Урок "Творчість Ясунарі Кавабати"

Урок  зарубіжної літератури

11 клас

«Красою Японії народжений»

Творчість Ясунарі Кавабати

як завершене втілення своєрідності японської літератури

Мета: формування предметних компетентностей: поглибити знання учнів про японське мистецтво та культуру, ознайомити із головними віхами життєвого і творчого шляху японського письменника Ясунарі Кавабати, підготувати учнів до сприйняття повісті «Тисяча журавлів»;

Формування ключових компетентностей: уміння вчитися: розвивати навички оцінювання культурно-мистецьких (літературних) явищ; комунікативної: розвивати навички роботи в колективі та індивідуального; інформаційної: розвивати навички критично оцінювати інформацію; загальнокультурної: виховувати прагнення літературної освіти, естетичний смак, розвивати кругозір школярів.

Обладнання: презентації «Знайомтесь, Японія», «Ясунарі Кавабата» (огляд життя і творчості); «Краса, возведена в абсолют», «Чайна церемонія» «Література Японії» (огляд)

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь і навичок

Проблемні запитання:

• Чому Ясунарі Кавабата почав Нобелівську промову рядками японського поета-монаха Догена (1200-1253):

І.  Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя :

«За китайским государством на востоце во окияне морей от китайских рубежей верст в семьсот лежит остров зело велик, именем Иапония. В том острове большее богатство, нежели в китайском государстве… И обычай их и письмо тожде с китайскими» (З пам’ятного запису для московського посла в Пекині Ніколая Сафорія 1675 р. )

Такими були перші відомості про Японію , які дійшли до Росії у 17 столітті.

Зараз ми, європейці, знаємо про Японію набагато більше.

Цікаво, що на початку ХХ століття видатний діяч японського мистецтва Окакура у діалозі із зарубіжними читачами стверджує, що справжній ключ до характеру японців потрібно шукати не в «бусідо» − шляху воїна-самурая (хоча останнім часом саме про це говорять частіше), а в «тядо» − шляху до чаю. Саме у чайній церемонії проявляється загострене почуття краси японців»

Про Японію, японців, «тядо» і його співця Ясунарі Кавабату буде сьогоднішня наша розмова.

Оголошення теми

• Чого ви чекаєте від цього уроку?

Оголошення мети уроку

• Ви поділилися на групи і отримали випереджувальні завдання-дослідження. Із результатами вашої дослідної роботи нас познайомить кожна група.

ІІ. Актуалізація опорних знань

• Із чим асоціюється у вас Японія (Японія для мене − це…) (Складання асоціативного куща)
• Хотілося б все це побачити?
• Хто знає, чи вдасться коли-небудь нам здійснити реальну поїздку до Японії, тому я пропоную вам невелику заочну мандрівку до цієї дивовижної країни. А квитком-перепусткою на наш імпровізований літак будуть відповіді на запитання.

Марафон запитань

• Столиця Японії (Токіо).
• Квітка-символ Японії (хризантема).
• Дерево-символ Японії (сакура).
• Японію називають (країна сонця, що сходить).
• Знаки для письма (ієрогліфи).
• Грошова одиниця (ієна).
• Найбільша гора (Фудзіяма).
• Мистецтво аранжування квітів (ікебана).
• Карликове деревце (бансай).
• Найвідоміший сад в місті Кіото (сад каменів).
• Японські міні-скульптури (нецке).
• Національний одяг (кімоно).
• Національна їжа (суші, рис).
• Мистецтво виготовлення виробів із паперу (орігамі).
• Глава держави (імператор).
• Японський воїн-патріот (самурай).
• Трирядковий вірш із одного речення (хоку).
• Найвідоміший автор хоку (Мацуо Басьо).
• Національний делікатес (риба фугу-ядовита).
• Вірш із п’яти рядків (танка).
• Колір японського прапора (білий із червоним кругом).
• Океан, в якому розташований японський архіпелаг (Тихий).
• Отож, усіх запрошую влаштовуватися зручніше, дивитися в імпровізований ілюмінатор. А борт-провідники-екскурсоводи проведуть нам екскурсію.

Презентація 1 ( представлення роботи групи «Екскурсоводи»)

 (Додаток 1)

ІІІ. Робота над темою уроку

• От ми і в Японії. Наша зупинка у м. Осака. Тут народився і деякий час жив Ясунарі Ковабата – видатний японський письменник, перший лауреат Нобелівської премії серед письменників Японії.

