Урок. : «Усталені техніки вишивання. Вишивальні шви. Види лічільної гладі. Рушникові шви. Види штапівки».

Дата______________________                Клас: 8 клас.

Тема: «Усталені техніки вишивання. Вишивальні шви. Види лічільної гладі. Рушникові шви. Види штапівки».

Мета:

• Навчальна – ознайомити з різноманітними техніками вишивання; поглибити знання з видів вишивальних швів; ознайомити з різновидами лічільної гладі, з рушниковими швами та видами штапівки;
• Розвивальна – розвивати вміння аналізувати, пояснювати, порівнювати; розвивати художній смак; розвивати пізнавальний інтерес до навчального предмету;
• Виховна – виховувати повагу до традицій українського народу; виховувати вміння відчувати і розуміти прекрасне; формувати свідоме дотримання правил безпечної праці та санітарно гігієнічних вимог .

 Тип уроку: комбінований.

 Обладнання:

• Зразки виробів оздоблених вишивкою;
• Зразки вишивок;
• Ілюстрації з журналів, книжок;
• Роздатковий матеріал для груп;
• Схеми, нитки, ножиці.

Міжпредметні звязки: історія, художня культура, мистецтво.

                                                        Хід уроку

1. Організаційна частина уроку

2. Актуалізація знань учнів.

3.Мотивація навчальної діяльності учнів.

Розвиток вишивальних технік тісно пов'язаний з виготовленням одягу. З давніх-давен весь одяг виготовлявся в домашніх умовах. Матеріалом для виготовлення одягу була тканина та шкіра. Для того, щоб зшити окремі частини одягу використовувались різні техніки та стібки, які призвели до розвитку складних орнаментів в вишивці. Ці техніки відомі в Україні під назвами перебирання, зшивання, переплітання, снування.

4. Повідомлення теми уроку.

«Усталені техніки вишивання. Вишивальні шви. Види лічільної гладі. Рушникові шви. Види штапівки».

5.  Постановка завдань перед учнями.

Учні повинні називати і розрізняти техніки вишивання; характеризувати вишивальні шви, види лічільної гладі,рушникові шви, види штапівки ;

Учні повинні вміти добирати  матеріали,  інструменти та пристосування для роботи; виконувати ручні шви, дотримуючись правил безпеки праці

6. Вивчення нового матеріалу.

ГАПТУВАННЯ

Збережені елементи вишитого одягу X–XI століття донесли до нашого часу техніки того часу. Вишивали тоді золотою або срібною ниткою «в прокол» або «прикріп».

Техніка «в прокол» полягає у тому, що тканину проколювали та наносили на лицевій стороні стібки. Такі стібки наносились по вертикалі і по горизонталі з різною щільністю — це так званий шов в рядки. Такими стібками заповнювали орнамент — ромби, квадрати. Стібки наносили на тканину також скісно, при цьому кожен наступний стібок починався посередині наступного, таким чином виконували скісні лінії — так званим косим швом. Скісні стібки накладали на тканину також колоском або в ялиночку, таким швом обводили переважно ромби.

Техніка «в прикріп» полягала в тому, що нитку клали на лицеву поверхню тканини і прикріпляли зверху шовковими нитками. Таким самим чином виконували вишивку бісером, перлами, коралами, сап'яновими смужками, крученими шнурками.

З XVI століття відомо зразки вишивки в якій поєднано стібки шовковими та золотими нитками. З введенням в вишивку рослинних елементів, стібки для заповнення круглих форм набули різної довжини.

Односторонні та двосторонні шви

З введенням у вишивку бавовняних, лляних та вовняних ниток зумовило виникнення нових способів нанесення орнаменту. Він міг бути одно — або двостороннім.

Двосторонньо наносяться на тканину стібки такими техніками: перебір, штапівка, гладь, позад голки, соснівка, мережка, стебелевий шов і т. ін.

При техніці перебір, стібки наносяться по одній лінії між двома нитками підкання позмінно, то з лицевої то з виворотньої сторони. На голку набирається рівна кількість ниток основи і пропускається під голку. Технікою перебір стібки клали зліва на право, набираючи при цьому парну кількість ниток основи. Цією технікою вишивали геометричні орнаменти. На Чернігівщині вишивали лише білими нитками. Набирування покривало вишивальне полотно повністю, не залишаючи відкритих місць. Ця техніка відома під різними назвами: на Закарпатті — перебирання, набирування — на Чернігівшині, натягання — Львівщина, прошивання, проснування — Гуцульщина, насипочка — Полтавщина, поперед голки — Дніпропетровшина, Київщина.

Технікою позад голки, стібки наносяться безперервною лінією. Спочатку наноситься поверневий стібок, а далі голку протягують знизу на таку саму кількість ниток як і лицевий стібок і виводять голку на лицеву сторону, роблять поверхневий стібок і проколюють тканину в тому місці, де закінчився попередній стібок. Ця техніка відома під назвою вистіб — на Київщині, Черкащині, строчка — Запоріжжя, стебнівка проста — Закарпаття, шнурок простий Гуцульщина.

