Урок. Тема: Голонасінні. Лабораторне дослідження: будова голонасінних.

Тема: Голонасінні. Лабораторне дослідження: будова голонасінних.

Мета уроку:

• сформувати знання про будову й життєдіяльність насінних рослин, ознайомити учнів із поширенням, середовищем життя, будовою вегетативних органів і біологією представників голонасінних як груп рослин,  що мають складнішу будову порівняно з вищими рослинами, що розмножуються спорами; виявити значення голонасінних у природі та житті людини;
• показуючи ускладнення організації голонасінних порівняно з вищими рослинами, які розмножуються спорами, формувати науковий світогляд і переконання про необхідність знань про них для розуміння розвитку рослинного світу на нашій планеті, для гармонійного існування людини й природи та бережливого й раціонального використання голонасінних у господарстві; виховання естетичного сприйняття природи
• продовжити формувати вміння і навички працювати з текстом і малюнками підручника, проводити лабораторне дослідження, узагальнювати отриману інформацію, робити висновки з опрацьованого матеріалу.

Тип уроку:  комбінований урок.

Методи та методичні прийоми: інформаційно-рецептивний, репродуктивний, пошуковий.

Обладнання: живі пагони сосни, ялини, гербарні зразки представників відділу Голонасінні, колекції шишок, лупа, мікроскоп, препарувальний набір, таблиці, підручники, довідковий матеріал.

Хід уроку

1.Організаційний момент.

Привітання учнів, перевірка відсутніх.

2. Перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань.

Вправа «Німий диктант».

Учитель вказує частини рослини папороті на таблиці, а учні записують їх у зошит.

Вправа «Закінчи речення»

1. Найбільше папоротей у …
2. У гірських лісах переважають …
3. В Україні справжнім раєм для папоротей є …
4. Папороть має ….., ….. й …..
5. Стебло представлене …
6. Молоде листя папороті має вигляд …
7. На нижньому боці листка з’являються коричневі горбики - …
8.  Доспілі спори розносяться вітром, проростають і утворюють ….
9. Запліднення відбувається за наявності ….
10.  Листкостеблова рослина, на якій утворюються спори, називається ...
11.  Велике значення папороті відіграли в утворенні …

3.Повідомлення теми, мети, задач уроку, мотивація навчальної діяльності.

За давньою грецькою легендою жила колись чарівна німфа Пітіс. Була вона молода, вродлива і весела. За щиру вдачу сподобалась вона богові нічних вітрів Бореєві. Надумав він заволодіти дівчиною і перенести її з квітучих нив на снігові простори. Злякалася Пітіс і почала благати лісового бога Пана сховати її. Укрив лісовик зеленим гіллям німфу, а сам пішов по своїх справах. У цю мить налетів Борей. Дерева розхитує, кущі гне, між ними красуню шукає. Та вона міцно тримає свої шати. Від холодного вітру померзли трави, опало листя, лише шати Пітіс зеленіють, не вмирають. Не витримала німфа, задерев’яніла від холоду, завмерла деревом красунею з вічно зеленими голками. А сльози її стали прозорою смолою на стовбурі.

Ця легенда розповідає нам про появу сосни.

Цією легендою ми розпочнемо вивчення нового відділу рослин – Голонасінні. До цього відділу належать рослини, що ми називаємо вічнозеленими.

На вашу думку, чому їх називають голонасінні?

Вправа «Асоціативний кущ»

Учні висловлюють свої асоціації щодо поняття «голонасінні». Усі відповіді записуються до «асоціативного куща» на дошці.

Можливі варіанти: насіння голе, шишки, хвоя, голки, вічнозелене дерево.

4.Вивчення нового матеріалу.