Презентація 2 (представлення роботи групи «Біографи»)

(Додаток 2)

• Чому Ясунарі Кавабата почав Нобелівську промову рядками японського поета-монаха Догена (1200-1253):

• Можливо, відповісти на це запитання нам допоможе тлумачення поняття «краса» з точки зору японців.

Презентація 3 (представлення роботи групи «Естети»)(Додаток 3)

Учитель:

• Глибокий сенс життя японці вбачають у чайній церемонії. Саме із нею пов’язана композиція повісті «Тисяча журавлів», яку ми будемо вивчати. Саме із цього ритуалу в храмі давнього міста Камакура (де сам Кавабата жив тривалий час) і починається знайомство читачів із головними героями Кікудзі і Юкіко. Чайна церемонія – це тканина, переплетіння «ниток» якої з’єднує минуле і теперішнє всіх персонажів твору.
• Яка вона чайна церемонія і в чому її суть (церемоніали).

Презентація 4 (представлення роботи групи «Церемоніали»)

(Додаток 4)

Учитель:

• Ясунарі Кавабата належить до тих відомих представників ХХ століття, творчість яких з кожним роком стає все популярнішою і набуває світового значення»,− писав М. Федоренко, український політичний і культурний діяч, який особисто спілкувався з письменником.

Так, японська культура (і література зокрема) стає все більш популярнішою. Спробуємо прочинити двері у цей таємничий храм.

Презентація 5 (представлення роботи групи «Літературознавці»)

(Додаток 5)

IV. Рефлексія

Учитель

• Японська література є цікавою і досить своєрідною. Творчість Ясунарі Кавабата гідно оцінена сучасниками. Один із дослідників творчості Ясунарі Кавабата зазначив: «Він і сьогодні – визнаний майстер, який зумів виявити неповторні миті швидкоплинного життя, зупинити людину у її повсякденному бігові і звернути увагу на прекрасне і неповторне».

Твори Ясунарі Кавабата – завершене втілення своєрідності японської літератури.

• У чому ж полягає ця своєрідність?

Колективна робота. Очікуваний результат:

• Культ краси.
• Прагнення до гармонії із природою.
• Природність і простота.
• Єдність плинності вічності.
• Чарівність недоговореності.
• Майстерність натяку, підтексту.

Усі ці особливості ми прослідкуємо, опрацювавши повість «Тисяча журавлів»

Проблемне запитання:

• Чому Ясунарі Кавабата почав Нобелівську промову рядками японського поета-монаха Догена (1200-1253):

(Сам поет пояснював так:

• «Можливо, невеликий вірш Догена здається європейцям примітивним банальним набором образів пір року, але мене він  вражає тонкістю, глибиною і теплом почуттів, у ньому суть японської душі» − простої і водночас глибокої.)

Учитель:

• Починали ми сьогодні розмову із асоціацій. Сподіваюся, що після вивчення теми «Японська література» − ваш кругозір розшириться. Ось як представили Японію у скрапбуці наші учні.

Захист скрап бука (представлення роботи групи «Колажисти»)

• На цьому наша мандрівка до Японії закінчилася.

А як засвоїли матеріал це покаже літературний диктант (Додаток 6)

V. Підсумок

Заключне слово вчителя:

• Цілющою гармонією людини і природи наповнює читача книга Ясунарі Кавабата «Тисяча журавлів». Саме вона буде об’єктом нашого дослідження на наступному уроці.
• Чи справдилися ваші очікування?
• Що нового ви дізналися сьогодні?
• Що найбільше сподобалося, запам’яталося.

VI. Домашнє завдання

Прочитати повість «Тисяча журавлів»

• Бажаю вам, діти, приємних  хвилин у спілкуванні з героями повісті, а журавлі, які сьогодні нас супроводжували, нехай стануть для всіх вас символом надій, щастя, добробуту і миру.

Додаток 1

Японія стала відома європейцям у І половині ХVIст. Першими відкрили цю державу португальці.

Розмір території Японії – 377 тис. кв.км

Кількість островів Японського архіпелагу – 6852

Населення -1257млн.чол.

Близько 80% населення живе в містах

Столиця – Токіо з населенням 12 млн чоловік.

Календарні свята – 14 днів на рік.

Глава держави – імператор.

Національна валюта – ієна.

Національний одяг – кімоно.

Що ж відомо про походження Японії?

