Урок "Урок позакласного читання.Новела Олеся Гончара «За мить щастя» як художня репрезентація філософії екзистенціалізму в українській літературі ХХ століття"

Тема : Урок позакласного читання.Новела Олеся Гончара  «За мить щастя» як художня репрезентація філософії екзистенціалізму в українській літературі ХХ століття. Краса і сила почуттів головних героїв твору

Мета: навчити учнів працювати з текстом художнього твору, визначати екзистенційні риси  та особливості  новелістичного жанру, сформувати вміння  висловлювати свої думки та аргументувати їх,  спираючись на текст, робити власні висновки та узагальнення щодо філософських ідей новели;  виховувати гуманістичний світогляд, загальнолюдські моральні цінності , естетичні смаки.

Обладнання:    портрет  Олеся Гончара, текст новели «За мить щастя», мультимедійна презентація, фрагмент із художнього фільму «Все перемагає любов»(режисер М.Мащенко, авт.сценарію О.Гончар,1987р.)

У щастя немає завтрашнього дня, у нього немає і вчорашнього,

воно не пам'ятає минулого, не думає про майбутнє, у нього є тільки сьогодення,

― і то не день, а мить.

Іван  Тургенєв

                                                          Все, власне, так просто – варто тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя ―це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно.

Олесь Гончар

                                                         Оmnia vincit amor! (Любов перемагає все!)

Латинське прислів′я

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя

Олесь Гончар… Загальновизнаний авторитет на ниві української культури. Багатогранність  його таланту  просто вражає: літературознавець та історик мистецтва, критик та  полум’яний публіцист, якому нестерпно боліли задавнені суспільні проблеми,  політик, непримиренний захисник інтересів державності України, але найголовніше ― неперевершений письменник, твори якого перекладені 60 мовами світу і завдяки творчості якого зарубіжжя пізнало Україну. У кінці 40-х років ХХст.  після публікації роману «Прапороносці», написаному в дусі соцреалізму, до Гончара приходять слава та визнання радянського письменника. Та найпліднішими для Гончара як митця були 1960 роки,позначені потеплінням у суспільній атмосфері після розвінчання культу особи Сталіна. «Людина і зброя», «Тронка», «Твоя зоря», «Собор»- ці твори стали органічною часткою в літературі шістдесятництва, наче написані не загальновизнаним метром, а молодим автором, не обтяженим зобов’язаннями, вільним у мистецькому самовияві. Олесь Гончар  був поетом, романтиком, естетом, спрагло тягнувся до краси,сміливо продовжував новаторські пошуки, намагаючись вийти за рамки соцреалізму, окреслити у своїх творах новий тип світовідчуття, яке аж ніяк не можна назвати радянським, орієнтувався на нові віяння у світовій літературі, зокрема на творчість письменників-модерністів. Сучасні літературознавчі дослідження інтерпретують  новели Гончара, як такі, що позначені рисами екзистенціалізму.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку. Актуалізація опорних знань

Учитель. Запишіть тему уроку

Новела Олеся Гончара  «За мить щастя» як художня репрезентація філософії екзистенціалізму в українській літературі ХХ століття. Краса і сила почуттів головних героїв твору.

           Наше завдання  на уроці - опрацювати  текст новели «За мить щастя», визначити   філософсько-етичний смисл твору; зіставити зображене у творі  з історичним  тлом і спробувати усвідомити філософську сутність щастя і життя людини. А також ви розвиватимете вміння аргументувати власну точку зору, добираючи цитати з тексту.

       (Учні записують тему уроку, епіграфи)

Термін «екзистенціалізм» не є для вас новим, ви вже оперували цим поняттям на уроках зарубіжної та української літератури. Що вам відомо про екзистенціалізм?

Учень. Екзистенціалізм –( від лат. exsistentia — існування)  напрям  у філософії і літературі, предметом вивчення якого є проблема існування людини у складних умовах страждання, внутрішньої боротьби, загрози смерті. Така «межова ситуація» допомагає розгадати справжню вартість матеріальних і духовних цінностей, «внутрішньої свободи», тобто відкрити для себе «момент істини». У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути  справжні причини трагічної невлаштованості людського життя. Визначальні риси екзистенціалізму в літературі:

• на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;
• особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі  вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;
• вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;
• існування людини тлумачиться як драма свободи.

