звернений його вірш-заповіт (сім’я велика, вольна, нова)
10.  «Заповіт» перекладений більше ніж …(50) мовами народів світу.
11.  І. Франко 1882 року переклав вірш… мовою (німецькою).
12.  Усенародного визнання набула мелодія, написана на слова «Заповіту» полтавським учителем музики Гордієм Павловичем …(Гладкий)..

Виконання тестових завдань. Оцінювання учнів

Учитель

«Заповіт» – це твір-звернення із минулого до нашого сьогодення. Не один із сучасних поетів присвятив цій пісні пісень свої рядки.

Ні, то не біографії сторінка,

Не просто згадка із минулих літ –

Моя бабуся, неписьменна жінка,

Мене казать учила «Заповіт».

«Кажи отак», - і вже один за одним

Розширювались, крилися рядки.

Була бабуся із Таганчі родом,

З того села, що звалось Голяки.

То все Шевченкові краї.

Там «Заповіт» за Отче наш казали.

Були такі там славні маляри –

Вони портрет із пам’яті писали.

Свободу здобувать пішли сини,

І смерть не раз туманом крила зорі.

Земля, як мати, в німбі сивини,

При їхніх трупах лебеділа в горі.

А з божника пророче той дививсь,

Хто кликав поховати та вставати.

І це не називається колись,

Це має точні імена і дати.

Через віки і через сотні літ

Ця жінка, в тугу неземну повита,

Учитиме казати «Заповіт».

«Кажи отак!» Кажу... Ти чуєш, світе?

 

ІХ. Підсумки уроку

Добігає час нашого уроку, і вже пора підводити підсумки. Отже, дайте відповіді на запитання, які ми поставили перед собою на початку уроку.

• У чому криється популярність «Заповіту»?
• Як довго,на вашу думку,така популярність буде існувати?
• Наскільки пов'язаний твір із сучасною українською дійсністю?
• Що нового й корисного для себе ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

 

Х. Оцінювання роботи учнів на уроці

ХІ. Домашнє завдання: Скласти «Заповіт моїм сучасникам»

 

 

 

 

Довідка

Гордій Павлович Гладкий народився близько 1849 року, на невеличкому хуторі нинішнього Карлівського району на Полтавщині, походив з незаможної родини. Уже в юнацькі роки він був змушений сам заробляти собі на шматок хліба. У 60-х роках він працював продавцем у чайній крамниці, що належала московським купцям братам Поповим і знаходилася на Петровській вулиці в Полтаві.

Музичні здібності в Г.Гладкого виявилися досить рано, він мав гарний голос. Особливо захоплювався юнак українськими народними піснями, яких знав безліч. Творчість Т.Шевченка шанував понад усе.

Не маючи більш солідного інструменту, він усі свої пісні програвав на гітарі, проспівував їх з приятелями, які були завжди бажаними гостями в його убогій хатині.

Щосуботи в кімнаті Г.Гладкого на першому поверсі великого триповерхового будинку збиралася молодь. Це були переважно місцеві семінаристи, котрі, як правило, володіли гарними голосами, і тому кожного разу експромтом утворювався першорядний чоловічий хор. Цілком природно, що цим хором завжди керував сам Г.Гладкий, який уже тоді виявляв свої неабиякі диригентські здібності. Саме цей хор став першим виконавцем його творів. Серед них було чимало хорових обробок українських народних пісень, власні твори на слова Т.Г.Шевченка, а також його славнозвісний «Заповіт».

Незабаром Гордій Павлович довідався, що його «Заповіт» уже співають полтавські семінаристи, що й у Харківському університеті звучить його мелодія, що її знають у Києві. Твір Г.П.Гладкого дуже сподобався М.В.Лисенкові. Він зробив у ньому кілька незначних поправок, і пісня птахом крилатим полинула у великий світ. Вона переходила від покоління до покоління як дорогоцінний скарб, як велике духовне надбання українського народу. Цей  «Заповіт» співаємо ми й сьогодні.

 

Довідка

Музей «Заповіту» Тараса Григоровича Шевченка

вул. Шевченка, 8,  м. Переяслав-Хмельницький, Київська обл., Україна, 08400

http://www.niez-pereyaslav.com.ua/ua/m-6

 

Музей було засновано 18 квітня 2008 року в місті Переяслав-Хмельницькому в колишньому особняку лікаря А. Козачковського, у якого з жовтня 1845 до січня 1846 гостював та лікувався Т.Шевченко. Ще двічі Т. Шевченко побував у А. Козачковського в червні та в серпні 1859 року. Будинок А. Козачковського був побудований 1820 року й нині належить до реєстру пам'яток історії та архітектури України. Тут у ніч з 24 на 25 грудня 1845 року поет написав свій «Заповіт». Загалом восени 1845 року в Переяславі та у В'юнищах Т. Шевченко написав такі твори, як «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» «Холодний яр», «Давидові псалми», «Маленькій Мар'яні», «Минають дні, минають ночі», «Три літа». На завдання Київської Археографічної комісії Тарас Шевченко замалював архітектурні пам'ятки Переяслава. Збереглися такі малюнки, як «Вознесенський монастир», «Михайлівська церква», «Покровський собор», «Андруші» (два малюнки з такою назвою), «У В'юнищі», «Кам'яний хрест св. Бориса».

У садибі А. Козачковського збереглися дві висаджені разом акації, які посадив господар дому й Т. Шевченко.

  Музей складається з 12 залів. Зали 1-3 експозиції музею присвячені історичним подіям Переяслава з ХІV ст. до народно-визвольної війни українського народу 1648–1657 років, темі козацьких повстань та їхнім ватажкам. 4 зала музею присвячена Богданові Хмельницькому. 5 зала — меморіальна кімната, де зупинявся Тарас Шевченко, коли гостював у родині Козачковських. У меморіальній кімнаті п'ятого залу музею відтворено інтер'єр гостьової кімнати будинку лікаря А. Й. Козачковського. Під вікном – стіл, на якому автограф рядків "Заповіту", перо, чорнильниця, підсвічники. У кутку кімнати образи, лампадка. Біля столу крісло, стільці, шафа для одягу, поряд ліжко. У такій обстановці середини ХІХ ст. творився великий закличний "Заповіт" – Заповіт Т.Шевченка нащадкам.

 6 зала – експозиція, присвячена історії знайомства Тараса Шевченка з лікарем А. Козачковським у Петербурзі. 7-8 зали містять копії малюнків Т.Шевченка. 9 зала – виставкова. 10 зала – бібліотека родини Козачковських. 11 зала – кабінет лікаря А. Й. Козачковського. 12 зала  – вітальня будинку Козачковських. В інтер'єрі вітальні можна побачити диван, ломберний стіл, на якому виставлено гральні карти й візитівки; крісла, диван-канапе, позолочену шафу з кришталевим та порцеляновим посудом ХІХ століття. Стіни прикрашені іконами й картинами.

В експозиції перших чотирьох залів виставлена колекція української, польської, російської зброї ХVІІ – XVІІІ століть, козацькі люльки, порохівниці, народна картина «Козак Мамай» ХVІІ століття, козацькі клейноди ХVІІ століття, а також унікальний портрет Богдана Хмельницького пензля невідомого художника ХVІІ століття.