Коли боги Ізанагі та Ізанамі по райдузі спускалися з небес, щоб відокремити земну твердь від безодні, Ізанагі вдарив своїм богатирським списом по пучині. І тоді з його списа скотилася низка крапель, що утворила вигнутий ланцюг островів.

Стародавня легенда про створення Японії приходить на пам'ять, коли дивишся на цю країну з літака. Вигнута низка гористих островів і справді схожа на скам’янілі краплі. «Шлях гір» - одне із тлумачень стародавнього імені цієї країни: Ямато. Але країна гір більше відома як Країна Сонця, що сходить – Ніппон. Так називали Японію сусіди-китайці.

Не буде перебільшенням назвати національною релігією японців культ краси. Взагалі японці – народ мало релігійний. Для них важливішою є естетика, тобто поклоніння прекрасному. Японцям властиве загострене почуття гармонії. Вони переконані, що краса присутня в природі всюди і людині потрібне її побачити.

Японія – це країна зелених гір і морських заток, країна, яка складається з наймальовничіших панорам.

Національне дерево японців − сакура (японська вишня). Її рожеві пелюстки захоплюють не тільки своєю чисельністю, а й недовговічністю. Пелюстки сакури не в’януть, вони падають на землю від легенького подиху вітру. Одне з найулюбленіших свят у японців – «ханамі» (милування квітучим деревом).

Національна квітка Японії – хризантема. В уяві японців хризантема та сонце єдині і вимовляються однаково («кіку»), зображуються одним ієрогліфом. Із VIст. Хризантема вважається емблемою японських імператорів. Для японців сонячна квітка – не просто символ щастя та довголіття. Існує повір’я, що  зібрана з хризантеми роса подовжує життя. Ще з 831 року в Японії склалася чудова традиція −  Свято хризантем. В далекі часи в 9 день 9 місяця всі запрошувалися в імператорський палац, пили вино з хризантем, слухали музику і складали вірші.

У Японському місті Кіото на подвір’ї монастиря Рьоандзі є сад каміння. Складається він із 15 каменів, вони розміщені так, що з будь-якого місця можна побачити лише 14. 15-ий залишається невидимим. Це є символ істини, яку шукають японці.

Нецке – японська мініатюрна скульптура. Спочатку японці виготовляли нецке як деталь одягу, але в кінці ХVІІIст. нецке набуває характеру мініатюрної скульптури. Матеріал для її виготовлення різноманітний: слонова кістка, рибна кістка, дерево. Нецке зображують японських божків. Зустрічаються і мініатюрні зображення тварин, птахів, риб, комах.

Орігамі – мистецтво виготовлення виробів з паперу. За японською легендою, білий журавель – священний птах, що піднімає на небо тих, хто досягнув своїм земним життям безсмертя. Журавель – символ людських надій, щастя та добробуту.

Бонсай – карликове деревце. Це мініатюрне дерево повністю пропорційне до великого. Вирощуючи маленькі дерева, японці формують їх за подобою побаченого раніше дерева. Вирощування карликових дерев – справа дуже кропітка. Потрібно щонайменше 3 роки, щоб крихітне деревце почало набувати вигляду справжнього дерева, і близько 9 років поки воно наблизиться до бажаного результату.

Японці прагнуть не стільки підкорювати, перетворювати природу, скільки жити в злагоді з нею. Цим же прагненням пронизане і їхнє мистецтво. Японські будівничі споруджують свої будівлі так, щоб вони зливалися з довкіллям. Мета японського садівника – відтворити природу в мініатюрі. Кухар намагається зберегти смак і вигляд продукту, а ремісник – фактуру матеріалу. Таким чином, любов японців до прекрасного корениться в їх любові до природи. Митець повинен відкрити людям очі на красу природи, допомогти побачити її.

«Не створи,  а знайди і відкрий», − це загальний девіз японського мистецтва.

Додаток 2

Звернімося до основних віх життя та творчості Ковабати Ясунарі. Японський письменник народився 11 червня 1899 року в місті  Осака в освіченій і багатій родині. Його батько, лікар, помер, коли Ясунарі було всього два роки. Після смерті матері хлопчика взяли на виховання дід і баба по материнській лінії. Через кілька років померли його бабуся і сестра, і хлопчик залишився зі своїм дідом, якого дуже любив. Хоча у дитинстві Ясунарі мріяв бути художником, у  віці дванадцяти років вирішує стати письменником і в 1914 році, незадовго до смерті діда, починає писати автобіографічну розповідь, яка публікується  1925 року під назвою «Щоденник шістнадцятирічного».

