Урок "Твір - роздум"Допоки матерів пам'ятають діти"

11 клас    Українська мова 

Тема уроку:       Твір – роздум «Допоки матерів пам’ятають діти»

Мета:  1. Удосконалювати  вміння  учнів  писати  твір- роздум, подати  відомості   про  мораль  та  етику;   удосконалювати  орфоепічні  навички;  збагачувати  й  уточнювати  словниковий  запас  учнів.
                                                                           2.Розвивати  вміння  дітей  правильно,  чітко,  послідовно  висловлюватися,  самостій  но працювати  з  додатковою   літературою, добирати  й  систематизовувати  матеріал  для  твору, реалізовувати  власний  задум;   розвивати  уяву,  логічне  й  образне  мислення,  усне  мовлення                                                                                          3.Виховувати  повагу  до  загальнолюдських  моральних  цінностей, почуття  гідності,  людяності,  вміння  любити   по-справжньому; 

Тип уроку:    урок  мовленнєвого розвитку

Обладнання:  магнітофон, свічки,   вислови    видатних людей,  виставка  літератури             

І. Організаційний момент

Очікування  (Сьогодні від  уроку  я очікую….задоволення, усмішок, взаєморозуміння, натхнення…)

ІІ. Емоційне налаштування на урок

1)Звучить аудіозапис «Хата, моя біла хата»

Вчитель: -Що ви уявили?

2)Поетична хвилинка  «Розкажіть мені, мамо…»(муз. супровід)

Микола ДОВНИЧ
РОЗМОВА З МАМОЮ
Муз. О.Гавриша

- Розкажіть мені, мамо, про вишні...
Їх було так багато в саду?
- Були, сину, морози невтішні,
А вони кого хочеш зведуть.

- Розкажіть мені, мамо, про зорі,
Чи такими були і колись?
- А той, сину, хто виріс у горі -
Не часто на зорі дививсь.

- Розкажіть мені, мамо, про долю,
Чи людині підвладна вона?
- Наша доля, мій сину, як море -
Той пливе лиш, хто має човна.

- Розкажіть мені, мамо, про роки -
Чи спливають помітно вони?
- Роки, сину, помітні... допоки...
Матерів пам'ятають сини.

 

 

ІІІ.Повідомлення теми, мети уроку. Епіграф

Шануй свого батька та матір свою,

Щоб довгі були твої дні на землі…

Із Біблії

ІV. Освоєння теми уроку

1.Вступне слово вчителя

Як ви розумієте цю п`яту заповідь? (Варіанти відповідей дітей)

Так, діти. Тільки та людина може спокійно жити на землі, яка любить, поважає своїх батьків. І ці риси вона передає із покоління в покоління. Найбільшу увагу вихованню дітей приділяє мати. Кажуть, ніколи не стане великою, благородною людиною той, хто в дитинстві не вмів бути хорошим сином, лагідною дочкою. Адже всім, що маємо, ми зобов`язані своїй матері. Скільки безсонних ночей провела мати біля немовляти! Скільки сил і турботи віддала вона вам, щоб росли ви дужими, здоровими, розумними!

2.      Бесіда.

-      Що  таке  твір? 

    (Твір – це  робота  над  висловлюванням  особистої  думки, яка  спирається  на  необхідну  кількість  даних.)

-    Що  необхідно  знати,  щоб  правильно  висловити  власну  думку?

    (Визначити  стиль  і  тип  мовлення,  вміти  послідовно  висловлюватися  відповідно  до  теми.)

-    Пригадайте,  які  стилі  та  типи  мовлення  вам  відомі?

    Стилі  мовлення                          Типи  мовлення
1.    Розмовний                                      1. Розповідь
2.    Художній                                         2. Опис
3.    Публіцистичний                               3.  Роздум
4.    Науковий
5.    Офіційно-діловий 

6.Конфесійний  

 3.        « Словник  »

-    Щоб  правильно  виконати  завдання,  треба  чітко  розуміти  значення  деяких  термінів.

1)    Що  таке  роздум?
(Роздум – це  висловлювання  про  причини  якостей,  ознак,  подій.)

2)    Із  яких  частин  складається  твір-роздум?
(Теза – аргументи  − висновки.) Теза – це загальне положення, яке треба доводити.

Аргументи – це факти, приклади, докази, які працюють в ім’я доведення тези.

Висновок, як правило. Є підтвердженням висунутої тези.