Голонасінні дістали назву через те, що їхнє насіння розвивається на споролистиках відкрито, воно не обгорнуте стінкою зав’язі («голе»). Поява насіння, яке має запас поживних речовин і захищене шкіркою – значний крок, що зумовив широке поширення голонасінних рослин на суші. У процесі розвитку рослинного світу насінина з’явилася раніше, ніж квітка й плід. У голонасінних насіння не захищене стінками плоду і лежить відкрито на насінних лусках. Не менш важливим пристосування до життя на суші є можливість внутрішнього запліднення (без води). Пилок у голонасінних рослин переноситься повітряними течіями. Потрапляючи на розміщений відкрито насінний зачаток, він утворює пилкову трубку, яка досягає яйцеклітини й забезпечує злиття гамет. Після запліднення з насінних зачатків формується насіння. У насінині вже є зародок з корінцем, бруньками і зародковими листками, укритими насінною шкірочкою і забезпеченими запасом поживних речовин.

Сучасні голонасінні поділять на чотири класи: саговникові, гінкгові, гнетові,  хвойні.

Хвойні – найчисленніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини, вони налічують 560 видів. За зовнішнім виглядом – це дерева й кущі різних розмірів: від карликових сосен (сосна-пігмей до 1 м) до гігантських дерев (секвоя – 100 м заввишки та 11 м у діаметрі). Трав’янистих рослин серед хвойних не виявлено. Назву рослинам дали через голчасті (лускоподібні) листки – хвою, яка розміщена на вкорочених пагонах поодинці або зібрана в пучки.

Органи розмноження у сосни звичайної вперше формуються на 15-40-му році життя. До цього часу на деревах формуються шишки двох видів: дрібні чоловічі, до 2,5 см завдовжки і великі жіночі.

Червонуваті жіночі шишки утворюються на верхівках пагонів наприкінці весни. На осі такої шишки розміщено два види лусок: зовнішні – покривні і внутрішні – насінні. На зовнішньому боці насінної луски розміщені два насінні зачатки з пилковходами на верхівках.

Світло-жовті чоловічі шишки утворюються при основі молодих видовжених пагонів, вони зібрані групами. Чоловічі шишки мають лише один тип лусок. З їхнього нижнього боку розміщено два пиляки, в яких формуються пилкові зерна. Пилкове зерно вкрите оболонками.

Сосна, як і всі голонасінні рослини, запилюється вітром. Пізньої весни або на початку літа насінні луски жіночих шишок дещо відхиляються. Велика кількість пилку, принесеного вітром, потрапляє між насінні луски і затримується, прилипаючи до густої рідини.

Після запилення насіннєві луски зближуються і залишаються щільно притиснутими до достигання насіння.

Після утворення зиготи розпочинається розвиток зародка й формування насінини. Зародок складається з корінця, стебельця, кількох сім’ядолей і бруньки.

Дозріває насінина наприкінці другого літа після запилення або на початку осені. У міру дозрівання жіноча шишка дуже розростається, з червоної вона стає зеленою, а потім бурою. У дозрілої бурої шишки взимку або навесні луски відхиляються, насіння висипається. Насінина сосни має прозорі крильця, за допомогою яких переноситься вітром.

Голонасінні ростуть у різних широтах, входять до складу мішаних і хвойних лісів. Майже 95% лісів земної кулі складаються лише із хвойних рослин або є мішаними. Великі хвойні ліси помірних широт називаються тайгою. Десятки видів хвойних зростають також і в Південній півкулі. У горах ці рослини утворюють високогірні хвойні ліси.

 5. Виконання лабораторного дослідження.

Тема: Будова голонасінних.

Мета: Ознайомитися з особливостями будови.

Обладнання й матеріали: живі або гербарні зразки пагонів та шишок ялини, сосни, лупа, мікроскоп, препарувальний набір, таблиці.

Хід роботи

І.Вступна бесіда, бесіда з правил безпеки під час виконання лабораторного дослідження.

ІІ.  Повторення правил роботи з мікроскопом.

ІІІ. Виконання учнями лабораторного дослідження:

Інструктивна картка

1.               Розгляньте багаторічну гілку сосни звичайної.
2.               Роздивіться багаторічну гілку ялини. Порівняйте розміщення хвоїнок на пагонах сосни та ялини, їхню довжину і форму.
3.               Порівняйте жіночі та чоловічі шишки сосни чи ялини між собою та визначте відмінності.
4.               Візьміть стиглу шишку сосни з невисипаним насінням, за допомогою пінцета відгорніть здерев’янілу луску. На внутрішньому боці ви побачите дві насінини. Вилучіть насінину за допомогою препарувальної голки. Розгляньте насінину та її крилоподібні вирости.
5.               Роздивіться хвоїнку сосни чи ялини за допомогою збільшувальних приладів.
6.               На живих гербарних зразках визначте особливості будови хвої та шишок інших представників хвойних.

