Урок Тема. Екранні мистецтва.

Урок 13-14.

Тема. Екранні мистецтва.

Мета:   Поглибити знання учнів про екранні мистецтва. Розвивати акторські вміння. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу.

Обладнання: комп'ютер, записи кінофільмів .

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань вмінь та навичок.

Хід уроку

І. Організація класу

II.  Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

• У якій країні виникло театральне мистецтво?
• Поясніть, як ви розумієте вираз «синтез мистецтв у театрі».
• Зазначте особливості хореографічного мистецтва.
• У чому полягає робота представників театральних професій?
• Яка роль режисера, актора, сценографа, художника у створенні вистави?

III. Мотивація навчальної діяльності

Кіно має так діяти на вас, "щоб ви забували, що сидите в кінотеатрі.

Однією з характерних рис культури XX ст. є розширення сфер її впливу на людину через засоби масової комунікації, насамперед такі, як кіно і телебачення, що є продуктами науково-технічної революції. Потужний вплив екранних мистецтв на розвиток культури, їхнє значення в активізації обміну художньою інформацією важко переоцінити.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь вчителя.

Мистецтво кіно виникло наприкінці XIX ст., а вже в XX ст. «наймолодша муза» здобула шалену популярність, успішно конкуруючи з іншими видами мистецтв. Поняття «кінематограф» з'явилося вперше в його французькому варіанті — «сінематограф», що означав створення і показ фільму. Термін охоплює весь комплекс обладнання і методів, необхідних для фільмування рухомих об'єктів на кіноплівку й наступного відтворення отриманих у такий спосіб знімків шляхом їх проектування на екран. Галузь промисловості, що випускає кінофільми й мультиплікацію, називають кіноіндустрією. У багатьох країнах вона є вагомою складовою економіки. Великий інтерес до кіномистецтва з боку всіх верств населення сприяв розширенню його матеріальної бази, вдосконаленню техніки знімання. Виробництво кінофільмів зосереджено на кіностудіях. Фільми демонструються в кінотеатрах, по телебаченню, поширюються на відео і цифрових носіях.

Репродуктивна бесіда.

Поміркуйте і назвіть виражальні засоби, які кіномистецтво «успадкувало» від інших.

Розповідь вчителя.

Кінематограф як вид мистецтва вирізняється з-поміж інших видів своєю багатогранною синтетичністю. В ньому поєднано естетичні властивості літератури, театру, образотворчого мистецтва, фотографії, музики, досягнення оптики, механіки, хімії, фізіології, комп'ютерної техніки. Секрет популярності кінематографа міститься у властивому тільки йому розмаїтті виражальних засобів. Проте самобутньою «цеглинкою» фільму, вихідним структурним елементом кіно є кадр. Художній образ виникає завдяки рухові від кадру до кадру. Під час монтажу кадрів створюється своєрідний ритм, що формує художню атмосферу фільму.

Перші десятиліття свого існування кіно як вид мистецтва лише завойовувало популярність. У той далекий день, коли на бульварі Капуцинів відбувся перший кіносеанс, його винахідники навряд чи здогадувалися, який впливовий важіль.

Репродуктивна бесіда.

Пригадайте види кінематографа. Яка між ними відмінність?

Розповідь вчителя.

Кіномистецтво прийнято поділяти на такі основні види:

художній (ігровий) кінематограф, у якому засобами виконавської творчості втілюється художній задум;

документальний кінематограф, що є особливим засобом образної
публіцистики; 

мультиплікація    (анімація)    —    «оживлення»    графічних    чи    лялькових персонажів;

 науково-популярний кінематограф, що використовується для пропаганди знань.

Також кінознавці виокремлюють певні категорії кінематографа. Ось деякі з них.

Кіно як мистецтво (художня система), так зване «велике кіно» — фільми, що зробили переворот у кіномистецтві, й ті, що збагатили мову кіно новими елементами.

Класичні (звичайні) фільми, розраховані на масову аудиторію (на­приклад, «Пірати Карибського моря», «Троя» або «Нічний дозор»).             

Авторське  кіно — фільми,  в яких  послідовно  втілено  оригінальну  ідею

(наприклад, стрічки італійського режисера Федеріко Фелліні), а також  кінотвори, що розкрили нові оригінальні теми.

Нецелулоїдне кіно (жанрове) — неплівкове, специфічне кіно, електронні (цифрові) різновиди кінематографа, телебачення та відеопро-дукти.             

Відео-арт — інстиляції, видовища.

Комп'ютерні відео або тривимірні ігри, інтернет-кіно. 

Кожен вид кіномистецтва включає свої підвиди. Так, короткометражне ігрове кіно, на перший погляд, відрізняється від повнометражного тільки меншою тривалістю фільму (переважно 15-20 хв). Проте це тільки на перший погляд, адже в такі вузькі часові рамки потрібно вмістити весь спектр переживань, які існують у повнометражному кіно. Тому, з художньої точки зору, короткометражне кіно є окремим видом кінематографічної творчості. Його ще іноді називають «кіномініатюрою».

Документальне кіно (неігрове) знімають на основі справжніх подій. Його темою найчастіше стають культурні явища, наукові факти й гіпотези, а також видатні  постаті  й  спільноти.   Майстри-документалісти  у  своїх  творах  нерідко сягають філософських узагальнень . Проте деякі кінознавці заперечують наявність відокремленого документального кіно, зараховуючи його до художнього. Справді ж документальними вважають лише фільми, відзняті прихованою камерою, — авангард сучасного кіномистецтва, який викликає інтерес кіноманів.

Репродуктивна бесіда. 

Які навчальні фільми вам доводилося переглядати?

Коли і де це відбувалося?

Який ефект від такого перегляду ви відчули?

Розповідь вчителя.

Різновидом документального кіно є навчальні фільми, призначені для показу в навчальних закладах. Дослідження свідчать, що певний навчальний матеріал, поданий у вигляді фільму, засвоюється набагато глибше, ніж переказаний учителем. Справа, мабуть, у наочному поданні матеріалу. Практика показу навчальних фільмів розповсюджена на Заході, особливо в США. У СРСР із 60-х pp. XX ст. існувало кілька телепрограм, що демонстрували науково-популярні фільми. Деякі з них здобули визнання (наприклад, програма «Очевидне — неймовірне» популяризувала здобутки науки фізики).

Отже, класифікація кіно досить складна. До того ж будь-який поділ кінематографа на види є суто умовним, а тому дискусійним.

Репродуктивна бесіда.

Фахівці яких професій працюють у кіноіндустрії?

Розповідь вчителя.

Створенням кіно опікується великий колектив людей творчих професій. Розглянемо основні.

Кінорежисер. Він є центральною фігурою знімальної групи, керує процесом фільмування, відповідає за художню і сценічну складові картини, втілює у ній своє неповторне бачення світу. До обов'язків режисера входять: визначення загального художнього стилю фільму, реалізація сценарію, керівництво акторами як щодо мізансцен, так і стосовно манери гри тощо; управління роботою оператора; головування під час монтажу фільму.             

Актор. Особливість роботи кіноактора полягає в тому, що, на противагу театральній виставі, фільм можна знімати, починаючи з будь-якого кадру (іноді початкові й кінцеві епізоди фільмуються того самого дня).

Оператор.   Він   знімає   фільм   камерою,   обирає  ракурс   ти   освітлення зйомки як засоби виразності, композиційно вирішує кадр.

Сучасні технології безмежно розширили можливості кінематографа. Синтез кіно  і  комп'ютерної графіки дає змогу реалізувати будь-які творчі фантазії. Репродуктивна бесіда.

Які ви знаєте жанри ігрового кіно? Наведіть приклади фільмів різних жанрів.

Розповідь вчителя.

На батьківщині кіно, у Франції, майже одночасно з Люм'єрами розпочав кінематографічну діяльність Жорж Месьє. Його кінострічки (фантастичний фільм «Подорож на Місяць» та ін.) вважають передвісниками ігрового кіно, в

якому   поступово   починає   вибудовуватися   система   жанрів.   У французьких кіноглядачів спочатку найбільшою популярністю користувались авантюрні фільми та комедії. В Італії жанрову систему складали історичні «фільми-колбси» й салонні мелодрами. У СІЛА 1903 р. було зафільмовано сповнений драматизму вестерн «Велике пограбування поїзда». Ігрове кіно не має єдиної загальноприйнятої класифікації жанрів (як, наприклад, живопис), за якою можна було б чітко розподілити всі кінофільми. Крім того, більшість художніх кінофільмів поєднує в собі кілька жанрів. Умовну систему жанрів художнього кіно сформовано швидше кіноглядачами, ніж кінознавцями в межах наукових досліджень. Проте цією системою широко користуються промоутери, рекламісти, продюсери кінострічок.

Бойовик (екшн-фільм). Жанр можна проілюструвати відомою тезою «добро має бути з кулаками». Сюжети фільмів зазвичай прості. У них головний герой стикається зі злом (злочин, корупція, тероризм). Не знаходячи іншого виходу, він відчайдушно розправляється з кривдниками. В результаті — «хеппі енд»

Вестерн. У класичних фільмах цього жанру дія відбувається на Дикому І Заході — в Америці XIX ст. Конфлікт здебільшого розгортається між бандою злочинців, представниками влади й «мисливцями за винагородою»; він вирішується стріляниною.