Продовжуючи жити у родичів, Ясунарі вчився в токійській середній школі, цікавився європейською культурою, особливо скандинавською літературою. У ці роки він захоплюється живописом.

У 1920 році вступає до Токійського університету  на факультет англійської літератури, однак на другому курсі береться за вивчення японської літератури.

Його стаття в студентському журналі «Синіть» («Новий  напрям») привернула увагу письменника Кан Кикуті. Він запропонував Кавабаті, який у цей час вчився на останньому курсі, стати членом редакції літературного журналу «Бунгей сюнджю» («Література епохи»). З групою молодих письменників він засновує журнал «Бунгей дзидай» («Сучасна література»).

На початку літературної біографії Кавабата захоплюється ідеями західного модернізму і разом з іншими письменниками започатковує в японській літературі напрям, що отримав назву неосенсуалізм. І хоча модернізм мав досить сильний вплив на творчість Кавабати, все ж особливості його художнього мислення пов’язані з естетикою дзен, сприйняття світу не через розум, а завдяки природній безпосередності.

Особисте життя Ясунарі Кавабати було щасливим. У 1931 році він одружився з Хідеко й оселився разом з дружиною в древній самурайській столиці Японії – м. Камакура,на півночі Токіо, де у них народилася донька. Літо подружжя зазвичай проводило на гірському курорті Каруйдзава в котеджі західного типу , а взимку мешкало в будинку японського стилю. Недалеко від Дзусі у Ясунарі Кавабати була квартира, де він працював у традиційному японському кімоно та дерев’яних сандалях.

У 1960 році за підтримки держдепартаменту США Кавабата здійснює турне по кількох американських університетах, де проводять семінари з японської літератури.

У1968 році Кавабата одержав Нобелівську премію з літератури «…за письменницьку майстерність, яка передає суть японської свідомості». Вручаючи комітет відзначив три повісті: «Країна снігів», «Тисяча журавлів» та «Стара столиця».

Перший лауреат Нобелівської премії серед японських письменників, Кавабата у своїй промові, що мала символічну назву «Красою Японії народжений», сказав «все своє життя я прагнув і прагнутиму до самої смерті».

Окрім Нобелівської премії, Кавабата мав й інші нагороди – премію «За розвиток літератури» (1937 р.), Літературну премії академії мистецтв (1952 р.). У 1954 році він був прийнятий в Японську академію мистецтв, а в 1959 році нагороджений Франкфурктською медаллю імені Гете. У 1960 році письменник отримав французький орден Мистецтва і літератури, премію і орден Японської культури від японського уряду в 1961 році.

Кавабата написав понад 400 романів, повістей, есе. Його творчість складна і багатогранна.

Варто назвати такі твори:

«Танцівниця з Ідзу», «Містечко Юміура», «Країна снігу», «Тисяча журавлів», «Добра людина», «Оповідання розміром з долоню», «Сплячі красуні», «Перший сніг на Фудзі», «Те, чого не робив чоловік», «Злива», «Німий», «Любовні новели», «Стогін гори», «Давня столиця», «Танцівниці».

Ясунарі Кавабата глибоко переживав розрив між минулим у сучасним Японії. Герої його творів охоплені ностальгією за минулими часами, вони намагаються воскресити колишні цінності та ідеали.

Особливе місце в творчості письменника посідає повість «Тисяча журавлів», написана в 1951 році. Описуючи стародавній обряд чайної церемонії, автор акцентує на нівелюванні, спрощенні обряду, що може привести до примітивізму, знедуховленості нації.

Помер 1972 році.

Кавабата сам визначав для себе шлях у житті та літературі й завжди дотримувався його творів. Звідси – неповторна естетика його творів, зображення Японії та японців крізь призму вічних тем – життя і смерті, кохання і розлуки, радощів та смутку.

Додаток 3

Краса, возведена в абсолют

Ми дізналися багато цікавого про культуру Японії, про її звичаї і традиції. Японці повчають: «Вдивляйтесь у звичне – побачите несподіване, вдивляйтесь у непривабливе – побачите привабливе, вдивляйтесь у просте – і побачите  складне, вдивляйтесь у частиники – і побачите ціле, вдивляйтесь у мале– і побачите велике. Вдивляйтеся, вслухайтеся, вникайте, не проходьте мимо».

