Урок "Віктор Близнець. «Звук павутинки». Коротко про митця. Романтичність, ліричність – невід’ємні риси української літератури"

Конспект уроку з української літератури №

6 клас

Дата проведення:

Тема уроку: Віктор Близнець. «Звук павутинки». Коротко про митця. Романтичність, ліричність – невід’ємні риси української літератури.

Мета уроку:

       навчальна ─ коротко ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, розпочати роботу над твором «Звук павутинки»: з’ясувати романтичність та ліричність твору, його ідейно-тематичне спрямування; розпочати опрацювання  змісту твору;

        розвивальна ─ розвивати вміння школярів узагальнювати, робити висновки, грамотно висловлювати власні думки, судження, спостереження; формувати кругозір, естетичні смаки;

       виховна ─ прищеплювати почуття любові до краси природи, рідного краю; виховувати повагу до творчості В. Близнеця.

Тип уроку:  засвоєння нових знань.

Методи й прийоми:

      розповідь вчителя, гра «Витчи павутинку», гра «Крокодил», бесіда, система запитань, випереджувальне завдання.

           Обладнання: портрет В.Близнеця, бібліотечка його творів, учнівська презентація, ілюстрації до його творів, мішечок із зображенням павутинки, картки-запитання із зображенням павучків.

Міжпредметні зв’язки: художня культура.

Використана література:

1. Базилевський В. Рицар совісті / В. Базилевський // Близнець В. Хлопчик і тінь / В. Близнець. — К., 1989. — С. 5-18.
2. Віктор Близнець (1933-1981) // Історія української літератури XX століття : у 2-х кн. Кн. 2. Ч. 2 (1960-1990-ті роки). — К., 1995. — С. 396-401.
3. Панченко В. Сила пам’яті : штрихи до портр. В. Близнеця / В. Панченко // Укр. мова і л-ра в шк. — 1982. — № 3. — С. 12-18.
4. Пасічник, Євген Андрійович. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах [Текст] : навч. посіб. / Є. А. Пасічник. - К. : Ленвіт, 2000. - 384 с.
5. Система уроків з вивчення повісті Віктора Близнеця "Звук павутинки" [Текст] / А. Л. Ситченко // Українська література в загальноосвітній школі. - 2011. - № 4. - С. 23-26.

Часова схема уроку:

1.  Організаційний момент (1 хв.)

2. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів (5 хв.)

3. Актуалізація опорних знань (4 хв.)

4. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу (26 хв.)

5. Підбиття підсумків уроку (7 хв.)

6. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання (2 хв.)

Хід уроку

І. Організаційний момент.

2. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. Дитинство... Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але цінувати його ми починаємо тільки тоді, коли воно минає або вже пішло від нас назавжди.

      Часто чуєш: «Якби знову стати дитиною». Майже всі хочуть повернутися хоч на мить у безхмарну і безтурботну пору, коли можна було цілими днями ганятися за метеликами, пускати мильні бульбашки з балкона й газетні кораблики весняними калюжами, годинами розглядати яскраві картинки у великих книгах…

     Навіть не саме дитинство, а його відголоски, залишаються в нас у душі, у пам'яті. Це підтримує нас, допомагає не падати духом у важкий час.

       В одних художніх творах описані веселі пригоди юних друзів, усі перипетії їх вигадок та звершень, а інші примушують серйозно замислитися. Ось і сьогодні ми не лише зануримося у твір, котрий вчить поціновувати часи дитинства, а й познайомимося з постаттю письменника, котрий цей дивовижний світ створив. Отже, тема нашого уроку записана на дошці – «Віктор Близнець. «Звук павутинки». Коротко про митця. Романтичність, ліричність – невід’ємні риси української літератури».

3. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

• Чому роки дитинства в житті людини вважаються найщасливішими?

• Охарактеризуйте ту людину, яка розуміє природу і ставиться до неї як до живої істоти.

• З чим пов’язано жорстоке поводження людини із природою?

• Які риси характеру ви цінуєте в людині? Чому?

• Чим перевіряється справжня дружба

• Чи прощаєте ви зраду? Свої думки обґрунтуйте

• З якою метою перед вивченням того чи іншого художнього твору ми знайомимося з життям і творчістю його автора?

4. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу

Учитель. Сьогодні ви дізнаєтеся чимало цікавого про письменника Віктора Близнеця, а під час моєї розповіді ви побачите міні-презентацію, створену вашими однокласниками.

Розповідь учителя про життєвий і творчий шлях письменника (див. Додаток 1) у супроводі учнівської міні-презентації.

Учитель. Письменник присвятив твір «Звук павутинки» трав’яним коникам, хрущам, тихому дощу, замуленій річечці як найкращим спогадам дитинства.

            Твір В. Близнеця «Звук павутинки» — надзвичайно ліричний та романтичний, він оповідає про життя хлопчика Льоньки, його роздуми та пригоди. Тільки-но Льонька розплющує вранці очі, світ вже сповнюється пригодами та дивами. Ось по кімнаті бігає срібний чоловічок, десь під лавкою причаїлась страшна кудлата Сопуха, поруч пливе справжній піратський корабель… Льонька — добрий, обдарований хлопець, він має щире та чисте серце. Головне — Льонька вміє сприймати навколишній світ особливо, його непересічна фантазія допомагає йому у процесі пізнання світу та людей. Хоча він майже не має друзів, Льонька здатен створити собі уявного друга — Ніну. Для хлопця вона стає справжньою, живою і бере участь у його пригодах.

          Вам подобається те, як Льонька сприймає оточуючі його буденні предмети? Пічка, на якій вариться борщ, для нього пароплав, листочки на воді — справжня флотилія, а Рекс, якого було вбито, залишається для хлопця живим. Уміння бачити у звичайних речах незвичайне — великий талант, яким часто володіють діти і, на жаль, не так часто дорослі. Як на мене, це дуже важливо — зберегти оптимізм, чистоту серця, віру у дива протягом усього свого життя.

        «Звук павутинки» — дуже ніжний, ліричний та цікавий твір. Він не тільки розважає, а й змушує замислитись.

      Сьогодні ми з вами попрацюємо над двома розділами - «Срібний чоловічок» та «Сопуха».

Обговорення змісту розділів за питаннями:

Розділ «Срібний чоловічок».

• Чому твір починається цікавими музичними звуками? Про що вони свідчать?

• Яким хлопчику уявляється срібний чоловічок? Як він до нього ставиться?

• Де розшукував хлопчик срібного чоловічка?

• Що трапилося з хатою, де мешкав хлопчик, після дощу? Як цю подію сприймали герой та його мати? З чим це пов’язано?

• Яким чином хлопець міг спостерігати за сонячним кінофільмом?

• Чим вразили героя твору Вишневі Пушинки? Які художні засоби використовує автор, змальовуючи Пушинки. Чому слово Пушинка пишеться з великої літери?

• Що трапилося під час кружляння Пушинок? Як герой твору зреагував на дію піратів? Чому йому була не байдужа доля білих красунь?

• Хто і яким чином допоміг Пушинкам у небезпечній для них ситуації?

• Які думки зародилися в хлопця стосовно походження срібного чоловічка? • Як хлопчик вирішив назвати срібного чоловічка? Чому саме так?

• Чому герой твору жалів метелика, якого він спіймав і посадив у коробку? Як це характеризує хлопця?

• Чому змінилося його ставлення до срібного чоловічка?

• Про що свідчить риторичне питання, над яким розмірковує герой твору: «Для чого вбивати живе?»

Розділ «Сопуха».

Гра «Витчи павутинку»

Учитель. А наступний розділ я пропоную вам проаналізувати, погравши у гру. Ось у цьому мішечку – купа запитань від павучків. Кожен, хто правильно відповість, допоможе нам виткати велику й гарну павутинку.

6. Підбиття підсумків уроку

Гра «Крокодил»

Учитель. Я пропоную вам пригадати, які ж твори написав Віктор Близнець. Для цього ми пограємо у відому всім гру «Крокодил». Один учень витягає з торбинки аркуш-обкладинку твору автора і має зобразити цю назву, не використовуючи слів та не показуючи ілюстрацію.

7. Інструктаж щодо виконання домашнього завдання

Учитель. На наступний урок вам необхідно прочитати розділи «Крилаті дерева» та «Адам».