За результатами роботи зробіть висновок.

Вправа «Ажурна пилка»

Інструктивна картка для учнів.

Такий  вид  діяльності  на  уроці  дає  можливість  вам  працювати  разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує вас допомагати один одному вчитися навчаючи.

Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» ви повинні бути готовими працювати в різних групах.

•  Спочатку ви працюватимете в «домашній» групі.

•  Потім в іншій групі ви будете виступати в ролі «експертів» з питання,

над  яким  ви  працювали  в  домашній  групі,  та  отримуєте  інформацію  від представників інших груп.

•  В  останній  частині  заняття  ви  знову  повернетесь  в  свою «домашню» групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку вам надали учасники інших груп.

Домашні групи

1.  Кожна  група  отримує  завдання,  вивчає  його  та  обговорює  свій

матеріал.

2.  Вам  бажано  обрати  в  групі  головуючого,  тайм-кіпера (той,  хто

стежить  за  часом)  та  особу,  яка  ставить  запитання,  або  переконатися,  що кожний (кожна) розуміє зміст матеріалу.

«Експертні» групи

1.  Після  того  як  вчитель  об’єднав  вас  у  нові  групи,  ви  стаєте

експертами з тієї теми, що вивчалася в вашій «домашній» групі.

2.  По  черзі  кожний  або  кожна  мають  за  визначений  вчителем  час

якісно  і  в  повному  обсязі  донести  інформацію  до  членів  інших  груп  та сприйняти нову інформацію від представників інших груп, можна робити нотатки чи скласти план.

«Домашні» групи

1.  Ви  повертаєтесь «додому»,  де  маєте  поділитися  інформацією  з

членами своєї «домашньої» групи про нову інформацію, яку ви отримали від представників інших груп.

2.  Виробляєте спільні висновки та рішення.

Таким  чином,  за  допомогою  методу «Ажурна  пилка»  за  короткий

проміжок часу можна отримати велику кількість інформації.

Завдання для груп: розглянути особливості будови голонасінних рослин за планом:

1.Поширення.

2. Характерні ознаки

3. Особливості розмноження та розвитку.

4.Значення.

6. Підведення підсумків уроку.

7.Рефлексія.

Сьогодні я дізнався...

Було цікаво...

Було важко...

Я зрозумів, що...

Тепер я можу...

У мене вийшло...

Я зміг...

Мене здивувало...

Мені захотілося...

8. Повідомлення домашнього завдання:  опрацювати параграф підручника, дати відповіді на питання в кінці параграфу.

Інструкція щодо організації уроку для учителя.

«Ажурна пилка»

Технологія  використовується  для  створення  на  уроці  ситуації,  яка  дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли  початкова  інформація  повинна  бути,  донесена  до  учнів  перед  проведенням  основного (базисного)  уроку  або  доповнює  такий  урок.  Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Як організувати роботу

1.  Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підберіть матеріал,  необхідний  для  уроку,  і  підготуйте  індивідуальний

інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові

матеріали – вирізки з газет, статті тощо).

2.  Підготуйте  таблички  з  кольоровими  позначками,  щоб  учні  змогли вибачити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи - «домашню»  й «експертну».  Спочатку  об'єднайте  учнів  у «домашні» групи (1, 2, 3), а  потім  створіть «експертні»  групи,  використовуючи кольорові  позначки,  що  їх  учитель  попередньо  роздає  учням.  У  кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній - однакові.

3.  Розпишіть  учнів  по «домашніх»  групах  від 3 до  6  чоловік,  залежно  від кількості  учнів.  Кожен  учень  має  бути  поінформований,  хто  входить  до його «домашньої»  групи,  тому  що  її  члени  будуть  збиратися  пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі - свою.  Завдання  домашніх  груп – опрацювати  надану  інформацію  та опанувати  нею  на  рівні,  достатньому  для  обміну  цією  інформацією  з іншими.

