Урок Тема. Шолом-Алейхем. «Тев’є-молочар».

Тема. Шолом-Алейхем. «Тев’є-молочар».  Тема історичного зламу, який пройшов крізь долі людей і народу на межі ХІХ-ХХ століття. Образна система твору

Мета: ознайомити учнів з особистістю письменника; допомогти зрозуміти ідейно-художній зміст твору; розвивати навички роботи з текстом; виховувати позитивне ставлення до представників єврейського народу, його історії та культури.

Обладнання: портрет письменника, презентація до уроку, авторський відеоролик «Реклама книги».

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.інтегрований(зар.літ+історія)

Епіграф-заповіт: «Живіть в мирі і радості. В тяжкі часи  допомагайте один одному. Допомагайте бідним і пам’ятайте моє ім’я – Шолом-Алейхем – «МИР ВАМ» Шолом-Алейхем

. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Серед видатних письменників минулого, творчість яких увійшла в скарбницю світової культури, почесне місце займає класик єврейської літератури Шолом-Алейхем.

•                Чи знайомі ви уже із цим автором?

•                Які його твори вам відомі? Назвіть.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

ІV. Опрацювання навчального матеріалу

1.                Слово вчителя. Шолом-Алейхема не можна уявити без України, як не можна уявити і Україну без цього письменника. Це є знаком нерозривності життя двох народів – українського та єврейського, – їхньої спільної долі й спільної боротьби за добробут і щастя. Його поправу називають народним письменником. Він барвисто показав життя євреїв у колишній царській імперії, переважно в Україні, з якою пов’язаний весь життєвий шлях письменника. Його герої ведуть щоденну боротьбу за виживання, проте не відмовляються від жарту, гострого слівця. Кожне покоління по-своєму сприймає його твори і робить свої висновки.Сьогодні ми спробуємо прослідкувати життєвий і творчий шлях Шолом-Алейхема та  познайомимося із головним героєм повісті «Тев’є-молочар», спробуємо навчитися сприймати життєві негаразди з оптимізмом і витримкою, як Тев’є .Повідомлення учня про життєвий і творчий шлях письменника. Перегляд презентації «Біографія Шолом-Алейхема»Завдання для учнів. Заповнити хронологічну таблицю.
   
   ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ - творчість письменника 
   
   ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ (автонім: Рабинович, Шолом Нохумович — 02.03.1859, Переяслав, Україна — 13.05. 1916, Нью-Йорк) — єврейський письменник. 
   
   Шолом-Алейхем — автор веселих і водночас сумних книг про Тев'є-молочника, Менахем-Мендла, хлопчика Мотла, жителів Анатівки і Касрилівки — безперечно, є найвідомішим із усіх єврейських письменників. Його життя було тісно пов'язане з Україною та її культурою. 
   
   Шолом-Алейхем — це псевдонім, що у перекладі означає: «Мир вам!» Майбутній письменник народився у містечку Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький) у родині крамаря. Дитячі роки проминули в іншому українському містечку — Воронкові (Воронків виступатиме потім у творах Шолом-Алейхема під вигаданою назвою Касрилівки; у перекладі з ідиш «касрильник» — «злидар»). Навчався Шолом-Алейхем у хедері, єврейській початковій релігійній школі, а потім — у російській повітовій, яку закінчив із відзнакою. У 13-річно-му віці він втратив матір, яка померла від холери. Згодом її замінила в сім'ї зла мачуха. Першим літературним твором хлопчика став славнозвісний «лексикон» мачушиних лайок, який сподобався і самій «героїні». З чотирнадцяти років почав він писати мовою іврит історичні та пригодницькі романи (наприклад, прочитавши «Робінзона Крузо» Д. Дефо, написав «Єврейського Робінзона Крузо»). 
   
   У 1876 р. спробував вступити у Житомирський учительський інститут, але саме в цей час російський уряд закрив інститути «для євреїв». Шолом-Алейхема запросили у Софіївку, у будинок поміщика та багатого орендаря Елімелеха Лоєва. Три роки він служив домашнім учителем його єдиної дочки Ольги, однолітки Шолом-Алейхема. Лоєв непогано ставився до молодого вчителя, але різко змінив свою думку про нього, дізнавшись, що Шолом-Алейхем і його дочка закохалися. Шолом-Алейхем змушений був шукати іншу роботу. Тільки у 1883 р. учитель і його учениця знову зустрілись і, попри спротив батька, одружилися. 
   