Знаходити прекрасне і не залишатися байдужим – ось у чому треба вчитися у японського народу. Японці шукають красу в усьому, що їх оточує. Російський поет К. Бальмонт писав : «Японія – вишуканий прекрасний сад – втілення самої Краси. Культ краси можна назвати національною релігією Японії».

Кожен з нас шукає красу по-своєму і по-своєму її розуміє.

Цікаво, що є мірилом краси у японців?

Мірилом краси у японців служать поняття «сабі», «вабі», «сібуй» «юген». Японці вбачають особливу красу в ознаках віку, вони можуть замилуватись старим деревом, замшілим каменем в саду. «Сабі» – це чарівність старовини, відбиток часу.

Поняття «вабі» важко пояснити словами, його треба відчути. Це чарівність повсякденного, краса простоти.

З часом слова «сабі» й «вабі» стали вживатися як одне поняття, перетворившись на слово «сібуй». Сібуй – це краса простоти плюс краса природності.

Четвертий критерій японського уявлення про красу – «юген» - чарівність недоговореності, краса, яка лежить углибині речей і розкривається через натяк, підтекст.

Японці шукають в природі красу, а в житті істину.

Презентація 4

Чайна церемонія

Кожна японська сім’я має «чайну кімнату», а часто й «чайний будиночок», де відбувається церемонія чаювання. Він збудований з найпростіших матеріалів: дерева, соломи, бамбука. «Чайний будиночок» оточений невеликим філософським садом, що складається із піску і каміння. Доріжку до нього утворюють великі камені, іноді її прикрашали спеціально знятим з дерев осіннім листям. Ця кімната обставлена просто, навіть бідно, за принципом «нестача краще, ніж зайвина», все в ній витримане у спокійних тонах, крім завжди сліпучої білої скатерті й білого бамбукового ковша для розливання чаю. Прикрасою кімнати служили квіти у вазі або ікебана, розташована у спеціальній ніші, причому недопустимим є сполучення живих квітів із намальованими. Виключається одноманітність, повторення фарб, симетрія. Якщо чайник круглий, то глек для води кутастий; якщо чайниця лакована, то не подаються чашки із чорним малюнком. Комплект чайних речей складається з 24 предметів. Всюди й в усьому – ідеал і чистота. «Чайна кімната» мала назву «притулок фантазії», господарі приємно проводили там час у колі сім’ї або приймали гостей (не більше 5).

Під час церемонії треба вправно, граціозно, бездоганно вимити  й подати посуд, приготувати зелений час, подрібнивши його в порошок, заварити його, багаторазово засипати маленькими порціями і тут же заливаючи потроху окропом і збиваючи бамбуковою паличкою, і запропонувати гостеві  готовий чай. Кожен предмет слід вносити в кімнату окрему, вся церемонія складається з 37 дій. У ритуалі чаювання існують певні правила: подавати гостеві чашку треба обов’язково правою рукою, супроводжуючи це поклоном. Церемонія чаювання – це своєрідна вистава, іноді для її виконання спеціально запрошувались молоді дівчата. Основу чайного ритуалу складають 4 принципи: гармонія, чистота, спокій і чемність.

Чайна церемонія складається з двох частин: приготування напою в єдиній чашці та самого чаювання.

Вищий зміст чайного ритуалу японці вбачають в насолоді гармонією, в тяжінні до катарсису – очищенні душі, бо учасники церемонії нібито відмовляються від турбот і суєти, щоб зануритися в атмосферу високої духовності.

Презентація 5

Література Японії

Неначе нитка дорогоцінних перлин протягнулися з глибини століть низка немеркнучих скарбів літературної спадщини Країни сонця, що сходить. «Зібрання міріад листів» (Манйосю), «Повість про блискучого принца Гендзі»(Гендзі моногатарі), «Нотатки в головах» (макура-но-соші) – це, звичайно ж відгомін давньої доби, що давно пішла у минуле, блискучої Епохи Хейян (Х-ХІ ст).

Зі зміною епох у літературі намітився новий жанр: військово-феодальна епопея гункі. Час феодальних міжусобиць і кривавих боїв породило твори зовсім іншого характеру. «Сказання про роки Хоген», «Сказання про роки Хейдзі», «Повість про дім Тайра», «Повість про великий мир» - відносяться до ХІІІ- ХVІ ст. і описують війну між прихильниками імператорського і сьогунського правлінь.