3)    Які  основні  вимоги  до  твору-роздуму?
чітке  формулювання  тези,  добір  чітких  і  вичерпних  аргументів  на  її  підтвердження  або  спростування,  логічність  і  послідовність  викладу  думок,  точність  висновків. 

4.     Загальні  правила  написання  творів

Користуючись  розданими  перед  уроком  пам’ятками,  учні  повторюють      
 загальні  правила  написання  творів

 

 

 

                            Пам’ятка
             Правила  написання   творів

1.    Зрозумій  та  розкрий  тему,  визнач  її  межі.
2.    Підпорядкуй  свій  твір  певній  меті  (головній  думці).
3.    Збери  необхідний  матеріал.
4.    Систематизуй  зібраний  матеріал.
5.    Побудуй  твір  у   певній композиційній  послідовності.
6.    Правильно  та  чітко  висловлюй   свої  думки.
7.    Виправляй,  перероблюй,  покращуй  написане.
  

5.Повідомлення учнів

Слово вчителя

 Ідея шаноби батька-матері пронизує свідомість людини з давніх-давен. Одним із найстрашніших гріхів, шо може вчинити людина, вважалася зневага дітьми батьків, а кривда – поготів. Тому й кажуть у народі: "Стався до батьків так, як хотів би, щоб твої діти ставилися до тебе".

Учні розповідають легенди

Додаток1

 

 

Вчитель:

  Не забувайте : адже й наші болі приймають матері в свої серця , аби у нас була щасливою доля од початку й до кінця... 

 

 

Запишіть:

То ж недаремно кажуть у народі : „Материнська любов – найсвятіша!”

Додаток2

 

 

Вчитель: Ось яка сила материнської любові! Пам’ятайте цю легенду! В ній сказано так багато! Матері віддають дітям усе найкраще, що мають самі.

 

 

ЗАПИСАТИ:

Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям.

 

Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою заради дітей.

6.Рубрика «ЗАПАМ’ЯТАЙ! Це важливо»

Повідомлення «Пестливі слова»

Слово мамка, як і мамочка, мамонька, мамуня, мамунечка, мамусечка, мамусенька, мамця, матуся, матусенька, матуня та інші, є пестливим утворенням від слова мама (мати). Усі вони існують у мові і зафіксовані в словниках (див., наприклад, Словарь української мови. За ред. Б. Д. Грінченка, т. 2. К., 1908, с. 403, 408, 411).

 

Усі ці пестливі форми цілком природні в устах дитини – у звертанні до матері або в розповіді про неї.  Проте вживання щодо матері дитини слова мамка іншими недоречне.

7.Словник епітетів

А тепер давайте попрацюємо над словником. Ми почули багато гарних слів про маму. (Учні добирають епітети)

 

СЕРЦЕ – найніжніше, найчутливіше, незрадливе, любляче …

РУКИ – лагідні, ніжні, ласкаві, теплі, натруджені …

ОЧІ – засмучені, веселі, красиві, великі …

ПОГЛЯД – уважний, чуйний, ласкавий, допитливий, теплий …

МАТИ – ненька, матуся, рідненька, найрідніша …

8.Поетична хвилинка(під музичний супровід)

Послухайте, будь ласка, поезії поетеси нашого краю Ніни Комісар(с.Тарасівка), які вона присвятила своїй мамі. Це вірші з рукописів, які не були опубліковані за життя поетеси.

9.Робота в парах

Народна мудрість породила безліч прислів`їв і приказок, присвячених матері.

Розкрити зміст прислів’я, яке найбільше прийшлося до душі

Отже, які прислів`я вам сподобалися?

• Дитина плаче, а матері боляче.
• У дитини пальчик заболить, а в матері – серце.
• Рідна мати високо замахує та помалу б`є.
• Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.
• Мати однією рукою б`є, а другою – голубить.
• На сонце тепло, а біля матері добре.
• Нема того краму, щоб купити маму.

10.Звучить пісня «                »

Вчитель:-Яка ідея вкралася в цю пісню?

11.Слово вчителя :

Великі дороги в широкий світ завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою. Дбайливі руки батьків виростили поетів і композиторів, хліборобів і захисників рідної землі, філософів і політиків, просто людей. І в кожного з них зароджується вдячність, повага, любов до рідного дому, до рідної землі. Адже є в світі дві речі, які ніхто не в змозі обрати – це мати і Батьківщина.

