Урок в 11 класі на тему "В. Підмогильний. "Місто". Світові мотиви підкорення людиною міста, її самоствердження в ньому, інтерпретовані на національному матеріалі"

Тема. Валер’ян Підмогильний, роман «Місто». Світові мотиви підкорення людиною міста, її самоствердження в ньому, інтерпретовані на національному матеріалі.

Мета: розкрити поняття «урбаністичний роман»; допомогти учням зрозуміти вплив цивілізаційних процесів на людину, мотивацію вчинків Степана Радченка; вчити висловлювати власну думку про способи самоствердження людини, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями твору, аналізувати життєву ситуацію з позицій сьогодення; виховувати усвідомлення моральних та психологічних аспектів самоствердження людини.

Тип уроку: урок дослідження художнього твору за його назвою.

Обладнання: текст твору, ТЗН (мультимедійна дошка), презентація.

                                   Перебіг уроку

І. Мотиваційний етап.

1. Забезпечення емоційної та пізнавальної готовності до уроку.

Метод «Картинна галерея». Учні переглядають краєвиди міст і сіл України. Об’єднавшись у групи, обмінюються думками про те, які пейзажі близькі для них, чим приваблює чи відштовхує місто/село, чи замислювалися, де хочуть жити надалі, чому чисельність міського населення збільшується, а сільського зменшується. Після цього учитель записує на дошці найбільш поширені характеристики міста.

2. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.

Асоціативний диктант (фронтально). Учитель промовляє поняття, а учні пов’язують їх з опрацьованим на попередньому уроці матеріалом.

• Село Чаплі (місце народження митця);
• Київ (місце проживання);
• Харків (місце проживання);
• столиця (Підмогильного на поч. 20-х років ХХ ст. більше вабив Київ, а не тоді гамірно-столичний Харків);
• «Ланка» - МАРС (літературне об’єднання, ідеологом якого був Валер’ян Підмогильний);
• «Слово» (Будинок письменників у Харкові, де оселився

В. Підмогильний);

• Ніцше, Шопенгауер (європейські філософи, ідеї яких вабили нове покоління митців початку ХХ ст.);
• Фрейд (австрійський психолог, психіатр, провідними ідеями якого захоплювався В. Підмогильний);
• переклад ( завдяки Валер’яну Підмогильному як перекладачеві українці змогли читати рідною мовою А. Франса, Гі де Мопассана, Д. Дідро,

Г. Флобера, О. де Бальзака, В. Гюго);

• неореалізм (художній напрям, риси якого проявилися у творчості письменника);
• урбанізація (зростання значення міст у розвитку суспільства, яке супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя);
• урбаністика (твори про місто);
• новаторство (роман «Місто» започаткував нову українську урбаністику).

ІІ. Цілевизначення і планування навчальної діяльності.

1. Повідомлення теми, мети уроку.
2. Вибір особисто значущих цілей.

ІІІ. Реалізація мети.

1. Учитель. Тема роману В. Підмогильного – підкорення людиною міста. За жанром це урбаністичний роман.

Словникова робота. Учні читають та записують у зошити визначення з теорії літератури.

Урбаністичний роман – це великий за обсягом епічний твір, у якому порушується урбаністична проблематика, зображується місто, життя його мешканців.

2. Учитель.

Композиційно-стильові особливості:

Роман має два епіграфи: перший – слова з Талмуду: «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є, як тварина — вона мно­житься і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — хо­дить просто і як янгол — священною мовою розмовляє», а другий – слова Анатоля Франса: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?»

Соломія Павличко з цього приводу зазначала: «Він [автор] зробив тіло голов­ним героєм «Міста» й висунув ідею двоїстості людини, яка складається з ангельського і тваринного начал. Герої Підмогильного страждають від роз­двоєності між душею (розумом, інтелектуальною сферою) і тілом, статевим потягом. Гармонія між цими двома сферами дається важко. По суті, вона, на думку автора, неможлива».

