Урок «Україна в обличчях видатних інформатиків»

РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ІМЕНІ О. С. ЄГОРОВА

Майстер-клас

«Україна в обличчях видатних інформатиків»

Підготувала і провела:

викладач інформатики

Ірина ВОЛОШИНОВА

м. Кропивницький - 2023

Майстер-клас

«Україна в обличчях видатних інформатиків»

Мета: популяризація історії та досягнень українських інформатиків, а також виховання інтересу до індустрії ІТ серед учасників майстер-класу.

Основна мета: показати, що Україна має потужний потенціал у галузі інформаційних технологій, і вчити учасників майстер-класу розуміти важливість цієї галузі в сучасному світі. Крім того, мета полягає у підтримці та стимулюванні розвитку IT-індустрії в Україні, щоб допомогти створити сприятливу атмосферу для розвитку технологічних інновацій в країні.

Обладнання: комп’ютери з доступом в мережу Інтернет.

Тип уроку: Майстер-клас.

Час проведення: 60 хвилин.

План майстер-класу:

1. Привітання та вступне слово ведучого.
2. Вступна частина про історію розвитку інформаційних технологій в Україні.
3. Перший відомий український інформатик –  Віктор Глушков.
4. Катерина Логвинівна Ющенко – українська науковиця в галузі кібернетики, програмістка, винахідниця..
5. Олександр Адольфович Летичевський – український кібернетик.
6. Заключне слово ведучого та запитання від учасників.

Хід уроку

І. Організаційний етап

• привітання
• перевірка присутніх
• перевірка готовності учнів до уроку

Створення атмосфери психологічного комфорту.

ІІ. Повідомлення теми. Організація спільного з учнями формулювання мети й завдань уроку.

Вступна частина про історію розвитку інформаційних технологій в Україні.

Ведучий розповідає про історію становлення та розвитку галузі інформаційних технологій в Україні, зокрема про розвиток електронної техніки та комп’ютерних технологій.

Історія розвитку інформаційних технологій в Україні починається ще з радянських часів, коли була створена потужна електронно-обчислювальна мережа, що забезпечувала зв'язок між науковими інститутами в різних містах країни. В середині 90-х років минулого століття Україна почала активно розвивати власну ІТ-індустрію, в результаті чого з’явилося багато вітчизняних компаній, що займаються розробкою програмного забезпечення та апаратної частини. Сьогодні Україна визнана світовим лідером в сфері розробки програмного забезпечення, та посідає одне з провідних місць у рейтингах країн, які найбільше вкладаються в ІТ-індустрію. Таким чином, інформаційні технології стали невід’ємною складовою розвитку країни і дуже важливим напрямом її економіки. У майстер-класі «Україна в обличчях видатних українських інформатиків» ми розглянемо деяких з найвідоміших та найуспішніших представників української IT-індустрії, які здійснили значний внесок у розвиток технологічного прогресу.

Перший відомий український інформатик – Віктор Глушков.

Ведучий детально розповідає про Віктора Глушкова – видатного українського науковця, який створив перший в Європі інститут кібернетики, а також створив перший в Європі електронний обчислювальний машинний комплекс.

Віктор Михайлович Глушков – відомий український математик, кібернетик та комп'ютерний науковець. Він заснував Кібернетичний Центр НАН України і розробив комп'ютерну мережу «Університетська», яка стала першою у світі. Глушков вніс вагомий внесок у розвиток кібернетики та комп'ютерної науки, ставши засновником академічної школи цієї галузі в Україні.

Сформулював поняття кібернетики як наукової дисципліни з комплексною методикою досліджень, визначив проблеми найефективнішої взаємодії людини з машиною і шляхи їх розв'язання. Запропоновані ним побудови «око-рука», «читаючий автомат», самоорганізуюча структура поклали початок новим прикладним технологіям, унікальним розробкам, пов'язаних зі створенням так званого штучного інтелекту.

