Урок. Тема "ДЕМОКРАТІЯ В АФІНАХ"

Тема «Демократія в Афінах»

Мета: сформувати уявлення про зародження демократі в Афінах; опрацювати терміни «аристократія», «демос»; сформувати уявлення про зародження олігархії на прикладі Солона; розглянути історичний портрет Пісістрата та зародження тиранії; формувати історичну свідомість;виховувати  повагу до минулого інших держав.

Тип уроку: комбінований урок.

І. Актуалізація опорних знань.

  Питання для самостійного опрацювання:

1. Кого в давньогрецьких полісах вважали громадянами?
2. Хто такі метки? Чи брали вони участь в управлінні містом?
3. Що таке олігархія?
4. Що таке Закони Лікурга?

ІІ. Вивчення нового матеріалу

План

1. Афінська демократія.
2. Реформи Солона. Зародження  олігархії.
3. Тиранія Пісістрата.

1. Афінська демократія.

Античний світ подарував людству не лише блискучі зразки літерату­ри, мистецтва, архітектури, а й політичні інститути, що стали надбанням наступних поколінь.

Прикладом рабовласницької демократії є державний устрій Афін.

Афінська демократія' вважається найбільш розвинутою і довершеною формою демократичного устрою античних рабовласницьких держав. Золо­тим віком античної демократії став час від середини V до середини IV ст. до н. е. Формування системи органів афінської демократії було наслідком тривалого історичного періоду.

Будь-яка політична система, зокрема й афінська демократія, спрямована на врегулювання відносин між класами, соціальними групами, окремими людьми. У грецьких містах основою соціально-економічної та політичної організації був колектив громадян. Досягненням грецької політичної думки була розробка самого поняття "громадянин". У давньосхідних деспотіях такого поняття не існувало.

Повноправним афінським громадянином міг бути житель Аттики, батьки якого мали громадянські права, а його ім'я було занесено до особливих списків. У такі списки заносились імена юнаків та дівчат з 18 років, які впродовж року проходили спеціальне військово-тренувальне навчання і рік були охоронцями державних кордонів. Тільки в 20 років вони ставали повноправними громадянами.

Громадянство передбачало певні права й обов'язки. Серед перших — право на свободу, особисту недоторканність, на землю, на участь у виборних органах тощо, других — обов'язок берегти своє майно, працювати на землі, захищати рідний поліс, дотримуватися законів тощо.

Головним органом влади в Афінах були Народні збори, на які збира­лися усі громадяни. Жінки не мали права брати участь у політичному і громадському житті. На зборах приймалися закони, оголошувалися війни і

 Демократія — форма політичної системи суспільства, побудованої на народовладді, активній участі громадян у житті країни, гарантії права обирати і бути обраним у найвищі органи влади.

Серед органів афінського управління значне місце посідали чисельні колегії, що наглядали за ринковою торгівлею, дотриманням порядку і чис­тоти тощо. Існувала колегія з поліцейськими функціями. Ці колегії, до яких обирали лише на один рік, були не бюрократичними, а надзвичайно ділови­ми і працездатними органами.

Одним із важливих органів афінської демократії був громадський суд геліея. Він обирався в кількості 6 тис. громадян (з ЗО років). Це був найвищий судовий орган, який розглядав як приватні, так і державні спра­ви, контролював діяльність найвищих посадових осіб, затверджував зако­ни, ухвалені на Народних зборах. Судовий процес відбувався за принци­пом змагання: обвинувач наводив докази вини, відповідач їх спростовував.

Крім судових справ на геліею було покладено відповідальність за охо­рону всієї системи афінської демократії. Ще одним засобом охорони де­мократичного устрою було існування системи постійної та суворої звітності практично всіх посадових осіб. Навіть знаменитий Перікл, перший стратег держави, ретельно готувався до звіту перед громадянами.

Демократичний устрій Афін передбачав участь в управлінні держа­вою всіх категорій афінських громадян. Проте, щоб забезпечити реальну участь у суспільному житті середніх і навіть нижчих верств афінського громадянства, було розроблено відповідну соціальну програму, якою перед­бачалися посадова плата, плата за участь у роботі Народних зборів, Раді п'ятисот, геліеї тощо.

Держава стежила за тим, щоб не скорочувалась чисельність землевлас­ників, наглядала за торгівлею, запобігала підвищенню цін і спекуляції.

Афінська держава піклувалася про освіту і виховання громадян, розви­ток мистецтва і театру.

Питання:

1. Що таке демократія?
2. Яким був демократичний устрій Афін?
3. Які права та обов’язки мало громадянство Афін?
4. Як держава стимулювала осіб які входили до Народних зборів та Ради п’ятисот?

2. Реформи Солона. Зародження  олігархії.

 У 594 р. до н. е. першим архонтом Афін був обраний Солон (між 640 і 635 - близько 559 рр. Дон.е.), який, будучи наділеним великими повноваженнями, здійснив економічну, політичну та судову реформи. Вони відзначалися поміркованістю та компромісним характером і стали важливим етапом в утворенні Афінської держави.