Гангстерський фільм. Дія фільмів часто відбувається в СІЛА у 30-ті рр XX ст. «Розборки» між гангстерами і є основою сюжету таких фільмів.

Карате-фільм (кунгфу-фільм). Фільми сюжетно близькі до екшну, І хіба що у протистоянні персонажів наголос робиться не на використанні вогнепальної зброї, а на рукопашних сутичках із застосуванням прийомів східних единоборств.

Фільм-біографія. Сюжет фільму заснований на біографії якої-небудь відомої особи.

Пригодницький фільм. На відміну від бойовика, акцент робиться на І кмітливості персонажів, умінні перехитрити, обдурити лиходія. У пригодницьких фільмах героям належить знайти вихід зі складної ситуації.

Детективний фільм. Незмінними атрибутами стрічок цього жанру є злочин, наступне за ним розслідування і розкриття, пошук винних. У процесі перегляду детективу глядач паралельно веде власне розслідування й висуває свою версію розкриття злочину.

Драма. Специфіку жанру становлять сюжетність і конфліктність дії, І велика кількість діалогів і монологів. Драми найчастіше зображують приватне життя людини та її гострий конфлікт із суспільством. При цьому наголос часто робиться на загальнолюдських суперечностях, утілених у поведінці та вчинках конкретних героїв.

Трагедія. Основу також складає зіткнення особистості зі світом, суспільством, долею, що виражені через боротьбу сильних характерів і пристрастей. Проте, на відміну від звичайної драми, трагічна колізія зазвичай завершується загибеллю головного героя.

Історичний   фільм.   Фільми   реконструюють   історичні   події, які   реально відбувалися.

Воєнний фільм. Присвячений темі війни.

Кінокомедія. Фільми, що мають розрадити глядача, покращити його настрій. 

Пародія. Вид комедії, що пародіює будь-що (наприклад, інші фільми). 

Фарс. Комедія легкого змісту із суто зовнішніми комічними прийомами. 

 Мелодрама. Фільм цього жанру розкриває духовний і чуттєвий світ героїв в особливо яскравих емоційних ситуаціях, часто на основі контрастів: добро і зло,любов і ненависть.             

Родинний   (сімейний)   фільм.   Дитячі   фільми  та  фільми,   призначені  для перегляду   всією   родиною.   У   них   немає   насильства,   вони   містять   елементи мелодрами і комедії.

Музичний фільм. Мюзикл чи оперета, перенесені з театральних підмостків на телеекран. Багато пісень, танців, красиві костюми і декорації. Обов'язково присутні елементи мелодрами і часто «хеппі енд».

Трилер. Так називають фільми, спрямовані на створення у глядача відчуття напруженого переживання, передчуття жахливих подій. Жанр не має чітких меж. Часто до трилерів зараховують детективно-пригодницькі фільми, акцент у яких зміщений на підготовку до якогось злочину, а також фільми жахів.

Містичний трилер. Фільм на межі трилеру й фільму жахів. Сюжет побудовано на зіткненні героїв з будь-яким незрозумілим явищем (окультизм, чаклунство тощо).

Психологічний трилер. Фільм, де напруга створюється за допомогою взаємодії характерів героїв, ліній їхньої поведінки, шляхом викривленого сприйняття слів і вчинків.

Фільм-катастрофа. Фільм, герої якого зазнали катастрофи і намагаються врятуватися. Часто йдеться про природні (смерч, землетрус, виверження вулкана тощо) чи техногенні (аварії на літаку, потягу, вибухи на атомній електростанції тощо) катаклізми.

Фільм жахів. До жанру належать фільми, покликані налякати глядача, вселити почуття тривоги й страху, створити напружену атмосферу очікування чогось жахливого.

Фантастичний фільм. Жанр кінематографа, де головною ідейно-естетичною настановою є диктат уявного над реальним. Дія відбувається у майбутньому, минулому чи в «паралельному» світі.

Фентезі. Піджанр заснований на особливому, «казковому», художньому світі, який нагадує середньовіччя, але заселений міфічними істотами, сповнений магії та чаклунства. Найвідомішим фільмом фентезі є трилогія «Володар перснів».

Фантасмагорія. Фільм про щось цілком вигадане, зображує чудернацькі видіння, фантазії. Цей жанр дещо перегукується з абстракціонізмом у живопису.

Космічна опера. Сюжет фільмів розгортається в майбутньому на далеких планетах, у космосі чи на космічній станції. Класичним прикладом цього жанру є епопея «Зоряні війни».

Кіберпанк. Піджанр, що фокусується на комп'ютерах, високих технологіях і проблемах у суспільстві, спричинених неналежним застосуванням здобутків прогресу. Основою сюжету часто є боротьба «хакерів» із могутніми транснаціональними корпораціями.

