Урок. "Уникнення конфліктів з іншими людьми"

Про матеріал

У розробці використано твори Василя Сухомлинського, на вчинках героїв яких діти знаходять способи уникнення конфліктів або мирного їх розв'язання, знаходять порозуміння один з одним.

Перегляд файлу

 

 

 

Я у світі

4 клас

 

 

 

 

 

 

Довга Лариса Миколаївна,

                                                   вчитель початкових класів,

                                             Рингацький НВК

                                                      Новоселицького району

                                                                    Чернівецької обл.

 

 

 

 

 

Тема. УНИКНЕННЯ КОНФЛІКТІВ З ІНШИМИ ЛЮДЬМИ

Мета: вчити дітей знаходити способи уникнення конфліктів або мирного їх розв'язання; виховувати порозуміння і терпимість один до одного; виховувати любов та повагу до батьків, рідних, близьких людей; викликати бажання приносити їм радість; розвивати мову учнів, уміння та навички поводити себе культурно.

Обладнання: ілюстрації до казок; фотографії дітей з батьками, завдання-картки для роботи в гру­пах.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу до уроку

ІІ. Повторення вивченого матеріалу

1. Відповіді на питання.

— Що таке культура поведінки? (Це уміння поводитися так, щоб бути приємним для всіх.)

 Чи завжди ввічливо поводитесь зі своїми рідними, в сім'ї?

— Що означає прислів'я «Мій дім — моя фортеця»?

- Що таке сім’я ?

 (Запис на дошці.) (Справді, дружна сімя, тепло батьківського дому можуть стати важливою опорою в житті кожної людини.)

Сім'я — це дім, де на тебе чекають, де вас зрозуміють і допомо­жуть у скруті, де сподіваються й від вас підтримки і захисту. Зрештою, сім'я — це милі ритуали, які прикрашають буденні і святкові дні.

Завдяки сім'ї існує та розвивається суспільство. Сім'я для суспіль­ства — це цеглини для будинку. Чим вони міцніші, тим міцніший бу­динок. Але, якщо кілька з них зруйнується, постраждають усі. Бережіть свою сім'ю, не забувайте бабусь та дідусів, допомагайте батькам.

У взаєминах членів сім'ї повинні бути чітко усвідомлені певні обов'язки, що необхідні для виконання як з боку батьків, так і з боку дітей. Вони є нормами поведінки у сім'ї, і ніхто не повинен відступати від цих норм, якщо хоче зберегти щастя і взаєморозуміння у своїй сім'ї.

Кожен член сім'ї має якісь обов'язки. Мир і взаєморозуміння у сім'ї допоможуть всім зберегти здоров'я.              

- Яких правил потрібно дотримуватися, щоб ваша сім'я була дійсно дружною?

 Чому в колі сім'ї потрібно також поводитися ввічливо та стри­мано?

 Які добрі справи для членів своєї родини можете зробити ви?

— Чи можна вашу сім'ю назвати дружною? Чому?

2. Читання та обговорення пам'ятки щодо поведінки в сім'ї

До всіх у родині будьте уважними і лагідними.

Кажіть тільки правду.

Робіть тільки приємне.

Не завдавайте ні прикрощів, ні болю рідним.

Коли прокинулися і зустрілися з домашніми, не забудьте привітатися.

Не забувайте дякувати дорослим за послуги.

Пам'ятайте, що приходити з прогулянки потрібно вчасно, щоб батьки не хвилювалися, і попереджувати, коли повернетеся

Намагайтеся зрозуміти бажання інших, і, якщо це можливо, виконуйте їх.

Намагайтеся бути уважним і люб'язним з кожним із ваших рідних та близьких вам людей.

3. Я і моя сім'я .

— Розкажіть про сім'ю.

 Найсмачніші пироги у нас пече...

 Найсильніший та найсміливіший у нас...

 Найкраще співає у нас...

 Я люблю ходити гуляти з...

 Цікаві казки вміє розповідати...

4. Аналіз оповідання В. Асєєвої «Бабуся» (текст на картках).

БАБУСЯ

Прийшов до Бориса товариш. Товариш сказав:

 Здрастуйте, бабусю!

