УТВОРЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ

   Наявність багатьох могутніх сусідів АСКОЛЬД

змушувала слов’янські племена об’єднувати свої сили для успішної боротьби з ними. В VI–VII століттях у ?–882 межах нинішніх українських земель утворився великий міжплемінний союз слов’ян на чолі з дулібськими князями. Але після нищівної поразки від кочовиків аварів (обрів) цей союз розпався.    Тим часом на Дніпрі все більшої могутності набирало місто Київ. За легендою, його заснували приблизно у V– VI століттях і назвали на честь старшого брата Кия. Збудоване на високих пагорбах правого берега Дніпра, місто було гарно захищеним і давало можливість його володарям контролювати всю торгівлю з Візантією, що проходила по шляху «із варягів у греки».

АСКОЛЬД

 Вважають, що до середини ІХ століття у Києві вже були присутні ознаки державності:

офіційна влада — князь, орган примусу — дружина, податки і бодай неписані правила співіснування його мешканців.

Київським володарем на той час був Аскольд. У 860 році він здійснив вдалий похід на візантійську столицю — місто Константинополь, завдяки якому греки погодилися на підписання вигідної торговельної угоди — першого відомого договору між візантійськими імператорами та київськими володарями. А ще Аскольд того ж таки 860 року прийняв хрещення і зробив першу спробу охрестити всю країну. У згаданій угоді держава Аскольда іменується Руссю, тому середньовічну Київську державу називають Руссю-Україною.

РУСЬ

1.           Таку назву мало одне із сарматських племен, яке асимілювали анти, тобто праукраїнці. «Русь» походить із сарматської мови і в перекладі означає «світло».

2.           Русь (Ruotsi) — запозичена із фінської мови назва племен, що проживали на території сучасної Швеції, і з яких пішов рід Рюриковичів. Його представники стали володарями у східних слов’ян.

3.           «Руссю» в VI–VII століттях називали союз племен — полян, сіверян, уличів, на територіях яких розташовувалися річки Рось, Росава, Роставиця. Адже і державу Аскольда, який володарював у Києві до Рюриковичів, називали Руссю.

Роки правління Аскольда: 860–882.

Династія: Києвичів.

Попередник: невідомий.

Внутрішня політика: ставши київським володарем, підпорядкував Києву племена дреговичів, деревлян, частину сіверян.

Зовнішня політика: у 860 році здійснив морський похід на Константинополь, уклав перший договір Русі та Візантії, прийняв християнство. Воював з дунайськими болгарами, уличами. У 866 та 874 роках здійснив невдалі походи проти Візантії.

Загинув: у 882 році, ймовірно, через змову язичницької знаті, незадоволеної поразками візантійських походів та спробами князя запровадити християнство.

Значення діяльності: перетворив Київ на культурний та політичний центр.

Вшанування пам’яті: на честь князя у місті Києві є Аскольдів провулок, у місті Харкові — вулиця Аскольдівська. В 1999 році Національний банк ПОХОДИ АСКОЛЬДА України ввів у обіг пам’ятну срібну монету «Аскольд» номіналом 10 гривень. Вона належить до серії «Княжа Україна».

Плани Рюрика вирішив реалізувати Олег — його родич й опікун малолітнього Ігоря, Рюрикового сина. У 882 році Олег на човнах по Дніпру приплив до Києва і завдяки підтримці місцевої знаті заманив Аскольда у пастку і вбив його. Київ відтепер буде «матір’ю городам руським». У 882 році Олег об'єднав північні і південні землі. Олег виявився вмілим полководцем, політиком і дипломатом. Після утвердження в Києві він силою примусив до покори і союзу деревлян, радимичів та сіверян; завдав поразки уличам і тиверцям; домовився про спільні дії проти Візантійської імперії з волинянами і хорватами. Маючи відтоді за собою великі сили та заручившись підтримкою деяких варязьких ватажків, князь Олег у 907 та 911 роках здійснив два вдалі походи проти Візантійської імперії, внаслідок яких змусив Візантію підписати вигідні для Русі-України торговельні угоди. Так примножилися слава, могутність і багатство Києва та його володарів.

ХИТРИЙ ПЛАН ОЛЕГА ІСТОРІЯ СМЕРТІ ОЛЕГА

Після смерті Олега Візантійська імперія перестала дотримуватися умов договору 911 року, тому Ігор Рюрикович, упорядкувавши свої справи в Києві, взявся вирішувати нагальні питання зовнішньої політики. У 941 році він на чолі великого війська вирушив у морський похід на Візантію, але його флот візантійці спалили «грецьким вогнем» — сумішшю, що не гасла навіть на воді (виготовляли її на основі нафти). Тож князь ні з чим повернувся до Києва. У 943 році руси здійснили похід до південно-західного узбережжя Каспійського моря, а в 944 році князь Ігор зібрався в ще один похід проти Візантії. Цього разу візантійський імператор погодився платити київському князю данину і підписав з ним торговельну угоду, хай і менш вигідну для русів, ніж при Олегові.

Щороку восени київські князі вирушали у полюддя — об’їзд підвладних племен з метою збору данини — натурального податку з населення (мед, дорогоцінні хутра, продукти харчування). Навесні князь із дружиною та зібраним товаром повертався до Києва. Туди ж прибували люди із підконтрольних Києву племен зі своїми товарами. Разом вони організовували торговельний похід до Візантії. Але в 945 році все сталося по-іншому. Князь Ігор зібрав полюддя з деревлян і вже було рушив до іншого племені, але по дорозі вирішив, що зібрав мало і з частиною дружинників повернувся до деревлян по додаткову данину. Але деревляни настільки обурилися, що перебили малу дружину князя, а самого Ігоря жорстоко стратили у 945 році.

ОЛЬГА    _{Коли деревляни стратили Ігоря, київською}

володаркою після смерті чоловіка стала

РОКИ ЖИТТЯ: 910–969 мати Святослава — княгиня Ольга. Вона

https://naurok.com.ua/test/utvorennya-ki-vsko-derzhavi-askold-i-dir-oleg-i-