Зразок- твір Коваленко Тетяни(муз. супровід)

12.Слово вчителя:

-Уявіть, що ви в храмі. (Звучить мелодія «Аве Марія»). Подумки попросіть Діву Марію, щоб вона дала здоров’я усі матерям світу (свічки)

 Зворушливу «Молитву» написав поет Роман Завадович. (Учень читає)

Є у мене найкраща матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До Тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у Тебе від серця словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров`я, рукам даруй силу,

Щоб діток зростила і вивела в люди,

Щоб нами раділа й пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До Тебе, Царице, на сонячнім троні

V.Підсумок

Слово вчителя:

1. - Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти -
   говорить народна мудрість. Смерть - невблаганна. Перед нею не
   можна зачинити двері свого дому. Старість неминуча. А від
   поганих дітей можна дім вберегти як від вогню. І це залежить не
   тільки від батьків, а й від самих дітей. Будьте завжди добрими дітьми своїх батьків.

Доки батько живий, доки мати жива,
Сонце щедро сія, зеленіє трава.
І хоч дням і ночам вже нема вороття,
Не про смерть наші думи, а все про життя.
Доки мати жива, доки батько живий,
Молоді ми і світ молодий-молодий.
Усміхається світ, як веселочка світ,
Ми не лічимо зим і не лічимо літ.
Доки батько живий, доки мати жива,
Не встигаєм сказать найтепліші слова,
Не встигаєм спитать, де болить, що болить,
Все немає коли, все немає коли.
Рідний батьку, живи! Рідна мамо, живи!
Найсвятіше у світі у мене – це ви.
Свою славу дзвінку, своє щастя й біду
Принесу на поріг, вам до ніг покладу.

 

VІ.Домашнє завдання:

Написати твір – роздум «Допоки матерів пам’ятають діти»

VІІ.Враження від уроку.

 

 

                                                          Додаток1

 

                              Легенда про матір або Материнська любов -найсвятіша

У матері був син-дорогий ,ненаглядний, єдиний. По краплині збирала росу для вишивання , любистком  та м’ятою прикрашала колиску. Найтоншим шовком вишивала  сорочки. Виріс син гарний. Одружився з дівчиною неба-ченої краси. Привів молоду дружину  в рідну хату. Та незлюбила та свекруху, зненавиділа. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа цілими днями у сінях , потім у сарай перебралася жити. Але і це не заспокоїло жорстоку дружину сина. Каже вона чоловікові:

 

-      Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на  вогні.

Не здригнулася душа сина, так зачарувала його врода дружини. Каже він матері:

-      Наказала мені жінка вбити вас, мамо... А не послухаю-піде від мене.

Заплакала мати й відповіла:

-Ну , що ж , синку, роби так як велить твоє серце.

     Повів син матір у діброву , наламав сухого хмизу, розпалив вогнище.

Убив матір, вирвав із грудей серце і поклав на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка в обличчя синові ,  обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце.

       Стрепенулося серце материнське , що горіло на повільному вогні , прошепотіло:

- Синочку мій, кровиночка єдина, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось тут росте біля вогнища , приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади материнське серце..., а як біль мине, покладеш зно-

ву його у вогнище.

 

    Заридав син , схопив гаряче материнське серце , уклав його в розкраяні

груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів , що ніхто і ніколи не любив його так  гаряче  й віддано , як рідна мати.

         І такою величною і невичерпною була любов материнська , таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило

 серце, загоїлась рана. Підвелась мати і притисла синову голову до грудей

        Противною стала синові дружина-красуня. Не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Пішли вони вдвох степами широкими та й

стали двома могилами високими.

        То ж недаремно кажуть у народі : „Материнська любов – найсвятіша!”

 

 

 

Додаток2

 

 Легенда про матір

 

Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

 

-  Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл в мій бік.

 

Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.

 

-  Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Нептун.

 

Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабкими. Легенда про матір

 

Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.

 

-  Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл в мій бік.

 

Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.

 

-  Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Нептун.

 

Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабкими.Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям.

 

Розлючений Нептун вигукнув:

 

-     Хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки. Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві.

 

-     Жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ваших синів. З морської трави сплетемо для них жили, і руки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька.

 

Жінки погодились.

 

Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою заради дітей.

 

Коли цар Нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшенно розгнівався і перетворив їх у чайок.

 

Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок дивляться - не надивляться. Тому що вони носять красу їхніх матерів. От, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. Вийшли та й не повернулися.

 

Голосно зареготав Нептун:

 

- Не діждатися вам своїх синів. Вони заблукали. Забули, бо у морі немає доріг.

 

Тоді матері вигукнули:

 

-  Хай у наших очах буде менше світла, але хай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайшли дорогу до рідних берегів. Тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засіяли зірки…