Борис весело підштовхнув його ліктем.

 Ходімо, ходімо! Можеш із нею не вітатися. Вона стара старушенція.

Бабуся обсмикнула кофту, поправила хустину і тихо поворушила губами:

 Образити — що вдарити, приголубити — треба слово шукати.

А в сусідній кімнаті товариш казав Борці:

 А з нашою бабусею завжди вітаються і свої, і чужі. Вона у нас головна.

 Як це — головна? — зацікавився Борис.

 Ну, старенька... всіх зростила. Її не можна кривдити. А чого ж ти зі своєю так? Гляди, батько прочухана дасть за це.

 Не дасть! — насупився Борис. — Він сам з нею не вітається.

 Та ми свою бабусю не кривдимо, — зашарився Борис. — Вона у нас... сита і здорова.

Прощаючись із товаришем, Борис затримав його біля дверей.

 Бабо, — нетерпляче гукнув він, — іди-но сюди!

 Іду, іду! — зашкутильгала з кухні старенька.

 Ось, — сказав товаришеві Борис, — попрощайся з моєю бабусею.

Після цієї розмови Борис часто ні з того, ні з сього запитував у ба­бусі:

 Кривдимо ми тебе?

А батькам сказав:

 Наша баба — краща за, всіх, а живе гірше від усіх — ніхто про неї не піклується!

 Хто це тебе навчив батьків осуджувати? Гляди мені, малий ще!

розхвилювавшись, накидалися на бабусю:

-  Це, мабуть, Ви, матусю, дитину підбурюєте? Якщо невдоволені , могли б й самі сказати, бабця, м'яко всміхаючись, хитала головою:

- Не я вчу, життя вчить. А вам би, дурненькі, радіти треба, для вас син зростає. Я своє віджила на світі, а ваша старість ще попереду. Що уб’єте. не вернете.

5. Бесіда за прочитаним текстом.

-  Як ставився Борис до своєї бабусі?

-  Яке ставлення до бабусі у Борисового товариша?

- Чи змінилося ставлення Бориса до бабусі і після зауваження товариша?

6. Робота в парах.  Скласти прислів’я

Сім'я без батька —                     той добра не знає

Хто матір зневажає,.                  плідне зеренце.

Від теплого слова і                    як хата без даху.

Бабине слівце —                       лід розмерзає.

- Яке прислів'я висловлює головну думку оповідання?

ІII. Актуалізація опорних знань

Слухання вірша Є. Гуцала «Їжачиха та їжак»

Їжачиха та їжак

Не помиряться ніяк.

— Ти колючий! Пострижися!

— Ти колюча! Не колися!

— Я колючий? Хто б казав?

— Нащо ти колючу взяв? Від колючого я чую!

— Я колючій не дивую!

— Не дивуєш? От дивак! А іще ж, либонь, їжак.

—Не дивуєш? От дивачка, А іще ж, либонь, їжачка...

Їжачиха і їжак

Не помиряться ніяк.

 Чи сподобалася вам поведінка їжака та їжачихи? Чому?

ІУ . Повідомлення теми уроку

Як ви думаєте, про що ми будемо говорити на сьогоднішньому (Про сварки, конфлікти)

У. Вивчення нового матеріалу

1. Бесіда.

- До таке, на вашу думку, конфлікт?

Конфлікт — суперечність, що виникає між людьми.

- Конфлікт дає користь чи шкодить?

- Чи можна конфлікти порівняти з аваріями на дорогах?

Конфлікт — це не аварія, а нормальний наслідок того, що ми маємо різні звички, прагнення, наміри. Конфлікт можна порівняти з перехрестям доріг. Перехрестя добре регулюється, але і там відбуваються аварії.

Подібна ситуація — і з дорогами нашого життя.

 

2. Розгляд ілюстрацій до казок, що відомі дітям.

Відповідь на запитання:

- Що було причиною конфлікту між героями казок?

а) «Два цапки» (впертість);

б) Кирило Кожум'яка» (жорстокість);

в) «Про дідову та бабину дочок» (неприязнь).