Роман складається з двох частин. «Місто» визначаємо як твір психологічний. Письменник роздумує над феноменом людського буття, над тими суперечностями, що часто терзають кожного.

В ідеї завоювання міста автор відштовхується від класичної європейської традиції — показати під­корення міста людиною як об’єктивний шлях людської цивілізації.

3. Дослідження художнього твору за його назвою (додаток 1) з використанням мультимедійної презентації (додаток 2).

Дія роману відбувається довкола Степана Радченка. Це головний персонаж твору. Чому ж роман має назву «Місто»? Хто як образ важливіший: людина чи місто? Спробуємо з’ясувати.

1. Слайд 1. Місто. Одні літературознавці стверджують, що «Місто» - це роман про Київ, інші звинувачують автора у ворожому ставленні до міста. Що ж ховає в собі назва твору?
2. Слайд 2. Лексичне значення. Робота зі словником.

МІСТО 1, а, сер. 1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Марко Вовчок, I, 1955, 287); Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (Олександр Довженко, I, 1958, 25).

2. заст. Місце, де відбувається базар (у 1 знач.). Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10); — Я трохи полежу, а ти побіжи на місто та купи хліба... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 133).

3. заст. Місцевість (у 1 знач.), місце (у 2 знач.). І де ходила, В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила (Тарас Шевченко, II, 1953, 19); Колись я мала той дівочий звичай, Як покидала край який надовго, Збирати квіти з наймиліших міст (Леся Українка, I, 1951, 102); 
//  Місце (у 7 знач.). З царем самим, либонь то знався [магнат], В дугу усякого він гнув, Аж поки то якась Зозуля Кого із міста не зіпхнула (Панас Мирний, V, 1955, 288).

 МІСЦЕ́ВІСТЬ, вості, жін.

1. Яке-небудь місце, простір земної поверхні.

 МІСЦЕ, я, сер.

2. перев. мн. Певна місцевість. Є місця — чувати: Круглий рік весна... (Павло Грабовський, I, 1959, 371); У нас була казкова сіножать на Десні. До самого кінця життя вона залишиться в моїй пам'яті як найкрасивіше місце на всій землі (Олександр Довженко, I, 1958, 12).

 7. Службова посада.

Джерело: Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 751.

3. Слайд 3. Етимологія слова. Слово місто / мЂсто, окрім відомих зі старослов’янського вжитку значень місце, місцевість, топос, означало в давньоукраїнській мові ще край, область, посада, а також місто, селище, передмістя.  У староукраїнський період місто, мЂсто, мЂсце, месцо, як визначена частина простору, земельна ділянка, торгова площа, населений пункт, набуло вже цілком сучасного значення, витісняючи та заміщуючи з розвитком військової справи та зникненням міських укріплень поняття городъ.

Слова город та місто в одній цитаті з Іпатіївського літопису (запис під 1290 роком):  Болеславоу же пришедшоу с братьєю своею, и вьЂха вь мЂсто, а в городъ нелзЂ бысть въЂхати ратнъıми, зане боряхоу крЂпко из него порокы и самострЂлы, тЂм же немощно бысть пристоупити к немоу. И сташа ωколо города, изъЂдаюче села. 
И бысть Ђха в зажитье единою въздале ωт города. МьстичЂ же не бьяхоуся по Болесла†с горожанъı, но рекоша: «Кто сядеть княжити во Крако†то нашь князь».

Переклад Л. Махновця:

Коли ж Болеслав прийшов із братами своїми [до Кракова], то в’їхав він у місто, а в город не можна було в’їхати ратникам, бо кріпко боронилися [німці] із нього пороками і самострілами,— тим-то й не можна було піти приступом до нього, і стали вони довкола города, поїдаючи села. 
І коли [Болеслав] одного разу поїхав добувати покорм подалі од города, то міщани не билися за Болеслава з городянами [залоги Індріха], а казали: «Хто сяде княжити в Кракові — той наш князь».