 відображаються думки та почування персонажів, згадки та їх роздуми, "прислухання" до того, що коїться у їхніх душах. Зображення ж зовнішніх дій відзначається певною лаконічністю.

Учитель. « За мить щастя»…Вже сама назва твору наштовхує нас на роздуми про те, що таке щастя.

•         Як ви гадаєте, що таке щастя?

Давайте складемо асоціативний кущ до слова «щастя».

      Учні записують на кольорових стікерах, а потім, озвучуючи свої записи, зображують  на дошці асоціативний кущ – що таке, на їхню думку,  «щастя»(кольорові стікери одного кольору)

Учитель Кожен із нас по-різному розуміє сутність щастя, надаючи перевагу тим чи іншим цінностям (духовним чи матеріальним)

У тлумачному словнику подано пояснення: 

щастя – це душевний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого   вдоволення та безмежної радості. До інтерпретації поняття «щастя»  ми ще повернемося. А зараз давайте пригадаємо визначення новели.

 Учень

                   Новела – це невеликий за обсягом прозовий епічний твір, у якому йдеться  про незвичайну  подію або напружений емоційний стан героя; має несподіваний фінал, виразну кульмінацію, яка визначає композицію твору.

    -  Творчість яких українських письменників-новелістів ми вивчали?

Учень

В.Стефаник М. Коцюбинський, Г. Косинка , В. Винниченко.

Учитель                  

                  Олесь Гончар продовжує традиції класиків – майстрів малої форми – М. Коцюбинського, В. Стефаника Його новели глибоко психологічні, розкривають внутрішній світ героїв у важливі, переломні моменти їх життя.  У 1964 році зявляється на світ маленький шедевр Олеся Гончара «За мить щастя», у якій письменникові на високому художньому рівні вдалося показати красу і силу почуття кохання.

      ІІІ.  Вивчення нового матеріалу

1.Історія написання новели (учнівське повідомлення)

Створено твір у 1964 році, у час, коли в літературу прийшло більше трагічної правди про війну. Задум виник у далекій Бірмі (тепер М´янма), у місті Рангуні.

Тамтешні молоді солдати з автоматами й храми-пагоди, що нагадують оповідачеві «стоги жовтогарячого жнив’яного блиску», стали імпульсом спогаду про давню історію. Очевидно, цей  образ сонячних жнив, снопів, полукіпків, як символ життя, зберігався в підсвідомості автора ще з повоєнного літа поруч із образом смерті як кари за смерть.

Новела мала називатись «Любов перемагає все», а потім назва була змінена на іншу – «За мить щастя»

Вчитель

«У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах у своїй джунгляній зеленавій одежі, в місті золотих пагод-храмів, що підносяться в небо стогами жовтогарячого жнив'яного блиску, в місті, де рано ніч настає і в присмерках палацу, мовби вихопленого з казок Шехерезади, майне раптом обличчя з прекрасним профілем камеї, а на сцені, відданій східним розкошам пластики, співають руки танцівниць, тчуть пісню кохання … в той жагучий, по-тропічному паркий рангунський вечір з фантастикою музики, краси і мрій піднебесних згадалася чомусь ця давня історія, історія інших широт.

 Літо було, перше повоєнне літо, виноградники зеленіли, і перші снопи виблискували в полях…»

Так розпочинає свою розповідь автор. Події, змальовані у творі, відбуваються в повоєнній Угорщині.

 Тож послухаємо історичну довідку про Угорщину в післявоєнний період, яку підготував ...

2.Історична довідка

Учень

У результаті перемоги радянських військ над фашизмом у ІІ світовій війні в країнах Центральної та Південно-Східної Європи (Польща, Угорщина, Болгарія, Чехословаччина, Югославія, Румунія) склалася нова політична ситуація. До влади в цих державах прийшли прокомуністичні сили.