Під безпосереднім керівництвом академіка Глушкова розроблені та впроваджені в практику унікальні автоматизовані системи управління, що на той час не мали аналогів у світі. Це, зокрема, АСК «Львів» та «Гальванік», які успішно працювали на львівському заводі «Електрон», київському «Арсеналі», інших підприємствах колишнього Радянського Союзу. В очолюваному ним інституті розроблена серія відомих ЕОМ, серед яких – «Київ», «Дніпро», «Промінь» та інші.

Віктор Глушков своїми фундаментальними працями в галузі алгебри, математичної логіки, теорії автоматів та алгоритмів, теорії математичних машин і їх практичного втілення ще за життя здобув визнання міжнародної наукової громадськості.

Під керівництвом В. М. Глушкова була створена унікальна «Енциклопедія кібернетики» (українською в 1973, російською в 1974 ), яка не мала аналогів у світі та стала першою фундаментальною працею, в якій висвітлювались теоретичні аспекти кібернетичної науки, її застосування до таких галузей як економіка, біологія, техніка. Певною мірою така всеохопність енциклопедії характеризує і діяльність самого Глушкова в цій сфері, яка була різнобічною і нетривіальною.

Глушковим були розроблені принципово нові підходи до створення систем обробки інформації, які кардинально змінили уяву про теорію систем управління та теорію обчислювальних систем, підготували основу для нового етапу розвитку науки про інформацію. Ще на початку становлення обчислювальної техніки, В. М. Глушков ініціював дослідження з моделювання інтелектуальної діяльності. Він багато уваги приділяв розробці ідеї «мозкоподібних» структур ЕОМ, за якими йому вбачалися у майбутньому велетенські можливості. Численні проблеми штучного інтелекту ставилися і розв'язувалися в Обчислювальному Центрі АН УРСР. І серед них такі, як моделювання еволюції, автоматичне доведення теорем, побудова перших робототехнічних систем, розпізнавання зорових образів і усної мови, розпізнавання змісту фраз тощо. Всесоюзна школа з розпізнавання образів у м. Києві у 1962 р. зібрала практично всіх спеціалістів країни з цих питань.

Монографія В. М. Глушкова «Введение в кибернетику» була видана в 1964.

За ініціативи В. М. Глушкова, в 1969 на базі Київського університету імені Тараса Шевченка відкрито перший в СРСР факультет кібернетики.

Катерина Логвинівна Ющенко (до шлюбу Рвачова, 8 грудня 1919, Чигирин – 15 серпня 2001) – українська науковиця в галузі кібернетики, програмістка, винахідниця. Доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент АН УРСР (1976), заслужена діячка науки, лауреат премії Ради Міністрів СРСР та двічі – Державної премії України, премії НАН України імені Глушкова, дійсний член Міжнародної академії комп'ютерних наук. Нагороджена орденом княгині Ольги.

Катерина Ющенко розробила концепцію формальної мови Адресного програмування (1954 р.), де у вигляді математичного формалізму вводилися операції з адресами комп’ютера (як от взяття значення за адресою: «штрих-операція»).

Розіменування вказівника є частковим випадком опосередкованої (непрямої) адресації вищих рангів (n-кратне застосування «штрих-операції») Адресного програмування, яка була вперше реалізована в 1955 р. у якості спеціальної операції процесора ЕОМ «Київ». Оскільки «штрих-операція» була не лише винайдена Катериною Ющенко у 1955 р., а й реалізована, то думка, що Гарольд Лоусон є винахідником вказівників, а не саме Катерина Ющенко, у 1964 р. є помилковою.

Ющенко працювала над теорією ймовірностей, алгоритмічними мовами та мовами програмування та розробкою методів автоматизованих систем обробки даних.

Щоб підготувати програмістів, Ющенко написала навчальну серію підручників у 1970-х. Катерина Ющенко мала п’ять свідоцтв про авторські права, які розробили вісім Державних стандартів України. Вона є авторкою понад 400 наукових публікацій, включаючи 24 монографії та навчальні посібники. Частина цих творів має від двох до трьох видань та перекладена більш ніж на багато мов, включаючи німецьку, чеську, угорську, румунську, французьку, данську тощо.

