Урок з правознавства
Тема: «Узагальнення за І семестр (засідання Європейського суду з прав людини). На прикладі конфлікту Моцарта і Сальєрі».
Мета уроку: узагальнення та систематизація вивченого матеріалу, спонукати учнів розглянути проблему правопорушень в різних країнах Європи, розвивати уміння об’єктивно дивитися на правову ситуацію з різних боків та працювати з правовими документами; вести дискусію та висловлювати власну думку; формувати моральні святині та істини; виховувати повагу до думки іншого.
Тип уроку: узагальнюючий, урок-гра; урок з розглядом однієї теми на різних навчальних предметів.
Хід уроку:
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності:
Добрий день, шановні делегати європейських країн, доброго дня шановні гості. Радий вітати вас на засіданні Європейського Суду з прав людини. Сьогодні перед нами стоїть вкрай важливе питання, яке ми повинні в ході нашого засідання вирішити.
Але перш ніж ми почнемо з вами розглядати ситуацію, давайте з вами подивимося на епіграф і дамо відповідь на таке питання: «Про кого йде мова в даному епіграфі?»
І в землю б'є чутка як молот,
А він, один, з-під землі,
Лише правди, але не доброти,
У кожного століття молить!
В цих словах мова йде про відомого італійського композитора А. Сальєрі.
Отож, перед нами стоїть питання, яке хвилює вже декілька століть юристів, істориків, митців. Питання, на яке не можуть вчені різних галузей знайти єдину відповідь. Питання, шукаючи відповідь на яке, викликає все нові і нові запитання та породжує все нові та нові факти.
Це питання, яке ви розглянули на попередньому уроці літератури – вбивство Моцарта Сальєрі. Сьогодні перед нами стоїть завдання, зібравши всі факти до купи, визначити: чи було в цій ситуації правопорушення, було вбивство, чи ні та чи винуватий геніальний композитор Сальєрі у вбивстві не менш геніального Моцарта? А, можливо, це лише вигадка, яку свого часу розповів світу О. Пушкін та інші письменники, поети, історики та визначні діячі?
Для того, щоб дати відповідь на ці запитання давайте проаналізуємо даня ситуацію:
Аналіз правової ситуації:
Дякую, і тепер я попрошу кожного з вас висловити власну думку на те чи винен Сальєрі в цій ситуації та, якої міри покарання заслуговує він, відповідно до законодавства країни, з якої ви до нас завітали.
Відповіді учнів.
Ви заслухали думку кожного і тепер я прошу вас, враховуючи за допомогою QR-кодів проголосувати, давши відповідь на запитання: чи було вбивство Моцарта Сальєрі?
Поглянемо на результати голосування.
Чи маємо ми право сьогодні звинувачувати Антоніо у страшному і непоправному перед усім Людством злодіянні, і чи є у нас на це право та суттєві докази? Адже для того, щоб судити людину, потрібні не емоції, а факти, що доводять її причетність чи непричетність до злочину. У смерті В. А. Моцарта, судячи з архівних джерел, що збереглися, загадковим було все.
А, взагалі, чому вважається, що Моцарта вбив Сальєрі?
Для відповіді на це запитання давайте уявімо ситуацію, в якій проживала тогочасна Європа?
Король Німеччини та імператор Священної Римської імперії Йосип II був відомий як «музичний король», він надавав заступництво людям мистецтва. Звичайно, виявитися наближеними до нього хотіли багато, і в хід йшли різні засоби: від таємних підступів до безсоромних лестощів. А звичаї у віденському художньому середовищі панували далеко не піднесені.
Отож, розглянемо перші факти, які виправдовують та звинувачують Сальєрі одночасно.
Зараз ви, в парах, беручи до уваги вище наведені факти, повинні визначитися, чи були в Сальєрі причини отруювати Моцарта?
Заслуховуємо думки учнів.
Але ми не можемо не звертати уваги на наступні факти:
Об’єднавшись в групи по 4, ви повинні проаналізувати факти та висловити власну думку. Хто винен?
У 1788 році Сальєрі написав героїко-комічну оперу, яка мало не коштувала йому кар'єри. Поет Джованні Баттіста Касті, побувавши в Санкт-Петербурзі, написав «Татарську поему», де в алегоричній формі висміяв звичаї та звичаї двору Катерини II.
Відню були потрібні добрі відносини з Російською імперією, і твір заборонила цензура.
Але екзотичний сюжет сподобався Сальєрі, і вони з Касті склали лібрето за мотивами поеми. Опера «Хубілай, великий хан татарський» теж була пародією на Росію, вже епохи Петра I.(з набором стереотипів від повсюдного пияцтва до дикої жорстокості. Сюжет із насильницькою стрижкою боярських борід теж був забутий).
