Урок В. Короленко. «Сліпий музикант». Народні образи і традиції у повісті""

Розробила Копачова О.Г.

 

 

Тема. В. Короленко. «Сліпий музикант».  Народні образи і традиції у     повісті

Мета: -  повторити факти біографії письменника, які вказують на його зв'язок із Україною; визначити національний колорит твору;

•  розвивати вміння та навички аналізу художнього тексту,виразне читання, вміння працювати з текстом твору,  усне зв’язне мовлення, творчу уяву;
•  виховувати любов і повагу до культури й традицій рідного краю.

 

Тип уроку:  урок узагальнення вивченого матеріалу

Обладнання:  презентація до уроку, підручник, план «Анкета твору

 В.Г. Короленка»

Хід уроку

Вступне слово вчителя .

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

    Доля Володимира Галактіоновича Короленка тісно пов’язана з Україною. І хоча писав письменник писав свої твори російською мовою, але він  завжди пам’ятав про своє українське коріння.

• Пригадайте з якими українськими містами пов’язана біографія Володимира Короленка ?

(Житомир – народився і проживав до 13 років.

Дубно – перевели батька по службі.

Рівне – навчався у гімназії,знайомство з Веніаміном Авдєєвим.

Полтава – проживав останні 20 років життя, налагодив дружні стосунки з діячами української культури – Панасом Мирним, М.Коцюбинським, І.Тобілевичем, Х. Алчевською, Г. Хоткевичем)

ІІ.Актуалізація знань і умінь учнів.

- Встановіть відповідність між іменами  персонажів та їх статусом у повісті

Ганна Михайлівна                                    Слуга

Йохим                                                       Кохана дівчина

   Евеліна Яскульська                                 Мати

Федір Кандиба                                        Старий козак

Попельський                                            Батько

Хведько                                                    Сусід

Ставрученко                                             Дзвонар

    Юрко                                                        Каліка перехожий

Єгорій                                                       Сліпий поет

Ганна Михайлівна – мати; Йохим – слуга; Евеліна Яскульська - кохана дівчина;   Федір Кандиба - каліка перехожий; Попельський -  батько; Хведько  -  старий козак;       Ставрученко  - сусід; Юрко - сліпий поет; Єгорій -   дзвонар.                                                                 

 

- Давайте пригадаємо ті відомості, що знаємо за твором В.Короленка «Сліпий музикант»

      Усне опитування. Анкета повісті В.Короленка «Сліпий музикант» (ключові слова на слайді)

 1. Автор, назва, рік написання

2. Жанр.

3. Дія повісті.

4. Головні герої

5. Композиція.

6. Елементи сюжету:

Експозиція

Розвиток дії:

Кульмінація:

Розв'язка:

Епілог:

7. Тема.

8. Ідея.

9. Проблеми

10. Символи.

11. Чого вчить твір?

 

  (1. Автор, назва, рік написання – В.Короленко «Сліпий музикант», 1886 р.

2. Жанр. Повість.

3. Дія повісті відбувається на заході сучасної України.

4. Головні герої. Петро Попельський – сліпий музикант; мати Ганна Михайлівна (уроджена Яценко); дядько Максим (брат матері); конюх Йохим; Евеліна – кохана Петра; брати Ставрученки; Єгорій, Роман – дзвонарі; сліпі.

5. Композиція. 7 розділів та епілог

6. Елементи сюжету:

Експозиція: передчуття біди - і вирок: «Дитина народилася сліпою». Це трагедія. Як складеться його життя?

Розвиток дії: вплив оточуючих на долю хлопчика: ( мама, дядько Максим, Йохим, Евеліна, сліпі співці ).

Кульмінація: Змиритися і страждати або кинути виклик долі? ( зустріч із дзвонарем, паломництво зі сліпцями).

Розв'язка: шлях пошуків, довгоочікуване щастя: дружина, син, талант, визнання.

Епілог: замість сліпого, егоїстичного страждання він знайшов у душі відчуття життя. «... Він став відчувати і людське горе і людську радість».

7. Тема. Духовне випробування особистості, яка має знайти саму себе, сенс свого існування серед людей. Роль мистецтва у формуванні особистості.

8. Ідея. Наполегливою працею, за підтримки рідних і друзів людина може здолати будь-які перешкоди, подолати навіть таку жахливу ваду, як сліпота.

9. Проблеми. Виховання; формування позитивної життєвої позиції; пошуку сенсу життя; співчуття людському горю; ставлення до людей з обмеженими можливостями. Змиритися або кинути виклик долі?

10. Символи.

Світло - це не тільки світло сонця, недоступне сліпому, але й реальний світ, з його життям і болем, радістю і стражданням.

Темрява - це не тільки вічна ніч в очах головного героя, а й тихий, відгороджений від світу куточок садиби, це і душа Петруся, замкнута на своєму стражданні.

Шлях сліпого музиканта - це подолання темряви в собі, що є важливим для людини.

11. Чого вчить твір. Бути милосердними до оточуючих, людяними, терпимими до людського страждання та як прожили гідне і повноцінне життя.)

 

•  Розгадування кросворду з ключовим словом «Україна»

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку.

• Доля Володимира Галактіоновича Короленка тісно пов’язана з Україною. І хоча він писав свої твори російською мовою,  завжди пам’ятав про своє українське коріння. Де б не жив письменник, він хотів повернутися в Україну. Митець любив її за дивовижну красу  природи, український народ – за його працьовитість, співучість, нездоланну жагу до волі. Володимир Галактіонович палко захищав від переслідувань царських властей українську культуру й мову, всіляко підтримував прогресивних українських письменників.
• Як називають людей, які цікавляться національною історією, збирають відомості про традиції, погляди свого народу? (Етнографи, етнос - народ)
• Ось і сьогодні на уроці ми з вами будемо етнографами, поглибимо знання про традиції, погляди українців, займемося пошуковою діяльністю, працюватимемо з текстами твору. Отже, тема нашого уроку «В. Короленко. «Сліпий музикант».  Народні образи і традиції у повісті»

1.  «Мозковий штурм»

•  За якими ознаками  визначається національний колорит твору ?

(Опис природи, імена персонажів, одяг, історичні факти, речі побуту, музичні інструменти, традиції  тощо)

 

•  Наведіть приклади мови, одягу персонажів твору.

(Панич, хлоп, пика, свитка,шапка зі смушок, чоботи, вишивана сорочка, цур тобі тощо)

 

2. Перегляд відео про знайомство Петруся з сопілкою (слухання гри Йохима на сопілці)
3. Робота з текстом (зачитати фрагмент твору, коли Петрусь слухає гру на сопілці, його відчуття)  
4. Бесіда

1. Хто першим увів Петра у світ музики? (Старий Йохим, який грав на сопілці)

        2. На чому грав Йохим? (на сопілці)

        3. Які музичні інструменти українців ви знаєте? (кобза,сопілка, бандура, трембіта, скрипка )

  5. Повідомлення учнів про сопілку

     Сопі́лка — народний духовий музичний інструмент, в Україні відомий з княжих часів. Виготовлявся із калинової гілки, бузини, ліщини, очерету та ін. Довжина сягала 30-40 см, у нижньому кінці просвердлювали 5-6 дірочок. У західних регіонах побутували різновиди сопілки — денцівка, дводенцівка, флояра.

За способом видобування звуків сопілка належить до найдавніших духових інструментів: «Скажімо, 5-ти отвірну сопілку з Чернівеччини і комплекс ударних кісток з Чернігівщини датовано 20-ма тисячами років тому», — так висловлює свою думку щодо поширення сопілки в Україні доцент Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка М. Корчинський. Зустрічаємо згадки про цей інструмент в стародавніх літописах східних слов'ян ХІ ст., пам'ятках старого українського письма Теодосія Печерського, митрополита Київського Кирила, Памфіла (ХІ — ХІІІ ст.), українських піснях, казках, легендах, переказах, творах російських і українських письменників, де описується використання сопілки серед пастухів, скоморохів, чумаків, музикантів на весіллях в усній традиції.

Перші зразки сопілки були технічно недосконалими, мали 6 отворів. За словами М. Лисенка «закриті або відкриті, в різних комбінаціях, ці дірочки змінюють довжину стовпа повітря в дудці, а тим міняють і висоту звука чи тону». Ці інструменти були діатонічними, послуговували до вигравання співів і до танців, в репертуарі присутні «пастуші епічні пісні» (XIV — XVII ст.). Тобто їх використання обмежувалось суто рамками етнографічного середовища. Про це наголошує М. Лисенко: «Сопілку, що затинає звичайні побутові пісні і танці, до троїстої музики не беруть, певно через її не гучний тон. Сопілка є інструмент спеціально пастуший».

