Урок у 4 класі "Родові закінчення прикметників. Розрізнення роду і числа прикметників у сполученні з іменниками. "

Урок української мови з додатковим виховним навантаженням  у 4 класі

ДЕ  ВЕРБА  -  ТАМ  І  ВОДА

Тема. Родові закінчення прикметників. Розрізнення роду і числа прикметників у сполученні з іменниками.

Мета: поглибити знання учнів про прикметник, вчити дітей визначати рід і число прикметників за іменниками, від яких вони залежать. 

Удосконалювати вміння і навички визначати прикметники в реченні

Розвивати вміння змінювати форму прикметника відносно форми іменника, виконувати розбір слів за будовою, добирати спільнокореневі слова до поданого слова.

Збагачувати словниковий запас учнів. 

Виховувати любов до рідного краю, показати вербу як символ України, її значення в житті та побуті українців.

Тип уроку: комбінований.

Вид уроку:  урок з додатковим виховним навантаженням.                               

Комплекс використаних методів, форм та прийомів: відгадування загадки, опис верби за ілюстрацією, вирішення проблемної ситуації, коментоване вибіркове списування, робота над легендою, списування зі взаємоперевіркою, робота над прислів’ями, творча робота над текстом, гра «Спіймай слово».

Обладнання: ілюстрації верби.

                                              Зміст уроку

І. Актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь.

1. Перевірка домашнього завдання.

Дитячий твір 1.

Про що розповіла калина

Стояв у лузі кущ калини з пишними кетягами ягід і багряно-червоним листям. „Хто тебе тут посадив?" - запитав я її. І розповіла мені калина, як колись тут точилися бої з турками. Бусурманська стріла влучила молодшому козакові прямо в серце і трава забагряніла від крові. І згодом на цьому місці виріс кущ калини.

От про що розповіла мені калина.

Дитячий твір 2.

Зухвала калинова ягідка

Ріс на лісовій галявині червоний кущ калини. На калині були великі червоні грона ягід.

Одного разу був ясний, сонячний день. В одному гроні виділялася дуже червона ягідка. І ця ягідка сказала: „Я найгарніша між вами всіма. Без мене кущ калини висохне. Відірвалася ягідка і покотилася. Але червоний кущ калини не звернув на ягідку уваги, все милувався ясним сонячним днем. Подивилась ягідка на кущ і покотилася.

Червоний кущ калини іскрився на сонці. А ягідка висохла.

Дитячий твір 3.

Що мені нашепотіла калина?

Я бігала по бабусиному подвір'ї і побачила кущ калини під вікном. А на кущі кетяги червоні. Я підійшла ближче, тонкі гілочки схилилися і пригорнулися до мене.

Зелені листочки зашелестіли, і калина розповіла, що колись, у сиву давнину, поранений козак ішов полем. Він дуже любив Україну і дуже хотів жити. З молодого козака текла кров. Там, де вона торкнулася землі, виріс кущ з білим цвітом і яскраво-червоними ягодами. А ще калина шепотіла: „Нарви собі ягід, дитино і пий чай, коли захворієш. Подяку бабусі за те, що вона мене посадила, щедро поливала, пестила".

Я поцілувала бабусю і вирішила, що посаджу калину біля своєї хати.

Дитячий твір 4.

Що розповіла мені калина?

Червона калинонька росте на подвір'ї мого прадідуся. Це великий, розлогий кущ, який розкинув свої червоні грона.

Неможливо відірвати очей від такої краси. Чудово посидіти та відпочити біля калиноньки. Вона шепоче нам на вушко все, що пам'ятає. Згадує, як трудові руки дідуся і бабусі садили її, доглядали та любувалися цією красою. Скільки веселого та сумного розказала мені калинонька.

Так само вона буде згадувати і про нас, шепотіти комусь на вушко.

Дитячий твір 5.

Казка про калину

Була собі дівчина-красуня і забрали її в полон турки. Тужила вона за своєю домівкою і виплакувала за нею очі. Замучила її страждання за рідним краєм і померла вона. А на тому місці, де капали її сльози, виросла пишна калина. Коли калина розквітала, то білим цвітом чарувала всіх. Милувалися чудо-калиною люди і згадували ту красиву дівчину. І прилітали до неї зимою снігурі, клювали червоні ягоди калини. І сідали на неї горобці і синиці, жалібно співали. Від пташок віяло теплом рідного краю. Калині було радісно, що про неї пам'ятають, ще білішими ставали її квіти.

2. Відтворення і корекція опорних знань учнів.

2.1.Відгадування загадки.

Проливала дрібні сльози

молода дівиця.

Полоскала довгі коси

у чистій водиці. (Верба)

-Які слова допомогли вам відгадати цю загадку?

(Довгі коси у чистій водиці.)