   Під час вимушених мандрів майбутній письменник поїхав у Київ. Тут він безуспішно шукав роботу, потім недовгий час секретарював у адвоката в Білій Церкві. Напередодні 1881 р. його обрали «казенним» рабином у Лубнах. Шолом-Алейхем брав активну участь у єврейських громадських справах, турбувався про виховання бідних дітей, про будівництво нової школи і лікарні. Після одруження письменник переїхав у Білу Церкву. З Ольгою Лоєвою він прожив понад 30 щасливих років. 
   
   У 1883 р. була опублікована перша повість Шолом-Алейхема «Два камені» («Цвей штейнер»), написана мовою ідиш і присвячена його «юнацькому роману» з Ольгою. А вже наступний твір письменника, новела «Вибори», уперше був підписаний псевдонімом «Шолом-Алейхем». У перші роки літературної діяльності (1884—1889) письменник написав такі твори, як «Дитяча забавка», «Картини з бердичівського життя», «Ножик», «Сендер Бланк». 
   
   Після смерті старого Лоєва у 1885 р. його дочка отримала величезну спадщину. У 1887 р. сім'я переїхала в Київ, де Шолом-Алейхем спробував збільшити капітали тестя, однак невмілий і наївний у біржових справах письменник швидко розорився і змушений був утікати, ховаючись від кредиторів, а повернувся лише через три роки, коли теща розрахувалася з боргами. 
   
   Під час вимушених мандрів Шолом-Алейхем відвідав Париж, Відень, Чернівці, збагатився новим досвідом. Це дало вдосталь матеріалу для створення образів підприємців, спекулянтів, біржовиків, пихатих багатіїв і жалюгідних «гендлярів повітрям» на кшталт Менахем-Мендла (цикл про нього розпочато в Одесі 1892 p.). Водночас письменник змальовує і людину зовсім іншого ґатунку — життєрадісного, сильного, справді народного трударя — молочаря Тев'є (серія його монологів друкувалася з 1894 до 1914 рр.). 
   
   Письменник недарма називав Тев'є найулюбленішим з усіх створених ним літературних типів. Роман «Тев'є-молочар» («Тев'є дер мільхіґер»), побудований у формі монологів героя, звернених до самого автора, є, безперечно, найвідомішим твором Шолом-Алейхема.

     У роки Першої світової війни, незважаючи на туберкульоз, Шолом-Алейхем продовжує активно займатися літературною і громадською діяльністю, виступає з лекціями і публічними читаннями, пише роман «Блукаючі зірки», антивоєнні оповідання та памфлети. Помер він у Нью-Йорку після тривалої хвороби в 1916 році. На похороні були присутні близько двохсот тисяч осіб. Ще в 1906 році він писав своєму другові: «Я читаю … свої казки про Касріловку, мазепівки, Бердичів тощо, публіка вмирає від сміху». Ось такий сміх крізь сльози. Мир вам!

 

2.                Робота з афоризмами та епіграфом до уроку.

•                Як дані вислови характеризують письменника як людину?

•                Як доповнює наші судження про Шолом-Алейхема епіграф до уроку?
•                Вправа «Мікрофон” Л.Гранде «Шолом-Алейхем» думки що викликає пісня???

5.                Бесіда.

•                Якими мовами писав свої твори Шолом-Алейхем?

•                Після деяких роздумів, Соломон почав писати на ідиш: саме цією мовою розмовляло більшість євреїв в царській Росії. Письменник почав активно використовувати цю мову в літературі: велика частина його творів написана на ідиш. Першу спробу систематизувати колорит мови він зробив ще в юнацтві, записуючи «лексикон» своєї мачухи, мова якої була схожа на «словесну стихію». 
•               Про що розповідається в повісті «Тев’є-молочар»? (Про злиденне життя великої єврейської родини на території Російської імперії на межі ХІХ-ХХ століть. Події відбуваються в українському селі Анатовка)
•                Як ви вважаєте, які теми порушує автор у творі?

6.                Робота в групах Користуючись додатковою літературою, підготувати короткі повідомлення (Випереджальні завдання).

Вчитель історії..На зламі 19 і 20 ст. Україна власної держави не мала.80 % її земель належали до Російської імперії.

1 учень. Українські землі, що були у складі Росії, були обєднані в три регіони- генерал-губернаторства по 3 губернії в кожному: Малоросійське  (Чернігівська, Полтавська та Харківська губернії), Київське (Волинська, Подільська і Київська губернії) і Новоросія (Катеринославська, Таврійська та Херсонська губернії). Кожна губернія поділялася на 10-12 повітів, а ті, в свою чергу, на волості з кількома селами в кожному.

