Урок"Виникнення козацтва"

 

ТЕМА. ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА ТА ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ

Мета: сформувати в учнів уявлення про козацтво, Запорозьку Січ; ви­значити причини їх виникнення; засвоїти зміст понять: «козак», «Запо­розька Січ», «гетьман», «козацька республіка», «козацька старшина», оз­найомити учнів з організацією життя на Січі, побутом, звичаями козаків; розвивати в учнів уміння складати портрет історичного діяча; викладати зміст історичного джерела, виховувати почуття гордості за героїчне ми­нуле свого народу.

Обладнання: Власов В.,Вступ до історії України. 

істо­ричний атлас«Історія України.5 клас»;ілюстрації козака, гетьмана, Січі, клейнодів; портрет Д. Вишневецького.Презентація .Фільм.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.

Форма проведення уроку: урок-подорож.

Поняття: «козак», «Запорозька Січ», «гетьман», «козацька республіка», «козацька старшина», «клейноди».

ХІД УРОКУ

1.      Організаційний момент
2.   Актуалізація знань учнів

 

1.     Під владою яких держав перебували українські землі у XVI ст.?
2.     Складіть розповідь про Люблінську унію.
3.     Які зміни сталися в Україні після Люблінської унії?

III. Мотивація знань учнів

• Початок перегляду презентація

- Повідомлення теми та мети уроку.(Слайд№ 1)

• Проблемне питання

-Що ви дізналися з переглянутого відео ролика? .(Слайд№ 2-3)

 

 

План уроку.(записуємо) .(Слайд№ 4)

       1. Причини виникнення козацтва.

2.Перші згадки про козаків

3.Перша Січ

4. Заняття козаків.

5. Органі влади.Клейноди

6.Роди військ

7.Музей на острові Хортиця

 

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Сьогодні ми здійснимо з вами заочну подорож у пів­денні степи України й дізнаємось, що там діялось у кінці XV ст.

Слайд№ 5 Причини виникнення козацтва.

• Записуємо в зошит

Слайд№ 6 Перші згадки про козаків

• Записуємо в зошит

Слайд№ 7 Перша Січ

• Записуємо в зошит
• Робота з історичним джерелом

Додаток 1

Історична довідка. Це цікаво

Питання

Що видізналися про о.Хортиця?

• Формуємо просторові уміння

Учитель (розповідь супроводжується показом на карті). На півдні України існував район, який дістав назву Дике Поле. Він став своєрідною межею між українськими землями та Кримським хан­ством. У Криму жили татари. У Дикому Полі з давніх-давен жили різні люди. Вони ловили рибу, полювали на звірів і птахів, збирали мед, випасали худобу. Згодом до цих людей приєдналися втікачі із сіл та міст, що потерпали від знущання польської знаті.Слайд№8

 Так з'явилися козаки.

• Робота з історичним джерелом

 

Текст 1. «Мешканці України, які сьогодні називаються всі коза­ками і які з гордістю носять це ім'я, мають гарну постать, бадьорі, міцні, спритні до всякої роботи, щедрі і мало дбають про нагрома­дження майна, дуже волелюбні й не здатні терпіти ярма, невтомні, сміливі й хоробрі, але великі п'яниці...» (П'єр Шевальє «Історія війни козаків проти Польщі» ).

Текст 2. «Вони високі на зріст, кремезні, вправні, щедрі, не ці­кавляться збагаченням, ревниві до своєї волі й зовсім не придатні носити ярмо. Вони не знають утоми, вперті й хоробрі, але трохи схильні до пиятики. Вони вміють воювати,полювати звіра, ловити рибу й знають усі ремесла, потрібні у житті...» (Жан-Бенуа Шерер. «Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців та козаків Ук­раїни, або Малоросії» )

Завдання

Порівняйте, чи відповідає вашому уявленню зображення козака та запропонований вам його словесний портрет.

 

Козаки селилися за порогами Дніпра, тому отри­мали назву запорожці.

Для безпеки свої поселення — табори — коза­ки обгороджували укріпленнями з рублених або січених колод. Звідси й пішла назва Січ. Перша Січ виникла у 1556 р. на острові , Мала Хортиця. її засновником вважають Д. Вишневецького. Першу козацьку державу називали козацькою республікою.

 

• Робота з історичним джерелом

Додаток 4

/з записок французького інженера, карто­графа Гійома де Левассера Боплана

Серед козаків взагалі трапляються знавці усіх ремесел, необхідних людині: теслі для будівництва житла і човнів, стельмахи, ко­валі, зброярі, кожум'яки, римарі, шевці бондарі, кравці та інші. Вони дуже добре виготовляють селітру, якої вельми багато у цих землях, і роблять з неї чудовий гармат ний порох. Всі вони добре вміють обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати всякі м'ясні страви, варити пиво, хмільний мед, брагу, оковиту тощо. Із родючих земель вони збирають стільки зерна, що часто не знають, що з ним робити.