Різновидом цієї техніки є штапівка. При цій техніці на голку методом вперед голку поперемінно на лицевій та на виворітній стороні набирається 3 — 5 ниток основи. Зворотнім ходом нитки, стібки наносяться поперемінно в іншу сторону. Таку техніку на Поділлі називають — стебнівка, а на Волині — стібок.

Лиштва

Гладь — це двостороння вишивка. В Україні відома пряма та скісна гладь. В цій техніці прямими або скісними стібками заповнюють великі площини. На Київщині, Полтавшині, Чернігівшині таку техніку називають — лиштва, а на Львівщині — кладення. Цією технікою вишивали подоли сорочок та кінці рукавів.

Стебелевий шов. При цій техніці з лицевої сторони наноситься стібок, а далі з виворітньої сторони справа наліво набирається певна кількість ниток і голка виводиться на лицеву сторону, посередині першого стібка. Всі лицеві стібки виконуються зліва направо, а виворотні вліво. Цим швом можна шити прямі чи скісні стрічки, а також обводити основні елементи орнаменту. Цей шов використовувася широко в вишивках XVII–XVIII століття. На Дніпропетровщині цей шов називали — стебель, стебельок, на Закарпатті — стебнівка; стебельчана, шнурок — на Дрогобиччині, прошиттє — на Гуцульщині.

До двосторонніх технік вишивання належать: виколювання, вирізування, обметування, мереження, рубцювання. Ці техніки були поширенні по усій території України, а особливо на Київщині, Полтавщині, Чернігівщині, Черкащині, Сумщині.

Вирізування

Техніка виколювання полягає у тому, що голкою або дерев'яною паличкою проколювалася дірка і навколо неї поверхня застелялася у формі круга, ромба, квадрата.

Техніка вирізування полягає у тому, що спочатку густо обкидаються нитки основи та піткання у формі квадратів різної величини, а потім посередині вирізаються квадратні отвори. Ці квадратні отвори заповнювали технікою двобічний настил або хрестиком.

Мережка

Мережка — це прозора, легка вишивка, яка виконується тільки на тканині полотняного переплетення. При цій техніці горизонтальні нитки витягуються, а вертикальні збираються в пучки і обметуються нитками.

Основним призначенням мережки було зшивання або підшивання різних частин одягу. Найпростіший вид мережки — прутик. Прутиком підхивалися рубці утворюючи при цьому дірочки. Мережки виконували білими або сировими нитками, а на Поділлі ще й жовтими.

Для зшивання окремих частин одягу використовували техніку змережування.

Різновидами техніки змережування були шабак та розшивка, які були поширенні на Поділлі та Чернігивщині. Найпоширенішими технікими змережування були черв'ячком, городками, зубцями, плахтовим швом, прутиком, різними павучками, чернігівським змережуванням, подільська розшивка.

Для підрублювання, обметування, зубцювання використовували різні прийоми. Для підрублювання використовували одинарне підрублювання з прутиком, подвійним рубцем з прутиком через чисницю, роздільним прутиком через чисницю.

Коміри, подоли, кінці рукавів оздоблювали прутиком, подвійним прутиком, штапівкою, черв'ячком, подвійною штапівкою, ажурним зубцюванням.

Низь

Своєрідністю відзначається техніка низинка (низь), так як у цій техніці вишивають з вивороту тканини. Низинка відома поперечна і повздовжня, а також з замочками та без. Низинка була поширена на Поділлі, Поліссі, Волині, Бойківшині, Гуцульщині та Буковині.

Давньою технікою є також — занизування. Ця техніка виконувалася подібно узорному перебірному ткацтву. Ця техніка вишивання була поширена в основному на Поліссі та Волині. Орнамент в цій техніці вишивався справа наліво і був двостороннім. Для цієї техніки використовували червоні нитки і обводили певні елементи синіми (чорними) нитками. Цією технікою вишивалися лише чіткі геометричні орнаменти. Цією технікою оздоблювали вишиті сорочки, намітки, хустки.

«Поверхниця» — це техніка при якій нитки з лицевої сторони застеляють поверхню тканини вертикальними стібками справа наліво. З виворотньої сторони стібки виходять горизонтальні. Використовувалася поверхниця здебільшого на Поділлі та Поліссі.

«Кафасор» — техніка подібна до поверхниці. Відмінність полягає у тому, що нитки при переході від одного стібка до іншого стеляться по діагоналі, а не по вертикалі. Для вишивки кафасором нитки беруть сирові, охристі, чорні. Ця техніка була поширена на Поділлі та Буковині і нею оздоблювалася нижня смуга на плечиках жіночих вишитих сорочок.

Двобічна штапівка, є різновидом техніки вперед голку. Спочатку зліва на право набирають непарну кількість ниток основи, а на зворотньому шляху наносять померемінно в проміжках то з лицевої то з виворотньої сторони стібки. Варіантами цього стібка є решітка, клітка, ямочки.

«Зерновий вивід» — ця техніка подібна до двобічної штапівки, типу ромбовидної стрічки в «ямочку». Різниця між ними у тому, що при виконанні ромбовидної стрічки по діагоналі, стібки наносяться двічі. Ця техніка має ще іншу назву — «дірочкова».