Губернськими і повітовими центрами були міста, волосними- містечка, Губерніями керували губернатори,яких призначав цар із середовища вищих військових і відомих дворян. Повіти очолювали капітани- справники, яких обирали із свого середовища дворяни повіту.На чолі волості стояв обраний волосним сходом старшина.Йому підпорядковувалися сільські старости,яких обирали сільські громади.Окрім цих органів виконавчої влади, у губерніях і повітах створювалися виборні самоврядні установи- земські зібрання( розпорядчі органи) та земські управи( виконавчі органи). Втім, їхні функції були обмежені питаннями будівництва та утримання місцевих шляхів, розвитку хліборобства,промисловості, торгівлі, надання населенню медичних послуг, освіти, звязку, протипожежного захисту тощо.Діяльність земств контролювалася губернаторами та міністерством внутрішніх справ.

 

Вчитель історії. Чим же займалося  і яким було населення у цій місцевості?

2 учень. На межі століть у соціальній структурі більшої ваги набувають соціальні групи буржуазії, робітників, інтелігенції. Водночас численними лишаються групи поміщиків, селян та ремісників, які визначали склад населення за попередньої аграрно-ремісничої епохи. Швидкими темпами зростала чисельність людей найманої праці — пролетаріату (робітничого класу). Найшвидшими темпами пролетаріат формувався в південних і східних районах України. Найбільшими пролетарськими осередками були Харків, Катеринослав, Київ, Миколаїв, Одеса, ІОзівка, Маріуполь та інші промислові центри. Як і в попередні роки, основним джерелом поповнення робітничого класу було розорене селянство.

  В умовах модернізації суспільства зростав престиж розумової праці, тож більшою ставала частка людей, яких називали інтелігенцією. Частина селянської молоді обирала фах вчителя, ветеринара, агронома, інженера, бухгалтера тощо.

   Особливості індустріалізації України впливали на формування української буржуазії. Оскільки великі заводи та фабрики належали іноземним власникам, то нова еліта була представлена здебільшого іноземцями. Проте росіяни та євреї також прагнули знайти собі місце у складі цієї соціальної групи.

    Найчисленнішою верствою населення було селянство. Основним заняттям населення Україии на початку 20 ст. було сільське господарство. Міське населення не перевищувало 20 %. В українських містах Росії переважали росіяни та євреї,

Вчитель історії. Становище єврейського населення у Російській імперії було важким.

3 учень. За імператорським наказом 1843 року для “поліційного нагляду” за євреями, які приїздили до міста, засновувалися заїжджі двори. Так в російських містах за Миколи І з’явилися “гетто” - міські квартали, в яких селилися лише євреї.

За наказом Миколи І євреям було заборонено селитися і поблизу західного державного кордону, де євреї, на думку можновладців, начебто заробляли контрабандою (хоча переселення євреїв від західних кордонів влада так і не змогла здійснити).

Після чергового “Положення про євреїв” від 1835 року “смуга осілості” набула остаточного вигляду і охоплювала майже всю територію сучасної України.

Тут швидко зростало єврейське населення - і внаслідок переселення із заходу, і внаслідок природного приросту, який у євреїв був вищим, ніж у іншого

населення.

За часів правління Миколи І (1825-1855 рр.) адміністративний тиск та реакційна політика позначились на євреях, як і на іншому населенні країни. Вкотре в історії влада намагалася “переробити та перевиховати” євреїв. Одним із засобів реалізації цього шляху цар вважав запровадження рекрутської повинності для євреїв.

Влада сподівалася на те, що єврейський солдат у казармі, відірваний від рідного середовища та під контролем командирів, змушений буде відмовитися від єврейських традицій та врешті- решт перейде до християнства. Указ встановив підвищену норму призову для євреїв, відкидання будь-яких поважних причин неможливості служби (як це було у рекрутів-християн - через здоров’я, недостатню фізичну розвинутість тощо). Крім того, євреїв брали у рекрути не з 18 років, як інших підданих Росії, а з 12 років, і шість років перебування малолітніх рекрутів у школах кантоністів “для приготування до військової служби” не зараховувалися до загального строку служби в армії, який тоді складав 25 років. Через такий довгий термін солдати назад вже не поверталися, і тому рідні оплакували рекрутів, як померлих.