 Питання

Чим займалися козаки?

 

Працюємо з поняттям (записуємо в зошит)

Козак — вільна, озброєна людина.

Січ — табір козаків, обгороджений укріпленнями з рублених або січе­них колод.

 

Слайд№ 9.Органи влади

Заслуховуємо повідомлення учнів по темі:-Байда Вишнивецький

 

Працюємо з поняттям (записуємо в зошит)

Республіка — у перекладі з латини означає «держава, якою керують люди обрані народом на певний термін».

Козацька Рада — вищий орган влади на Січі. Гетьман — головний, старший, командувач військ на Січі. Кіш — козацьке військо. Курені — козацькі загони. Клейноди — козацькі символи — відзнаки. Старшина — вибрана група людей, яка керувала усім життям на Січі.

Слайд№10  Роди військ

• Робота з історичним джерелом

Додаток 2

Із записок французького інженера Боплана Гійома де Левассера

Бачив хворих козаків, у лихоманці, які за­мість уживати якихось ліків брали півзаряду гарматного пороху, змішували його навпіл з горілкою і все це випивали; а далі клалися спати, щоб вранці прокинутися зовсім здо­ровими. Інші ж козаки брали попіл і так са­мо змішували його з горілкою, усе це випи­вали і також видужували. Неодноразово ба­чив, як козаки, поранені стрілами, перебуваючи далеко від хірургів, замазували свої рани землею, замоченою власною сли­ною; це виліковувало їхні рани ніби найкра­щий бальзам. Отже, у цій країні, як і в бага­тьох інших, дотепна вигадка породжується самим життям.

 

Фудима Г. Козацька медицина // Порадниця. —2002.— 19 вересня. ...Козаки — не янголи, мед-пиво пили, го­рілки не цуралися, люльку смалили. Але во­ни всі були загартовані, босими ходили по росі, купалися в холодній воді. До тютюну (бо дорогий) додавали цілющі трави (полин, деревій, чебрець, м'яту), травами й лікува­лися, щоб не захворіти на холеру та інші ін­фекційні хвороби.

Щоб рани швидше загоювалися, робили двічі на добу компреси з попелу трави без­смертника (спалювали на розжареному за­лізі). Від забруднених та рубаних ран готува­ли риб'ячий клей. Луску великих карасів, окунів промивши 5—8 разів у воді, заливали 1 л води і кип'ятили до випаровування по­ловину об'єму. У гарячий клей додавали жменю (ЗО г) посіченого листя подорожни­ка, закопували в гарячий попіл на 2-3 годи­ни. Клей накладали теплим на рану і зали­шали на 12 годин, потім змивали теплою водою і наносили новий шар. За 3-4 доби рана загоювалася, якщо лікування почина­ли вчасно.

Використовували козаки як лікувальний за­сіб і кропиву дводомну. Лікували нею анемію, діабет, хвороби шкіри, запалення нирок.

Від хвороб суглобів 5 г бруньок берези зали­вали склянкою води, кип'ятили на малому вогні і 5 хв. Укугували і настоювали 1 год. Після проціджування пили по чверті склян­ки 4 рази на день через 1 годину після вжи­вання їжі. А ще січовики ласували соком берези, він також має цілющі властивості.

 

Супруненко В. Так одужували запорожці// Порадниця. — 2007. — 22 лютого

Ніхто із запорозьких козаків не був застра­хований від вогнепальних ран, переломів, опіків. «Терпи, козаче, горе — питимеш мед», — говорили запорожці.

Для припинення кровотечі використовува­ли все, що було під рукою: цукор, мед, сажу, тютюн, пережований хліб. Порізи навіть могли густо посипати сіллю через те, що во­на, незважаючи на печіння, сприятливо діє на рану.

До наривів, опіків прикладали листки подо­рожника, лопуха, м'яти, примочки з ромаш­ки, застарілі рани присипали порошком з кореневища лепехи болотної (її в народі називали «татарським зіллям»). Запорозькі козаки, як і їхні войовничі степові сусіди, застосовували цю рослину для знезаражу­вання води в джерелах. Корінь також жува­ли під час епідемії тифу і холери. Вогнепаль­ні рани нерідко після промивання чистою джерельною водою закладали свинячим са­лом або мізками щойно забитої тварини.

 Питання

Як  лікувалися козаки?

 

Слайд№12-18

• Музей на о.Хортиця.
• Працюємо з ілюстраціями

Учні працюють з ілюстраціями, розміщеними на дошці, викону­ючи завдання.

1.    Визначити, який вигляд мали клейноди і кому вони належали.