Відповідний фрагмент Острозького списку XVI ст.:

Отже, з давніх часів в українській мові місто — це не город. За поняттями наших предків, ми живемо саме в містах, у відкритих поселеннях, а не в городах за кріпосними валами; сучасна українська мова дуже точно передає цей смисловий відтінок, що зберігся принаймні з XIII ст.

4. Слайд 4. Синоніми. Слово, як і людина, має «друзів» і «ворогів», тобто синоніми й антоніми.

Місто – (давн.)город, град;  містечко, центр, столиця, мегаполіс.

       Проблемне запитання: чи можлива заміна назви твору одним із    синонімів? Спробуйте довести протилежні відповіді.

(Так, бо йдеться про Київ, а він до 1919 р. був і центром, і столицею, і мегаполісом.

Ні, бо автор використав поширений у світовій літературі сюжет підкорення міста як соціального і культурного середовища, а на початку ХХ ст. не лише Київ притягував провінціалів і селян. Рівень урбанізації був високим в Одесі, Харкові, Львові; окрім того, столицею в 1919-1934 рр. був Харків, а письменник змалював свідомо саме Київ).

Антонімів слово місто не має.

Проблемне запитання: чи є антонімами слова місто і село у контексті цього твору?

    (Дехто вважає лексеми антонімами, але це не так. У значеннях цих слів немає протиставлення. Між містом і селом існує антагонізм, який і хотів зруйнувати Степан Радченко).

5. Слайд 5. Словотвірне гніздо. «Родичі» міста – спільнокореневі слова.

6. Слайд 6. Містянин чи міщанин?

МІСТЯНИ́Н, а, чол., рідко. Житель міста. Оператор [кіно] хотів заспівати, як це полюбляють на природі містяни, але жінка заборонила, пояснивши, що в лісі галасувати не годиться, ліс вимагає тиші (Юрій Яновський, Мир, 1956, 145).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 751.

МІЩАНИ́Н, а, чол. 1. У дореволюційній Росії — особа, що належала до міщанства. За панування царя Миколая 1-го на Західній Україні в одному повітовому місті жив міщанин Лемішка (Нечуй-Левицький, I, 1956, 172); Чути пісню було.. і в хатах заможніших міщан та ремісництва (О.Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 115).  2. перен. Людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами і вузьким кругозором; обиватель. Буває й так, що на виробництві, в колективі, скрізь, де є громадський контроль, людина поводиться, нібито, бездоганно, а дома вона виявляє огидні риси міщанина.

      Лексема містянин рідковживана, але не нова в сучасній українській мові. Слово зафіксоване «Словником української мови» (том 4) з ілюстрацією з твору Ю. Яновського «Мир». Мовознавець Олександр Пономарів пропонує запровадити слово містяни до активного літературного вжитку й заповнити прогалини в словотвірному гнізді.

Проблемне запитання: Степан Радченко став містянином чи міщанином (у другому значенні слова)? Укажіть прояви міщанства. Доведіть, що духовні інтереси переважили міщанські.

( Прояви міщанства:

• змінює ім’я на Стефан, підписуючи перше оповідання;
• уявляючи себе в модному одязі, думає, що в ньому зміг би написати щось геніальне;
• марить славою, коханками, дорогими речами;
• мало цікавиться книгами (до життя в місті)
• пропускає інститут: «Степан Радченко гарний і без диплома»;
• у стосунках із жінками переважає біологічне начало (згадаймо перший епіграф до роману) тощо.

Але! Степан Радченко не став міщанином, бо зумів поставити духовні інтереси над міщанськими. Він став у місті не міщанином, а містянином).

Цитата: «Людина не розкладається на добро і зло, на плюс і мінус, хоч би й як це зручно  було для громадського вжитку». Отже, автор устами головного героя говорить нам, що людина складна, неоднозначна. 