Відповідальність за набір потрібної кількості рекрутів несли єврейські общини - кагали.

“Хрещення через солдатчину” було далеко не єдиним заходом антиєврейської політики Миколи І, яка припинилася лише із смертю царя.

 Вчитель історії. Не витримуючи такого відношення до себе, частина євреї емігрувала. А ті, хто залишився, працювали, збагачуючи Російську імперію.

4 учень.

 Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття більша частина євреїв займалася ремісництвом та дрібною торгівлею (сільгоспродуктами, одягом та взуттям, будівельними матеріалами).

У наслідок розвитку єврейських землеробських колоній Україна стала найбільшим регіоном єврейського землеробства у світі. На межі ХІХ - ХХ століть тут було 95 сільськогосподарських єврейських колоній. В південному, провідному районі єврейського землеробства, мешканці 39 колонійобробляли більше 60 тис. десятин орної землі.

Значну роль в економіці Східної України відігравали євреї-підприємці, які в цьому регіоні були власниками або орендарями 90% млинів, 96% винокурних та 80% пивних заводів. Понад 70% перевезень по Дніпру здійснювали пароплави київського підприємця Д. Марголіна. Єврейські підприємці активно сприяли соціально-економічному та культурному розвитку міст.

Д. Марголін сприяв пуску в Києві у 1892 р. першого в Російській імперії електричного трамваю; цукрозаводчики Бродські фінансували тут будівництво Політехнічного та Бактеріологічного інститутів. В Одесі на кошти єврейських промисловців і банкірів було встановлено газові ліхтарі, облаштовано водогін, телефонну мережу, побудовано електростанцію, лікарню та театр.

Втім, абсолютна більшість євреїв України була незаможною.

У 70-х рр. ХІХ ст. євреїв почали звинувачувати у підтримці революційного руху. А з 1881 року, після вбивства народовольцями імператора Олександра ІІ, Україною прокотилася страшна хвиля єврейських погромів. Приводом для погромів були чутки, ніби цар був убитий євреями, а місцева влада нібито замовчує вказівку щодо їхнього покарання. З іншого боку, антиєврейські ексцеси найчастіше носили організований характер і відбувалися за єдиним сценарієм. Чутки про майбутній погром розпускали приїжджі, у багатьох випадках - вихідці з центральних російських губерній. У призначений день потягом прибувала так звана “босонога команда” (зграя декласованих елементів), її напували горілкою у найближчому шинку і направляли за заздалегідь визначеними адресами. До “босоти” приєднувалися місцеві мешканці, здебільшого люмпенізовані. І за потурання або навіть із благословення місцевої влади розпочинався погром.

Вчитель історії. Таким чином, у ХІХ - на початку ХХ ст. в Російській імперії стверджувався державний антисемітизм. Політика царату щодо євреїв мала за мету або асимілювати євреїв, або примусити їх до еміграції.І все ж цей народ в таких умовах не втратив рис своєї самобутності.Давате трохи поговоримо про їх традиції.

 

5 учень.  Національні костюми євреїв протягом століть постійно змінювалися, і причина тому – бажання євреїв замаскуватися (адже в багатьох країнах їм заборонялося жити взагалі або дозволялося селитися в строго відведених місцях). Народний одяг євреїв .

Традиційний єврейський святковий одяг для свята Шабат традиційний єврейський костюм На початку ХІХ століття освічені представники єврейського народу вирішили поміняти свій традиційний наряд на європейський. Вони почали одягатися по моді тих часів. Так в єврейський побут увійшли ті найдовші чорні сюртуки і капелюхи. Такий одяг сьогодні офіційно вважається традиційним.

Чорні сюртуки, капелюхи, пояси – ці предмети єврейського костюма стали «візитною карткою» справжнього юдея. Ярмулка – кругла шапочка. Називається від виразу «йере малка» – «боїться владики». Тобто носіння ярмулки означає, що її власник глибоко і свято вірить у Бога.

Національний одяг євреїв включає в себе накидку. По-єврейськи вона називається «таліт катан» або «арбеканфес». Як і ярмулка це обов'язковий атрибут костюма. Він являє собою шматок чотирикутної матерії з отвором для голови і чотирма пензликами «ціціт» по краях. Накидка

 Єврейська кухня заснована на певній харчовій філософії — кашрут. Кашрут — це система харчування, прийнята ще у стародавніх іудеїв. Вона вимагає від послідовників суворого дотримання в будь-яких землях, куди б їх не закидала історія.