У ІІ світовій війні Угорщина виступала союзницею Німеччини. Після того, як радянськими військами було очищено країну від фашистських військ, тут було проведено ряд заходів, спрямованих на встановлення комуністичної диктатури, а саме: парламентські вибори, націоналізація банків і підприємств (переходили у власність держави), колективізація сільського господарства за радянським сценарієм, переслідування католицької церкви, політичний терор, проводилися масові арешти, придушувалися найменші прояви інакодумства, навіть серед комуністичної верхівки. У країні запанувала атмосфера страху і пригніченості.

Комуністи намагалися усіма способами захопити усі владні структури. Встановлений, так званий, «демократичний режим» було принесено на багнетах радянських військ – нав´язано насильно.

Місцеве населення вороже зустріло комуністичну диктатуру. Люди чинили опір радянським військам і сприймали їх як окупантів.

 Вчитель.  Яка тема новели?

(Романтичне кохання мадярки, заміжньої жінки, та радянського бійця, молодого хлопця.)

Вчитель. У новелі «За мить щастя» письменник зумів стисло, але настільки художньо багато  розкрити тему кохання радянського воїна з іноземкою на тлі повоєнної реальності, що для когось іншого цей матеріал міг би послужити основою довгого роману.  Автор досяг високого рівня художності, за що цю новелу можна назвати поемою в прозі.

3.Евристична бесіда на виявлення первісного читацького сприйняття

Учитель. Звернімося до тексту новели. Відповідаючи  на поставлені запитання, обґрунтовуйте свої відповіді цитатами з тексту.

1.Зачитайте опис природи на початку твору. Які кольори переважають у цьому уривку? «Дунайське небо шовками-блаватами переливається, літо горить, пашіє, хмелить хлопця»; «Стерня, свіже литво полукіпків, снопи і снопи — все виблискує золотом, все бризкає жнив’яним сонцем».

Учитель. І колір золота, і життєдайне тепло снопів ніби пашіють на читача зі сторінок новели О. Гончара. Золотавий колір  символізує затишок, тиху радість, надію та спокій, створює ілюзію вічного щастя.

2. Як змальовано головного героя Сашка Діденка на початку твору?

(«Високо на водовозці в пілотці набакиреній, в медалях на всі груди сидить Діденко Сашко, артилерист.» Сашко життєрадісний, веселий, сміється, гогокає на всі груди, його душа відкрита для кохання…

«…хміль сонця нуртує душу, і в голову лізе всяке таке, що чув про любощі фронтові, про знайомства в медсанбаті, а то й з місцевими грішницями, — таланить же іншим! А йому — що йому випадало? Гармату тільки й знав у житті, з нею пройшов півсвіту, перемісив багнюки! Понад хмарами з нею був, плацдарми тримав, — за гарматним боєм ніколи й на дівчат було озирнутись. І ось тепер в'їжджає в палаюче літо на своїй водовозці, спраглий, самотній…»

Учитель. У роки війни особливого значення надавалося такому поняттю, як життя. Щастям було  вижити, а також застати живими своїх рідних і близьких.

 Війна – це завжди смерть і насильство, небезпека і ризик, страхіття і жах.

 Війна – це мірило таких людських якостей, як мужність і боягузтво, відвага і страх, надійність і зрада,  героїзм і  слабодухість…

Нам важко зрозуміти, що відчуває людина, яка постійно перебуває на межі між життям і смертю, яка щохвилини ризикує своїм життям.

 І Олесь Гончар, і оповідач у новелі «За мить щастя», і головний герой Сашко Діденко – артилеристи-піхотинці, які в час війни завжди були на передовій лінії фронту. Олесь Гончар про війну знав не зі слів. Він  пройшов її від початку (у 1941 році пішов добровольцем на фронт) і до переможного 1945року (перемогу зустрів у Празі), на собі відчув усі її жахіття, бачив смерть, і тому, як ніхто інший, розумів той внутрішній психологічний стан бійців у перші повоєнні місяці.

Війна закінчилася, попереду демобілізація, повернення додому, там нове життя, у якому люди, які бачили віч-на-віч смерть, будуть гуманніші, бла­городніші, добріші й насамперед щасливі, бо навчилися цінувати кожну мить. Мрія от-от стане реальністю. Не дивно, що у душах бійців є певна розгубленість, сум´яття…

1. Якою побачив уперше Ларису Сашко?

 (Сашко одразу звернув увагу на Ларису:«щось — як живе полум'я! — яскраво майнуло й зникло…І ось уже видно руки загорілі, що довершують свою снопасту працю…(вона) позиркує на шлях до солдата завабливим оком…Кофтина палахкотить на ній. Червона як жар. Волосся темніє, вільно спадаючи на плечі. Ноги загорілі блищать... і навіть п'ючи, вона, здається, одним оком весело зорить на шлях. Опустивши глек, вона сміливо всміхається до шляху, ніби під'юджує, припрошує тим усміхом табірного водовоза: «Іди, напою й тебе.» )

3)  Чи можна кохання артилериста Сашка до мадярки Лариси назвати

       коханням з першого погляду?

(Думаю, що так, бо коли ще дві чи три жниці з´являються, жартують, піддражнюють, спокушають натяками, Сашко їх мов і не бачить. Як змальовано у творі: «…поглядом впився в оту одну, що стоїть поміж ними, в ту, що своєю усмішкою покликала його перша…», «…дух йому перехоплює ніжністю», а коли «У чорній хвилі волосся, що розсипалось по плечах, помітив срібну ниточку, і це вразило: що так рано її посріблило? Яке горе, які смутки? І сповнився ще гарячішим почуттям до неї, бажанням оберегти, прихистити її.»

Ці романтичні почуття закоханих нагадали мені вірш Ліни Костенко:

Спини мене, отямся і отям,

Така любов буває раз в ніколи.

Вона ж промчить над зламаним життям,

За нею будуть бігти видноколи.

Вона ж порве нам спокій до струни,

Вона ж слова поспалює вустами.

Спини ж мене, спини і схамени,

Ще поки можу думати востаннє,

Ще поки можу, але вже не можу,

Настала черга й на мою зорю,

Чи біля тебе душу відморожу,

Чи біля тебе полум’ям згорю.

4).Як зображено у творі мить убивства?

(Коли Лариса нажахано скрикнула «…солдат, озирнувшись, угледів, як смерть до них наближається у вигляді незнайомого, чорного, в жилетці, з блискучим серпом у руці. Догадавсь: чоловік! Бо тільки чоловік міг наближатись з почуттям такої несамовитої правоти. Біг просто на Діденка, важко дихаючи, з чорним обличчям, з божевільною каламуттю в очах.

   «Смерть!» — промайнуло Діденкові. Ще промайнуло в одну мить те, що сам бачив недавно: боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом. Почуваючи за собою зіщулену жіночу постать, артилерист ривком вихопив з кобури свій важкий трофейний пістолет.    Пролунав постріл.»

Учитель. Рушійною силою в цьому епізоді є страх смерті. Це відчуття у свідомості головного героя автоматично викликає спробу захисту. Достеменно невідомо, що б сталося між двома чоловіками, якби не пролунав постріл.  Діденко ―  жертва війни, має свій відпрацьований механізм захисту, властивий для війни : або вб′єш ти, або вб′ють тебе. У героєві спрацьовують базові біологічні інстинкти, він не здатний аналізувати ситуації, натомість одразу кидається в атаку, бо перед ним ворог. Постріл стає вирішальним у долі головного героя. Розплата за вбивство символічно може бути потрактована як розплата за тисячі смертей на війні. Але лише постріл змушує героя це усвідомити й відкрити у собі нове життя, у якому живе пам'ять про пережиту мить щастя. «Бум» екзистенціалізму у 50-60ті роки пов'язаний із подіями Другої світової війни, яка наклала величезний відбиток на людську психіку. Війна, спричинена системою Зла, породила страшне зло, що походило зсередини людини. Війна незримо керує поведінкою героя, змушуючи вбивати.

5)Як кохання змінило Сашка Діденка?

(Із грубого артилериста Сашко враз став ніжним, чуйним, закоханим юнаком. Він міг розповідати про Ларису до ранку. «Чули раніше хлопці, що любов змінює людину, що в коханні душа людська розквітає, а тут це диво звершувалось на їхніх очах. Був, як усі, їхній друг і ось враз із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів! І це був їхній Сашко Діденко! Наче напоєний чарами…»

«Коли побачив біля гауптвахти, аж заплакав — заплакав од щастя бачити ii.»

Змінилася його мова – стала ласкава, солов’їна:

 «…його голос, повен жаги і пристрасті, аж не вірилось, що це ті ж самі вуста, які щойно лайку вивергали, тяжкі прокляття шпурляли всьому світові, тепер гарячим шепотом тануть, захлинаються ласкавістю солов'їною:

— Зіронько моя! Циганочко! Ясонько! Оченя моє каре, щастячко рідне моє!»

 «Де й бралися в нього, грубого артилериста, ці слова–пестощі, ці ласкаві співи душі, співи до неї, єдиної, що й справді мовби зробила його щасливим, піднесла своєю любов'ю на якісь досі не знані верхогір'я»

Учитель.Виразною ознакою екзистенційних мотивів вважається  також тема, всеперемагаючого, вічного, що не залежить від жодних раціональних обставин, прагнення людини до щастя та кохання. Які твори з української класики  нагадує новела «За мить щастя»? («Момент» В. Винниченка, «В житах» Г.Косинки, «На камені» М.Коцюбинського).

6)   Які наслідки для Сашка мав випадок на полі?

       Чи усвідомлює він їх?

(Після того, як Сашко смертельно поранив Ларисиного чоловіка, його одразу ж арештували, а згодом було засуджено до найвищої міри покарання — розстрілу. Сашко не розуміє, чому не можна брати шлюб з іноземками: «…Проти любові закон? Не може бути такого закону! Який дурень вигадав?»

А також повністю не усвідомлює злочину-вбивства. За роки війни стількох ворогів убив, і тепер він захищав і Ларису, і себе від смерті.

Також, напевно, не міг усвідомити того, що його, який ризикував життям, захищаючи свою батьківщину, не зможе і не захоче тепер захистити батьківщина)

7)  Як до вчинку Сашка ставляться його товариші-бійці?

(Товариші співчувають Сашкові, шкодують його, бо знають, як доброго, надійного товариша, мужнього бійця. В тексті подано: «…симпатії солдатські цілком на боці ув'язненого. Сашко, це ж наш Сашко, наш славний безстрашний друг артилерист попав на «губу»! Має від нас він передачі, має цигарки і ковток із баклаги, бо що з того, що він під замком, а ти вартуєш його, — хіба ж так просто забути пережите, адже ж разом було скуштовано і чужих рік, і карпатських туманів, і плацдармів палаючих, де трималися до останнього, розстрілюючи фашистські танки в лоб. Якби воля хлопцям, вони б, напевне, й дня не тримали Сашка Діденка в цьому арештантському курені. Бо чи таке воно й страшне, що він накоїв, — один постріл, а перед тим мільйони, мільярди пострілів було зроблено по людині! Не крав, не грабував, з табору самовільно не відлучався, а що тому ревнивцеві, якого десь чорти під руку піднесли. то не в зуби ж було йому дивитись!»

САШКО ДІДЕНКО

Нарешті закінчилася війна… Як чекали ми цієї миті!!!  Попереду демобілізація й… кохання, тепло родинного затишку. Та ось серед снопів я зустрів своє щастя - молоду і вродливу жницю в червоній кофтині. Закохався в неї відразу й назавжди, коли вперше побачив, як вона п'є воду з глека, звабно стріляючи в мене очима.  Інших не помічав, хоча чорняві мадярочки - жниці жартували, спокушаючи мене, а дивився лише на неї одну — найвродливішу і найзвабливішу…Пізнав силу кохання. Втратив голову, підійшов близько-близько до коханої жінки і дивився на неї так, наче бачив, що на дні її серця ніщо не боялось мене, все ніби ждало цієї миті, цієї зустрічі. Спитав як звуть, назвалася Лорою — Ларисою, ім'я вкарбувалося  у свідомості й стало для мене наймилозвучнішим у світі. Ще встиг побачити сиву волосину, а потім жадібно й нестримно припав до її уст. Дівчина відповіла. Ця мить, здавалось, тривала нескінченно...

Далі все відбулося, як у страшному сні: я помітив перекошене від люті обличчя якось чоловіка, зрозумів що потрібно оборонити себе й Лорі, вихопив трофейний пістолет і вистрілив у розлюченого нападника. Далі -  гауптвахта, товариші-вартові співчували мені, пускали мою кохану мадярочку. Я не просив пощади. Розумів, що змити свою провину перед Батьківщиною зможу лише смертю.  Але якби мені вдалося повернути час, я не вагаючись віддав би знову і знову своє життя за коротку миттєвість щастя.

Адже кохання — це голос серця.

  8) Що врятувало Ларису від самосуду?

(Коли родичі загиблого хотіли розправитися з Ларисою, і були б зробили це – за неї«…заступився старий священик, душпастир їхній, якому вона перед тим сповідалась.

— Оmnia vincit amor!(Любов перемагає все!) — гукнув він до розлютованого натовпу, і хоч його й не зрозуміли, але це подіяло, як закляття, врятувавши Ларису від самосуду.)

      9)  На вашу думку, чи каються герої у здійсненому?

         («Ні. Сашко перед смертю зізнається комбату Шадурі:

            — Я люблю її.

              Комбат зітхнув, кашлянув, і знову вони помовчали.

            — Треба ж було їй підвернутись тобі, — з досадою сказав комбат.

            — А я не шкодую.»

              Коли Сашка заарештували, Лариса була сама не своя…

        На одному з передвиборних мітингів, де політики з різних партій про злочин Діденка галасували до хрипоти, Лариса гукала у вічі лідерам:  

            «Лицеміри ви, брехуни! Це мій гріх, а не його!»…Вона хотіла вигородити Сашка, захистити його…  її не слухали.) Вона не кається. Можливо, це він, той єдиний, кого вона чекала все життя «бо, може, це й було саме оте її найдорожче — один тільки раз відпущене їй на землі.»

ЛОРІ

Ця зустріч змінила все в моєму житті. Я зустріла справжнє кохання - Сашка, який став для  мене щедрим, багатшим за царів. Я чула спів його душі ніжні слова, ми розуміли один одного, не знаючи мови. Але на заваді нашим почуттям став закон: не можуть вони буди разом! Проти любові закон? Не може бути такого закону! Цей «закон» вони вбачали і у різній державній приналежності нас, і у моралі сім'ї , адже я була одружена з осоружним мені  немолодим чоловіком... Я відкрито заявила, що Сашко не винний, а винна я. Та хто слухав закохану жінку! Сповідувалася священнику, який сказав мудрі слова «Любов перемагає все», і я повірила, що немає кордонів, меж нашому коханню. То ж коли поставили Сашка до розстрілу над яром , я до останнього вірила , що станеться  чудо. Але … не здригнулися серця від крику, не опустилися дула гвинтівок, бездушний закон убив мрію. Але вічно живим залишиться високе й чисте кохання.

      11) Чому немає майбутнього в кохання  головних героїв?

     ( Закон цього не дозволяє. «— Не сміємо брати шлюб з іноземками…

• Проти любові закон? Не може бути такого  закону»

Зв´язок з громадянами інших держав був заборонений в Радянському Союзі)

Учитель. Саме цими психологічними суперечностями, болем сповнена новела «За мить щастя».

Переможців не судять, а Сашка засудили… «…тільки одна людина в державі могла помилувати його. Справа пішла до Москви…» , але звідти - відповідь: «Вирок залишається в силі. Підлягає негайному виконанню…»

   І щоб іншим не хотілося – страта перед усіма, на очах військ і цивільних.

Кадр із художнього фільму «Все перемагає любов», 1987 р. (фінальна сцена)

     Учитель

  «Любов перемагає все!»

Саме такою, хотілося б, щоб була розв´язка твору.

Бог дає людині життя, любов, гармонію, а не ненависть, злобу, дисгармонію – насильницьку смерть.

    Останній, завершальний штрих автора в художньому творі  вертає нас до реальності, опускає на землю: «Хмари над яром пливли, як і пливли. Сталося все, що мусило статись».

• Як описана природа вкінці твору?Зачитайте.
• На зміну золотисто-мажорним кольорам початку новели приходить дощовий сумний пейзаж: «Дощило, і передосінні хмари облягали небо, коли батальйони похмуро шикувалися — не на плацу, а на іншому глухому узліссі.» Мотив темних хмар повторюється, відтінюючи гнітючий настрій суворої тиші, коли виконується смертний вирок.
  

Два варіанти фіналу новели — то знаки сум’яття автора перед складністю життя. Враження від фактів, які довго жили в пам’яті, виявилися сильнішими за їхнє осмислення.

 «Коло ідей»

Визначте проблематику новели

• Краса й сила кохання;
• Образ миті життя;
• Життя і смерть;
• Розуміння щастя;
• Війна і смерть;
• Людяність і гуманізм;
• Політичні, моральні, етичні закони, якими керувався  СРСР  у повоєнний період

V. Підсумки уроку

Учитель.

      «Вмирають лише за те, заради чого варто жити» (А. де Сент-Екзюпері)

      У фіналі йдеться про смерть як про єдину запоруку свободи – свободи   любити, попри суспільні умовності, свободи від несправедливих законів,

свободи від державної влади і, врешті-решт, свободи хоча б на мить  стати самим собою: «враз із звичайного стати  незвичайним, стати щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!»

     Ця розповідь - неначе ключ до розуміння філософії Олеся Гончара. Як письменник, він розумів, що абсолютна свобода можлива лише у сфері почуттів, бо лише вони не підкорюються нікому та нічому.

    Твір проголошує право людини на щастя, хоч і короткочасне. Можливо людина і живе на землі заради цієї прекрасної  миті, хоч і платить часто дуже високу ціну.

    Пройшли десятиліття, але проблеми, що відображені в новелі, не зникли. Тими ж самими тривогами й турботами ми живемо й сьогодні, складні проблеми та вражаючі контрасти не втратили актуальності.

    В усі часи - людяність та гуманізм — вічні.

    Слід « тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно.»(О.Гончар)

Підсумовуючи цю історію, постає питання, чи не даремно була вона розказана світу? Адже тут немає звичного та очікуваного читачем "і жили вони довго і щасливо", немає дива перемоги кохання над темним і злим? Відповідь на це питання, принаймні у нашому уявленні, може бути тільки одна - звичайно ж не даремно! Розглянутий твір є ще однією інтерпретацією автора поняття "щастя". Навіть у цій невеликій за розміром новелі легко віднаходимо декілька моделей того, що людина називає щастям

Учні доповнюють асоціативний кущ:

щастя бути вільним, щастя бути вірним своїм поглядам, щастя мати сім'ю, щастя бути коханим, щастя впізнати своє кохання серед тисяч інших поглядів і щастя мати сміливість віддатися своєму щастю, забуваючи про умовності, перестороги та небезпеку, якщо це небезпека навіть для власного життя. Також це щастя бути оновленим, почувати в собі те, на що ти раніше не був здатним.

Олесь Гончар у своїх творах утверджує природне людське прагнення до щастя, змальовує його трагізм балансування між коханням та смертю і, кінець кінцем, разом зі своїми персонажами приходять до висновку, що мить щастя, якщо вона навіть єдина у твоєму житті, варта всіх людських зусиль, що покладені на її досягнення. Кожен персонаж приходить до висновку, що це та сама,єдина і неповторна мить щастя, що судилася йому у житті.  "Орденом вічного щастя" називали друзіСашка його кохання до Лариси, що коштувало йому життя, і справді виявилось для нього першим, останнім і вічним.

Домашнє завдання.

• 2.    Скласти есе, вибравши за тему один із епіграфів уроку.
• 3.    Читати новелу «Залізний острів».