Тема: Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль
Мета: повторити й систематизувати знання учнів про іменник як частину мови; формувати вміння знаходити іменники в текстах, визначати їх морфологічні ознаки та синтаксичну роль; розвивати вміння доцільно використовувати іменники в усних та письмових висловлюваннях; виховувати любов до рідного слова.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Обладнання: підручник, таблиця «Іменник як частина мови», кросворд, таблиця «Конкретні та абстрактні іменники».
ХІД УРОКУ:
І. Організаційний момент
ІІ. Установчо-мотиваційний етап
Психологічна настанова щодо вивчення теми «Іменник». Ознайомлення учнів із структурою теми.
ІІІ. Оголошення епіграфа уроку та робота з ним
Якщо з українською мовою
в тебе, друже, не все гаразд,
не вважай її примусовою,
полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
а хто любить, той легко вчить,
Все, як пишеться, в ній вимовляється,
все, як пісня, у ній звучить …
Дмитро Білоус
ІV. Актуалізація опорних знань
- Розпочнемо наш урок із гри. Кожен ряд учнів одержує завдання: записати на дошці в колонку слова, що означають:
1. назви дерев;
2. назви квітів;
3. назви тварин
V. Повідомлення теми та мети уроку
VІ. Опрацювання нового матеріалу та його засвоєння
Прочитайте на с. 129, 131 матеріал про іменник як частину мови
Випишіть іменники чоловічого роду в одну колонку, жіночого – в другу, а середнього – в третю.
Край, барвінок, країна, небо, рослина, земля, село, парубок, кімната, думка, доля, дерево.
ч.р. ж.р. с.р.
край країна небо
барвінок рослина село
парубок земля дерево
кімната
думка
доля
6. До якого роду належать іменники, які означають осіб чоловічої та жіночої статі? (спільний)
Виконання вправи 231 (визначити число іменників)
Є ще люди сонні, наче сови,
А глухі до слова – це найгірш.
Ти до рідної прислухайсь мови,
Покажи відмінки. Це – як вірш.
Називний питає: Хто ти?Що ти?
Хоче він про наслідки роботи .
І про тебе чути лише похвали,
Щоб тебе як приклад називали.
Родовий доскіпує свого,
Хоче знати він: Кого? Чого?.
І про тебе знає, якого роду,
Що немає роду переводу.
Все давальний дасть, не жаль йому,
Але хоче знати він: Кому? Чому?
Знать про тебе, гожого на вроду,
Що даєш і ти свому народу?
У знахідного свої потреби.
Він: Кого?і Що?— питає в тебе.
І кого ми всі за друзів маєм,
І що друзі роблять — називає.
А орудний хоче знать: Ким ? Чим?
У труді орудуй разом з ним.
Хоче знать: «Що здатен ти утнути?
Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?»
А місцевий —Де? В якому місці?
Хоче знати: «У селі чи в місті?»
Кличний закликає всіх навколо:
«Гей, Іване, Петре чи Миколо,
Ви ж не будьте сонні та байдужі.
У житті нема нічого згірш».
Рідна мово! В ній слова — як ружі,
А самі відмінки — наче вірш.
Н. (хто? що?)
Р. (кого? чого?)
Д. (кому? чому?)
З. (кого? що?)
О. (ким? чим?)
М. на (кому? чому?)
Кл. Звертання
8. До якого відмінка іменника ми задаємо питання лише з прийменником? (місцевий)
Іменники бувають з конкретним і абстрактним значенням
Конкретні |
Абстрактні |
Виражають поняття, в яких передається все те, що сприймається безпосередньо органами чуття: палац, школа, дідусь |
Назви узагальнених понять – якостей, властивостей, дій, процесів: ніжність, докір, ласка |
чоловік, дерево, пильність, школа, здібності, соловей, точність, уважність, корова, бібліотека, доброта.
VІІ. Підведення підсумків уроку
Звернення до таблиці, кросворду.
VІІІ. Пояснення домашнього завдання
§ 15, виконати вправи 229, 230.