У наступні роки вона підготувала 47 кандидатів і 11 докторів наук. Київська школа теоретичного програмування стала відомою далеко за межами Радянського Союзу. К. Л. Ющенко були присуджені дві Державні премії України (Державні премії УРСР) і премія Ради Міністрів СРСР, а за теоретичні розробки в області комп'ютерної алгебри – академічна премія імені Глушкова.

Талановита програмістка, Катерина Логвинівна отримала 5 авторських свідоцтв.

Олександр Адольфович Летичевський (3 травня 1935, Київ – 19 серпня 2019 Київ) – український кібернетик, академік НАН України (2009), доктор фізико-математичних наук (1971), професор (1982).

1957 року закінчив механіко-математичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка і відтоді працює в Інституті кібернетики НАН України. 1963 року у Московському державному університеті захистив кандидатську дисертацію, яка була однією з перших робіт з алгебраїчної теорії автоматів. У ній вперше було вирішено проблему композиційної повноти автоматів Мура і побудовані основи структурної теорії подібної теорії Крона-Родоса, яка з’явилась значно пізніше. 1971 року в Інституті кібернетики захистив докторську дисертацію, присвячену теорії дискретних перетворювачів інформації.

У цій роботі Олександр Летичевський обґрунтував новий підхід до вивчення проблеми еквівалентності алгоритмів. З 1980 року керує відділом рекурсивних обчислювальних машин, а з 2009 – відділом теорії цифрових автоматів. 1990 року його обрано членом-кореспондентом, а 2009 року – академіком НАН України за спеціальністю «інформатика». Олександр Летичевський – один з найяскравіших представників наукової школи академіка В.М. Глушкова, заснував свою наукову школу з прикладної теорії алгоритмів, результати якої широко використовуються у практиці. У 1980-1990 роках досліджував проблеми знаходження алгебраїчних інваріантів програм, їх використання для розробки ефективних алгоритмів і програм, проблему розподілених паралельних обчислювань і проблеми створення програмного забезпечення багатопроцесорних обчислювальних систем з розподіленою пам’яттю. Останнім часом розвиває нову оригінальну математичну теорію взаємодії математичних агентів і середовищ, що складають теоретичну базу інсерціонного моделювання. Олександр Летичевський брав участь у багатьох практичних і промислових розробках. Зокрема, у 1960-1970 роках він був одним з основних розробників математичного забезпечення машин серії МИР для інженерних розрахунків та систем автоматизації проектування обчислювальних машин ПРОЕКТ. У 1980-і роки керував створенням математичного забезпечення багатопроцесорних обчислювальних комплексів. Система алгебраїчного програмування АПС, створена Олександром Летичевським та його учнями в Інституті кібернетики, базується на досвіді побудови цих систем. Нині вчений керує використанням своїх теоретичних результатів для побудови програмного забезпечення у зарубіжних фірмах Motorola та UniSoft. Від 1964 року Олександр Летичевський викладає у Національному університеті імені Тараса Шевченка, керує міжнародними проектами за програмами INTAS, NATO і CRDF, є членом редколегій журналів «Кибернетика и системний анализ», «Theoretical Computer Science», багато спілкується з міжнародними науковими організаціями та зарубіжними вченими. Його працю вшановано Державною премією СРСР, державними преміями України, премією імені В.М. Глушкова. У науковому доробку вченого понад 200 робіт і монографій, серед його учнів понад 40 кандидатів та 9 докторів наук.

ІІІ. Практична частина.

1. Дослідити життя та діяльність вище згаданих українських інформатиків (можна обрати того, хто особливо зацікавив учасників майстер-класу). Для цього потрібно зібрати якісну та достовірну інформацію про життя та діяльність цієї людини, а також про її внесок у світ IT.
2. Створити презентації про українську IT-індустрію. Учасники можуть зібрати інформацію про розвиток IT-індустрії в Україні, висвітлити роботу провідних компаній та талановитих інформатиків, які зробили внесок у світ IT.

ІV. Підбиття підсумків уроку.

V. Оцінювання роботи учнів.