7. Слайд 7. Фразеологізми.

Мати міст руських. Так у княжих літописах називали Київ, який був найдавнішим містом, культурно-політичним і релігійним центром Київської Русі. Тут були резиденція князя, багато храмів і монастирів, найбільша бібліотека. Тепер іменування Києва матір’ю міст руських є нагадуванням про давню славну історію, велич і могутність.

Місту і світу. Здебільшого вислів цитується латинською мовою: «Urbi et orbi». Так традиційно адресуються послання Римських Пап. Під «містом» розуміється Рим, де знаходиться резиденція Папи. У сучасній мові вживається також як формула урочистого звертання, іноді набуваючи іронічного забарвлення.

Приїхала баба з міста, привезла вістей триста.

 Іди в місто, там із дзвоном зустрічають.

 Гриби ростуть у селі, а їх і в місті знають.

Місто - царство, а село - рай.

 Що місто, то норов; що село, то звичай.

 Ні в місті Богдан, ні в селі Селіфан.

Запитання: які із зворотів можна припасувати до твору В. Підмогильного?

(Мати міст руських, бо йдеться про Київ. Іди в місто, там із дзвоном зустрічають, бо Київ зустрів Степана і дзвоном церков, і дзвоном-дзенькотом трамваїв. Ні в місті Богдан, ні в селі Селіфан, бо таким Степан приїхав до Києва: село залишив, а в місті ще не прижився, одним словом, маргінал).

8. Слайд 8. Слово  місто в художній літературі.

Наприклад, місто футуристичне і   постмодерне.

Михайль Семенко

МІСТО (1914)

Трамваїв дзенькіт пухкання сурм

то приска міста гамірний сміх

нема в нім «вчора» нема задуми

немає стуми так рік у рік

гуде в мелодах і сяє в блисках

і безугавно у рухах тче

залізо цока слястить криця

в гіпнозних присках життя тече

Лілія Нижник

Місто (2013)

Місто не може всіх витримати,

Місту болять вже кістки.

Місту однакові вИтрати

І не болить йому "ти".

Місто ховає всі похибки

Під величезні бАнти.

Місту мости - майже прочерки-

В кожної свої пости.

Місто не бачить людини,

Місто торує зразки!

В нього похмурі картини,

Місту однаковий Ти... 

Слайд 9. Розминка для пам’яті. Місто у програмі ЗНО. 

9.  Слайд 10. Прогулянка текстом.

Учень (випереджальне завдання). «Словник асоціативних означень іменників» наводить 95 означень до слова місто. З-поміж інших такі: велике, красиве, сучасне, гарне, багатолюдне, шумне, привітне, брудне, темне, індустріальне, неприємне, приємне, святкове, сіре, сумне, чуже, невідоме, нічне, фантастичне, похмуре, театральне, тепле, холодне, тривожне.

Частина перша

Учитель. У романі натрапимо на чималу кількість означень та метафор, якими автор очима головного героя охарактеризував місто.

• Яким сприйняв місто Степан, коли тільки-но приїхав до Києва?

(Він чужий місту, і все йому чуже (І).

Місто – прихована пастка. Вулиці, ліхтарі, вітрини крамниць, кіно, бруківка, трамваї – усе це лякає Степана. Горожани (містяни) – «старий порох», «розпусна черва», місто – сіре, важке болото, ненажерне(ІV).

«Місто чудне» (V).

• До якого висновку приходить хлопець?

(Не ненавидіти треба місто, а здобути.)

Літературознавець Г. Костюк стверджує, що такі, як Степан, повинні «завоювати і зробити своїм зрусифіковане українське місто».

Частина друга

• Яким видалося Степанові місто згодом, коли він пожив у ньому якийсь час?

(Місто бачив як могутній центр тяжіння. У ньому живуть люди – і вони всі різні (ІV)).