Паралельно з гункі розвивається жанр дзуйхіцу. Найбільш відомі автори  - Камо-ноТьомей (1153-1216)і Йошіда Кенко (1283-1352). Їхні твори породжували і завершували хейанську культурну традицію. З літературою придворної аристократії їх поєднували висока мовна культура, увага до естетичного ідеалу (особливо в «Нотатках від нудьги» Йошіда Кенко, 1330) і, головне, ідеалізація старовини.

У ХVІ столітті разом з підвищення ролі міст в економіці Японії почала розвиватися міська література.

Успіхи друкарства на початку XVІІ ст. сприяли поширенню грамотності. Новий розквіт японської літератури відноситься до золотої доби культури пізнього середньовіччя  і пов’язаний з ім’ям новеліста Іхара Сайкаку (1642-1693), зачинателя трьох основних напрямків у цьому жанрі: косьокумоно (новели про кохання і любовні пригоди), букемоно (новели про життя самураїв)  і тьонінмоно ( новели з життя городян, метою яких було нагромадження грошей). Написані розмовною мовою новели Іхара Сайкаку мали успіх у городян.

Західна література заполонила Японію стрімко − наче хвиля цунамі. Багато в чому під її впливом наприкінці сторіччя були написані твори видатних прозаїків Морі Огай і Нацуме Сосекі, що залишаються одними з найбільших цінностей у скарбниці японської художньої прози сьогодні.

З настанням ХХ століття японська література починає проникати на Захід. Завдяки перекладам західні читачі знайомляться з творами японських авторів. Твори нового часу, що найбільше читаються часто на англійській і інших мовах, включають «Кікьо» («Повернення додому») Осарагі  Дзіро, «Кінкакудзі» («Храм золотого павільйону») Місіма Юкіо і «Таде куу муші» (Хтось вважає за краще і кропиву) Танідзакі Дзюнітіро.

У 1968 році Японія здобуває свого першого Нобелівського лауреата в галузі літератури – японському письменнику Кавабата Ясунарі (1899-1972) присуджується Нобелівська премія за успіхи в галузі літературної творчості. Кавабата широко відомий за кордоном численними перекладами своїх творів, включно з такими як «Снігова країна», «Тисяча журавлів», «Кіото» , «Стогін гори» й інші. Його стиль пронизаний прагненням до краси, надзвичайним ліризмом і загостреною чутливістю.

У 1994 році Нобелівська премія з літератури була присуджена ще одному японському письменнику Ое Кендзабуро.

В усе більшій кількості відбиваючи футуристичні настрої сучасного урбаністичного суспільства, починають з’являтися твори японських письменників-фантастів Абе Кобо, Комацу Сакьо, Хоші Шініті та ін. Розквітає жанр детективного і психологічного роману, представленого творами  Мацумото Сейтьо, Фукунага Такехіко, Ватанабе Дзюніті.

Нові часи звели на п’єдестал нові імена. Маракамі Харукі – нова зірка, що зійшла на небокрай японської літературної творчості вже в наші дні. Муракамі одним з перших відкрив очі сотням тисяч читачів про сучасну Японію з її альтернативною молодіжною субкультурою, яка мало чим відрізняється від аналогічного середовища Києва, Нью-Йорка, Лондона.

Можна сподіватися, що японська література буде відкривати все нові і нові горизонти  сучасному європейському читачеві

Додаток 6

Завдання для літературного диктанту

(Біографія Ясунарі Кавабати)

1. Ясунарі Кавабата народився у (м. Осака).
2. Ясунарі Кавабата виховувався.. (дідом,трохи бабусею).
3. У дитинстві Ясунарі Кавабата мріяв стати (художником).
4. 1-й твір Ясунарі Кавабата був («Щоденник 16-річного»).
5. Ще навчаючись у школі, Ясунарі Кавабата більше всього цікавився (європейською культурою, літературою).
6. Крім літератури, Ясунарі Кавабата захоплюється (мистецтвом живопису).
7. У Токійському університеті спочатку досконало вивчав (англійську літературу).
8. Свої літературні твори Ясунарі Кавабата пише у стилі (модернізму).
9. Славу Ясунарі Кавабата приніс твір («Країна снігів»).
10. Всього творчий спадок Ясунарі Кавабата становить (бл. 400 творів).
11. Найголовнішим підтвердженням визнання творчих заслуг Ясунарі Кавабата є (Нобелівська премія – 1968 р.)