4.  Після завершення роботи домашніх груп запропонуйте учням розійтись по своїх «кольорових» групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї  частини  інформації).  На  приклад,  зберіть  усіх «червоних»  біля дошки, а всіх «синіх» — у холі. В кожній групі має бути представник із кожної «домашньої» групи.

5.  Кожна експертна група повинна вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за  визначений  час (для  цього  може  знадобитися  цілий  урок,  якщо

матеріали складні або великі за обсягом).

6.  Після  завершення  роботи  запропонуйте  учням  повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі з членами  своєї «домашньої»  групи.  Наприклад,  всі  учні  під  номером 1 повинні зустрітися перед класом. У «домашніх» групах має бути по одній особі  з  експертних  груп.  Учні  мають  намагатися  донести  інформацію якісно  і  в  повному  обсязі  членам  своєї  домашньої  груди  за  визначений учителем час. Завдання домашніх груп у цьому випадку вже є остаточне узагальнення та корекція всієї інформації.
Додатковий матеріал для груп.

Група 1.

Ялина європейська.

Ялина - вічнозелене високе дерево з конусоподібною кроною. На відміну від сосни, ялина тіньовитривала, у зв’язку з цим нижні гілки живуть довго. Хвоя ялини коротка, жорстка, сидить поодиноко, укриваючи всю гілку, живе на дереві від 5 до 9 років. Коренева система поверхнева, тому сильні вітри можуть вивернути дерево з коренями. До ґрунту ялина вибагливіша ніж сосна.

Розмножується ялина, як і сосна, насінням, але шишки в неї більші, насіння дозріває пізно восени того ж року. Стиглі шишки розкриваються, вивільняючи насіння тієї ж осені або взимку, після чого відпадають цілком. Насіння проростає навесні наступного року на вологому поживному ґрунті в тіні дерев. Перші 15 років ялина росте повільно, щорічно приріст становить 5- 15 см. Після чого вона починає рости швидше і переганяє сосну.

У вигляді круглого лісу використовують у житловому будівництві. Виготовляють музичні інструменти, меблі, фанеру. Добувають з дерева живицю, з якої одержують скипидар і каніфоль. Скипидар і каніфоль використовують в медицині та для виробництва лаків і фарб.

У народній медицині використовують бруньки при мікроінфарктах, ревмокардиті, туберкульозі легенів. Маззю лікують фурункули та інші нариви.

Група 2.

Сосна звичайна.

Сосна – світлолюбива рослина, зовнішній вигляд якої залежить від умов життя. У густому лісі дерева сосни прямі, стрункі, з гладеньким стовбуром, досягають 35-40 м. заввишки. Соснові ліси трапляються в найрізноманітніших умовах, у тому числі на піщаних ґрунтах, болотах, крейдяних горах, голих скелях.

Коренева система сосни стрижнева, дуже добре розвинена. Крім головних або бічних, є короткі дрібні й дуже галузисті бічні, як правило, з мікоризою. Додаткових коренів немає.

Стовбур сосни має тонку кору (флоема голонасінних не містить клітин-супутників) і масивну деревину, яка складається з трахеїд. Паренхіми в деревині дуже мало. Вона розміщена навколо смоляних ходів – видовжених міжклітинних просторів у вигляді каналів, заповнених ефірними оліями, смолою, бальзамом.

У стовбурах сосни чітко виражені річні кільця приросту деревини. Вони утворюються, як і у квіткових рослин, у результаті сезонної періодичності в діяльності камбію.

Сосна – вічнозелене дерево, її листки – сизо-зелені голки (хвоя) – живуть 2-3 роки. Розміщуються попарно на молодих пагонах, на верхівках укорочених пагонів. Поверхня хвої вкрита товстим шаром кутикули, під якою знаходяться дрібні клітини епідермісу зі значно потовщеними стінками. Продихи кутикули, під якою знаходяться дрібні клітини епідермісу, зі значно потовщеними стінками. Продихи містяться глибоко в мезофілі і заповнені зернами воску. Таке розміщення продихів є пристосуванням для зменшення випаровування води. Завдяки цьому взимку сосна за наявності хвої випаровує води в десятки разів менше ніж оголені покритонасінні.

