Пантеон —це храм або будівля, присвячена всім богам будь-якої релігії. Пантеон у Стародавньому Римі - визначна пам’ятка архітектури циліндричної забудови, перекрита напівсферичним куполом. Пантеон - група богів, що належать до якоїсь однієї релігії або міфології. Пантеон римських богів — це відображення необхідного для існування імперії. Вони мають три соціальні функції, які поєднують богів у тріади: воєнну, ідеологічну та господарську.
Під впливом греків Юнона стала ототожнюватися з Герою і стала покровителькою дівчат, шлюбів, сім'ї та породіль. Вона була уособленням римської матрони — ідеальної дружини й матері. Зображалася завжди покрита одягом з ніг до голови, тільки частина шиї і руки оголені; високого зросту, зі спокійними і розміреними рухами; вона завжди радилася зі своєю «правою рукою» Мінервою, богинею мудрості і мистецтв, а її лівою рукою була богиня Церера.
Богиня врожаю і родючості не могла винести вигляду голодної дитини. Церера піклувалася про осиротілих або кинутих дітей. Міф про Цереру і викрадення її доньки Богиня-мати розшукувала викрадену доньку, у зв’язку з чим не мала можливість виконувати свою функцію — «давати їжу і життя людству». Від печалі Церери природа в’янула. Врешті - решт, побоюючись, що життя на Землі може припинитися, Юпітер наказав Плутону повертати з підземелля Прозерпіну до матері на півроку: тоді починається весна і природа розквітає, а з відходом Прозерпіни — Церера засмучується, настає осінь і природа в’яне.
Марс був богом війни, але на відміну від грецького Ареса, не задля війни, вбивств і грабунку, а задля встановлення порядку. Зокрема він сприяв завоюванням Апеннінського п-ва, а надалі турбувався про добробут підкорених земель, дбаючи про багаті врожаї на них і захист від недоброзичливих сусідів.
Аполлон - бог сонця і покровитель мистецтв, часто асоціювався з життєдайною силою неба. Оскільки він був братом богині полювання, його вважали майстерним стрільцем. Хлібороби вважали, що саме Аполлон мав сили, які допомагали дозрівати хлібу. Для моряків він був богом моря, який пересувався верхи на дельфіні.
Богиня краси в Давньому Римі –Венера. Бувши богинею весни, Венера керувала відновленням усього і розквітом сил, в тому числі людських. Зокрема була покровителькою сили кохання, могла запалювати це почуття, наділяла красою і сама вважалася зразком жіночої вроди. Богиня славилася щедрістю у пробудженні між людьми кохання, за що величалася Дарувальницею і З'єднувачкою. Від чар цієї красуні впали Марс, Адоніс, Анхис.
Бог любові в римській міфології Амур, вважався символом невідворотньої любові. Представляв його молодий хлопець чи дитина з кучерявим волоссям золотого кольору. На спині у Амура перебували крила, які допомагали йому пересуватися і з будь-якої зручної позиції вражати людей. Незмінні атрибути бога кохання був лук і стріли, які могли, як подарувати почуття, так і позбавити їх. На деяких зображеннях Амур представлений з зав'язаними очима, а це вказувало, на те, що любов сліпа. Золоті стріли бога любові могли вражати не тільки простих людей, а й богів.