Урок "Види образотворчого мистецтва та їх походження. Стежинки графіки"

Тема. Види образотворчого мистецтва та їх походження. Стежинки графіки. Засоби виразності графіки: штрих, лінія, крапка, пляма. Вправи на виявлення гнучких хвилястих, колючих, тонких, товстих ліній, штрихів, крапок, плям

Мета: продовжувати ознайомлювати учнів із поняттям «образотворче мистецтво», видами образотворчого мистецтва; формувати в дітей уміння сприймати, розрізняти та аналізувати види образотворчого мистецтва, характерні особливості візуальних мистецтв; розвивати дрібну моторику руки; розвивати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, вміння сприймати та аналізувати твори образотворчого мистецтва, стимулювати розвиток естетичних почуттів.

 Обладнання: навчальні плакати; репродукції творів відомих художників і скульпторів; навчальні роботи з методичного фонду; аудіозапис класичної музики за вибором учителя.

Матеріали та інструменти: альбом для малювання; простий та кольорові олівці; кольорова крейда; гумка; гуаш; пензлі ; ємність для води; пластилін, стеки; дошка для ліплення; серветки для витирання рук і пензлів; тарілка.

Методи та прийоми що використовуються вчителем на уроці: розповідь, бесіда,  демонстрація наочності, порівняльний аналіз.

Основні поняття: мистецтво, образна мова мистецтва, живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративне мистецтво

Тип уроку: урок-подорож

Епіграф: Справа художника - народжувати радість.
                             Костянтин Георгійович Паустовский

   Хід уроку

І. Організаційний момент

           Дзвоник всім нам дав наказ:

      До уроку, швидко в клас!

То ж і ми часу не гаймо

І урок розпочинаймо!

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Без слів не можна вірша написати,

Без нот не можна музики грати,

А у художника є мова –

Це мова фарб, це гама кольорова.

Живе своїм життям картина в рамі.

Сумує мовчки, мовчки веселиться.

Художника невтомними руками,

Його душею створена жар-птиця.

Нам треба тільки добре придивитись,

Нам треба його задум розпізнати:

Чим захотів художник поділитись

І що хотів нам мовчки розказати.

IV. Повідомлення теми і завдання уроку

Сьогодні ми будемо подорожувати у країну «Мистецтво», поглибимо свої знання про види образотворчого мистецтва та їх походження, , пройдемо стежинками графіки, познайомимося з засобами…. А допоможуть нам в цьому вправи …

V. Робота над темою уроку

1. Розповідь учителя

2.  Зупинка «Живопис». Група «Мистецтвознавці» познайомить нас із особливостями цього виду

Слово «живопис» означає «писати життя» в усій його красі. Художник кольором здатен передати не тільки світ людських почуттів, а й передавати найтонші відтінки настрою.

        Природа подарувала нам багато різних кольорів, і це велике щастя, що ми можемо їх бачити.

Ви вже знаєте, що живописом художники називають картини, створені за допомогою фарб. Розрізняють таки види - живопису: монументально-декоративний (стінні розписи, плафони, панно), станковий (картини), декораційний (декорації для театру та кіно), декоративний (розпис предметів побуту). Живописом уважають також іконопис, мініатюру (ілюстрування рукописів, портрет), діораму та панораму.

Велику роль у створенні художнього образу має колірний контраст. У колірному крузі кольори, розташовані в протилежних секторах, називаються контрастними й додатковими. Демонстрація наочного матеріалу (колірний круг, таблиця контрастних кольорів.). Наприклад, червоний і зелений, синій і жовтогарячий, фіолетовий і жовтий. Сполучення цих пар кольорів мають найбільшу колірну контрастність, що спричиняє активне звучання, напруженість і динамічність композиції.

Передати у своїх творах багатство кольору в природі художникові допомагає використання контрастних відношень освітлених і тіньових частин різних предметів, тобто світла й тіней.

Поряд із колірним контрастом використовується нюанс – відтінок, що дозволяє виконувати тонкі, непомітні переходи від одного кольору до іншого.

 3. Перегляд демонстраційного матеріалу

      ( З коментарем учителя)

 4. Зупинка «Скульптура».  Група «Інформатори» попрацювала над значенням і   походженням понять

Скульптура — це тривимірний твір мистецтва: об'ємний, а не плаский, як картина. Якщо картина, завжди висить на стіні, то скульптуру можна поставити на відкритому просторі, щоб глядачі могли обійти її з усіх боків і розглянути під різними кутами. Скульптури можна торкнутися, відчути її текстуру і форму.

З'явилася перша скульптура дуже давно. Це були фігурки тварин, призначені для чаклунства, і зображення богів. Слугувала скульптура і пам'ятником померлим, чиї імена та вчинки люди хотіли зберегти в пам'яті нащадків.