-Назвіть у загадці прикметники і іменники, від яких вони залежать. Визначте число цих прикметників.

Дрібні сльози- мн.

Молода дівиця- одн.

Довгі коси- мн.

У чистій водиці- одн.

2.2.Опис верби за ілюстрацією.

Біля річки стоять, сумно похиливши голови, плакучі верби. Їх золотаві коси висять над самою водою. На пружних гілках вже з'явилися котики. Це справжнє маленьке диво природи. Котики - пухнасті сірі клубочки, маленькі і дуже приємні на дотик. Скоро замість них з’являтся тоненькі зелененькі листочки. Верба перетворится на справжню красуню! Я вважаю, що це дуже гарне дерево і радію, що можу їм милуватися.

2.3.Каліграфічна хвилинка.

-Тож, як ви здогадалися, ми сьогоднішній урок присвятимо одному з рослинних символів України- вербі. І девіз нашого уроку: Де верба- там і вода.

-Проведемо каліграфічну хвилинку.

Рб  ам  Де верба- там і вода.

2.4.Коментоване письмо.

-До іменників з поданого в каліграфічній хвилинці речення доберіть всі родові та числові форми прикметника.

Верба- вербовий, вербова, вербове, вербові.

Вода- водний, водна, водне, водні.

-До якої з прикметникових груп належать ці прикметники? (До твердої).

-Чому ви так думаєте? (Бо кінцеві приголосні кожної основи слова- тверді).

3. Актуалізація мотивації учіння учнів.

Вирішення проблемної ситуації.

З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: «Де верба — там і вода». Саме вербові гілочки використовували для розшукування під землею води. А там, де росте верба, — обов’язково буде вода. Тому так часто в тих місцях копали криниці. Верба сприятливо діє на воду, вербовий дух люблять бджоли. Високо цінуються вулики з вербових дощок.

-Що використовували для розшукування під землею води ?

-Чому саме біля верби копали криниці?

-Знайдіть в тексті словосполучення прикметників з іменниками і визначіть число, а в однині і рід прикметника.

-Яким чином можна це зробити?

-Правильно, якщо прикметник зв’язаний в реченні з іменником, то він стоїть в тому ж числі , а в однині і в роді, що і іменник. Значить, ми можемо зробити висновок, що рід і число прикметника визначають по іменнику, до якого він належить.

ІІ. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу.

1. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку.

-Тож, сьогодні на уроці ми з вами будемо вчитися визначати рід і число прикметників.

2. Ознайомлення з новим матеріалом.

Коментоване вибіркове списування.

-Випишіть з попереднього тексту словосполучення прикметників з іменниками і визначте їх число, а в однині і рід.

В українському краєвиді- одн., ч. р.,

вербові гілочки- мн.,

вербовий дух- одн., ч. р.,

з вербових дощок- мн.

3.Фізхвилинка.

ІІІ. Осмислення, узагальнення і систематизація нових знань.

1. Первинне застосування нових знань.

1.1.Робота над легендою.

Плакуча верба

У матері-вдови було троє синів. Вони дуже любили маму. Росли вони добрими, роботящими, приносили радість усім людям. Та от напали на рідну землю вороги. Прийшов до матерів старший:

— Благословіть, мамо, за свій край боротися.

Стиснулося в мами серця, але благословила. Потім прийшов середній. І його мусила благословити. А коли попросив благословення найменший, не витримала:

— Не пущу! — скрикнула. — Один ти у мене залишився!

— А земля у нас теж одна. Хто ж її захистить, як не я?

Ще більше защеміло у матері серце, але провела у дорогу і найменшого сина. А сама щодня виходила на берег річки, синочків рідних виглядала.

Поверталися їх друзі, схиляли перед матір’ю голови, приносили їй невтішні звістки: загинули всі її сини героями. Довго плакала-ридала мама над річкою, не хотіла в хату без дітей вертатися. А на ранок побачили люди на березі вербу, що невтішно додолу схилила свої віти.

Отак на світі з’явилася плакуча верба.

-Як, за легендою, з’явилась плакуча верба?

1.2.Добір до іменників прикметників з визначенням їх роду і числа.

-До поданих іменників доберіть прикметники і визначте їх число і рід.

( Робота проводиться «ланцюжком» з записом на дошці і в зошитах).

Сини- добрі, роботящі- мн.,

земля- рідна, щедра, родюча- одн., ж. р.,

край- рідний, Поліський, мужній- одн., ч. р.,

серце- золоте, добре, мужнє- одн., с. р.,

дорога- щаслива, довга, широка- одн., ж. р.,

берег- крутий, піщаний,- одн., ч. р.,

 річка- бурхлива, швидка, глибока, синя- одн., ж. р.,

верба- плакуча, довгокоса, зелена- одн., ж. р..

-Які закінчення мають прикметники чоловічого, жіночого, середнього родів та прикметники у множині?

( Ч.р.- -ий, -ій. Ж.р.- -а, -я. С.р.- -е, -є. Мн.- -і. )

2. Самостійне застосування учнями знань.

2.1.Самостійне вибіркове списування зі взаємоперевіркою.

Верба є природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок та озер. Недаремно люди завжди брали воду для пиття під вербою. А в селах, де копають колодязь на куток, — на 10—15 дворів, люди у відра кладуть невелику гілочку: це дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості. Літньої пори під вербою прохолодніше, ніж під будь-яким іншим деревом. Це пояснюється тим, що вона містить багато води. Верба очищає не лише воду, а й повітря: кожне дерево на метрів 10 оточене непомітною сіткою, де немає жодної хвороботворчої бактерії.

-Для чого українці у відро з водою клали вербову гілочку?

-Які властивості має верба?

-Випишіть з тексту словосполучення прикметників з іменниками і визначте їх рід та число.

Природним фільтром- одн., ч. р.,

невелику гілочку- одн., ж. р.,

смакові якості- мн.,

літньої пори- одн., ж. р.,

непомітною сіткою- одн., ж. р.,

хвороботворчої бактерії- одн., ж. р..

2.2.Робота над прислів’ями.

-Про вербу, скромну нашу вербу, написано чимало віршів, пісень та прикмет. Ось деякі з них. Прочитайте прикмети і прислів’я про вербу. Спишіть 1-2 з них, де є прикметники, позначте рід і число над цими прикметниками.

 «Будь високий, як верба, а багатий, як земля».

«У сухій вербі сидить чорт у корні».

«От заховався, як чорт у суху вербу».

«Якщо листя верби довго не опадає, то це ознака холодної зими».

«Якщо по вербових гілках стікає сік, за день чекай дощу».

«Якщо взимку стояла холодна погода, а на вербі розпустилися котики й бруньки, то через тиждень буде тепло».

«Верба зацвіла, коли погода стала ясна й тепла, літо тепле й щедре на мед».

3. Творчі вправи.

Творча робота над текстом.

-Прочитайте текст, змінивши прикметники в дужках відповідно до форми іменників, з якими вони зв’язані.

Споконвіку відомо, що нема кращого матеріалу для плетіння, ніж (вербова) пруття. Плетуть з нього кошики, крісла, огорожі й (різний) тару, (рибальський) снасті. Найчастіше беруть прути (однолітня, пряма, гладенька), без пошкоджень та сучків. (Доброю) матеріалом для плетіння є й (вербові) кора. Ще (стародавній) римляни носили сандалії, сплетені з (вербового) кори. Тепер з неї роблять волокно для виготовлення мотузків і мішковини, а з кори верби (білих) виготовляють навіть канати.

-Для чого використовували вербову кору народні умільці?

ІV.Підготовка до державної підсумкової атестації.

1.Розбір слів за будовою.

Народна медицина також використовує вербу. Настойкою з подрібненої кори лікують застуду та лихоманку, збивають жар. Відваром і порошком з кори очищають та вигоюють рани, нариви, опіки. З вербової кори в першій половині 20 століття було добуто саліцилову кислоту. Назва її походить від латинського слова «салікс», яке в перекладі й означає верба.

-Як застосовують вербу в народній медицині?

-Які ліки виготовляють з вербової кори?

-Випишіть з тексту виділені слова і розберіть їх за будовою. (Робота проводиться біля дошки).

2. Добір спільнокореневих слів.

-До поданих слів доберіть спільнокореневі.

Лікують- ліки, лікар, лікарня, лікувальна, вилікувати.

Відвар- вариво, варити, варений, вареники.

Верба- вербонька, вербова, верболіз.

V.Підсумки уроку.

Гра «Спіймай слово».

-Послухайте вірш про вербу і порахуйте, скільки прикметників в ньому зустрічається.

Верба стара і таємнича

Стоїть самотньо над водою,

І не дивиться в обличчя,

Повз неї тихою ходою

Проходить час, неначе тінь,

І різнять зморшки на корі.

Летять над нею чорні круки

І крячуть їй пісні тужливі.

Тривожні їх похмурі звуки

Стару вербу заворожили,

І сниться їй, що круки ті,

Прожиті роки золоті,

Вони до мене прилетіли,

У безвість кличуть стоголос.

Верба в струмочок задивилась

І води впали.

А сиві коси,

То не струмок пливе — життя,

Тече, спішить у майбуття. (10)

-Як можна визначити рід і число прикметника?

VІ. Повідомлення домашнього завдання.

-Скласти 4-5 речень про вербу і визначити число і рід прикметників.