2.    На дошці під ілюстраціями клейнодів підписати їх назви.

V.   Систематизація й узагальнення знань

Перше, що постане у нашій уяві при слові «Січ», це буде образ козака.Слайд№11

1.    Опишіть, яким ви його бачите.

2.    У що він одягнений?

3.    Яка в нього зброя?

 

Слайд№19

• Перегляд фрагменту фільму про козацтво

https://www.youtube.com/watch?v=SUrPgqlu5jo

VI. Перевірка нових знань

• 1.   В якому столітті ,назвіть дату виникнення першої Запорозької Січі?
•  2.   Розтлумачте поняття: «уходники», «Запорозька Січ», «козаць­ка старшина», «Дике Поле», «кіш», «курінь», «гетьман».

VII.      Домашнє завдання

Параграф

Вивчити терміні

Вивчити дати

Додаток З

Супруненко В. Козацькі рибні страви // Порадниця. —2001.— 15листопада.

Козаки швидко і справно «розбиралися» з великою кількістю виловленої риби. Насамперед її сортували, потім звільняли від луски, патрали, виймаючи жир, нутрощі, ік­ру, клей і складали їх окремо. Після цього тушки (зазвичай червоної риби) протягом доби навесні і кількох годин влітку вимочу­вали у воді й «карбували», надрізаючи боки. Потім складали у діжки, давали трохи по­стояти так, далі знову виймали, банили у воді, нанизували на мотузку й розвішува­ли на сонці, спеціально вибираючи для цьо­го ясні дні й вітряну погоду.

Щоб у рибі не заводилися черви і вона не псу­валася при зберіганні, вимочену після солін­ня, її розкладали вранці на росяній траві.

Важливою заготівельною операцією вважа­лася обробка ікри («кав'яру»). Цим займа­лися окремі рибалки — «кав'ярники». Для себе заготовляли ікру осетра, севрюги, білу­ги: очищали від перетинок, перетирали крізь дротяне сито й засолювали.

У пониззі Дніпра для буденних харчових потреб рибу в'ялили і сушили. Сушили ве­лику і маленьку рибу, присолену й несолону. Вологу з риби видаляли у печах на сухих очеретинах чи на трісках. У куховарській книзі середини XX ст. описують страви, по­ширені у пониззі Дніпра, сушена в печі на соломі риба називається «опіканкою».

Із записок французького інженера Боплана Гійома де Левассера

Через брак солі зберігають рибу в попелі, за­сушуючи її дуже багато...

Якось стрів одного козака на річці Самарі, той козак варив рибу у дерев'яному цебрику, який козаки чіпляють ззаду до сідла і напу­вають з нього коней. Для цього козак розпі­кав камінці і кидав їх у відро, роблячи це доти, доки вода не закипала і риба не була готова.

Додаток 5

Каша прийшла до запорожців, які і до всіх українців, з глибокої давнини. Для нашого далекого предка прожити життя — це про­йти з плугом через дике поле, засіяти його зерном, подбати, щоб воно зійшло, і зібрати врожай. Далі вже звичний господарський клопіт.Каші варили з пшениці, ячменю, гречки, проса (пшоно), вівса, кукурудзи. Улюбле­ною стравою запорізьких козаків була пшо­няна каша. Вирушаючи у похід, запорожці перетирали пшоно із салом. Крупа тоді не намокала, і її можна було споживати навіть сирою: промите пшоно обсипали борошном і заливали водою. Під час перепочинку за­порозькі кашовари, щоб не гаяти часу, готу­вали кашу за старовинним звичаєм: замоче­ну крупу сипали у полотняний мішечок, який занурювали в гарячу воду. Пшоняну кашу варили з гарбузом, квасолею, яблука­ми, сухими грушами та сливами.«Лободянкою» називалася каша з молодої лободи і пшона. Часто в степу біля вечірніх багать за казан­им з кашею козаки і чумаки згадували домівки, товаришів, які загинули.З глибокої давнини дійшов до нас звичай прощатися кашею з померлими. «Коливо» ритуальна каша була обов'язковою стравою на поминальному столі козака і гречкосія,її варили з ячної або пшеничної крупи, заливаючи медовою питтю.Магічну роль у святах і обрядах календарного циклу відігравала каша. Головна страва на кожному свят вечірньому столі — кутя з добавкою висушених, збризнутих водою і після того звільнених від луски зерен пшениці, ячменю. На ніч їх заливали водою, іранці варили. Заправляли кутю тертим маком, подрібненими горіхами, рол­иками, медом. Козаки сподівалися, що пах святкової каші — куті — почують у потойбічному світі їхні товариші і примчать до їхного січового гурту у різдвяну ніч.

Кашею запорожці випробували новачків,кашею в запорожців пов'язано чимало  легенд