У вигляді круглого лісу вона є основним будівельним матеріалом як у сільськогосподарському, так і в промисловому та житловому будівництві.

З деревини сосни шляхом сухої перегонки одержують деревний оцет і дьоготь, а в перегінному апараті лишається вугілля, з якого виробляють активоване вугілля. Дьоготь і активоване вугілля використовують в медицині. Крім того активоване вугілля використовують для знебарвлення рідин, видалення з них запахів, ним заповнюють протигази.

Із живців одержують скипидар і каніфоль. Скипидар використовують під час виготовлення лаків, фарб, парфумів. Камфора необхідна для пластмас, штучних тканин, проклейки паперу.

Група 3.

Ялиця біла.

Довговічне дерево, яке в природних умовах може досягати 400 -600 річного віку. У Карпатських пралісах траплялися старі ялиці заввишки до 60 м. з діаметром стовбура більше за 3 м.

У старших дерев приріст вершин сповільнюється, але верхні бокові гілки ростуть добре, тому навіть на великій віддалі ялицю можна розпізнати за приплюснутою «гніздоподібною» формою вершини.

Хвоя на пагонах розташована гребінчасто, знизує має дві білі смужки. Жіночі шишечки – дрібні, зелені, чоловічі мають вигляд жовтуватих колосків. Шишки ялиці прямостоячі, наприкінці вересня – на початку жовтня вони розтріскуються і на землю висипається насіння разом з лусочками.

Ялиця – одна з найбільш тіньовитривалих порід. Її підріст розвивається під наметом густих букових та ялицевих деревостанів. Нестача світла сповільнює інтенсивність росту молодих деревець – за рік вони приростають у висоту всього на кілька міліметрів. Тому серед підросту заввишки 1-1,5 м можуть бути екземпляри віком понад 100 років. При появі світла ( у результаті відмирання дерев чи їх вирубуванні) підріст починає рости біль інтенсивно.

Ялицевий бальзам широко використовують в оптичній промисловості для склеювання лінз, а також при виготовленні мікропрепаратів (показник заломлення бальзамів близький до показників заломлення скла).

Деревину використовують для вироблення столярних виробів, музичних інструментів, тари, а  в деяких місцевостях навіть у будівництві.

Із хвої і голок одержують цінну ефірну олію. Головна складова частина ефірної олії – борнілацетат, який є сировиною для синтезу медичної камфори, що за своєю дією на організм рівноцінна тій, яка видобувається з камфорного дерева.  Ялівцеву олію використовують в парфумерній і лікеро-горілчаній промисловості.

 

Група 4.

Модрина сибірська.

Це однодомна рослина ( є чоловічі та жіночі особини), заввишки до 30-50 м. діаметр стовбура досягає 1м. Крона модрини в молодих дерев конусоподібна, з віком вона стає циліндричною або широко конічною. Хвоя росте пучками (по 20 – 50 хвоїнок у кожному), вона вузька, лінійна і дуже м’яка, не колюча. Перед осіннім скиданням хвоя жовкне, тоді крізь ніжну жовтизну просвічують шишки.

Стовбур модрини одягнутий у товсту кору, у старих дерев вона бурувато-бузкового кольору. Кора – чудовий захист від лісових пожеже, тому модрина часто виживає навіть після сильного вогню. Зазвичай запилення відбувається у травні-червні. Середня тривалість життя дерева – 300 – 400 років, але окремі екземпляри доживають до 800-1000 років.

Завдяки швидкому росту і мереживній кроні (влітку зеленій, а восени золотаво-жовтій чи жовтогарячій), модрину часто висаджують у парках і вздовж доріг по всій території України. У Сибіру модрина – основна лісо утворююча порода. Деревина в неї дуже важка, міцна стійка до гниття. Достатньо сказати, що Венеція побудована на модринових палях.

Деревинна, таніноносна, фарбувальна, жиро- й ефіролійна, смолоносна, лікарська, камеденосна, пилконосна, декоративна й фітомеліоратвна рослина.