Постапокаліптика. Демонструє життя суспільства після якоїсь глобальної катастрофи, наприклад світової війни із застосуванням зброї масового знищення, глобального потепління, падіння астероїда тощо. Наприклад, трилогія «Матриця», стрічка «Водний світ».

Неоготика. Жанр, який відрізняється від фільмів жахів тим, що головний герой є не жертвою, а часто вампіром, вовкулакою або іншою надприродною істотою. Атмосфера жаху при цьому зовсім відсутня, а фільм загалом є чи то бойовиком, чи то притчею. Прикладом такого фільму є «Ван Гелсінг».

Завдяки освоєнню нових видів кінематографа (панорамного, стереоскопічного, поліекранного та ін.) значно підвищилась якість показу фільмів, виник термін «ефект присутності» глядача. Враження посилювалося стереофонічним відтворенням звуку, що створювало «просторову звукову перспективу». У наш час існують досконалі системи звукового супроводу кіно. Зрозуміло, вони покликані підсилити ступінь занурення глядача в атмосферу фільму, що переглядається.

Український кінематограф пройшов тривалу еволюцію від свого започаткування на теренах колишнього СРСР. У 1928 р. розпочала роботу Київська кінофабрика (майбутня Київська кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка) — одна з найсучасніших на той час у світі. Кінофільм Сергія Ейзецштейна «Броненосець „Потьомкін"» (1925 p.), що увійшов у десятку кращих фільмів світового кінематографа, став візитною карткою Одеси.

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли-фільми Олександра Довженка («Звенигора», «Арсенал», «Земля»), які піднесли вітчизняний кінематограф до світового рівня. У 1958 р. на Всесвітній виставці в Брюсселі (Бельгія) в результаті опитування, проведеного Бельгійською сінематекою (117 видатних критиків і кінознавців із 26 країн світу) фільм «Земля» було названо в числі 12 найкращих картин усіх часів і народів.

Стилістика, створена О. Довженком, заклала початок напряму «українського поетичного кіно». Яскравими зразками цього напряму є фільми «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, який отримав другу премію на 7-му Міжнародному кінофестивалі в Аргентині; «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка; «Камінний хрест» Леоніда Осики, «Вірність» Петра Тодоровського. Українську кіноіндустрію репрезентує ціла плеяда діячів світового рівня: режисери Ю. Іллєнко, М. Мащенко, К. Муратова; актори Іван Миколайчук, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка та ін.

В анімаційному кінематографі успішними й відомими є стрічки режисерів Володимира Дахна (мультсеріал про козаків), Давида  Черкаського («Пригоди капітана Врунгеля», «Острів скарбів»), які прославили українську анімацію за межами країни.

На фестивалях нагороджуються видатні постаті кінематографа в багатьох номінаціях. Кожен поважний кінофест присуджує особливі премії.

Премія «Оскар» — нагорода Американської академії кіномистецтва, безперечно, найвідоміша у світі. Перша церемонія її вручення відбулася;' в 1929 р. На відміну від більшості подібних нагород, «Оскар» присуджують за результатами загального голосування членів Академії, а не за вибором журі. Така демократичність принесла їй заслужену шану, хоча позбавила деякої елітарності.

Інша американська премія — «Золотий глобус» — уособлює незалежний погляд на голлівудський кінематограф. Церемонія нагородження відбувається в Лос-Анджелесі.

Премія ВАРТА. Церемонія вручення кінематографічних нагород Британської академії кіно і телемистецтва відбувається в Лондоні (вперше — у 1947 p.). Спочатку було три номінації, тепер їх дванадцять. Також тут вручають нагороди в галузі телебачення і мистецтв для дітей.

V.  Закріплення вивченого матеріалу.

•      Кому належить винахід кінематографа? Коли відбувся перший кіносеанс?
•      Назвіть відомих акторів і режисерів світового кінематографа.
•      Які є світові школи кінематографа?
•      Назвіть країну — лідера кіновиробництва. Обґрунтуйте свою відповідь.
•      Дайте коротку характеристику основних видів і жанрів кіномистецтва.

VI.  Практична робота.

Розкрийте значення телебачення в житті людини.

VII.  Підсумок уроку

Демонстрація, обговорення, оцінювання дитячих робіт. Завдання на наступний урок «Екранне мистецтво». Перегляньте кінофільми за програмою передач на тиждень і проведіть конкурс кінорецензій (за жанрами кіно).

Для конспекту учня.

Телебачення — виробництво  аудіовізуальних програм  і  передач або ком­плектування (пакетування) придбаних аудіовізуальних продуктів та їх поширення

 незалежно від технічних засобів.