В економічній сфері: ліквідовано боргове рабство та скасовано борги селян (проведено, так звану, сисахвію); коштом держави було викуплено та повернено на батьківщину всіх афінян, проданих за межі Аттики в рабство; законодавче визнано приватну власність на землю, допускався її продаж і роздроблення; запроваджувалася монета; було прийнято закон про те, що батьки мають навчити синів якогось ремесла; заборонялося не працювати.

У політичній сфері: скасовано владу родової аристократії (право на зайняття вищих посад і політичне керівництво за привілеєм від народження — геннекратію) та запроваджено привілеї майна та суспільної служби -тимократію (тиме—майновий ценз). За майновим 40

І Іензом усе цивільне населення поділялося на чотири класи. За основу цензу було взято земельний ценз, тобто прибуток, одержуваний від землі.

І клас — пентаксіомедімни — особи, що одержували від землі не менше від 500 медимів (один медам - 52,5 літра) сільськогосподарської продукції на рік. Вони повинні були служити у важко озброєній піхоті.

ІІ клас — вершники — одержували не менше за 300 медимів і повинні були служити в кінноті.

III клас - зевгіти - одержували не менше від 200 медимів і служили в піхотному ополченні.

IVклас — фети — одержували до 200 медимів і служили в легкоозброєній піхоті та на флоті.

Державні посади мали право займати лише особи, належні до перших трьох класів, а архонта — тільки до першого. Члени четвертого класу брали участь у прийнятті законів і виборах посадових осіб. .

Реформи Солона були важливим етапом на шляху до формування політичної організації в Афінах.

Питання:

1. У чому полягала суть реформ Солона?
2. На які класи було поділено населення Афін?
3. Як ви вважаєте, демос був задоволений реформами Солона?

3. Тиранія Пісістрата

    Тиранія панувала в Афінах півстоліття (560 – 510). Спочатку правив містом Пісістрат (до 527 р.), потім два його сина, Гіппій та Гиппарх. Після завершення законодавства Солона, в Аттиці сталася боротьба партій, на чолі яких стояли люди із знатних родів. Вождем одного з таких партій, що спиралася на простий народ, був родич Солона, розумний, красномовний і енергійний, але разом з тим дуже честолюбний Пісістрат. Він повторив спробу Кілона, але вже з повним успіхом – домігся у народу дозволу оточити себе охороною і опанував Акрополем. Правда, йому двічі доводилося віддалятися у вигнання, але щоразу він знову повертався до влади, другий раз за допомогою найманого війська (в загальній складності Пісістрат правил Афінами лише 17 років, а 16 років провів у вигнанні).

Карта  Аттики в VI столітті до н. н.

   Багато противники Пісістрата втекли з Афін, в інших він взяв в заручники їхніх дітей, але загалом його правління відрізнялося поміркованістю. Він не скасував установлений Солона і, навпаки, навіть намагався їх підтримувати, але всі важливі посади в державі заміщалися лише родичами і друзями тирана. Народні збори теж продовжувало існувати, але втратив усяке дійсне значення, тому що більшість громадян співчувало правління Пісістрата і аж ніяк не бажала йому заважати діяти по-своєму. Справа в тому, що тиран направив всі свої зусилля на поліпшення матеріального побуту населення Аттики. Особливо протегував Пісістрат селянського класу: він заснував особливих сільських суддів, відкрив нужденним кредиту з державної скарбниці, звільнив гектемориев і розподілив між багатьма з них ділянки землі в маєтках. Особливий розвиток отримала і будівельна діяльність держави: споруджувалися залізниці і водопроводи, споруджувалися храми (початок будівництва храму Зевса Олімпійського) і т. п., для чого вперше був введений прибутковий податок. Крім того, Пісістрат поклав початок морського могутності Афін, так як вперше при ньому це держава стала надавати вплив на сусідні Кіклади і заводити колонії (Сигей біля входу в Геллеспонт, а у Фракії місце майбутнього Амфиполя). Міжнародне становище Афін було укріплено союзом з деякими сусідами. Діяльність тирана була спрямована і на духовну сторону життя. Він надав значення державного культу колишньому особливо поширеним серед поселян шанування бога Діоніса і встановив свято великих діонісій, під час яких стали даватися перші драматичні вистави. В Афіни при ньому приїжджали деякі поети, і йому ж приписується перше зібрання воєдино окремих рапсодій Іліади і Одіссеї. Таким чином лише при Писистрате в середині VI ст. Афіни стали перетворюватися на державу, яка могла грати значну роль в економічному, культурному та політичному житті Греції.

 Питання:

1. Хто такий Пісістрат? Коли він правив?
2. Як Пісістрату вдалось захопити владу в Афінах?
3. Чому правління Пісістрата назвали періодом тиранії?

Домашнє завдання:

1. Опрацювати запропонований матеріал, відповісти на питання (усно). Скласти план.
2. Опрацювати параграф 39. Скласти конспект. Записати основні терміни («Аристократія», «Демос»,). Записати висновки. Письмово відповісти на питання с. 123.
3. Скласти історичний портрет на вибір Соломона або Пісістрата.