Вагомий внесок у справу вдосконалення та реконструкції сопілки здійснив вчитель Ополонівської середньої школи Штепівського району Сумської області Никифор Матвєєв. Його по праву можна вважати першим майстром-сопілкарем в Україні, який виготовив стандартні сопілки-прими (діатонічний стрій, 6 отворів) та басові сопілки. Створені ним перші самодіяльні дитячі колективи сопілкарів (1939, 1940, 1945), їх численні виступи на районних, обласних, республіканських оглядах художньої самодіяльності школярів засвідчили про популярність цього інструмента, високий виконавський рівень цих ансамблів, різноманітність репертуару.

Українська хроматична сопілка є академічним інструментом, і зараз вона широко використовується у професійних народних оркестрах України.

 

 

  6. Бесіда

     1. Які образи  української культури присутні на сторінках повісті? (Образи кобзарів, згадки про козаків, українські народні пісні.)

    2. Як у тексті  говориться про українську пісню. («Це пісні сильного, вільного народу. Твої діди по материнській лінії співали їх у степах на Дніпрі, на Дунаї, і на Чорному морі...»

    3. Яку пісню співав Йохим? («Ой, там на горі та женці жнуть».) 

   4.Що відомо про цю пісню? (Це козацька історична пісня XVII ст.)

   7. Робота з текстом
— Ось послухаємо, Петрусю, Йохимової пісні. Тільки чи зрозумієш ти, малий? 
— А це буде «хлопська» пісня? — спитав хлопчик.— Я розумію «по-хлопському». 
Максим зітхнув. 
— Ех, малий! Це не хлопські пісні... Це пісні сильного, вільного народу. Твої діди по матері співали їх на степах понад Дніпром та понад Дунаєм, і на Чорному морі... Ну, та ти зрозумієш це коли-небудь, а тепер,— додав він задумано,— боюсь я іншого... 
Справді, Максим боявся іншого нерозуміння. Він думав, що яскраві образи пісенного епосу потребують неодмінно зорових уявлень, щоб промовляти до серця. Він боявся, що темна голова дитини неспроможна буде засвоїти мальовничої мови народної поезії. Він забув, що стародавні бояни, що українські кобзарі й бандуристи були здебільшого сліпі. Сліпота застилає видимий світ темною завісою, яка, звичайно, лягає на мозок, утруднюючи й пригнічуючи його роботу, але все ж із спадкових уявлень та з вражень, одержуваних іншими шляхами, мозок творить у темряві свій власний світ, журний, смутний і похмурий, проте не позбавлений своєрідної, невиразної поезії. 
Максим із хлопчиком посідали на сіні, а Йохим приліг на свою лавку і заспівав. 
Кожному, хто чув цю прекрасну народну пісню в належному виконанні, напевно, запав у пам'ять її старовинний мотив, високий, протяжний, мовби повитий смутком історичного спогаду. У ній нема подій, кривавих січ і подвигів... 
Це тільки одна хвилинна картина, що спливла вмить у спогаді українця, як неясна мрія, як уривок зі сну про історичне минуле. Серед буденного й сірого сьогоднішнього дня в його уяві встала раптом ця картина, невиразна, туманна, повита тим особливим смутком, яким віє від зниклої вже рідної старовини. Зниклої, але ще не без сліду! Про неї говорять іще високі могили, де лежать козацькі кості, де опівночі запалюються вогні, звідки чути ночами важкий стогін. Про неї говорить і народний переказ, і замовкаюча дедалі більш народна пісня: 
Ой, там на горі та й женці жнуть, 
А попід горою, попід зеленою 
Козаки йдуть!.. Козаки йдуть!.. 
На зеленій горі женці жнуть хліб. А попід горою, внизу, йде козаче військо. 
Максим Яценко заслухався журної мелодії. В його уяві... спливла ця картина, немов освітлена меланхолійним відблиском заходу сонця. На мирних ланах, на горі, беззвучно схиляючись над нивами, видніються постаті женців. А внизу безшумно проходять загони, один по одному, зливаючись із вечірніми тінями долини. 
І протяжна нота пісні про минуле колишеться, дзвенить і замовкає в повітрі, щоб задзвеніти знову й викликати з сутіні все нові і нові постаті. 

