Урок "УСНИЙ ЖУРНАЛ ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ ПАТРІАРХА ЙОСИФА СЛІПОГО"

УСНИЙ ЖУРНАЛ ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ

ПАТРІАРХА ЙОСИФА СЛІПОГО

В 1: 17 лютого 1892 року в мальовничому селі Заздрість на Теребовлянщині народився хлопчик, назвали котрого Йосифом. У майбутньому він стане відомим на весь світ Патріархом Української Греко-Католицької Церкви, світочем української нації, її духовним поводирем і натхненником. Батько Йосифа – Іван Коберницький, мати – Анастасія Дичковська.

Коли малий Йосифа був хворий, мама несла його на руках у чудотворну Зарваницю, щоб просити у Святої Цариці Поділля здоров’я для сина. Хлопчик одужав. Відтепер кожен може у молитовній задумі пройти стації цієї Хресної дороги, яка веде із села Заздрість до Зарваниці.      

В 2: У 1911 році Йосиф Сліпий із відзнакою закінчує Тернопільську гімназію. Цього року ми святкуємо столітній ювілей цієї події. У тому ж 1911 році Йосифа вступає до Львівської Греко-Католицької Духовної семінарії. Як над талановитого студента на другому курсі навчання його направили в Інсбрук для студії на філософському і теологічному факультетах місцевого університету.

30 вересня 1917 року в Уневі з рук Митрополита Андрея Шептицького Йосиф Сліпий отримує свячення. Продовжує навчатись в Інсбрукському університеті, а згодом захищає дисертацію.

«Оця любов до Христа,  любов до Святої церкви, що є Його Таїнственним Тілом, любов до рідної Української Церкви, що є повноцінною частиною вселенської християнської Родини, любов до рідного Українського народу, з його духовними і матеріальними скарбами вселюдського значення, визначували мій життєвий трудолюбний шлях, моє думання і мою працю, на волі і в неволі».

В 1: Проте Йосиф Сліпий не втрачає сакрального контакту зі своєю Батьківщиною навіть поза її межами. Він писав: «Оця любов до Христа,  любов до Святої церкви, що є Його Таїнственним Тілом, любов до рідної Української Церкви, що є повноцінною частиною вселенської християнської Родини, любов до рідного Українського народу, з його духовними і матеріальними скарбами вселюдського значення, визначували мій життєвий трудолюбний шлях, моє думання і мою працю, на волі і в неволі».

В 2: У 1918 році Йосиф Сліпий отримує академічний ступінь доктора богослов’я. Поглиблено вивчає різні іноземні мови: англійську, німецьку, французьку, польську, італійську та інші. 

В 1: У 1922 році Йосиф Сліпий повертається з студій в Римі, викладає догматику у Львівській Духовній семінарії. Був співзасновником Богословського наукового товариства у Львові,  а також редактором квартальника «Богословія».

У 1926 році номінований на ректора Духовної семінарії.

В 2: 22 грудня 1939 року з благословення Папи Пія ХІІ і на прохання Митрополита Андрея Шептицького отець-ректор Йосиф Сліпий інтронізований на посаду архиєпископа з правами наслідства. Хіронтія відбувалася таємно.

Йосиф Сліпий згадував: «… в час гоніння свячення не є честю, а в першій мірі - тягарем».

1 листопада 1944 року Йосиф Сліпий вступає у права Митрополита після смерті Андрея Шептицького. І незважаючи на Другу світову війну, завдяки Йосифу Сліпому, Богословська академія у Львові продовжує функціонувати.

  В 1: 10 квітня 1945 року Йосифа Сліпого арештовує НКВД. Владика терпить загалом чотири арешти і довгих вісімнадцять років, на межі життя і смерті, проводить у в’язницях. Однак він все одно не переходить на кілька разів пропоноване йому сталінське православ’я.

В 2: 26 січня 1963 року Йосиф Сліпий звільнений за клопотаннями Папи Йоана ХХІІІ та Президента США Джона Кеннеді. Владика прибуває до Риму у віці сімдесят один рік. Зустрічається там із Папою, дарує Папі карту Радянського союзу із позначенням тих концтаборів, в яких він перебував.

11 жовтня 1963 року Йосиф Сліпий виступає на ІІ Ватиканському Соборі у присутності більше двох тисяч делегатів з усього світу і закликає піднести Українську Греко-Католицьку Церкву до Патріаршої гідності. Собор одностайно його підтримав. 

В 1: У своєму «Заповіті» Владика писав: «Отож заповітую вам усім: Моліться, працюйте і боріться за збереження християнської душі кожної людини українського роду і за весь український нарід і просіть Всемогучого Бога, щоб він допоміг нам завершити нашу тугу за єдність і наші змагання за церковне з’єднаня у здвигненні Патріярхату Української Церкви!»

В 2: 25 листопада 1963 року Йосиф Сліпий видає грамоту про заснування Українського Католицького університету імені Папи Климентія. Через місяць отримує титул Верховного Архієпископа і стає четвертим кардиналом в історії України. 

11 жовтня 1963 року з благословення Патріарха Йосифа відкривається монастир отців Студитів.

В 1: «Як мовчазний і тим разом знову добровільний В’язень Христа ради радів я, що при помочі Божій, завдяки жертвам цілого українського Божого люду, зокрема його мирянства, і моїм смиренним трудом здвигнувся Український Католицький Університет – вогнище науки, Собор Святої Софії – знак і символ незнищимости Божого храму на землі, Монастир Студитів – вічно горіючий острівець християнської праведности і східньо-християнського монашества і благочестя!»

В 2: У 1967 році, зусиллями Владики, відновлюється храм святих Сергія і Вакха. Це була перша українська греко-католицька парафія в Італії. При ній було ще засновано музей українського мистецтва. 

В 1: Протягом 1968-1973 років Патріарх Йосиф подорожує світом, відвідуючи українських вірян на поселеннях. Так Владика побував у Канаді, США, Бразилії, Аргентині, Австралії, загалом – у чотирнадцятьох країнах.

У 1969 році – 19 з 21 єпископів Української Греко-Католицької Церкви звернулися до Папи з проханням присвоїти титул Патріарха Йосифові Сліпому. Проте Папа відповів відмовою.    

В 2: 7 вересня 1984 року помирає кардинал Української Греко-Католицької Церкви Патріарх Йосиф Сліпий.

17 квітня 1991 року він реабілітований посмертно.

27 серпня 1992 року – його тлінні останки повернулися на рідну землю і знаходяться нині у крипті собору святого Юра у Львові. 

В 1: «Молюся за вас, мої Браття, прошу Бога, щоб дав вам силу боронити природніх і Божих прав кожної людської істоти і спільноти. Благословляю вас як Глава Української Церкви, як Син Українського народу, як Ваш брат, Ваш Соузник і Сострадалець!»

В 2: У 1992 році Йосиф Сліпий знову духовно повертається у своє рідне село Заздрість. З цієї нагоди було відкрито пам’ятний знак до сторіччя від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого. У 1994 році освятили погруддя Владики. Скульптор Еммануїл Мисько. Через чотири роки постав музей-садиба.  

В 1: Освітня і наукова справа Йосифа Сліпого нині відроджується. 1 вересня 2004 року у Тернополі був відкритий навчально-вихований заклад – Християнський колегіум імені Йосифа Сліпого, де юнаки і дівчата отримують християнське виховання і ґрунтовну загальну освіту. Освітньою метою колегіуму є формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості зі свідомою громадянською позицією, почуттям християнської та національної свідомості.   

В 2: Також духовно повернувся Владика у Тернопіль. У 2004 році було відкрито пам’ятник Йосифа Сліпого біля Катедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Скульптор – Роман Вільгушинський. Біля монументу проходять різноманітні святкування, присвячені життю і творчій спадщині Йосифа Сліпого.    

В 1: Протягом більше одинадцяти років Патріарх Йосиф пише свій «Заповіт», у якому роздумує про подальшу долю Церкви і різні аспекти церковного і суспільного життя.

В 2: «Отож заповітую Вам усім: моліться, працюйте і боріться за збереження християнської душі кожної людини, українського роду і за весь український нарід. З Богом переживете все, подолаєте все і здобудете все!»