Монументальна скульптура завжди пов'язана з простором, у якому знаходиться. Вона є частиною міських вулиць і майданів. Зазвичай така скульптура виконується без детальної проробки дрібних деталей, адже глядачі розглядають її зі значної відстані.

Станкову скульптуру встановлюють зазвичай у закритих приміщеннях. Найчастіше це портрети людей і зображення тварин.

Часто скульптуру використовують для прикрашання, називають її декоративною. Декоративну скульптуру можна зустріти майже в кожній оселі. Вона може бути іграшкою і чудовим подарунком.

Скульптури з деревини різняться за кольором і фактурою. Адже художники-скульптори використовують для своїх робіт різні види деревини: дуб, волоський горіх, тис, вишню, червоне і чорне дерево. Але навіть найміцніше дерево є недовговічним. Воно гниє, його їсть шашель. Тому до нас і дійшло так мало дерев'яних скульптур.

Глиняні скульптури також можуть мати різний колір. Він залежить від того, з якої глини скульптура зроблена: білої, червонясто-коричневої або синювато-чорної.

Найміцніший і найбільш довговічний із матеріалів — це, звісно, камінь. Обробляти граніт дуже важко, зате його можна відполірувати до дзеркального блиску.

Мармур — найулюбленіший матеріал скульпторів. Поверхня відполірова-« ного мармуру відрізняється незвичайною красою. А деякі сорти мармуру дуже » подібні за кольором до людської шкіри, тому є ідеальними для портретних зображень.

Бронзову скульптуру віддавна полюбляють скульптори, адже з нею легко працювати. Спочатку скульптура виконується з м'якого матеріалу: гіпсу або деревини, а потім відливається в бронзі. Бронзова скульптура передає най-дрібніші деталі тіла й одягу та не боїться часу. Деякі грецькі бронзові статуї перебували на дні моря понад 2000 років і анітрохи не постраждали. Скульптори охоче використовують також інші метали: золото, срібло, сталь, алюміній, залізо.

5. Перегляд демонстраційного матеріалу

      ( З коментарем учителя)

6. Зупинка «Архітектура». Група «Пошуковці» знайшла дещо цікаве. Надаємо їм слово

Ви вже знаєте, що архітектура — це мистецтво проектування і спорудження будівель, створення простору, в якому живуть люди.

Твори архітектурного мистецтва вражають своєю красою, викликають сильні емоції. Перш за все — це культові споруди. Люди здавна приділяли особливу увагу тим місцям, де вони могли б звернутися до богів. У різних релігіях склалися різні традиції будівництва культових споруду але всі церкви, монастирі, храми, мечеті, синагоги об'єднує те, що вони налаштовують людину на піднесений лад, змушують звернутися до своїх почуттів, замислитися.

Громадські споруди призначені для загального користування. Це — музеї, театри, інститути, школи, магазини...

Заводи, фабрики, складські приміщення, гаражі — це промислові споруди.

Особливості створення житлових будинків залежать, у першу чергу, від національних традицій і повинні відповідати потребам тих, хто в них мешкає. Людям у них має бути зручно і комфортно.

  7. Перегляд демонстраційного матеріалу

      ( З коментарем учителя)

  8. Зупинка «Декоративно-прикладне мистецтво». Група «Народознавці» ознайомить з українськими традиційними виробами. Послухаймо їх

Основне у традицiях народного декоративного мистецтва - матерiал, технiка його обробки, характер виготовлення предметiв, а також принципи i прийоми втiлення образу. Вирiшальну роль вiдiграють художнi особливостi сюжетних зображень, форми виробiв, орнамент, виражений живописними, пластичними або графiчними засобами. У залежності вiд характеру взаємозв’язкiв цi фактори формують специфiчнi риси окремих видiв мистецтва. Майстри робили гарними звичайнi речi, якими користувалися щоденно: посуд, одяг, рушники, скринi тощо. Цi вироби переконливо засвiдчують i той факт, що народнi майстри працювали за законами матерiалу, досконало знаючи їхнi фiзичнi (структурнi) властивостi.
              За своїм змiстом, метою, виражальними засобами народне мистецтво не знає нацiональної замкненостi, територiальних обмежень. Сьогоднi декоративне мистецтво — складне, багатогранне художнє явище. Воно розвивається у таких галузях, як народне традицiйне (народнi художнi промисли), професiйне мистецтво і самодiяльна творчiсть. Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на основi спадковостi традицiй i розвивається в iсторичнiй послiдовностi як колективна художня дiяльнiсть. Народнi художнi промисли - одна з iсторично зумовлених органiзацiйних форм народного декоративно-прикладного мистецтва, яка являє собою товарне виготовлення художнiх виробiв при обов’язковому застосуваннi творчої ручної працi. 