Додаток 1

Близнець Віктор - життєвий та творчий шлях

           Віктор Семенович Близнець народився 10 квітня  1933 року в селі Володимирівці Компаніївського району Кіровоградської області. Саме там, за його словами, він “... побачив світ, далекі імлисті обрії, сиві полинові рівнини. ... Небо й степ – оце й заповнило душу, все моє життя.” Найдорожчою людиною був для письменника його батько. Працював він столяром, умів дуже гарно про все розповідати.   І був для своїх шістьох дітей “... першою книгою, першою школою, відкривав землю батьків, ... це було як причастя до святині, до таїни нашого земного бога”.

       Змалку малий Вітько тягнувся до книжки,  до знань. Та лиш хлопець пішов до школи, як почалася війна з фашистами. Довелось пережити голод, страх, знущання. У селі виникла підпільна організація. Про неї, про захмарене війною небо з часом розповість майбутній письменник у своїй першій повісті “Паруси над степом”.

       Після закінчення десятирічки 1952 року Віктор їде до столиці і успішно складає іспити на факультет журналістики   Київського університету імені Т.Г.Шевченка.  Його однокурсниками і товаришами були В.Симоненко, М.Сом, Т.Коломієць, Ю.Ячейкін та інші обдаровані і талановиті люди, теж у майбутньому письменники. Після закінчення університету Віктор Семенович працював за фахом у різних газетах та журналах. Зокрема, був кореспондентом “Комсомольской правды”, завідувачем відділу газети “Комсомольское знамя”, завідуючим відділу шкільного життя журналу “Піонерія” (теперішній “Однокласник”), заступником головного редактора видавництва “Молодь”. І паралельно, за словами письменника А.Костецького, знаходив “... час, аби залишитися наодинці зі своїми думками і творити Літературу з великої літери, як він це розумів”.

       Відомий дитячий письменник В.Нестайко так розповідає про своє перше враження від знайомства з В.Близнецем та його оповіданнями. “І от він прийшов – середній на зріст, присадкуватий, з вишневими очима, які він... сором’язливо одводив убік. Поклав мені на стіл тоненький рукопис. І одразу ніяково попрощався й пішов. У рукописі було всього чотири оповідання.

 Але він даремно соромився. Оповідання були по-справжньому талановиті, свіжі, щирі, написані соковитою народною мовою. ... Віктор доніс ще кілька оповідань. Так склалася його перша книжка “Ойойкове гніздо”. Потім вийшли повісті “Паруси над степом”, “Землянка”, “Древляни”, “Мовчун”, “Звук павутинки”, “Женя і Синько”. До речі, чи не вперше у післявоєнній літературі на сторінках повісті “Женя і Синько”  з’явився справжній чортик – непростий і неповторний Женін приятель. Потім була написана чудова лірична казка “Земля світлячків”. У цьому творі Віктор Семенович реалізував усі свої фантазії, залюбленість у народні казки. Герої цієї казки живуть у реальному та казковому світі, наповненому різноманітними пригодами та дивами.

       Кілька років Віктор Семенович працював над перекладом з давньоруської на сучасну українську мову  епосу “Повість временних літ”, що є для нас головним джерелом знань про життя наших далеких предків. Видано було цей переклад 1980 року з передмовою П.Загребельного, у художньому оформленні майстра гравюри Г.Якутовича.  Є у письменника твори для дорослого читача. Але все-таки найталановитішими і найпопулярнішими залишились його книжки для дітей. Усе написане Віктор Семенович пропускав через свою душу і серце. Герої його творів усвідомлюють себе особистостями, знають, що таке справжня дружба, готові захистити слабшого, живуть у злагоді з довкіллям.

       Таким був і сам письменник. Усі, хто знав Віктора Семеновича, згадують про нього як про людину дуже щиру, делікатну, з ніжною душею. Людину, закохану у дитинство, у людей, у природу. Про нього доречно сказати словами дослідниці його творчості А.Гурбанської  - “Чесний і совісний Близнець”.  

     Помер письменник 2 квітня 1981 року.

       1988 року письменникові посмертно було присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки.