Урок у 5 класі:"Праця і господарство: колись і сьогодні. Традиційні заняття українців"

Тема 6. УСЕ МАЄ МИНУЛЕ

Урок №____

Тема: Праця і господарство: колись і сьогодні. Традиційні заняття українців

Мета: познайомити учнів з життям і діяльністю давніх українців, створити їхні образні портрети, продовжити формування навичок самостійної та групової роботи; розвивати уміння чітко й логічно висловлювати свої думки, продовжити формування хронологічних навичок; виховувати інтерес до минулого, почуття патріотизму, національної гордості.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Як ви думаєте, чи відрізнялось господарство прадавніх людей від занять сучасних жителів нашої країни? Чим могли займатись давні люди? А звідки історики дізнаються про це?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Розповідь учителя

Сьогодні, в XXI ст., у вишиванках і писанках збереглися візерунки, які використовували наші пращури декілька тисячоліть тому. Український народ зберіг традиції і досвід минулого в мальовничих орнаментах, в будівництві жител, у шануванні землі, в любові до жінки-матері. З найцікавішими культурними елементами давніх українців ми й познайомимось сьогодні на уроці.

IV. Вивчення нового матеріалу

Перші люди на території України з'явилися близько 1 млн років тому. Звичайно, вони намагалися захистити себе від негоди та хижих звірів. Першим житлом у них були печери, потім люди навчилися робити житло з кісток мамонтів, вкритих шкурами(слайд .

Але про повноцінне житло ми можемо говорити тільки після появи трипільських поселень(слайд 4). Більш як 100 років тому в Україні було відкрито знамениту Трипільську цивілізацію. Археолог Вікентій Хвойка в 1897 р. розкопав неподалік від містечка Трипілля Київської області селище стародавніх людей(слайд 5). Він був глибоко вражений тим, що знайшов, і назвав нову археологічну культуру трипільською. В. Хвойка вважав, що трипільці були давніми предками українців, бо вони жили на тих самих землях і так само були хліборобами.

Трипільська культура— це багата і висока культура землеробів, наших далеких пращурів. Учені виявили, що подібні племена у VI—II тисячоліттях до н. є. займали також широкі простори сучасної Молдови та Румунії.

На території Трипілля траплялося два типи жител.

Трипільці будували землянки (слайд 6)— заглиблені житла глибиною 0,6-1,5 м. У кожному з таких жител було по два-три вогнища.

Другим типом житла були дерев'яні або плетені з хмизу та обмащені глиною охайні будиночки, часом навіть двоповерхові. Конструкція жител була досить складною. Підлогу настилали на дерев’яному помості з глиняних обпалених вальків, а зверху замазували глиною. Така підлога добре захищала житло від вологи. Стіни споруджувалися на дерев’яному каркасі і теж обмазувалися глиною. Двосхилий дах перекривали соломою або очеретом. Вікна були невеликі, округлої форми. Всередині житла було від однієї до трьох кімнат. У кожній з них стояла піч, лежанка, сімейний вівтар – жертовник.

Трипільські племена в Україні проживали у величезних селищах або в первісних містах, яких не знав на той час жоден інший народ світу. Усього в Україні відкрито понад 20 трипільських міст.

Трипільські селища розташовувалися на високих рівних місцях поблизу річок чи потоків, там, де була вода. В одному селищі нараховувалося від десятка до сотні жител та господарських споруд. Такі селища мали чітке планування. Всі будови стояли кількома рядами або концентричними колами навколо великого майдану, на якому розміщувалися громадські споруди — святилища. Від майдану радіально розходилися вулиці, обабіч яких розташовувалися садиби.

Запитання

1. Скажіть, чи однаковими будуть помешкання в різних регіонах України? Від чого це залежить? (Від будівельного матеріалу, від природних умов тощо)

2. Назвіть основний матеріал, з якого будували житла в Україні.

Скіфи

На початку VII ст. до н. є. в українському степу з'явилися скіфи. Розоривши багато країн Близького Сходу, скіфи нарешті осіли у степах Північного Причорномор'я, створивши перше на терені України велике політичне об'єднання. Геродот — давньогрецький історик — поділив скіфів на три групи: скіфи-орачі, скіфи-кочівники і царські скіфи.

Орачі походили переважно з місцевого населення, яке скіфи підкорили й примусили працювати на себе.

Влада зосереджувалася в руках царських скіфів, які вважали себе найчисленнішими й найкращими і примушували решту скіфів та нескіфські племена України сплачувати їм данину. Вони спирались на велике, добре озброєне й дисципліноване кінне військо.

Скіфи мешкали в Північному Причорномор'ї. Вони були кочівниками: у пошуках нових пасовиськ для своєї худоби вони постійно переходили з місця на місце. Це був мудрий, волелюбний, але водночас войовничий народ. Свої житла вони будували на колесах, оскільки постійно переїжджали. Витривалі і сміливі, вони протягом декількох століть панували в степу. У разі загибелі скіфського воїна за ним тужила вся Скіфія. Над небіжчиком, розкішно спорядженим у потойбічний світ, насипали високу могилу — курган.

Археолог Борис Мозолевський відкрив людству дивовижну скіфську пам'ятку, нагрудну прикрасу — золоту пектораль. Цей витвір давніх майстрів розповів нам про життя скіфів, допоміг зрозуміти, яким вони уявляли світ.

4.2. Житло доби Київської Русі

Руські землі ІХ-Х ст. у скандинавських джерелах названо «Країною градів» — так багато виникло тоді укріплених поселень-фортець. У ті часи на Русі налічувалося близько ЗО великих міських центрів з укріпленнями-фортецями.

Давньоруські села налічували півтора-два десятки жител. За будівельний матеріал правило дерево. Житла русичі заглиблювали в землю на 30-80 см, іноді й більше, тому їх називали напівземлянками. У таких спорудах було затишно, вони швидко нагрівалися й узимку довше тримали тепло, а влітку — зберігали прохолоду. Давньоруські житла — це квадратні в плані зруби з двосхилим дахом і дощатою підлогою. Вони мали в кутку піч із глини або каменю, яку топили «по-чорному», тобто так, що дим виходив крізь двері, чи невелике вікно, чи просто крізь солом'яний дах.

Міста заселяли переважно ремісники різних спеціальностей. Чимало мешканців міст жило з торгівлі. У великих містах мешкали князівська родина, бояри, дружинники, священики тощо.

У містах садиби простолюду займали невеликі ділянки землі. Свої помешкання давньоруські городяни розташовували в глибині двору. Це були здебільшого однокімнатні, з глиняною долівкою будівлі, площею 18-20 м2. Будували також господарські приміщення. Припаси ховали в господарських ямах.

Садиби й житла заможних людей були просторішими. У Києві археологи знайшли рештки жител із декількох приміщень, які належали, можливо, купцям. Князі та бояри мешкали у двоповерхових хоромах з багатьма приміщеннями.

V. ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

Хто ж там, хто вже так втомився,

І наліво нахилився?

Треба дружно всім нам встати (вийти із-за парт)

Фізкультпаузу почати.

Сонце спить, небо спить (очі закриті долонями)

Навіть вітер не шумить. (присісти)

Рано-вранці сонце встало (відкрити очі, встати, підняти голови,

Всіх промінням привітало. піднятися на носки, руки підвести

угору, розвести в сторони, підвести угору, помахати руками)

Хмарка сонечко закрила

Слізки срібні зронила. ( закрити обличчя руками)

Ми ті слізки пошукаємо,

У травичці позбираємо. (присідання)

Руки вгору, руки в боки.

Вище руки підніміть,

А тепер їх опустіть.

Плесніть, діти, кілька раз,

За роботу, все гаразд.

VI. ТВОРЧА ЛАБОРАТОРІЯ

Діти, ви підготували сьогодні повідомлення про традиційні заняття українців. Давайте з ними познайомимось.

- Землеробство

- Гончарство

- Тваринництво

- Бджільництво

- Ковальство

VII. Підведення підсумків

Виставлення оцінок

VIII. Домашнє завдання

Вивчити записи в зошитах

Підготовити повідомлення (за інд. завд.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найважливіші відкриття людства.

Людство не змогло б існувати без постійного прогресу, знаходження і запровадження нових технологій, винаходів і відкриттів. Сьогодні багато хто з них вже застаріли і в них немає необхідності, інші ж, як колесо, служать дотепер.

Вир часу проковтнув багато відкриттів, а деякі дочекалися свого визнання і впровадження лише через десятки і сотні років. Проводилися численні запитання з метою з'ясувати, які ж винаходу людства є найбільш значними.

Ясно одне - єдиної думки немає. Тим не менш була складена універсальна десятка найбільш великих відкриттів в історії людства.

Дивно, але виявилося, що досягнення сучасної науки не похитнули значущості деяких базових відкриттів для більшості людей. Більшість винаходів настільки старі, що не представляється точно назвати ім'я їх автора.

Вогонь. Перше місце заперечити складно. Люди відкрили корисні властивості вогню досить давно. З його допомогою можна було зігрітися і висвітлювати, змінювати смакові властивості їжі. Спочатку людина мала справу з "диким" вогнем, що виникають від пожеж або вивержень вулканів. Страх змінився цікавістю, так полум'я перекочувало в печеру. З часом людина навчився добувати вогонь, той став його постійним супутником, основою господарства, захистом від звірів. У результаті багато наступні відкриття стали можливі лише завдяки вогню - кераміка, металургія, парові машини і т.д. Шлях до самостійного отримання вогню був довгий - роками люди підтримували домашній вогонь в своїх печерах, поки не навчилися добувати його з допомогою тертя. Бралися дві палички сухого дерева, в одній з яких була лунка. Перша ставилася на землю і притискалася. Другу ж вставляли в лунку і починали швидко обертати між долонями. Дерево нагрівалося і загоралося. Звичайно, такий процес вимагав певної вправності. З розвитком людства виникли і інші способи отримання відкритого вогню.

Колесо. З цим відкриттям тісно пов'язана і Віз. Вчені вважають, що прообразом колеса стали катки, які підкладали під каміння і стовбури дерев при їх транспортуванні. Напевно, тоді хто-то наглядова і помітив властивості обертових тел. Так, якщо колода-ковзанка в центрі було тонше, ніж по краях, то воно пересувалося більш рівномірно, не відхиляючись по сторонах. Люди помітили це і з'явилося пристрій, іменоване нині скатом. З часом змінювалася конструкція, від цільного колоди залишилися лише два валика на кінцях, сполучених віссю. Пізніше їх стали виготовляти окремо, скріплюючи лише потім. Так і було відкрито колесо, яке одразу ж почало застосовуватися в перших возах. Наступні століття і тисячоліття люди чимало потрудилися над поліпшенням цього важливого винаходу. Спочатку суцільні колеса були жорстко з'єднані з віссю, обертаючись з нею. Але на повороті важка віз могла зламатися. Та й самі колеса були недосконалими, їх спочатку виконували з цілісного шматка дерева. Це призводило до того, що перші вози були досить повільними і неповороткими, а у них запрягали сильних, але неквапливих волів. Великим кроком в еволюції стало винахід колеса зі ступицею, насадженої на нерухому вісь. Щоб зменшити вагу самого колеса в ньому придумали вирізати надрізи, зміцнюючи для жорсткості поперечними скріпами. В епоху кам'яного століття кращого варіанту створити було неможливо. А от з приходом в життя людини металів колеса отримали металеві ободи та спиці, воно змогло обертатися в десятки разів швидше і вже не боялося каменів і зносу. У віз стали впрягатися прудконогі коні, швидкості помітно зросли. В результаті колесо стало відкриттям, яке дало, мабуть, самий потужний поштовх розвитку всієї техніки.

Писемність. Мало хто буде заперечувати значимість цього винаходу для всього розвитку людства. Куди б пішов розвиток нашої цивілізації, якби певному етапі ми б не навчилися фіксувати певними символами потрібну інформацію. Це дозволило зберігати її і передавати. Очевидно, що без писемності наше суспільство в сьогоднішньому вигляді просто б не існувало. Перші форми символів для передачі інформації виникли близько 6 тисяч років тому. До цього людина користувався більш примітивними сигналами - димом, гілками... Пізніше виникли і більш складні способи передачі даних, наприклад, інки використовували для цього вузлики. Шнурки різного кольору зав'язували в різноманітні вузли і кріпили на паличку. Адресат ж розшифровував послання. Подібного роду листи практикувалися і в Китаї, Монголії. Однак сама писемність з'явилася лише з винаходом графічних символів. Спершу були прийняті піктографічні листи. На них у вигляді малюнка люди схематично зображують явища, події, предмети. Піктографія була широко поширена ще в кам'яному столітті, і їй особливо вчитися не треба було. Але для передачі складних думок або абстрактних понять такий вид писемності не годився. З часом у піктограми стали вводитися умовні знаки, які позначають певні поняття. Так, схрещені руки символізували обмін. Поступово примітивні піктограми ставали більш чіткими і визначеними, лист стало идеографическим. Найвищою його формою стала ієрогліфічне письмо. Спочатку вона зародилася в Давньому Єгипті, потім поширилася на Далекий Схід - Японію, Китай. Такі символи вже дозволяли відобразити будь-які думки, навіть найскладніші. Але для сторонньої людини зрозуміти таємницю було дуже складно, так і для того, хто хотів навчитися читати і писати, необхідно було вивчити кілька тисяч знаків. У результаті цим майстерністю могли володіти лише деякі. І тільки 4 тисячі років тому стародавні фінікійці винайшли алфавіт літер і звуків, який став зразком для багатьох інших народів. Фінікійці стали використовувати 22 приголосні літери, кожна з яких позначала окремий звук. Новий лист зробило можливим передачу будь-якого слова графічним способом, так і навчитися писемності стало значно легше. Тепер вона стала надбанням всього суспільства, цей факт послужив швидкого поширення алфавіту по всьому світу. Вважається, що 80% з поширених сьогодні алфавітів мають імен фінікійські коріння. Останні вагомі зміни в фінікійські букви внесли греки - вони стали позначати буквами не тільки приголосні, а й голосні звуки. Грецький алфавіт в свою чергу лягла в основу більшості європейських.

Папір. Це винахід тісно пов'язане з попереднім. Винахідниками ж папери стали китайці. Це важко назвати випадковістю. З давніх часів Китай славився не тільки любов'ю до книг, але і складною системою бюрократичного управління з постійними звітами. Саме тому тут була особлива потреба до недорогого і компактному матеріалу для письма. До того, як з'явився папір, тут писали на шовку і на бамбукових дощечках. Однак ці матеріали не підходили - шовк був дорогим, а бамбук - важким і громіздким. Кажуть, що для перевезення деяких творів була потрібна ціла віз. Винахід паперу прийшло з операцій по обробці шовкових коконів. Жінки варили їх, а потім, розклавши на рогожу, перетирали до однорідної маси. З неї отцеживали воду, отримуючи шовкову вату. Після такої обробки на циновках залишався тонкий волокнистий шар, який після просушування перетворювався на папір, придатну для письма. Пізніше для її цілеспрямованого приготування стали використовувати браковані кокона. Така папір називалася ватною і коштувала досить дорого. З часом виникло питання - а чи можна робити папір не лише з шовку? Або для цих цілей підійде будь-волокнисто сировину, бажано рослинного походження. Історія свідчить, що в 105 році якийсь чиновник Цай Лунь зміг створити новий сорт паперу з старих рибальських мереж. Її якість можна було порівняти з шовкової, а ціна значно нижча. Це відкриття стало важливим як для країни, так і для всієї цивілізації. Люди отримали якісний і доступний матеріал для письма, рівноцінної заміни якого так і не знайшли. Наступні століття внесли в технологію виготовлення паперу кілька важливих удосконалень, сам процес став швидко розвиватись. У IV столітті папір остаточно витіснила бамбукові дощечки, незабаром стало відомо, що можливо виробництво дешевої рослинної сировини - кори дерев, бамбука і очерету. Це було особливо важливо, адже саме бамбук виростає в Китаї у величезних кількостях. Секрети виробництва зберігалися в найсуворішому секреті кілька століть. Але в 751 році деякі китайці при зіткненні з арабами потрапили до них у полон. Так секрет став відомий і арабам, які цілих п'ять століть вигідно продавали папір в Європу. В 1154 році виробництва паперу було налагоджено в Італії, незабаром оволоділи майстерністю в Німеччині, Англії. У наступні століття папір одержала найширше поширення, завойовуючи все нові сфери застосування. Її значення настільки велике, що нашу еру навіть іноді іменують "паперової".

Порох і вогнепальну зброю. Це європейське відкриття зіграло величезну роль в історії людства. Вибухову суміш вміли робити багато, європейці були останніми з цивілізованих народів, хто навчився робити це. Але саме вони зуміли винести практичну користь від цього відкриття. Першими наслідками винаходу пороху стало розвиток вогнепальної зброї і переворот у військовій справі. Наслідували та соціальні зрушення - непереможні лицарі в обладунках відступили перед вогнем гармат і рушниць. Феодальне суспільство отримало сильний удар, від якого вже не змогло оправитися. В результаті виникли могутні централізовані держави. Сам же порох за багато століть до появи в Європі був винайдений у Китаї. Важливою складовою частиною порошку була селітра, яка в деяких районах країни взагалі зустрічалася в самородному вигляді, нагадуючи сніг. Підпалюючи суміш селітри з вугіллям, китайці стали спостерігати за невеликими спалахами. На рубежі V і VI століть властивості селітри були вперше описані китайським медиком Тао Хун-цзіном. З тих пір ця речовина стало застосовуватися і як складова частина деяких ліків. Поява першого зразка пороху приписують алхімікові Сунь Си-мяо, які готував суміш з сірки і селітри, додавши до них шматочки локустового дерева. При нагріванні виникла сильна спалах полум'я, що і було зафіксовано вченим у своєму трактаті "Данину цзин". Склад пороху в подальшому був вдосконалений його колегами, які досвідченим шляхом встановили три основних компоненти - калієву селітру, сірку і вугілля. Середньовічні китайці ефектів вибуху науково пояснити не змогли, але скоро пристосувалися використовувати порох у військових цілях. Однак революційного ефекту це не надано. Справа в тому, що суміш готувалася з неочищених компонентів, що давало лише запальний ефект. Лише в XII-XIII століттях китайці створили зброю, нагадувала вогнепальну, також були винайдені ракета і петарда. Незабаром дізналися секрет монголи і араби, а від них і європейці. Вторинне відкриття пороху приписують монахові Бертольду Шварцу, який став товкти в ступі подрібнену суміш селітри, вугілля і сірки. Вибух опалив випробувачу бороду, зате в його голову прийшла думка про те, що подібну енергію можна використовувати для метання каменів. Спершу порох був мукообразным, і користуватися їм незручно, так як порошок лип до стінок стовбурів. Після цього помітили, що набагато зручніше користуватися порохом в грудках і зернах. Це давало до того ж більше газів при займанні.

Засоби комунікацій - телефон, телеграф, радіо, Інтернет та інші. Ще 150 років тому єдиним способом обміном інформацією між Європою і Англією, Америкою і колоніями залишалася лише пароплавна пошта. Люди дізнавалися про те, що відбувалося в інших країнах із запізненням на цілі тижні і навіть місяці. Так, новини з Європи в Америку йшли мінімум 2 тижні. Саме тому поява телеграфу докорінно вирішило цю проблему. В результаті технічна новинка з'явилася у всіх кінцях планети, дозволяючи новин з однієї півкулі за лічені години і хвилини потрапляти в інший. Протягом дня зацікавлені особи отримували ділові і політичні новини, біржові зведення. Телеграф дозволив передавати письмові повідомлення на відстані. Але незабаром винахідники задумалися про новий засіб комунікації, яке змогло б передавати на будь-які відстані звуки людського голосу або музику. Перші експерименти з цього питання були проведені в 1837 році американським фізиком Пейджем. Його прості, але наочні досліди довели, що в принципі можливо передавати звук з допомогою електрики. Низка наступних дослідів, відкриттів і впроваджень призвела до появи в сьогоднішній нашій житті телефону, телебачення, Інтернету та інших сучасних засобів комунікації, перевернули життя суспільства.

