Конспект уроку для 9 класу на тему:

« Входження українських земель до складу Російської імперії. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель.

Чисельність населення та його етнічний склад.

Національне та соціальне становище українці»

Уклав учитель історії та права, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист Дяків Василь Григорович

 

 

 

 

 

 

 

 

2017
Тема. Входження українських земель до складу Російської імперії. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель. Чисельність населення та його етнічний склад. Національне та соціальне становище українців.

Мета. Формувати уявлення про адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії, її чисельність, етнічний склад, національне та соціальне становище українців; розвивати історичне критичне мислення, вміння аналізувати фактичний матеріал з теми, комунікативні навички, виховувати толерантність у ставленні українців до інших етносів України.

Очікувані результати:

• характеризувати особливості входження українських земель у склад Російської імперії, використовуючи писемні джерела;
• пояснювати причини та наслідки колоніальної політики Російської імперії стосовно українських земель;
• Показувати на карті території, які входили до складу Російської імперії (губернії, регіони),  розселення інших етносів протягом кінця ХVIII – першої половини ХІХ століття.
• Визначити ставлення соціальних груп та етносів до  імперської політики;
• Доводити, використовуючи додатковий матеріал, що політика Російської імперії негативно вплинула на розвиток українського суспільства.
• Висловлювати власне ставлення до подій.
• Застосовувати та пояснювати терміни та поняття
• Встановлювати хронологічну послідовність подій.

Література.

1. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів: Світ. – 1991. – 576с.
2. Гісем О.В. Історія України. 7-9 класи: Наочний довідник. – Київ: Веста, 2006. – 176с.
3. Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2005. – 480с.
4. Вівчарик М.М. та інші Українська нація: шлях до самовизначення. – К.:Вища школа, 2001. – 287с.
5. Петровський В.В., Радченко Л.О., СеменкоВ.І. Історія України: Неупереджений погляд. Факти. Міфи. Коментарі. – К.:ВД «Школа», 2007. – 592с.
6. Історія очима людини. Україна та Європа у 1900-1939 роках.: Навч. Посібник для 10 кл./Ю.Комарок, В.Мисан, А.Осмоловський та ін. – Київ: Ґенеза, 2004. – 256с.
7. Субтельний О. Україна. Історія. – К.:Либідь, 1991. – 512с.
8. Книга вчителя історії, етики, основа правознавства:Довідково-методичне видання. Харків: ТОРСІНГПЛЮС, 2006. – 464с.
9. Навчальне видання Щедріна І.Е. Історія України /Словник-довідник. – Харків: Халімон Е.В. – 147с.

 

Дати

1764 р. – Маніфест імператриці Катерини ІІ про скасування Гетьманщини.

1775 р. Реорганізація місцевого самоуправління в Україні на основі російського «Учреждения для управлений губерниями», знищення Нової Січі.

1783 р. – зрівняння правового ставища українських станів з нормами загальноросійського законодавства. Указ Катерини ІІ про закріпачення селян.

1834 р. - Київ втратив особливий статус, що базувався на магдебурзькому праві.

Словник

Адміністративно-територіальний поділ – система територіальної організації, на основі якої утворюються і діють органи державної влади та управління.

Етнічний – пов”язаний з належністю до того чи іншого народу(етносу).

Етнічний склад населення – склад населення за національністю.

Демографія – наука про народонаселення

Міграція – переміщення, переселення населення

Регіон – область, район, частина країни, що відрізняється від інших певними природничими, економічними та іншими особливостями.

Асиміляція(історичний) – злиття одного народу з іншим, що супроводжується  одним з них своєї мови, культури, національної свідомості.

Уніфікація – зведення різноманітних проявів життя в різних національних районах держави до єдиних, затверджених імперською владою.

Бюрократизація – посилення ролі чиновників, позбавляючи народ від будь-яких елементів самоврядування.

Денаціоналізація – насадження мови пануючої нації, поглинання національних культур культурою імперської нації.

 

Тип уроку. Комбінований урок.

 

ПЛАН УРОКУ

І. Організацій частина.

ІІ. Активізація опорних знань.

ІІІ. Засвоєння нових знань. Спосіб подачі матеріалу – порівняльний аналіз.

ІV. Підсумок уроку

V. Оцінювання. Домашнє завдання

Хід заняття

І. Організаційний етап.

ІІ. Активізація опорних знань

Хронологія входження українських земель до складу Російської імперії.

Які події стали визначальними для цього?

Форми проведення: Історичне лото. Відповідність двох-трьох множин. Робота в парі: заповнення таблиці.

Рік	Територія	Політична подія
1764	Лівобережна Україна (Гетьманщина, Слобожанщина)	Маніфест імператриці Катерини ІІ про скасування Гетьманщини
1774	Південь (Новоросія – територія Кримського ханства у північному Причорномор”ї та володіння Запорізької Січі (частково) васалітет Кримського ханства під владою Росії	Російсько-турецька війна. Кучюк-Кайнарджійський мирний договір
1775	Територія Запорізької Січі	Ліквідація Запорізької  (Нової Січі)
1783	Остаточне приєднання Криму	Зречення хана престолу.
1793,1795	Входження Правобережжя та Західної Волині	Другий та третій поділ Польщі

То які українські та татарські землі входили до складу Російської імперії наприкінці ХVIII століття? Вкажіть причини  входження.

 

Покажіть їх на карті. Які зовнішні чинники впливали на них протягом тривалого часу?(Правобережжя – польська держава, Південь - турецька  та Кримське ханство, Слобожанщина – російська).

 

Словникова робота. Ознайомлення з основними термінами та поняттями, які зустрінуться під час  опрацювання матеріалу і постарайтеся їх постійно використовувати у своїх відповідях.

 

ІІІ. Засвоєння нових знань.

Спосіб подачі матеріалу – порівняльний аналіз.

Представлення мети та завдань уроку.

 

1. Територіальний устрій.  

Який територіально-адміністративний устрій був на території Гетьманщини (полково-сотенний), Запорізької Січі (паланки), Правобережжя (полково-сотенний та воєводства)?

Які були органи влади на них ? (Рада, кошовий чи гетьман, які обирались радою, полковий (паланковий) уряд, сотенний уряд, громадський отаман(на Запоріжжі).

Які характерні ознаки були притаманні для них? (демократизм, виборність, підзвітність)

а) Прочитайте розділ параграфу „Особливості внутрішньої політики Російської імперії”. Визначте основні складові державного управління Російської імперії (централізм, бюрократизм, активний військовий чинник, денаціоналізація).

Питання. Наскільки співвідносні основні принципи побудови правління державою в Україні та Російській імперії? (Відповідь мотивуйте)

 

б) Прогностичне питання. Які зміни могла б внести російська влада в управлінні українськими землями? Чому? (спроба уніфікувати територіально-адміністративний устрій на взірець Російської імперії, збільшити військову присутність та змінити статус козацької старшини відповідно до нормативно-правових документів Російської імперії).

 

в) Ознайомтесь із розділом параграфу „Політико-адміністративний устрій України. Особливості управління”. Укладіть  план відповіді, заповнивши  схему. Подаємо на парту схему.

Висновок. Які зміни у адміністративно-територіальному устрої України відбулися? На адміністративні одиниці поділялася територія України? Який статус вони  мала? Хто ними керував?

 

2. Які соціальні групи були в Україні?

Аналіз статистичних даних

 (Наприкінці ХVII століття подані (за підрахунками З Когута) для Гетьманщини  наступні групи:

 

№ п/п	Група населення	Кількість
1	Нова шляхта (старшина і знать)	2400
2.	Духовенство, російські та іноземні дворяни, інші особи, звільнені від податків.	11000
3.	Козаки	455000
4.	Міщани	34000
5.	Селяни У тому числі:	515000
	У приватних маєтках	465000
	На „посполитих землях”(державні селяни)	25000
	Інші(слуги, наймити тощо)	25000
	Усього	1017000

 

Виходячи з політики Російської імперії, які зміни, на вашу думку відбулися протягом  ХVIIІ століття?