В основі кашрута, в свою чергу, три головних заборони:

Правило№1.
Не вари ягня в молоці матері його», тому ніякого м'яса в молочному соусі. Не можна вживати в одну трапезу м'ясні та молочні страви, навіть якщо вони лежать на різних тарілках. 

 

Правило№2.
Єврейська кухня дозволяє вживати в їжу тільки парнокопитних жуйних тварин, причому, тварина повинна бути вбита миттєво, щоб м'ясо не було зіпсоване гормонами страху. Тому з кулінарних книг виключені рецепти зі свинини, зайчатини, м'яса хижих тварин і птахів, риби без луски та крові тварин. Наприклад, осетер — класичний представник некошерних риб, бо не має яскраво вираженої луски, а короп — характерний приклад кошерної риби: має плавці і луску.

Правило №3.

Не можна готувати в суботу. Звідси походить страва, яку готують у п'ятницю ввечері, щоб до суботи вона настоялася. Називається вона — чолент.

 Всього євреї додержуються ритуальних 365-ти заборон, значна частина яких відноситься саме до харчування. За традиційними уявленнями їжу, що не відповідає встановленим приписам (некаширну їжу) не можна їсти, отже, єврей не може їсти в домі неєврея і споживати приготовану неєвреєм їжу.

Постановка проблемних питань.

•                Над якими проблемами змушує задуматись читача головний герой твору?

•                Що допомагає Тев’є вистояти, не зломитися?
•                Чому цей твір актуальний і сьогодні?

8.                Текстуальне дослідження твору.

а). З’ясування  рівня первісного сприйняття твору

•                Які враження від прочитаного твору?

•                Які епізоди запам’яталися найбільше?
•                Які почуття та настрій викликав у вас твір?
•                На які питання за текстом ви хотіли б почути відповідь?

б). Структура твору.

•                Із скількох частин складається твір?

•                Назвіть їх.

в). Система образів.

г). Бесіда за змістом твору.

•                Хто є головним героєм?

•                Що можна сказати про Тев’є?
•                Як жила його сім’я?
•                Чи відбулися зміни, після того, як йому «щастя привалило»?
•                Яким він був батьком, чоловіком?
•                Як сприйняв наказ про виселення євреїв із села?
•                Чому оповідь ведеться від першої особи?
•                Спробуйте визначити жанр твору.
•                Тев'є — напрочуд цілісна особистість. Він простакуватий і шляхетний, розуміє людей і тонко відчуває красу природи, завжди поводиться гідно і ніколи не грішить проти совісті. Тев'є звик «у поті чола свого» добувати хліб, і саме труд зміцнив його дух, допоміг не схилитися перед труднощами, кривдами, злигоднями. Гумор Тев'є — це вираження народного оптимізму, свідчення життєздатності єврейськогонароду. 

д). Переказати історію життя кожної із дочок Тев’є.

Тев'є має сім гарних, працьовитих, розумних дочок. По-різному склалися їхні долі. Старша Цейтл, не бажаючи пов'язати свою долю зі старим заможним м'ясником Лейзером-Вольфом, одружується з бідним кравцем Мотлом, який згодом помирає від сухот. Інша дочка Тев'є — Годл закохується в революціонера Перчика і вирушає разом з ним на заслання у Сибір. Хава, порушивши заповіти батьків, виходить заміж за неєврея, писаря Федька, та приймає християнство. За традиційними юдейськими уявленнями, така дочка вважалася померлою і за нею мали справляти траур. Але на самоті Тев'є спадає думка: «А що таке єврей і не єврей? І навіщо Бог створив євреїв і неєвреїв? А якщо вже створив і тих, і інших, то чому вони мають бути отакі роз'єднані, чому повинні ненавидіти один одного?..» Дочка Шпринця, закохавшись у багатого, але нікчемного і самозакоханого Арончика, втопилася, вражена його віроломством. Трагічно складається і доля сумирної Бейлки, яка виходить заміж за нелюбого багатія, аби забезпечити батькові старість.

е). Створення паспорту-характеристики образу Тев’є.

9.                Учитель. Отже, «Тев’є-молочар» – твір про життя єврейського народу в першому десятилітті ХХ ст. Життя не щадить Тев’є та його дочок. Помирає дружина Тев’є Голда. А в довершення усіх злиднів євреїв виселяють за царським указом з їх рідного села, за «межі осідлості».

