Урок "Тваринний світ — складова частина природи."

Тема. Тваринний світ — складова частина природи.

Мета: сформувати у школярів поняття про науку зоологію й про царство Тварини як складову частину природи.

Обладнання й матеріали: підручник , зошит , фотографії й плакати, що дозволяють розповісти про науку зоологію й показати царство Тварини як складову частину природи.

Базові поняття й терміни: природа, система живої природи, царство Тварини, зоологія.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I.Організаційний етап

Перевірка готовності учнів до уроку.

II.Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.

Обговорення проблемної ситуації або питання

«Як ви думаєте, чи можуть тварини існувати незалежно від інших живих організмів?»

III.Вивчення нового матеріалу

Робота з підручником

Після того, як школярі обговорять неможливість існування тварин незалежно від інших живих організмів, їм пропонується прочитати частину тексту параграфа «Зоологія — наука про тварин» та обговорити в групах нову інформацію.

Розповідь учителя з елементами бесіди.

Бесіда починається з розповіді про науку зоологію, царство Тварини і його місце в системі живої природи.

1. Царства живої природи.

Учені виділяють п’ять царств. Назвіть царства, які ви знаєте.

Учитель вислуховує відповіді школярів і розширює їхнє знання, доповнюючи те, що ними було сказано.

2. Ознаки живих організмів

Можливо, є необхідність поговорити зі школярами про ознаки живих організмів, для того щоб можна було виділити основні ознаки живого й особливості саме тваринних організмів.

Усі живі організми поєднує те, що вони мають ряд основних ознак.

Які це ознаки, вислухати їхні відповіді й додати ті ознаки, які школярі не назвали.

Основні ознаки живого.

1. Єдність хімічного складу (до складу живих організмів входять білки, нуклеїнові кислоти, вуглеводи, ліпіди).

2. Єдиний принцип структурної організації (всі живі організми складаються із клітин).

3. Самовідтворення (репродукція).

Існування кожної окремо взятої біологічної системи обмежене в часі й підтримування життя пов’язане із самовідтворенням. Репродукція тісно пов’язана з іншими фундаментальними властивостями живих організмів — спадковістю й мінливістю.

4. Спадковість — здатність живих організмів передавати свої ознаки й властивості наступному поколінню.

5. Мінливість — це здатність живих організмів існувати в різних формах і варіаціях.

6. Ріст і розвиток.  Нагадати, що процеси росту й розвитку характерні для всіх живих організмів і є загальними властивостями живої матерії. Вони взаємозалежні, але нетотожні. Рости — означає збільшуватися в розмірах і масі зі збереженням загальних рис будови. Розвиток же супроводжується зміною живих об’єктів, у результаті розвитку виникає новий якісний стан об’єкта.

7. Подразливість.

Показати, що в процесі еволюції у живих організмів виробилася й закріпилася властивість вибірково реагувати на зовнішні впливи. Цю властивість називають подразливістю. Реакція багатоклітинних тварин на подразники здійснюється за допомогою нервової системи й називається рефлексом. Організми, які не мають нервової системи, наприклад, найпростіші або рослини, позбавлені рефлексів, їхня реакція на вплив зовнішніх факторів виражається в зміні характеру руху або росту. Відповідні реакції найпростіших одноклітинних тварин називають таксисами. Наприклад, позитивний фототаксис — рух у напрямку до світла, негативний фототаксис — рух у напрямку від світла.

Які рухи характерні для рослин (тропізми, настії).

8. Дискретність.

Слово дискретність походить від латинського discretum, що означає переривчастий, розділений, такий, що складається з окремих частин. Дискретність — загальна властивість матерії. Життя на Землі проявляється у вигляді дискретних форм. Будь-яка біологічна система (наприклад, організм, популяція, вид, біоценоз) складається з окремих, однак взаємозалежних і взаємодіючих частин, що утворюють структурно-функціональну єдність.

9. Авторегуляція.

Авторегуляція (саморегуляція) тісно пов’язана з гомеостазом. Гомеостаз — це здатність живих організмів, які живуть у безупинно мінливих умовах середовища, підтримувати сталість свого хімічного складу й інтенсивність фізіологічних процесів. Авторегуляція здійснюється за допомогою гомеостазу.

10. Ритмічність.

Періодичні зміни в навколишньому середовищі впливають на живу природу, формуючи власні ритми живих організмів. Ці ритми залежать від ритмічних процесів, характерних для Сонця, Землі й Місяця, тобто мають космічне походження. Ритмічність, спрямована на узгодження функцій організмів із навколишнім середовищем, є необхідною пристосувальною реакцією.

3. Тварини в системі живої природи

Оскільки ви вже знаєте про поділ живих організмів на царства й вивчали царства Рослини, Гриби і Дроб’янки,то можемо зробити висновок:

Навколишній світ являє собою єдину систему. Система — це ціле, що складається із частин (компонентів), які є взаємозалежними й впливають один на одного. Основними компонентами навколишнього світу є жива й нежива природа. Між живою й неживою природою існують численні зв’язки. Хто може навести приклади таких зв’язків? Наприклад, для всіх живих організмів (компоненти живої природи) необхідна вода (частина неживої природи), без води життя неможливе. У той же час багата рослинність лісів зберігає вологу в грунті, зволожує повітря. Після вирубки лісів зменшується кількість води в грунті, міліють ріки, клімат стає більш сухим.

Жива й нежива природа також є складними системами. До складу системи живої природи входять живі організми: рослини, тварини, гриби, бактерії, міме якими існують взаємозв’язки. Хто може навести приклади таких взаємозв’язків? Наприклад, рослини служать їжею для травоїдних тварин. Після відмирання рослин і тварин їхні, залишки потрапляють у ґрунт, де ґрунтові гриби й бактерії розкладають їх до мінеральних, тобто дуже простих речовин, якими харчуються рослини.

Потім потрібно поговорити про особливості тварин, їх відмінності від рослин і грибів.

Показуючи зв’язки тварин з іншими організмами, слід сказати про те, що у тварин багато спільних рис із представниками інших царств. Наприклад, тварини й рослини мають клітинну будову, подібний хімічний склад, багато спільних властивостей (обмін речовин, спадковість, мінливість, подразливість). Ці зв’язки глобальні, вони відображають спільність усього живого на Землі.

Як споживачі готової органічної речовини, тобто консументи, тварини є найважливішими ланками ланцюгів і сіток живлення. У результаті процесів життєдіяльності й рухливості тварини споживають, перерозподіляють у біосфері величезні кількості речовини та енергії й завдяки цьому прискорюють плин біологічного колообігу речовин.

Чималою є роль тварин (особливо комах) як запилювачів квіткових рослин» розповсюджувачів насіння й плодів. Незаперечний їхній внесок у процеси утворення ґрунту (черви, личинки комах, риючі гризуни), у формування ландшафтів (риючі тварини, копитні, бобри). Тваринний світ є частиною системи живої природи й впливає на життя біосфери й людини.

ІV.Узагальнення й систематизація знань і вмінь учнів

VI.Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони здобули в процесі уроку, демонструють розуміння таких понять, як природа, система живої природи, царство Тварини, визначають місце тварин у системі живої природи.

 VII.Домашнє завдання

У підручнику  прочитати § 1, відповісти на запитання 5, 6 після параграфа на с. 9.