Автомобіль. Подібно деяким попереднім в списку найбільшим винаходами, автомобіль не тільки вплинув на свою епоху, але й породив нову. Це відкриття не обмежується однією лише сферою транспорту. Автомобіль сформував сучасну індустрію, породив нові галузі і перебудував саме виробництво. Воно стало масовим і потоковим. Навіть планета змінилася - тепер її оперізують мільйони кілометрів доріг, погіршилася і екологія. І навіть психологія людини стала іншою. Сьогодні вплив автомобіля настільки багатопланово, що присутня у всіх сферах людського життя. В історії винаходу було чимало славних сторінок, але найцікавіша відноситься до перших років його існування. Взагалі, те, з якою стрімкістю автомобіль досяг своєї зрілості, не може не вражати. Всього за якусь чверть століття ненадійна іграшка перетворилася на масовий і популярний транспортний засіб. Зараз в світі налічується близько мільярда машин. Головні ж риси сучасного автомобіля склалися ще 100 років тому. Попередником бензинового автомобіля став паромобиль. Ще в 1769 році француз Кюнью створив парову віз, яка могла перевозити до 3 тонн вантажу, пересуваючись, правда, зі швидкість до 4 км/год. Машина була неповороткою, а робота з котлом була важкою і небезпечною. Але ідея пересування за рахунок пара захопила послідовників. У 1803 році Трівайтік побудував перший в Англії паровий автомобіль, який міг перевозити до 10 пасажирів, розганяючись до 15 км/год. Роззяви Лондона були в захваті! Автомобіль в сучасному розумінні з'явився лише з відкриттям двигуна внутрішнього згорання. У 1864 році на світ з'явилося транспортний засіб австрійця Маркуса, яке рухалося за рахунок бензинового двигуна. Але слава офіційних винахідників автомобіля дісталося двом німцям - Даймлеру і Бенцу. Останній був господарем заводу з виробництва двотактних газових двигунів. Коштів вистачало для дозвілля та розробки власних автомобілів. У 1891 році власник заводу гумових виробів Едуард Мішлен винайшов знімну пневматичну шину для велосипеда, а через 4 роки шини стали проводитися і для машин. У тому ж 1895 році шини були випробувані в ході перегонів, хоча і постійно проколювалися, але стало ясно - вони дають автомобілям плавність ходу, роблячи їзду більш комфортною.

 

 

 

Електрична лампочка. І це винахід з'явилося в нашому житті недавно, в кінці XIX століття. Спочатку освітлення з'явилося на вулицях міст, а потім воно ввійшло і в житлові будинки. Сьогодні життя цивілізованої людини важко уявити без електричного світла. Таке відкриття спричинило за собою величезні наслідки. Електрика зробило переворот в енергетиці, змусивши значно змінитися промисловість. У XIX столітті набули поширення два типи лампочок - дугові лампи та лампи розжарювання. Першими з'явилися дугові лампочки, світіння яких було засновано на такому явищі, як вольтова дуга. Якщо з'єднати два дротики, підключені до сильного струму, а потім розсунути їх, то між їх кінцями виникне світіння. Вперше це явище спостерігав російський вчений Василь Петров в 1803 році, а англієць Деві описав такий ефект лише в 1810. Застосування вольтової дуги в якості джерела освітлення було описано обома вченими. Однак у дугових ламп було незручність - по мірі вигоряння електродів, їх треба було постійно посувати один до одного. Перевищення відстані між ними тягло за собою мерехтіння світла. У 1844 році француз Фуко розробив першу дугову лампу, в якій довжину дуги можна було регулювати вручну. Вже через 4 роки цей винахід було застосовано для освітлення одній із площ Парижа. У 1876 році російський інженер Яблочков удосконалив конструкцію - електроди, замінені вуглинками, розташовувалися вже паралельно один одному, а відстань між кінцями завжди залишалося незмінним. У 1879 році американський винахідник Едісон взявся за вдосконалення конструкції. Він прийшов до висновку, що для довгого і яскравого світіння лампочки необхідний відповідний матеріал для нитки, а також створення навколо розрідженого простір. Едісон з розмахом провів безліч дослідів, підраховано, що було випробувано не менше 6 тисяч різноманітних сполук. Дослідження коштували американцеві 100 тисяч доларів. Едісон поступово став використовувати для нитки метали, в результаті зупинився на обвуглених бамбукових волокнах. У підсумку в присутності 3 тисяч глядачів винахідник публічно продемонстрував розроблені ним електричні лампочки, освітивши ними не тільки свій будинок, але і кілька сусідніх вулиць. Лампочка Едісона стала першою, з тривалим терміном служби і придатна для масового виробництва.