Які групи збільшились та чому?

Які зменшились чи взагалі зникли та чому?

Хто і чому міг змінити свій статус? (Нова шляхта змінила статус на дворян, козаки на військовиків російської армії чи кріпаків). Чи добровільно вони це прийняли? (Шляхта та старшини так, бо мали можливість зберегти свої привілеї, козаки змусили це зробити, на підставі документів імператриці Катерини ІІ).

Чим відрізнялися державні селяни від кріпаків у приватних маєтках? (державні особисто вільні, які сплачували грошовий податок державі, кріпаки – особисто залежні від землевласників і відробляли панщину, яка сягала до 4-5 днів на тиждень).

Які особливості у житті міського населення виникали протягом ХVІІІ століття? (Кардинальніше змінювався етнічний склад, зменшувалася кількість українців, активніше українці-дворяни русифікувалися, українські ремісники та торговці не могли конкурувати з представниками інших етносів, втрачалося прогресивне значення цехів та зникли церковні братства, як осередки розвитку культури)

 

Висновок. То яка соціальна структура сформувалась у Україні  у складі Російської імперії? Які чинники на неї вплинули?

Дворяни (військові, цивільні) – землевласники-феодали, користувалися спадкоємними привілеями.

Селяни–кріпаки – селяни, які особисто залежні від землевласників і відробляли панщину.

Державні селяни – особисто вільні селяни, які платили податок державі.

Міщани – жителі міст, особисто вільні, які займалися торгівлею, ремеслом та (у невеликих містах) сільським господарством.

Духовенство – представники церкви, які користувалися привілеями. Монастирі теж часто виступали у ролі великих землевласників.

Козаки як стан ліквідовано.

 

Які питання (завдання по варіантах чи рядах) ви б задали українським дворянам, селянам-кріпакам, міщанам-українцям та  козакам, які перебували російській військовій службі?(1-2 питання письмово)

 

3. Етнічний склад українських земель.

Вступна інформація. Важливою рисою соціально-економічної модернізації стали глибокі зміни в етнічному складі населення українських земель. Доки господарство країни було майже аграрним, її населення лишалося переважно українським. У 1800 р. українці складали майже 90 % жителів краю, а на Лівобережжі сягав 95%.

Але у XIX ст. відбувалася помітна зміна: частка українців у складі населення зменшилися до 80 %, тоді як число росіян, євреїв та інших етносів значно збільшилося. Ця зміна стала наслідком прискорення темпів комерційного і про­мислового розвитку, який в основному був пов'язаний з неукраїнськими націями.

Прогностичне завдання: Чому відбувалися міграційні процеси? Як, хто та куди переселявся і з якою метою? Яке значення мало таке переселення для Російської імперії та українців?

(Ознайомтесь з відповідним розділом параграфу та робота у групах з додатками)

Додаток 1.

Росіяни. В українських землях міграція відбувалася через «служиво-ратних людей», які за свою службу отримували «слобідні» землі. Таке ж право мали військові поселенці в районі Чугуєва на Харківщині і донські козаки, які охороняли кордони Російської імперії. Протягом XVIII й XIX ст. найчисленнішу категорію росіян становили солдати міських залог.

Крім урядової та поміщицької колонізації, відбувалося і стихійне заселення втікачами-селянами території України, які засновували слободи протягом XVIII століття. Менші соціальні підгрупи росіян складалися з дворян, що отримували маєтки на Півдні, царських чиновників і купців, особливо на Лівобережжі. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. з освоєнням на Півдні нових земель туди постійно мігрували російські поселенці, переважно втікачів від релігійних переслідувань – старовіри (Чернігівщина, Єлизаветград,  Поділля).

Іншою формою стала «державницька колонізація» - переведення «дворових» селян Ростовської, Ярославської та Костромської губерній на «слобідні» землі. Починаючи з другої половини XVIII століття значно посилилася поміщицька колонізація українських вільних територій – спочатку у Слобідській Україні, а з приєднанням Новоросії – у ПРичорноморсько-Приазовському регіоні. Ці поселення просувалися на південь в міру їх звільнення від кримських татар, утворюючи так звані лінії, що мали військово-стратегічний характер.

Чисельність росіян збільшувалася й за рахунок добровільної русифікації, насамперед укра­їнського дворянства.

Більшість росіян не хотіли оволодівати ук­раїнською мовою й не виявляли зацікавленості українськими звичаями й традиціями і поваги до них. Вони домагалися русифікації всіх сторін українського життя й досягли особливо у містах своєї мети.

Ставлення українських селян до росіян не було антагоністичним (ворожим). Оскільки російські переселенці зосереджува­лися у містах і на заводах. Їхні контакти з селом були обмеженими. До того ж укра­їнські селяни розуміли, що російських селян і робітників гнобили не менш безжально. Спільна православна віра і схожість мов дозволяла подолати відмінності між двома народами. Та українці усвідомлювали відмінність від росіян. Проте невдоволення культурною гегемонією росіян найгостріше відчувалося серед української інтелігенції.

Додаток 2.

Поляки. Поляки жили в Україні ще з XIІІ ст. У XVI і XVII ст. вони брали участь у колонізації українського пограниччя, і хоч під час повстання 1648 р. їх мігрували з Лівобережжя, їм вдалося зберегти свій контроль над Правобе­режжям. Вони розглядали цей регіон як невід'ємну частину Польщі і після його приєднання до Російської імперії у 1795 р. Великий вплив поляків на Правобережжі не залежав тільки від їх кількості: в середині XIX ст. їх налі­чувалося лише 500 тис., а їхня частка в населенні України впала з 10 %  у 1795 р. до 6,4% у 1909 р. Величезне значення поляків на Правобережжі насамперед зумов­лювалася матеріальним становищем і впливом їхньої еліти. У 1850 р. близько 5 тис. польських земле­власників володіли 90 % землі та 1,2 млн. кріпаків цього регіону. Правобережжя, де зосереджувалося 60 % усього дворянства України, лишалося твердинею старих порядків.

У стосунках між польськими дворянами та українськими селянами постійно відбувалося протистояння, пов’язнане насамперед загостренням соціальних суперечностей.

Частина польського дворянства відчувала до українців інтерес, що не мав ніякого полі­тичного чи економічного підґрунтя. Проживаючи в Україні, протягом тривалого часу формується взаємопроникнення культур. Як наслідок - в середині XIX ст. частина польського дворянства опиралася в своїй творчості на українські теми. Тимко Падура, наприклад, використовував у творах українську народну поезію, а представники «української школи» поль­ських письменників з Правобережжя, до якої належав і славетний Юліуш Словаць­кий, часто писали на українські теми. Така категорія дворян у майбутньому  відіграли важливу  роль в формуванні українського національного руху. Та і в подальшому інтереси, що стосувалися економічних та соціальних стереотипів польських землевласників та українських селян не співпадали. І це зберегло консерватизм у традиційних стосунках між двома народами.

Додаток 3.

Євреї. Серед етносів, які найраніше проживали в Україні,  були євреї. Вони жили тут ще за Київської доби, а у XVI і XVII ст. під покровительством поль­ської шляхти стали масово переселятися на Україну. Ці давні мешканці України бу­ли, проте, відносно новими підданими царів. Правобережжя, де проживали майже всі українські євреї, стало частиною Російської імперії лише в 1795 р. Царський уряд проводив унікальну політику щодо великої кількості своїх нових єврейських підданих: аби захистити російських купців від конкуренції з їхнього боку, він заборо­нив євреям проживати на території власне Росії. Зона розселення євреїв, так звана «смуга осілості», обмежувалася місцями їхнього первинного проживання в таких не­давно захоплених західних землях, як Литва, Білорусія й більша частина Правобережної України.

Протягом усього XIX ст., особливо у другій його половині, чисельність єврей­ського населення дуже зросла. Між 1820 та 1880 рр., коли загальна кількість насе­лення імперії збільшилася на 87 %, число євреїв зросло на 150 %. Ще швидшим цей процес був на Правобережжі: кількість населення між 1844 та 1913 рр. збіль­шилася тут на 265 %, у той час як єврейського населення — на 844 %.

 Ці надзвичай­ні темпи пояснювалися насамперед тим, що іудейська релігія освячувала багатодіт­ні родини, по-друге, євреї менше терпіли від голоду, воєн та епідемій, і тим, що серед них була меншою дитяча смертність завдяки самодопомозі єврей­ської громади й наявності своїх лікарів.

Традиційно євреї були міськими жителями. Царська заборона переселятися на село закріплювала це становище. Тому не дивно, що 33 % міського населення України складали євреї, а в містечках Правобережжя їхня частка сягала 70—80 %. Компактні, замкнуті громади єврейських містечок були окремим світом. Тут панували  єврейська релігія, культура і мова (ідиш). Великий вплив-мали рабини, кагали, тобто органи самоврядування громади, а кон­такти із «зовнішнім» світом обмежувалися економічними зносинами. Типовими були убогість і перенаселеність містечок, оскільки чисельність єврейських громад прос­то перевищувала їхню економічну спроможність. Щоб вижити в багатолюдних про­вінційних містечках з їхніми обмеженими можливостями заробітку та інтенсивною конкуренцією, потрібні були працьовитість, майстерність і кмітливість.

Близько 3/4 українських євреїв заробляли на життя дрібною торгівлею та ре­меслом. Ці зовсім не багаті крамарі, шинкарі, кравці, шевці та ювеліри становили єврейський «середній клас». Некваліфіковані робітники, багато з яких ледве могли прогодувати себе випадковими заробітками чи милостинею, складали близько 20 % єврейської робочої сили. Верхівка поділялася на дві підгрупи: з одного боку, рабинів та інших вельмишановних «книжників», які справляли на громаду великий вплив, а з іншого — багатих капіталістів. У 1872 р. багатим євреям на Україні належало близько 90 % винокурень, 56 % лісопилень, 48 % виробництва тютюну й 33% цукроварень. Із розширенням можливостей здобути освіту багато євреїв улило­ся до середовища світської русифікованої інтелігенції, особливо в таких галузях, як право та медицина. А з розвитком промисловості велика кількість євреїв (за деякими підрахунками — 38 %) знайшли собі роботу на заводах.

Але соціально-економічні зміни спричинялися й до певних труднощів для євреїв імперії. Із швидким зростанням єврейського населення загострювалася його еконо­мічна конкуренція з неєвреями.

Стосунки між українцями та євреями були проблемними з огляду на те, що протягом століть вони існували у структурно антагоні­стичному (хоч і взаємозалежному) середовищі. Стереотипом (усталений погляд на певний процес, пов’язаний із суб’єктивним досвідом) єврея того періоду був бідний та убогий українець-селянин, а для українця - єврей був втіленням чужого й експлуататор­ського міста, що дешево купувало у нього продукти, а свої товари продавало йому до­рого.

Українські селяни боялися російських чиновників і ненавиділи польських па­нів, а за браком інших засобів заробляти на прожиток євреї часто діяли як їхні пред­ставники чи посередники. В культурному відношенні євреї та українці мали небагато спільного, а їхні релігії лише поглиблювали відмінності між ними.

Дві спільноти жили в близькому сусідстві, але в майже цілковитій ізо­ляції одна від одної. До того ж багато представників кожної з них були схильні сприймати стійкі уставлені стереотипи, аніж виявляти бажання їх подолати, опираючись на спільні інтереси і взаєморозуміння.

Додаток 4.

Болгари. Міграція відбувалася у декілька етапів. Перший стихійний тривав протягом всього XVIII століття. Другий – почався наприкінці XVIII століття, коли міграція  стає масовою та інтенсивною, особливо у ПОдунав’ї. Царський уряд надав 1819 року цьому стихійному руху певне спрямування, заселивши болгарами Бессарабію. До середини ХІХ століття там було засновано аж 92 колонії.

Греки. У другій половині ХVІІІ  століття греки входили до складу військових поселень півдня. Найбільш компактне проживання грецького населення було утворене переселенцями Криму у Приазов’ї, де вони заснували місто Маріуполь. На початку ХІХ століття зросла кількість греків у селах Бессарабії. Вихідці з Балкан, які переселилися у зв’язку з терором Османської імперії на батьківщині,  заснували багато поселень від гирла Дунаю до Азовського моря. Найвідоміша грецькі община утворилась в Олесі. Тут виникло 1814 року Дружнє товариство, яке очолило підготовку повстання у Греції  проти турецького панування.

Грузини переселялися на Україну теж рятуючись від турецького переслідування. Разом з простими людьми виїжджали князі і дворяни. З них Російська імперія 1738 року сформувала полк і всім його членам було надано землі на вічне спадкове володіння. Це біли земля переважно Полтавського, Миргородського, Лубенського та Прилуцького полків. Грузини-переселенці утворили військові поселення на півдні України. На початку ХІХ ст.. грузин разом з вірменами переселили у південні райони Російської імперії, де вони осідали у містах.

 

План-схема опрацювання додатків

Який народ мігрував?

Коли почалася міграція? Вкажіть на її передумови. (національний гніт зі сторони Османської імперії (серби, болгари, греки, грузини), релігійна нетерпимість (російські старообрядці, протестанти-німці), національна упередженість (встановлення межі осілості для євреїв, соціальні – заселення вільних земель та віддання земель великим землевласникам за службу, посилення кріпосницького гніту на інших територіях України. 

Як вона відбувалася (добровільно, насильницьки, згідно державної політики)? Які території охоплювала?

Яка мета переселення (державницька та особиста)?

Який соціальний статус мали етнічні переселенці? (селян (вільних чи кріпаків), міщан, дворян, духовенства, ремісників, торговців).

Які стосунки мали мігранти з українцями? Чому? Які складнощі, на вашу думку, виникатимуть в історичному розвитку українських земель протягом ХІХ століття?

 

Групи обговорюють матеріал додатків за планом та представляють його іншим групам, які можуть задати 1-2 питання  по темі.

 

Підсумок уроку.

1. Які зміни відбулися у адміністративно-територіальному устрої України з входження до складу Російської імперії?

2. Дайте характеристику органам управління українськими землями Російською імперією. Вкажіть на їх відмінності відповідно з традиційним державним (козацьким) устроєм України.

3. Порівняйте  соціальну структуру Гетьманщини та Російської імперії. Які законодавчі акти докорінно її  змінили? Як реагувала українська шляхта та магнати на такі зміни? У чому це відобразилось? Які наслідки мала скасування козацтва як соціального стану? Як ви розумієте вислови О.Безбородька та В.Кочубея. Наскільки вони відповідають духові українських традицій?

 

Домашнє завдання

І рівень складності

1. Опрацювати параграф. Дати відповіді на запитання.
2. На карті позначити місця компактного проживання інших етнічних груп.

ІІ рівень складності

3. Скласти план інтерв’ю з

І варіант – представником соціальної групи

ІІ варіант – з представником етнічної групи

ІІІ рівень складності

4. Написати твір-есе на тему «Що об’єднує українців та інші етнічні групи?»
5. Створити презентацію на тему «Етнічний склад населення України кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть, використовуючи довідкову літературу.

Кількість слайдів – не менше 5.

1. Які народи, їх соціальні групи, коли та куди переселялися? Можна використати карту, статистичні дані, фотографії, схеми.
2. Мета переселення.
3. Основні види занять соціальних груп конкретного етносу.
4. Українці та інші етноси: їх взаємини. Можна наводити конкретні приклади позитивного  та проблемного вирішення спільного проживання на території.

Що об’єднувало(що роз’єднувало ) українців з іншими етносами? Шляхи усунення  проблеми чи план їх вирішення.