• Степан зрозумів, що місто – це люди, які його населяють. Чому ж почував себе самотнім? (ХІІІ)
• Чому думка покинути місто з’явилася і зникла незабаром? (ХІV).
• Прокоментуйте останню в романі характеристику міста: «Воно покірно лежало внизу…»  
• Від  чого залежить сприйняття міста Степаном Радченком? Узагалі будь-якою людиною: від самої людини, від міста, містян, першого враження…?
• Велике місто змінює людину: одних облагороджує, інших псує, одних виводить на п’єдестал, інших опускає на дно. Використавши як аргумент опрацьований цитатний матеріал роману, оберіть та обґрунтуйте позицію (усний міні-твір у форматі ЗНО):

1. Місто зіпсувало Степана Радченка.
2. Місто облагородило Степана Радченка.
3. Місто не змінило Степана Радченка, це він його змінив, коли змінився сам.

10.  Слайд 11. Місто в живописі. Місто вабить багатьох людей. Воно знайшло своє відображення в живописі, в кіно.

11.  Слайд 12. Фільми з лексемою місто.

• «Загублене місто» – фантастичний трилер Віталія Потруха про Чорнобильську АЕС і паралельні світи
• The Town – американський кримінальний трилер режисера Бена Аффлека
• Paper Towns – «Паперові міста» - американська мелодрама Дрейка Шреєра
• City of Ember – «Місто Ембер: втеча» - фантастичний пригодницький фільм Джила Кенана 

12.  Досвід.

Усі ви плануєте вступати у виші, тому кожному доведеться підкоряти місто, відкривати місто, а головне – бачити в ньому людей і самими залишатися людьми за будь-яких обставин.

 Що дає місто? (навчання, перспективи, розвиток (музеї, книгозбірні, книгарні, виставки тощо), працевлаштування, розваги, знайомства, мобілізує, прискорює темп життя).

Недоліки (мінуси) міста: надокучає, балує, розбещує, виснажує, розлучає, робить людину самотньою тощо.

Домашнє завдання. На наступному уроці ми говоритимемо про Степана Радченка крізь призму епіграфів до твору, з’ясуємо роль жіночих образів. Удома зробити закладки або виписати цитати для характеристики образів (обов’язково), написати есе «Що вміє місто?» (за бажанням).

ІV. Рефлексія та оцінювання.

Учитель пропонує учням у довільній формі (текст, таблиця, схема, ментальна карта, кластер тощо) записати ключові поняття, що відображають тему уроку. Учні зачитують, доповнюють свої нотатки.

Методичний коментар. Кожен учитель може по-різному застосувати на практиці дану модель: дати випереджальні завдання, розподілити їх за рівнями навченості учнів класу, оформити як проект, виконати презентацію тощо.

Додаток 1

«Музей одного слова» - новий і цікавий метод аналізу твору за його назвою. Заголовок – це перший знак твору, ключове слово тексту.

Мета застосування методу «Музей одного слова»:

• опанувати мовну одиницю;
• розвивати вміння адекватно сприймати текстову інформацію;
• формувати навички створення власних текстів відповідно до комунікативної мети й наміру;
• підвищити інтерес до слова як мовної одиниці;
• розвивати пізнавальну активність;
• виховувати національну самоідентифікацію (самосвідомість).

Метод «Музей одного слова»
(модель аналізу художнього твору за назвою, методичні рекомендації

М. М. Кондирєвої)

1. Слово.
2. Значення (однозначне, багатозначне).
3. Етимологія (походження, день народження слова).
4. Синоніми («друзі» слова), антоніми («вороги»).
5. Словотворення («родичі» слова).
6. Цікаве про слово, асоціації.
7. Фразеологізми зі словом.
8. Слово в художній літературі (добірка фрагментів з художніх творів; інші твори з такою назвою).
9. Лексема у тексті твору, що вивчається.
10.  Слово в назвах картин, фільмів тощо.
11.  Досвід, повʹязаний із цим словом.

Додаток 2