3.  Складання загального списку причин конфліктів

  • Особиста неприязнь;
  • різні думки, характери;
  • небажання вислухати один одного;
  • зіткнення інтересів;
  • невміння слухати;
  • знущання над слабшими;
  • невміння товаришувати;
  • невміння прощати.

 Розповідь про гнів.

 Психолог вважає, що гнів — це інфекція, і поширюється поміж людей зі швидкістю світла. Спалахи гніву шкодять нервовій системі людини, яка гнівається.

Практичні поради "Як побороти гнів"

1) Відчувши наближення злості, заплющіть очі і полічіть до 10. Наступного разу спробуйте лічити вже не числа, а предмети.

2) Відчуваючи приплив гніву, подивіться на годинник та відкладіть спалах гніву на 15 хв. Так можна навчитися контролювати себе.

3) Придумайте фрази, які могли б послабити ваш гнів. Наприклад: "Не треба кричати, мене і так всі добре чують", "Йому теж боляче. Не варто підсилювати чужий біль".

. Життєві задачі.

 Ти стоїш на перерві та розмовляєш з друзями. Аж раптом тобі хтось боляче наступає на ногу. Ти розсердився, готовий полізти у бійку, та раптом чуєш: "Ви­бач, будь ласка. Мені дуже прикро, я не хотів зробити тобі боляче". Злість зразу пройшла, і ти несподівано для себе відповідаєш: "Та нічого, буває".

 Чому?

(Ввічливі слова запобігають конфлікту, гасять його.)

 Мама дала Дмитрику цукерки, щоб він почастував своїх товаришів. Коли Дмитрик вийшов у двір, він побачив, що серед друзів був і його кривдник — Сергійко, який часто грубо його штовхав, обзивав. Дмитрик замислився, як йому вчинити: пригощати Сергійка, чи ні?

 Дайте пораду Дмитрику

 

 

4. Фізкультхвилинка

—Кожна людина має право на від­починок. Ми також трохи відпочи­немо.

Я бажаю здоров'я, радості, знань усім тим, хто ліворуч від мене (поверта­ються ліворуч, руки підняті).

Я бажаю здоров'я, радості, знань усім тим, хто праворуч від мене (поверта­ються праворуч, руки на грудях). Я бажаю здоров'я, радості, знань усім тим, хто попереду від мене (поверта­ються вперед, руки перед собою).

Я бажаю здоров'я, благополуччя всім людям, які живуть у моєму місті (селі) (руки підняті).

Я бажаю здоров'я, щастя, злагоди всім людям України (руки в сторони). Я бажаю здоров'я, щастя й миру всім людям планети Земля (руками рухати перед собою, ніби перехрещуючи їх).

5. Обговорення в групах правил розв'язання конфліктів.

Група 1

Найкращі ліки від ненависті і гніву — це прощення.

Що означає прощати?

 Не тримати в серці гніву. Гнів завжди породжує гнів.

 Не звинувачувати інших у поганих думках або вчинках.

 Знайти в собі мужність визнати свою помилку.

Група 2

Щоб розв'язати конфлікт, потрібні такі умови:

 обидві сторони повинні чітко все пояснити;

 не перебивати і не обзивати один одного;

 щиро прагнути помиритися.

Група 3

Що ви зробите, якщо...

а) Хтось ненароком вас штовхнув.

б) Друзі не поділяють ваших поглядів,

в) Однокласник вас образив.

г) Степан та Богдан почали битися, а навколо стоять хлопці, що їх підбадьорюють і підбурюють.

д) Хлопець навмисно підставив підніжку, ви впали і боляче вдарилися.

е) Дівчинка (хлопчик) не хочуть з вами товаришувати.

6. Гра «Чарівна квітка». Діти беруть пелюстки квітки, виконують завдання,

1. Назвати слова ввічливості.

2. Сказати комплімент своєму товаришеві по парті,

3. Назвати найкращі риси характеру.

4. Які добрі вчинки ви зробили сьогодні?

5. Пригадайте, кого ви образили ненавмисно, та знайдіть спосіб залагодити свою провину.

7. Робота над прислів'ями.

