Урок «Виникнення держави і права. Історичні типи держави, критерії (підходи) типології»

ПЛАН – КОНСПЕКТ  УРОКУ  З  ОСНОВ  ПРАВОЗНАВСТВА

Тема: «Основи теорії держави»

Підтема: «Виникнення держави і права. Історичні типи держави, критерії (підходи) типології»

В підготовці матеріалу використані відкриті історичні та довідкові джерела, рекомендовані Міністерством освіти і науки підручники, чинне законодавство України.

Для учнів 10 (9) класів, зокрема з поглибленим вивченням основ правознавства.

Зміст уроку:

1. Влада і суспільство в додержавний період, види влади.

2. Теорії походження, причини і форми виникнення держави.

3. Історичний тип держави- поняття, риси.

4. Критерії типології держави та види історичних типів держави за ними, теорія конвергенції.

Тип уроку: урок-лекція.

Мета уроку: формування розуміння важливості предмета «Правознавство» як комплексної суспільної науки, системи знань про об’єктивні закономірності і випадковості виникнення, розвитку і функціонування держави та права в їхній структурній єдності, їхнє місце і роль у суспільному житті; формування уявлення про теорії походження, причини і форми виникнення держави;  формування уявлення про історичні типи держави за різними критеріями; звернути увагу учнів на велику кількість термінів іншомовного походження, частовживаних при вивченні правознавства, що дає можливість значно розширити словниковий запас спеціальних термінів (учням рекомендується вести власний словничок, де наприкінці навчального року очікується понад 300 нових слів з розкриттям їх походження та значення)- тільки на цьому уроці їх пропонується до уваги понад 25.

Рефлексуємо та згадуємо основні категорії, ідеї, терміни  курсу історії України та всесвітньої історії, пов’язані з з поняттями держава та право.

     В умовах правового режиму воєнного стану, викладений матеріал пропонується  учням як під час офлайн навчання, так і в межах синхронного, онлайн-спілкування з ними на уроці, а в асинхронному режимі-  вони можуть бути запрошені  до написання есе з питань, запропонованих для вивчення.

     ОСОБЛИВУ УВАГУ ЗВЕРТАЄМО НА ВИДІЛЕНИЙ ТЕКСТ!

 1. Влада і суспільство в додержавний період, види влади

     Суспільство- це відносно стійка система соціальних зв’язків і відносин, заснованих на кровній спорідненості, гуртовому проживанні, території, праці, мові, культурі та інших чинниках, що склалися між людьми в процесі історичного розвитку їх спільної1 життєдіяльності, спрямованої на відтворення та розвиток умов для існування та задоволення життєвих потреб.

     Первісне суспільство- система соціальних зв’язків і відносин, які існували між людьми в додержавний період.

     Первісне суспільство пройшло через три еволюційні форми об’єднання своїх членів: первісне стадо, первісна родова община та первісне плем’я.

     Суспільство як таке передбачає певну внутрішню організацію відносин між його членами, в основі яких лежить нав’язування волі одних людей іншим за допомогою влади.

     Влада - це здатність людини за допомогою авторитету, переконання та примусу підкоряти, управляти та розпоряджатися діями підвладних.

     Види влади:

     1. Несоціального характеру:

     -     над природою, зокрема над  тваринами;

     -     над технікою;

     2. Соціального характеру:

     А. за сферою суспільного життя:

     -     сімейна;

     -     духовна  або релігійна (лат. religio- зв'язок, особлива система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини і засновані на вірі в надзвичайну силу);

     -     корпоративна;

     -     економічна;

     -     політична;

     -     державна (законодавча, виконавча, судова);

     -     влада місцевого самоврядування (муніципальна влада) (ст.140 Конституції України) тощо.

     Б. за носієм (суб’єктом) влади:

     -     батьківська;

     -     очільника церкви;

     -     керівника громадської організації, установи;

     -     голови банку, директора підприємства;

     -     лідера партії;

     -     народу, очільників держави, парламенту, уряду, суддівська;

     -     територіальних громад- жителів села, селища , міста, обраних ними органів влади місцевого самоврядування, сільських, селищних, міських голів тощо.

     Політика- сфера суспільної діяльності людей, пов’язана із завоюванням, утриманням та розпорядженням державною владою.

     Політична влада- це різновид соціальної влади, яка за допомогою політичної системи спрямовує свою діяльність на реалізацію власної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, представляючи інтереси великих, впливових соціальних груп або всього суспільства (суспільні прошарки, політичні партії тощо).

     Політична система- сукупність органів, установ та організацій, за допомогою яких здійснюється політична влада.

     Елементи політичної системи: політичні партії та їх об’єднання, громадські об’єднання, трудові колективи, засоби масової інформації (друковані, телебачення та радіо), інтернет-видання, месенджери, держава (є ядром політичної системи і  універсальною політичною формою організації життя суспільства) та інші.

     Державна влада - це різновид соціальної (політичної) влади, що діє на постійній основі, реалізуючи свої повноваження через державні органи (апарат держави- законодавчі, виконавчі, судові органи та органи із спеціальним статусом) за допомогою права (юридичних норм)- системи загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки загального характеру, що встановлюються та забезпечуються державою з метою врегулювання та впорядкування найважливіших суспільних відносин.

     Влада у первісному суспільстві має свої особливості:

•           вона не персоніфікована, тобто належить в цілому всім членам суспільства;
•           усі члени суспільства мають рівні права та обов’язки;
•           повсякденне управління життям спільноти людей здійснює обраний ними старійшина (родоначальник);
•           вища влада належить загальним зборам (раді) усіх дорослих членів спільноти;
•           влада підтримується авторитетом, довірою та повагою до старійшин;
•           в спільноті відсутні спеціальні органи примусу.

     Відносини між членами первісних спільнот регулювались відповідними мононормами (моно- грец. μόνος «один»; лат. norma- дослівно «косинець», у переносному значенні- «правило»- регулятивне правило)- правилами поведінки загального характеру людей первісного суспільства, які виникли на підставі досвіду, багаторазового застосування, певних уявлень про довколишній світ, усвідомлення понять добра і зла тощо та  ще остаточно не диференціювалися за напрямами соціальної регуляції на етичні, економічні, естетичні, правові тощо і сполучали в собі алгоритм соціальної, релігійної та звичаєвої поведінки:

•           норми моралі;
•           звичаї;
•           норми заборони (табу);
•           міфологічні норми на підставі фантастичних уявлень про навколишній світ.

2.Теорії походження, причини і форми виникнення держави

     Теорії походження держави - сукупність стародавніх та сучасних поглядів на походження держави.

     У кожної теорії є свої автори, прибічники і опоненти, своя об’єктивна та суб’єктивна сутність. Кожна з них має право на існування.

     Основні 18 теорій походження держави: дифузна, договірна, елітарна (теорія еліт) (лат. eligo- вибираю, група осіб, яка займає провідне чи керівне становище у будь-якій галузі людської діяльності), інцестна (лат.incestus - нечистий, гріховний; синонім – кровозмішення),  іригаційна (лат. irrigatio від irrigo- «зрошую», «поливаю»), ісламістська (мусульманська), космічна (дав.-гр. Κόσμος- всесвіт), марксистська (класова, соціально-економічна), насильницька (завойовницька), неолітична (грец. Νέος- новий і λίθος- камінь), органічна, патримоніальна (лат. patrimonium – спадщина, маєтність у Стародавньому Римі спадкове, родове майно, пізніше особисте майно імператорів) , патріархальна (патріа́рх- дав.-гр. Πατριάρχης- перший серед батьків; від ἀρχή- верховний та πατήρ-  батько), психологічна, расова, сакральна (лат. sacrum — святиня, жертва) , теологічна (грец. θεολογία, від Θεός — Бог і λόγος— слово, вчення; лат. theologia- вчення про Бога), технократична та інші.  

     Особливу роль в питаннях вивчення походження держави займають форми її виникнення, серед яких виділяють три основні: афінська (класична); римська (внутрішнє насильство); германська (зовнішнє насильство), а також додаткові: ліквідаційна; розділення держави; сецесійна (лат. secessio «вихід», від secedo «відходжу»),  об’єднавча  та національно-визвольні рухи.

     Причини виникнення держави - сукупність чинників політичного, економічного, соціального, культурного та психологічного характеру, що сприяли виникненню держави:

 -     економічні- (економіка- гр. οίκοςνομος- «мистецтво ведення домогосподарства»; наука про використання різноманітних обмежених ресурсів, а також питання виробництва, збуту, розподілу та споживання товарів та послуг)- три великі розподіли праці часів неоліту (відокремлення скотарства від землеробства, поява ремесла та торгівлі);

-     соціальні- збільшення населення та, як результат, ускладнення відносин між людьми, які потребують регулювання;

-     політичні (полі́тика (від грец. πολιτική — діяльність самоуправління у полісі-  місті-державі, а надалі-  «мистецтво управління» державою і суспільством, діяльність з вирішення питань життя суспільства чи певної його частини)- поява публічної влади та такого інструментарію як право, за допомогою якого здійснюється управління життям людей;

-     культурні (духовні)- поява письма та релігії (лат. religio- зв'язок, особлива система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини і засновані на вірі в надзвичайну силу);

-     психологічні (психолологія- від грецького ψυχή (psyché)- душа, дух; λόγος (logos) –вчення)- наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення якої знаходить в цих явищах)- поява у людини почуття провини за чиєсь порушене право чи свободу або свій невиконаний обов’язок.

3. Історичний тип держави- поняття, риси

     Історичний тип держави (ІТД)- це система суттєвих рис політичного, правового, економічного, соціального, культурного характеру тощо, притаманних (властивих) державі певної історичної епохи  (Античність: близько 3500р. до н. е. — 5ст. н. е. (Межиріччя, Сирія, Персія, Мала Азія або Анатолія, Стародавні Єгипет, Греція та Рим) ; Середньовіччя: кінець 5ст.- до кінця 15ст. (відкриття Америки); Ранній новий час: 1492—1789 (Французька революція); Новий час: 1789—1914 (Перша світова війна); Новітній час: 1914 — сьогодення).

     Риси ІТД:

-     політичні (порядок формування та здійснення державної влади: форма державного    правління (монархія, республіка), форма державного устрою (унітарна, складна (імперія, федерація), політичний режим (демократичний, антидемократичний); наявність території, з визнаними іншими державами кордонами, та  збройних сил для їх захисту; наявність власного народу тощо);

-     правові (правова система та система права, судова та правоохоронна системи);

-     економічні (розподіл праці за галузями господарства; відносини власності в зокрема приналежність засобів виробництва; торгівля; наявність власної грошової одиниці; податкова або фіскальна (fiscalis- лат. кошик, каса, казна) система тощо);

-     соціальні (розшарування, стратифікація (англ. stratification- спеціальне поняття, що означає розміщення чого-небудь шарами, шаруватість) суспільства на класи, прошарки- панівні та підлеглі, бідних та багатих, громадян (підданих) та негромадян тощо);

-     культурні (мова, освіта, релігія, рівень розвитку мистецтв тощо).

4. Критерії типології держави та види історичних типів держави за ними, теорія конвергенції

     Критерії (підходи)  типології держави та види ІТД за ними:

     А. Формаційний (класовий) критерій (за способом виробництва) та види ІТД за ним.

•      Формація (лат.formatio- утворення, структура, формування чогось)- певний етап, стадія в розвитку чогось.
•      Формація суспільно-економічна (суспільно-економічна формація)- суспільство на певному етапі історичного розвитку, що характеризується відповідним способом виробництва (суспільними-економічними відносинами з приводу права власності на засоби виробництва), зумовленою ним надбудовою (держава, право, мораль, культура, релігія тощо) та стратифікацією (англ. stratificationf- розміщення чого-небудь шарами, прошарками), суспільства на класи.
•       Формаційний (класовий) критерій- головною ознакою, що визначає ІТД  є тип соціально-економічних відносин, які склалися у суспільстві  за способом виробництва та стратифікація суспільства на класи (філософи Карл Маркс (1818-1883), Фрідріх Енгельс (1820-1895).
•      Види ІТД за формаційним (класовим) критерієм:
• -     рабовласницький ІТД- рабовласницький спосіб виробництва, коли всі засоби виробництва та результати їх використання належать виключно рабовласникам; суспільство стратифіковано на два основні антагоністичні (гр. ανταγωνισμός -суперечка, боротьба, протистояння)  класи: рабовласників- володарів всього і всіх та на рабів- безправну, поневолену робочу силу, яка має статус майна;
• -     феодальний  (лат. feudum — плата, власник землі) ІТД- феодальний спосіб виробництва, коли абсолютна більшість засобів виробництва (в першу чергу земля) та результати їх використання належать феодалам; суспільство стратифіковано на два основні антагоністичні класи: феодалів, яким належить влада і земля, та на поневолене селянство, кріпаків з обмеженим колом прав і свобод;
• -     капіталістичний (лат. capitalis — головний) або буржуазний (фр. burgeis - містяни, від burc, borg - місто) ІТД- капіталістичний спосіб виробництва, коли всі засоби виробництва та результати їх використання належать виключно капіталістам; суспільство стратифіковано на два основні антагоністичні класи: капіталістів (роботодавців), як носіів влади, та найманих за власним бажанням працівників- пролетаріат (лат. proles — «нащадок» та лат. proletarius — нижчий клас у Стародавньому Римі, нижчий, бідніший соціальний клас суспільства);
• -     соціалістичний (комуністичний)  (лат. communis- спільний, загальний; політична ідеологія, що ґрунтується на ідеї спільного майна, загальної рівності у безкласовому суспільстві) ІТД- соціалістичний спосіб виробництва (відсутня приватна власність на засоби виробництва), коли всі засоби виробництва та результати їх використання належать виключно державі і народу (утопічний погляд); проголошено диктатуру (лат. dictatura, dictatus – приписаний, необмежена влада)  пролетаріату, суспільство поділено на три основні неантагоністичні прошарки- пролетаріат, селянство і трудову інтелігенцію;
• -     посткапіталістичний та постсоціалістичний  ІТД- спосіб виробництва, притаманний більшості сучасних цивілізованих держав, заснований на економічному плюралізмі (лат. pluralis- множинний), тобто рівності всіх форм власності на засоби виробництва та глобалізації- процесі економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації; відносини держави і суспільства будуються на демократичних засадах, дотриманні основних прав і свобод людини та громадянина, стратифікації суспільства на неантагоністичні прошарки.