8. Слухання  пісні „Ой на горі та й женці жнуть” 
Ой на горі та й женці жнуть, (2) 
А попід горою, яром-долиною 
Козаки йдуть. 
Гей, долиною, гей, широкою, 
Козаки йдуть. 
Попереду Дорошенко, (2) 
Веде своє військо, військо запорізьке, 
Хорошенько. 
Гей, долиною, гей, широкою, 
Хорошенько. 
А позаду 
Сагайдачний, (2) 
Що проміняв жінку на тютюн та люльку, 
Необачний. 
Гей, долиною, гей, широкою, 
Необачний. 
— Гей, вернися, Сагайдачний, (2) 
Візьми свою жінку, віддай тютюн, люльку, 
Необачний! 
Гей, долиною, гей, широкою, 
Необачний! 
— Мені з жінкою не возиться, (2) 
А тютюн та люлька козаку в дорозі 
Знадобиться! 
Гей, долиною, гей, широкою, 
Знадобиться! 

9. Бесіда
    1. Які образи виникли у вашій уяві під час слухання цієї пісні?

    2. Які образи виникали у Петра, коли він слухав цю пісню?

    3. Яка ще українська народна пісня згадується в повісті? («З-за крутої гори вилітали орли».)

    4. Хто йде попід горою? (козаки)

    5. Хто такі козаки? («Козак»  – не нашого, а тюркського походження, що означає сторож, вартовий, представник військового стану, воїн-найманець той, що йде попереду. 

В турецькій мові слово «козак» означає вільна, незалежна людина. Слово «козак»сприймається до синоніма «лицар», нежонаті, войовничі люди, саме вони називалися товариством або лицарством. 

Член самоврядних військових громад, які існували на теренах українського «Дикого поля» в кінці XVI ст., в районі течій Дону та Дніпра, на межі мусульманського і християнського світів.

Головною діяльністю козаків був захист українських земель від татар, та охорона кордонів. Є і інші варінти походження слова «козак» - етимологічно його пов’язують із словом «косак» - той, який носить оселедець, косу. 

Також козаків називали ще бродниками тому, що постійно мандрували (бродили) в диких степах, зокрема у Запоріжжі. Цікаво, що для козаків і бродників мала велике значення погода через застосування темряви, вітру, бездоріжжі, дощу і хмар в обороні від ворогів, тобто вони вміли використовувати природні фактори дуже вдало.)

    6. Хто з ватажків українських козаків згадується у пісні? (Дорошенко,  Сагайдачний )

 

10. Повідомлення учнів про Дорошенко та  Сагайдачного

Дорошенко

Петро Дорошенко – визначний державний, військовий та політичний діяч. Козацький полковник, брав активну участь у російсько-турецькій війні, учасник Хмельниччини. Гетьман України з 1665 по 1676 роки. Петро Дорошенко коротка біографія Петро Дорофійович Дорошенко народився 1627 в м. Чигирин в родині козацького роду. Завдяки своєму походженню Петро Дорофійович отримав прекрасну освіту – знав латинську та польську мови, письмову грамоту та багато читав. Ледь не досягши 30 років він стає полковником Прилуцького, а пізніше Черкаського і Чигиринського полків, що входили до війська Б. Хмельницького. Займав високе положення серед оточення гетьмана та вів переговори з польським та шведським урядами. Ще будучи на посаді прилуцького полковника Петро Дорошенко прояв себе як активний учасник російсько — української війни (1658-1659). Дорошенко був активним противником союзу з Московською державою та в якості чигиринського полковника їздив до Москви для того щоб домогтися скасування деяких пунктів Переяславських статей в 1660 році. В 1663 – 1664 роках Дорошенко стає генеральним осавулом при гетьмані П. Тетері.

10 жовтня 1665 рік –це визначна подія у його житті: Павло Дорофійович стає тимчасовим гетьманом Правобережної України, а на початку 1666 року на козацькій раді в Чигирині було підтверджено вибір старшини на його користь. Будучи гетьманом Петро Дорошенко провів ряд важливих реформ – встановив митну лінію, карбував власну монету, провадив колонізацію незалежних земель, утворив новий Торговицький полк, здійснював заходи по реорганізації внутрішнього життя українських земель. В 1667 році укладає військовий договір з Кримським ханством та розпочинає воєнні дії в Галичині, змусивши польський уряд визнати автономію Правобережної України та встановив українсько-польський кордон на річці Горинь. 8 червня 1668 року після вбивства І. Брюховецького його було проголошено гетьманом всієї України. Але ним він пробув недовго. Його супротивники уклали з Москвою Глухівський договір у 1669 році, що змусило Дорошенка на противагу йому підписати союзний договір з Османською імперією та розпочати війну зі ставленником Речі Посполитої М. Ханенком. Здобувши перемогу у 1672 році було укладено Бучацький мирний договір, який Москва розцінила як можливість захопити Правобережжя. Через його союз з Османською імперією, авторитет Петра Дорошенка серед населення почав стрімко падати і розчарувавшись у політиці свого союзника він вирішує зректися булави на користь Івана Сірка. Після зречення з гетьманства Дорошенко оселився в м. Сосниця (тепер Чернігівська область), проте через деякий час на вимогу царського уряду переїхав до Москви. В 1679-1682 роках Дорошенко був призначеним вятским воєводоюта мешкав беспосередньо у Вятці. Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Його правнучкою, по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною, була дружина Олександра Пушкіна — Наталя Гончарова. Помер 19 листопада 1698 року на 71-му році.