Деревина – дуже цінний будівельний і виробничий матеріал. ЇЇ використовують у суднобудуванні, вагонобудуванні, у гідротехнічних спорудах, у виробництві паркету, дощатої підлоги. У корі міститься 9-12% танідів, тому вона є важливою сировиною для одержання дубильних екстрактів. Таніди використовують дублення важких шкур. З кори модрини добувають фарбу для тканин, виробляють поплавки для рибальських сітей.

 

Група 5.

Тис ягідний.

Тис ягідний – вічнозелена деревовидна або кущова рослина заввишки від 25 до 30 м. період життя – 1500-2000 років. Кора червонувато-бура, на молодих пагонах гладенька, а на грубіших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується тонкими пластинками). Деревина дуже тверда  і важка, складається з тоненьких судин з характерними спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з м’якоті, смоляні ходи відсутні.

Листя ланцетоподібне або лінійне із звуженою основою, інколи на коротких  черешках (1-2 мм). Має форму голок завдовжки до 30 мм, завширшки 2,5 мм, зверху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матове, без білих прожилок, м’яке, кінці загострені. Живе листя 6 -8 років, є отруйним для коней і худоби. Тис – дводомне дерево. Запліднення відбувається від кінця травня до початку червня. І запліднення проходить близько 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів. Висіяне насіння лежить у землі 1 рік або більше, поки не дозріє.

Тис ягідний – рослина вимоглива до вологості, ґрунту та повітря. З усіх хвойних порід дерев він найбільше любить тінь. Насіння дає щорічно до глибокої старості, починаючи з 25-30-річного віку.

Коренева система добре розвинута, пластична, володіє ендотрофною мікоризою, завдяки чому може пристосовуватись до різних умов. Молоді пагони, кора і листя містять токсин і сильно подразнюючу олію.

На території України тис ягідний природно росте лише в Криму, у культурі –у садах по всій Україні.

Тис ягідний у давнину був поширений на дуже великі території, та майже повністю винищений людиною через свою міцну деревину, яка наділена надзвичайними бактерицидними властивостями: вона вбиває навіть ті мікроорганізми, що є в повітрі. Будинок, у якому хоча би стельові балки зроблені з тиса, надійно захищені від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося під час масових епідемій. Деревина,кора і листя тиса містять алкалоїди (токсини) і тому вони є отруйними для людини і багатьох тварин, хоча, наприклад, зайці й олені охоче їдять тис без шкоди для себе.

Група 6.

Яловець звичайний.

Яловець звичайний має місцеві назви – верес, ялівець, можевел.

Це вічнозелений кущ або невелике деревце (4-6 м заввишки) родини Кипарисові з прямим стовбуром і конусоподібною або яйцеподібною кроною; кора сірувато-бура. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасто розміщені по три колючі кілюваті хвоїнки (8-20 мм завдовжки). Зверху хвоїнки білуваті з восковим нальотом, знизу блискучі, зелені, при основі зчленовані. Зберігаються на гілках протягом чотирьох років.

Дводомна рідше однодомна рослина, чоловічі шишки мають вигляд жовтих колосків, які несуть щитоподібні луски з трьома-сімома пиляками. Жіночі шишки подібні до зелених бруньок. Вони складаються з кількох насінних лусок і трьох насінних зачатків. Після запліднення луски жіночої шишечки зростаються й утворюють соковиту зелену шишкоягоду округлої форми (7-9 мм у діаметрі). Це не ягоди, а шишечки з м’ясистими лусочками, які зрослися. Через рік шишкоягоди стають чорними з восковим нальотом або без нього. Насінини довгасті з твердою оболонкою.

Яловець звичайний росте в підліску хвойних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Запилюється у квітні – травні, шишкоягоди достигають у вересні. Росте в Карпатах, на Поліссі.

У фармакології використовують шишкоягоди ялівцю як сечогінний засіб, а також як відхаркувальний і дезінфікуючий засіб. У народній медицині корені вживають при туберкульозі легень, бронхітах, ниркових хворобах. Шишкоягоди застосовують при хворобах печінки, ревматизмі.

Шишки мають високу ароматичність, містять різноманітні смакові речовини і широко застосовуються для технічної переробки. У висушеному вигляді їх використовують у кулінарії як пряність.