■ Які прислів'я допомагають розв'язати конфлікт, а які загострюють

  • Око за око, зуб за зуб.
  • Як гукнеться, так і відгукнеться.
  • Шануй сам себе, шануватимуть і люди тебе.
  • Хто сильніший, той і правий.
  • Полюби ближнього свого, як самого себе.
  • Люди, які поважають тебе, не будуть робити боляче іншій людині.
  • Шляхом зла не доходять до добра.
  • В товаристві лад — усяк тому рад.
  • Все добре переймай, а зла уникай.

8.Зачитування мирилок.

9. Читання та обговорення оповідань В. Сухомлинського.

УІ. Підсумок уроку

1. Прочитайте висловлювання, поясніть їх.

  • Необхідно розуміти один одного, поважати, прощати й любити.
  • Немає болота без жаби, так і немає людини без вади. (Українське прислів'я)
  • Де згода, там перемога. (Українське прислів'я)

 - Що нового для себе ви відкрили на сьогоднішньому уроці?

 Чому виникають конфлікти?

 Як уникнути їх?

Давайте посміхнемось один одному

VII. Домашнє завдання. Помиріться, якщо з кимось посварилися. Перепросіть, якщо образили. Виконайте завдання в зошиті

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

БО ЦЕ БОЛИТЬ МАРІЇ ПЕТРІВНІ...

Це було в останній рік війни. Якось Володю образила однокласниця Ніна. Вона сказала йому під час перерви:

 П'ять латаних плать.

Ніна натякала на те, що у Володі п'ять сестричок, мама часто недужає, батько загинув на фронті, ні за що купити новеньке. Того в сестричок латані плаття. Володя не міг витерпіти образи. Він не пішов жалітися до Марії Петрівни. Він ударив Ніну, а вона залилася сльозами. Марія Петрівна все чула, все бачила. Вона зітхнула й сказала:

 Сьогодні, Володю, я прийду до вас додому.

Марія Петрівна веде їхній клас недавно, всього два тижні. До неї була в них дуже строга вчителька Зоя Миколаївна. Коли вона приходила до когось додому, без ремінця не обходилось. Ми засмутилися. На Володю дивилися співчутливо: будеш битий, Володю...

Наступного дня Володя прийшов до школи радісний. Він не раз повторив:

 До нас приходила Марія Петрівна...

Потім він розповів, що Марія Петрівна ні слова не сказала про те, що він дуже вдарив Ніну. Вона принесла його сестричкам іграшки, а най­старшій — платтячко. А коли вже йшла, то дуже тихо сказала Володі:

 А битися не можна...

 Я більше не битимусь, — сказав Володя, — бо це болить Марії Петрівні...                                                   (В. О. Сухомлинський)

 

 

Додаток 2              ЗАПЛЮЩЕНІ ОЧІ

У хаті біля відчиненого вікна сиділа молода мати. На її обличчі — щаслива усмішка. Бо з хати вийшов, став за ворота на зеленій долині її п'ятирічний син. Який він красивий, який він розумний!

Ось до маленького Віті підходять два хлопчики — сини інших матерів — Коля та Боря. Вони такі ж п'ятирічні хлоп'ята, як і Вітя. «Але, — думає Віті на мама, — їм далеко до її сина. Адже Вітя й розум­ніший, і сміливіший, і спритніший.»

Дивиться мати на дітей, усміхається. Ось вони засперечались, махають руками, мов півники крилами. Вітя стиснув кулачка і... вдарив Колю. А Коля стоїть і мовчить.

Мати заплющила очі... «Нічого страшного в тому немає, — думає мати. Діти ж не б'ються, граються». Розплющила очі й побачила, як Боря стиснув кулачок і вдарив Вітю. Вітя голосно заплакав.

 Від жаху в матері затрусилися руки. Вона вибігла з хати й закричала:

 - Що ж це ви знущаєтесь із беззахисного дитяти? Як вам не соромно! Ви ж бачите, що він скромний і привітний. Вона підбігла до гурту, взяла сина за руку. Той розплакався ще дужче та притулився до мами.

  На лавці біля сусідньої хати сидів дідусь. Він усе бачив.

  Дідусь тихо промовив:

- Любов із заплющеними очима — майже ненависть. А неправда з відкритими очима — гірше за ненависть.

Та мати не чула цих мудрих слів.