 

Сагайдачний

Петро Конашевич Сагайдачний народився в селі Кульчиці Перемишльської землі Руського воєводства (Самбірський район Львівської області) в шляхетській православній сім'ї. Навчався в Острозькій школі на Волині. Після випуску переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім учителем, а також помічником київського судді Івана Аксака. Згодом пішов на Запорізьку Січ.
Він був людиною нестримної, кипучої енергії, патріотом своєї землі. Прийшовши на Січ, він, освічений, талановитий і хоробрий козак, незабаром зайняв помітне місце серед козацької старшини. У кінці XVI – на початку XVII сторіччя Сагайдачний очолює Запорізьку Січ та стає кошовим отаманом. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд та Синоп. Мало того, він розробив і вдосконалив козацьку тактику морського бою на "чайках" – швидкохідних човнах. Саме Сагайдачний зробив із запорізьких козаків армію (!!). Він ввів армійську дисципліну і розробив тактику бою, властиву саме козакам, що дало йому можливість воювати з переважаючою кількістю турецької армії. Сильна армія козаків дозволила Сагайдачному вести переговори на рівних із польським королем. Армія запорізьких козаків свого часу була щитом, який захищав східні кордони Польщі від турків і Москви. Доречі, своє легендарне прізвисько Сагайдачний дістав завдяки умінню влучно стріляти з лука (Сагайдак – сагайдак для стріл).

 

   11.Завдання учням

 - Сформулюйте роль образів української культури в повісті Н. Короленка «Сліпий музикант». (Вони створюють атмосферу сільського життя в Україні, передають красу природи, розповідають про простих людей, які наділені здатністю радісно сприй­мати життя, незважаючи на його складнощі і на їх важку долю. Українські мотиви надають повісті неповторного колориту)

ІV.   ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ,  УМІНЬ,  НАВИЧОК

1. Робота у загальному колі. Запис у зошити.

Заповнення таблиці

Народні образи	Історія України	Традиції
Слуга Йохим, старий козак, Хведько, Федір Кандиба	Запорізька Січ, гайдамака Ігнат Карий,сліпий поет-козак Юрко, булава, бунчук, сагайдак, Садик-Паша, кошовий, убогі співці, бандуристи	Народний танець «Козачок», пісні «Ой, на горі та й женці жнуть», «З-за крутої гори..», корчма,вечорниці, сопілка з верби, чуприна

 

   2. Інтерактивна вправа «Мікрофон». Коментарі до твору

• За жанром «Сліпий музикант» — це повість, бо в ній невелика кількість персонажів, зображених у родинному колі  на тлі прекрасної української природи. Цікаво, що сам В. Короленко в підзаголовку визначив жанр твору як «етюд», що в перекладі з французької означає «вивчення», «дослідження». У своїй повісті письменник досліджує становлення особистості з обмеженими фізичними можливостями — сліпого. У центрі твору – образ Петра Попельського, який від народження не міг бачити. Його важкий шлях до відкриття світу є сюжетом твору. Це повість про духовне випробування особистості, яка має знайти саму себе, сенс свого існування серед людей.

  3.Прийом «Порада від літературного героя»

• Ось і добігає до кінця наше знайомство з чудовим світом природи і музики, який зробив із сліпого хлопчика талановитого музиканта. І як своєрідний підсумок уроку, скористаємося прийомом «Порада від літературного героя». Від імені літературного героя  дайте  своїм друзям поради, які були б важливими у їхньому житті, поради від імені Петруся (очікувані відповіді: нічого не боятися; іти до поставленої мети; вірити в себе; ніколи не здаватися; допомагати тим, хто потребує допомоги тому, що ти – людина; любити та шанувати народні традиції; знайомитися з історією рідної країни)

V.   ОГОЛОШЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Написати відповідь на запитання: «Чому треба цікавитися історією рідної країни?»; - намалювати ілюстрації до твору.

VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

1. Мікрофон

Що найбільше сподобалося на уроці?

2. Оцінювання роботи учнів