Місто Городок на Львівщині, дало назву ще одній техніці — городоцький шов.

На Бойківшині була поширена особлива техніка, якою вишивали по дрібних зборах — бриджах. Основним призначення цієї техніки було закріплення зборів. Цією технікою вишивали на Сколівщині, Закарпатті.

Назва рушникових швів пояснюється тим, що за старих часів і зараз такими швами виконують рослинні орнаменти на рушниках. Рушникові шви є двосторонніми нескладними рахунковими швами.

Для вишивки підбирають візерунок з великими елементами квітів, листя і бутонів. Перебивають малюнок візерунка на тканину. Вишивку починають з того, що контур орнаменту (квітів, листя, стеблинок) вишивають стебловим швом або ланцюжком. Потім усі елементи візерунка заповнюють різноманітними рушниковими швами.

Існує більше п'ятдесяти видів рушникових швів. Великі площі елементів орнаменту (квітів, листя) заповнюють рушниковими швами: шахматкою, куточками, качалочками, а також різними їх комбінаціями.

Для дрібних елементів орнаменту (бутонів, листочків) використовують ажурні рушникові шви: просо, хрестики, кривульки, двосторонню штапівку і різні їх комбінації.

Рушникові шви:

1. Шов просо.
2. Шов хрестик.
3. Кривульки.
4. Двостороння штапівка.
5. Двобічний шов

Рушниковий двобічний шов найбільш поширений у вишивках рушників та інших декоративних речей побуту в центральних областях України, і спочатку на тканину наносимо за допомогою трафарету орнамент рослинного характеру. Закріпивши нитку на контурі намальованого орнаменту на кількох вертикальних нитках тканини за допомогою петлі, вколюємо голку вправо від першого вколу; утворюється перший стібок. Набравши зліва направо на голку певну кількість ниток, виколюємо її поверх середини першого стібка. Вишиваючи зліва направо, накриваємо вишивальною ниткою таку ж кількість ниток тканини, як і першим стібком, вколюємо голку і, вишиваючи з вивороту навпаки (справа наліво), виколюємо її на лице в місці правого вколу першого стібка. Отже, всі лицеві стібки йдуть вправо, а стібки з вивороту — вліво, і довжина останніх вдвоє менша. На тканині утворюється мовби тоненький шнурочок, нашитий по контуру малюнка. Оконтуровані площі заповнюють рушниковими швами, характерними для різних технік вишивання. Більші форми заповнюються дрібнішими, рідшими швами, а менші — густішими, навіть суцільними або декоративним швом.
Для рушникового шва використовується переважно червоний колір, але подекуди, особливо на Київщині, його заквітчують синім.

6. Практична робота.

Вчитель зачитує технологічну послідовність виконання вишивальних швів, демонструє та пояснює кожен етап.

Принцип виконання шва просо

Просо виконують стібками на 3-6 ниток тканини. Шов вишивають справа наліво. Роблять стібок на 3-6 ниток тканини, пропускають 3-6 ниток і знову роблять стібок на 3- 6 ниток. Виконавши один ряд, тканину повертають так, щоб виконані стібки опинилися знизу, і другий ряд знову вишивають справа наліво через 3 або 4 нитки тканини в шаховому порядку. Усі непарні ряди шва виконують як перший ряд, усі парні - як другий ряд.

Принцип виконання шва крестик

Кожен хрестик у візерунку виконують зліва направо. Кінець нитки закріплюють петлею по діагоналі клітинки, або невеликими трьома-чотирма стібками по горизонталі або вертикалі першого ряду. Виводять голку в лівому нижньому кутку першого хрестика.

Потім по діагоналі голку вводять у правий верхній кут і виводять у верхньому кутку. Протягують робочу нитку і вводять голку у правий нижній кут, а виводять голку в лівому нижньому кутку наступного хрестика.

Техніка виконання шва кривульки

Кривульки є зигзагоподібними лініями. Виконують кривульки справа наліво по діагоналі клітинки з 3х3 - 6х6 ниток тканини. Робочу нитку закріплюють петлею по діагоналі клітинки. Вводять голку у верхню точку і виводять вниз по діагоналі клітинки, так повторюють до кінця ряду. Потім повертають роботу і виконують пропущені стібки знову справа наліво.

Двостороння штапівка

Двостороння штапівка виконується за принципом кривульки. Тільки стібки вишивають паралельно ниткам основи і утка тканини по діагоналі елементів.

Учні виконують роботу, дотримуючись рекомендацій.

Вчитель контролює правильність виконання роботи та дотримання правил безпеки праці. При потребі проводиться повторний інструктаж.

Відзначає учнів, які самостійно та якісно виконали роботу.

8. Підсумки практичної роботи.

Оглянути виконані учнями валентинки, відмітити якісні роботи; виявити можливі недоліки, проаналізувати та намітити шляхи усунення недоліків.

9. Підсумки уроку.

Фронтальна бесіда.

Оцінювання учнів на уроці.

10. Домашнє завдання.

11.Прибирання робочого місця.

Інструкційна карта на тему: « Рушникові шви»