Оперу, як і поему, заборонили. Дослідник творчості композитора Маріо Корті запитує: «Цікаво, чи міг Пушкін знати про існування опери Сальєрі, що пародує образ великого Петра? Можливо, він написав п'єсу „Моцарт і Сальєрі“ на помсту за його, Сальєрі, знущання про Петра, настільки шанованого Пушкіним?»
Отож, чи винен Сальєрі? Прошу Вас голосувати, шановні делегати.
А тепер подивимося, чи співпали результати нашого голосування з рішенням суду, який відбувся у Мілані в 1997 році. Але в 1997 році у світі відбуваються події, які звернули увагу істориків, митців, лікарів. У Мілані відбувся суд над Сальєрі, де були поставлені питання: чому Констанца, вдова Моцарта, віддала отруїтелю Сальєрі в учні свого молодшого сина? І з чого це пустель долі, «перший композитор Відня», заможний і чудово здоровий Сальєрі заздрив рятувався від кредиторів, що не мав беззастережного успіху, недужому Моцарту? І як Сальєрі міг заздрити генію австрійця, якщо у Моцарті такого ніхто не бачив?
Давайте уявімо таку ситуацію, що подібна ситуація відбулася в Україні. То, якої міри покарання заслуговує правопорушник відповідно до українського законодавства?
(Відеосюжет зі спеціалістами)
Отож, беручи до уваги всі вище викладені факти, давайте остаточно проголосуємо. Чи винен Сальєрі у смерті Моцарта?
Та подивимося, чи співпала наша думка з рішенням Суду м. Мілан, яку відбулося в 1997 році з приводу звинувачення А. Сальєрі у вбивстві В. Моцарта.
Саме ці питання, які ми з вами сьогодні розглядали, й стали стрижнем суду над Сальєрі у Мілані. Рішення Міланського суду від 1997 року було наступним: в діях А. Сальєрі не вбачалося правопорушення чи злочину. А. Сальєрі був виправданий.
Підсумок уроку
Життя людини у багатьох релігіях та культах вважається священним. Від життя та права на життя людини беруть початок не лише релігія, а також казки (як наприклад, Чахлик Невмирущий) і філософія. У своїй творчості ледь не усі відомі письменники минулого та сучасності намагаються донести цінність життя людини як рідкісного дару. Іноді достатньо прочитати сонети Шекспіра, поезію Гетте або Шевченка, щоб ставитися до свого життя та життя інших людей уважніше.
Відомий поет України В. Симоненко, який прожив життя-спалах (28 років), написав вірш «Ти знаєш, що ти – людина?».
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина, Очі твої – одні.
Більше тебе не буде Завтра на цій землі.
Інші ходитимуть люди – Добрі, ласкаві і злі.
Сьогодні усе для тебе: Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба – Гляди ж не проспи.
Бо ти на Землі – людина, І хочеш того чи ні – Усмішка твоя – єдина,
Мука твою – єдина. Очі твої – одні.
У своєму вірші поет говорить про неповторність кожної людини. Кожен із вас особистість, і саме такої людини, як ви, немає на землі і не може бути. Кожна людина є єдиною і унікальною. Ви говорите по-різному, по-різному думаєте і висловлюєтеся, мирно живете, іноді сперечаєтеся, але завжди повинні пам’ятати, що всі люди на землі мають однакові права.
Домашнє завдання
Прочитати параграф 11
Виконати завдання на вибір: 7, 8,10
Додатки
Син Моцарта став учнем Сальєрі в той час, коли чутки про отруєння вже ходили по Європі.
Моцарт написав батькові декілька листів зі скаргами на те, що Сальєрі та його однодумці заважають йому отримати офіційне місце роботи.
Несподіванкою стало дослідження Тихи, який в 1990 році вивчаючи череп Моцарта, виявив дуже тонку тріщину завдовжки 7,2 см. Вона була результатом прижиттєвої травми і на той час, коли Моцарт помер, встигла майже зарости, лише в нижній частині залишилися сліди кровотечі. Відомо, що композитор у останній рік життя страждав від запаморочення та головного болю, що, на думку Тихи, було наслідком черепно-мозкової травми, отриманої при ударі або падінні. За гіпотезою Тихи, Моцарт помер від гематоми і інфекції, що розвинулася пізніше.
У 1984 році доктор Девіс опублікував більш ретельний звіт про історію хвороби Вольфганга Амадея. Він висунув припущення, що ще в ранньому дитинстві музикант заразився стрептококовою інфекцією. У наступні роки у нього спостерігалися напади тонзиліту, він хворів на бронхіт, гепатит і вітрянку.
Девіс уклав, що причиною трагедії стала стрептококова інфекція у поєднанні з нирковою недостатністю та бронхопневмонією. Але смерть настала внаслідок крововиливу у мозок. Щодо ниркової недостатності, то на неї вказує депресія. А під її впливом композитор міг стверджувати, що його отруїли і замовили "Реквієм" для його власного похорону.
1
2