      Теорія конвергенції (лат. convergo- зближення)-  одна з поширених у 1960 роках минулого століття оптимістичних концепцій конструктивного розвитку людства після його поділу на капіталістичну та соціалістичну системи. Згідно з нею, за умов поступу науково-технічної революції неминучим є стирання економічних, соціальних, політичних та ідеологічних розбіжностей між цими системами і творення в майбутньому "змішаного суспільства" та «змішаних держав»- посткапіталістичних та посткомуністичних (постсоціалістичних), в яких будуть синтезовані всі кращі якості цих двох систем. Ця теорія висунута Джоном Кеннетом Гелбрейтом, Волтом Вітменом Ростоу (США), Хельмутом Шельським та О. Флейтхеймом (ФРН), Яном Тінбергеном (Нідерланди) тощо. Саме ця теорія найбільш переконливо пояснює сутність посткапіталістичних та постсоціалістичних ІТД. 

•      Б. Цивілізаційний критерій (за порядком та рівнем самоорганізації життя суспільства) та види ІТД за ним.

     Цивілізація (фр. civilisation- рівень  просвітництва; лат. civilis- ввічливий, гідний, громадянський)- третя стадія розвитку суспільства після дикості та варварства, в межах якої починають виникати, розвиватись та існувати держави.

     Цивілізація- рівень розвитку суспільства в усіх сферах його існування (політика, держава, право, економіка, культура, мораль тощо) в межах певної суспільно-економічної формації.

     Цивілізація- це людська спільнота, яка протягом певного історичного періоду має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі, спільні духовні цінності, ідеали та світогляд.

     Цивілізація- це стан суспільства, яке відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак.

     Цивілізаційний критерій- належність держави до певного історичного типу відповідно з належністю до певної цивілізації, де головною ознакою є рівень духовно-культурного розвитку суспільства, а потім вже економічні та інші чинники.

      Авторами такого підходу до ІТД є відомі філософи Франсуа Вольтер (1694-1778),  Клод Гельвецій (1715-1771), Освальд Шпенглер (1880-1936), Арнольд Тойнбі (1889-1975) та інші.

Так, А.Тойнбі в своїй праці «Дослідження історії» (1934-1961) перелічує 21 цивілізацію: еллінську, західну, єгипетську, шумерську, мінойську, індську (хараппську), хетську, далекосхідну (Корея, Японія), іранську, вавилонську, сирійську, арабську, індуїстську, китайську, андську, мая, юкатанську, мексиканську тощо. Відповідно до цивілізації визначається і вид ІТД.

     В. Технократичний критерій (за рівнем технологічного розвитку) та види ІТД за ним:

-     доіндустріальний (аграрний) ІТД- позаекономічний примус до праці (рабство, кріпацтво часів рабовласництва та феодалізму);

-     індустріальний (промисловий) ІТД- свобода, юридична рівність та ініціатива підприємницької діяльності (капіталізм);

-     постіндустріальний (інформаційний) ІТД- інформаційні технології, штучний інтелект (сучасні високотехнологічні держави).

     Прибічниками такого погляду на ІТД є філософи Герберт Спенсер (1820-1903), Волт Ростоу (1916-2003), Даніель Белл (1919-2011) та інші.

     Г. Критерій за відношенням (ставленням) до розвитку та види ІТД за ним:

-     прогресивний (лат. progressus - рух вперед, успіх )  ІТД- за основу свого розвитку, руху вперед держава і суспільство беруть найкращі здобутки людства в усіх сферах свого існування (політичній, правовій, економічній, соціальній, культурній тощо);

-     консервативний (лат. conservative- охорона)  ІТД- в основу існування держави і суспільства покладені сталі, без змін погляди на державотворення, звичаї та традиції, мораль, право, культурні цінності, навіть якщо це суперечить об’єктивним реаліям розвитку (частина пострадянських держав- Казахстан, Таджикистан; Туркменістан, Узбекистан);

-     реакційний (лат. reagere- протидіяти) ІТД- в основу існування держави і суспільства покладено повне неприйняття нового, прогресивного в будь-якій сфері життя, нормою є порушення прав і свобод людини, переслідування за інакодумство, відсутність свободи слова,  політичного, ідеологічного, економічного плюралізму, агресивна зовнішня політика тощо (білорусь, іран, північна корея, росія та інші).

     Автор матеріалу- вчитель правознавства Одеського юридичного ліцею Одеської міської ради Коритнюк Я.О.