Антибіотики. Це місце віддано чудовим лікарським засобам, зокрема, пеніциліну. Антибіотики стали одним з головних відкриттів минулого століття, перевернувши медицину. Сьогодні не всі уявляють, як багатьом зобов'язані таким лікувальних препаратів. Багато здивуються, дізнавшись, що ще в 80 років тому десятки тисяч людей помирали від дизентерії, запалення легенів було смертельно небезпечною хворобою, сепсис загрожувала загибеллю практично всім хірургічним пацієнтам, тиф був небезпечний і трудноизлечим, а легенева чума звучала як вирок. Але всі ці страшні хвороби, як і інші, перш невиліковні (туберкульоз), були переможені антибіотиками. Препарати справили значний вплив на військову медицину. Раніше велика частина солдатів гинуло зовсім не від куль, а від загноившихся ран. Адже туди проникали мільйони бактерій-коків, які викликали гній, сепсис, гангрену. Максимум, що встигав зробити хірург - ампутувати уражену частину тіла. Виявилося, що боротися з небезпечними мікроорганізмами можна з допомогою їх же побратимів. Деякі з них в процесі своєї життєдіяльності виділяють речовини, які здатні знищувати інших мікробів. Така ідея з'явилася ще в XIX столітті. Луї Пастер відкрив, що бацили сибірської виразки гинуть під впливом деяких інших мікробів. З часом досліди і відкриття дали світі пеніцилін. Для бувалих польових хірургів це ліки стало справжнім дивом. На ноги ставали самі безнадійні хворі, подолавши зараження крові або запалення легенів. Відкриття та створення пеніциліну вважається одним з найбільш значущих відкриттів в історії всієї медицини, давши величезний поштовх для її розвитку.

Парус і корабель. Парус виник в житті людини давним-давно, коли з'явилося бажання виходити в море та будувати для цього човна. Першим вітрилом була звичайна звірина шкура. Морякові ж доводилося руками тримати її і постійно орієнтувати щодо вітру. Коли людям прийшла в голову ідея використовувати щогли і реї - невідомо, але вже на найдавніших зображеннях кораблів часів єгипетської цариці Хатшепсут видно різні пристосування для роботи з вітрилом, такелаж. Таким чином зрозуміло, що вітрило виник ще в доісторичні часи. Вважається, що перші великі вітрильники з'явилися в Єгипті, а Ніл став першою судноплавною річкою. Щорічно могутня ріка розливалася, відрізаючи один від одного міста й району. От і доводилося єгиптянам освоїти судноплавство. У той час кораблі грали в господарському житті країни значно більшу роль, ніж вози на колесах. Однією з перших різновидом судів є барка, якій вже більше 7 тисяч років. Її моделі дійшли до нас з храмів. Так як в Єгипті лісу для будівництва перших судів було небагато, то для цих цілей застосовувався папірус. Його особливості і визначили конструкцію і форму кораблів. Вони представляли собою серповидну човен, пов'язану з пучків папірусу, при цьому ніс і корму були вигнуті вгору. Корпус судна, для міцності, стягувався тросами. З часом торгівля з фінікійцями дала країні ліванський кедр, кораблебудування міцно увійшло дерево. Композиції 5-тисячолітньої давнини дають підстави вважати. Що тоді єгиптяни використовували прямий вітрило, укріплений на двоногою щоглі. Пливти можна було тільки за вітром, а при бічному вітрі щоглу швидко прибирали. Приблизно 4600 років тому стала застосовуватися однонога щогла, яка використовується і понині. Судну стало легше ходити, воно отримало можливість маневрування. Однак на той момент прямокутний парус був вельми ненадійний, до того ж використовувати його можна було лише при попутному вітрі. От і виявилося, що основним двигуном корабля того часу була мускульна сила веслярів. Тоді максимальна швидкість кораблів фараонів становила 12 км/год. Торгові судна здійснювали подорожі в основному вздовж берега, не виходячи далеко в море. Наступний крок у розвитку кораблів зробили фінікійці, які спочатку мали чудовий будівельний матеріал. 5 тисяч років тому, з початком розвитку морської торгівлі, фінікійці почали будувати кораблі. При цьому їх морські судна спочатку мали конструктивні особливості від човнів. На однодревках встановлювалися ребра жорсткості, покриті зверху дошками. На думку про такий конструкції фінікійців можливо підштовхнули скелети тварин. По суті, так і з'явилися перші шпангоути, що застосовуються до цих пір. Саме фінікійці створили перше килевое судно. У ролі кіля спочатку виступали два ствола, з'єднані під кутом. Це дало суднам більше стійкості, ставши основою для майбутнього розвитку суднобудування і визначивши вигляд всіх майбутніх кораблів.