  9. Перегляд демонстраційного матеріалу

      ( З коментарем учителя)

 10. Зупинка «Графіка». Група «Етнологів» працювала над значенням цього слова і його походженням

Одним із найпоширеніших видів образотворчого мистецтва є графіка. Слово «графіка» - похідне від грецького «графо» - «креслю», «пишу», «малюю». Графіка включає малюнок, виконаний олівцем, пензлем, вуглиною на папері, картоні або друковані художні твори, що ґрунтуються на малюнку. Отже, основні графічні техніки – це простий та кольорові олівці, фломастери, ручки, крейда, пастель, сангіна.

Графіка розвивалась паралельно зі скульптурою, декоративно-прикладним мистецтвом. Як самостійний вид мистецтва вона сформувалася на межі 15-16 ст. Спочатку термін «графіка» використовувався тільки щодо письма та каліграфії. Нове значення він одержав у кінці 19 – на початку 20 ст. у зв’язку з бурхливим розвитком промислової поліграфії, яка дала можливість створювати малюнки у великій кількості за допомогою друкарських машин. Згодом, у процесі історичного розвитку, в графіку почав проникати колір, і ми вже до неї відносимо рисунок, виконаний кольоровою крейдою, пастеллю, кольорову графіку, кольорову гравюру.

 11. Перегляд демонстраційного матеріалу

      ( З коментарем учителя)

 12. Засоби виразності графіки

Графіка – мистецтво малюнку. Плавність або строкатість лінії, її м’якість або твердість, уривчастість або безперервність, ступінь тонкості, сухості чи товщини, жирності – все це має значення та використовується художником задля різнобічного відтворення дійсності. Лінія в змозі передати  обриси предметів, їх фактуру та характер. 

         Широко використовується у графіці пляма: рівно зафарбована, різна за кольором, формі, розміру, густоті, характеру тону. Все це дозволяє плямі створити ілюзію об’єму, глибини, допомагає точніше виразити реальність. Чорно-білі малюнки не здаються однотонними, бо це пояснюється тим, що кожний колір, у тому числі й чорний, має безліч відтінків.

Різниця в градації кольору від найтемнішого до найсвітлішого виражається поняттям тон. Художники відчувають найтоншу градацію одного й того ж тону. Тон допомагає передати якість предмету, його об’єм та інші властивості. Однокольоровий (чорно-білий) малюнок інколи називають «тоновим».

Таким чином, лінія, пляма, тон – основні виражальні засоби в графіці.

 13. Словникова робота

а) Пояснення значень слів

Живопис — один із головних видів образотворчого мистецтва — художнє відображення предметного світу за допомогою кольорових матеріалів.

Графіка — один із видів образотворчого мистецтва, який, як і живопис, зображує світ на площині, але іншими — графічними художніми матеріалами й інструментами: олівцем, фломастером, тушшю-паличкою (пером), сангіною тощо.

Скульптура (з латинської — висікаю, вирізую) — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають реальний об'єм, тривимірність.

Архітектура — мистецтво будівництва, мистецтво проектування та спорудження будівель, ансамблів і цілих комплексів. Порівняно з простим будівництвом, що має тільки ужиткову мету, архітектура розв'язує також художньо-образні завдання. Це відбувається завдяки діяльності художника-архітектора.

Декоративно-прикладне (ужиткове) мистецтво — це галузь художньої творчості, спрямованої на створення предметів, призначених не тільки для користування у побуті, а й для прикрашення житла, архітектурних споруд тощо.

б) Робота в зошитах

V. Практична робота

Зупинка «Умільці»

Вправи на виявлення гнучких хвилястих, колючих, тонких, товстих ліній, штрихів, крапок, плям.

Тепер всі наші групи об’єднуються в одну групу «Майстрів» і починаймо роботу!

 VІ. Підсумок уроку

       1. Оцінювання робіт

 2. Прибирання робочих місць

Список використаних джерел

Література:

1.  Ластовенятко: Вірші, оповідання, казки/ Упор.: Н. Кир’ян.– К.: Веселка, 1995

2. Масол Л. Методика навчання мистецтва в основній школі: методичний посібник для вчителів – К.: Шкільний світ, 2012.

3. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва. – К.: Освіта України, 2010.

4. Самоцвіти: Вірші педагогів України. У 2–х кн. Кн.1. –К. :Молодь, 1996

5. Уроки образотворчого мистецтва: 5 – 7 класи/ упорядник: Л. Шелестова, О.Гайдамака. – К.: Шк. Світ, 2010.

6. Шкільний світ. –2001.–№ 21.

Інтернет-ресурси:

           http://uk.wikipedia.org/wiki

          http://sasl.at.ua/publ/16-1-0-35
          http://www.skarby.org.ua