За жанром це новелістична повість у монологічній та епістолярній формах оповіді з використанням народного гумору.

10.            Учитель. На протязі уроку ми вживали з вами незвичні слова. Запишіть їх у зошити і запам’ятайте.

V. Рефлексія

1.                Обговорення проблемних питань.
   •                Над якими проблемами змушує задуматись читача головний герой твору?
   •                Що допомагає Тев’є вистояти, не зломитися?
   •                Чому цей твір актуальний і сьогодні?
   •                Як доля письменника пов'язана з Україною?
   •                Київ завжди залишався для Шолом-Алейхема уособленням батьківщини.

“Опишу квартиру Шолом-Алейхема в Києві в будинку номер п’ять на Великій Васильківській,— пригадував брат письменника В. Рабинович.— Чому саме цю, а не іншу? Адже він жив в різних місцях. На Великій Васильківській Шолом-Алейхем мешкав від 1896 до середини 1903 року. Це був накращий час його письменницького життя. Тут написано “Менахем-Мендла”, “На маленькому світі маленьких людей”, “Нову Касриловку” (“Весь Бердичів”), деякі новели з “Тев’є-молочника” і десятки, якщо не сотні оповідань. Я обрав цю квартиру ще й тому, що я тут найчастіше бував, тож вона найбільше збереглася в моїй пам’яті. Жив Шолом-Алейхем на третьому поверсі. Передпокій був темним, але кабінет Шолом-Алейхема — дуже світлим.

У кабінеті стояв великий письмовий стіл.  Біля письмового столу — високе, м’яке крісло, по обидва боки крісла — по стільцю. Біля однієї зі стін кабінету стояли в ряд такі самі стільці, як і біля вікна. По інший бік — диван з такою ж оббивкою.

Вікна були завішані довгими світлими гардинами. Над письмовим столом висіли портрети кількох письменників і самого Шолом-Алейхема. В кутку було велике дзеркало. Біля вікна стояв вузький, але високий столик на кшталт лекторської кафедри, за яким Шолом-Алейхем часто писав. Він любив писати стоячи. Цей столик був його верстатом.

Багато місця в його кабінеті займала бібліотека: дві величезні книжкові шафи. Неподалік від кабінету — їдальня. Посеред їдальні — обідній стіл й велика кількість солом’яних стільців навколо. Біля однієї зі стін — буфет, наповнений різним посудом. На стінах висіли фотографії всіх дітей, Ольги та її батьків — Мейлаха і Рахілі Лоєвих (дружини і батьків дружини). За їдальнею була дитяча, а поряд з нею спальня і невелика кухня”.

Шолом-Алейхем сам про себе казав, що він побутописьменник єврейського народу. “До чого романи, якщо саме життя — роман?” — такий епіграф до його автобіографічної повісті “З ярмарку”. Життя мешканців єврейського містечка стало джерелом, яке живило талант і натхнення письменника. Він не робив замальовок з натури, а був сам частиною реальності, що оточувала його. Сучасники в персонажах упізнавали себе, знайомих, родичів. Та його оповідання, повісті, романи — це не просто документи епохи, а літературні твори, які поповнили скарбницю світової культури.
Критики називають Шолом-Алейхема єврейським Марком Твеном за схожість стилів і любов до літератури для дітей. Згодом під час зустрічі Марк Твен сказав, що вважає себе американським Шолом-Алейхемом.

Витоки таланту і натхнення видатного письменника — в єврейському традиційному циклі життя, єврейській релігії — іудаїзмі, в історії стародавнього єврейського народу. Без, хай навіть побіжного, дотику до єврейської Традиції сповна ввійти у світ літературних творів Шолом-Алейхема неможливо.

Творчість Шолом-Алейхема охоплює період від 70—80-х років ХІХ сторіччя до початку Першої світової війни. Багато років письменник провів за кордоном: Італія, Німеччина, Швейцарія. Але думками завжди повертався до України. Він помер у США 1916 року. Похований на кладовищі у Квінсі.

У 1997 році в Києві відкрито пам’ятник Шолом-Алейхему.

 

•                 

2.                Сьогодні на уроці я…
   •                дізнався…
   •                зацікавився…
   •                замислився…
   •                зрозумів…
3.                Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання

1.                Опрацювати матеріал підручника.

2.                Підготувати повідомлення про сучасні інтерпретації твору в театрі, кіно.
3.                Підібрати ілюстративний матеріал