(В. О. Сухомлинський)

 

 

 

Додаток З               ПОЗБИРАЙ її СЛЬОЗИ

злій дружив із гарною дівчиною — Ольгою. Вони були однокласники (сьомаки!), але хлопець був на рік від дівчини старший. Він добре знав математику, то й не раз допомагав їй, коли було важко.

 От прийшли вони до школи, як ще нікого не було. Ольга й просить допомогти з алгебри. Посідали вони в класі, захопилися задачами. Хтось побачив їх удвох та й став насміхатися: ось, мовляв, молодий та молода.

  Анатолій побоявся глузів. Підійшов він на перерві до дівчини та сказав:

 -  Більше не підходь до мене. Це ти винна, що наді мною сміються.  

   Ольга ошелешено дивилась на Анатолія:

-  Чого  ж це я винна? Не звертай на дурниці уваги — от і добре буде.   Тут Анатолій випалив дівчині грубе слово.

   Ольга — в плач. Так і простояла біля вікна цілу годину, на урок не пішла.

  Анатолій схаменувся: навіщо ж дівчину образив? От досада! Йому заболіло.  Він прийшов додому й не міг заспокоїтися. Мучили докори сумління. З думки не йшли слова дівчини. Він зараз бачив її заплакані очі.

  Увечері  він розповів усе матері.

 - Мамо, дорога, ну, скажи, що мені робити, щоб Ольга забула те слово?

  - Скажу. Позбирай її сльози. До єдиної. Тільки тоді, може, дівчина забуде, як образив її хлопець.              f

(В. О. Сухомлинський)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

КАМІНЬ ЗА ПАЗУХОЮ

Були собі два селяни — Молодий і Старий. От запросив Старий селянин Молодого в гості.

Прийшов Молодий селянин до сусіда. Правою рукою тисне сусідові руку, вітається, а ліву за пазухою заховав: камінь тримає.

Пильним оком помітив Старий селянин камінь за пазухою в Мо­лодого, та змовчав.

Посадив Старий Молодого за стіл, пригощає. їсть Молодий та все вихваляє страви, лівої руки з пазухи не виймає.

— А тепер, — каже Старий селянин, — пригощу тебе медом. Але ж звичай у нас такий: із діжки дорогому гостеві наливають меду в та­рілку, і він бере тарілку й несе до рота обома руками. Як совість у гостя чиста — жодна крапля меду не розіллється.

Зблід Молодий селянин, та що поробиш — звичай. Налив Старий повну тарілку меду, поставив перед сусідом. Вийняв Молодий селянин ліву руку із пазухи, ледве хотів доторкнутися обома руками до тарілки, а камінь вислизнув з-під сорочки, упав і розбив тарілку з медом.

Ось що буває, коли тримаєш камінь за пазухою.

(В. О. Сухомлинський)

Додаток 5

 

 

ТАТКО З МАМОЮ ПОСВАРИЛИСЬ...

Татко з мамою ще вчора посварились. Татко щось говорив мамі, а мама, схиливши голову, плакала. Потім мама вийшла з кімнати, а татко довго ходив із кутка в куток.

Сьогодні, повернувшись із роботи, татко і мама не сіли обідати, як завжди, разом за стіл, не посадили поруч із собою маленьку Тіну.

Спочатку сів обідати татко, потім мама. І татко, і мама окремо про­сили Тіну: «Сідай, доню, обідати...» Але Тіні не хотілось їсти.

Коли Тіна залишилася у кімнаті сама, до неї підходили то мама, то татко, гладили по голівці, цілували. Але тіні здавалося, що її пестять вони крадькома.

Настав вечір. Мама сіла за стіл — читає книгу. Татко сів на кана­пу — теж читає книгу.

Тіна вмостилася між татком та мамою. Вона взяла мамину руку, опустила її на канапу й поклала на таткову руку. І тої миті відчула, як і таткова, і мамина руки здригнулися. Мама немовби хотіла відірвати свою руку від таткової, але Тіна не пускала.

В дитячих очах засяяла усмішка.

Татко міцно стиснув мамину руку.

(В. О. Сухомлинський)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
30 червня 2018
Переглядів
345
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку