Урок "Виробництво та його фактори".

Тема уроку. Виробництво та його фактори.

Мета уроку:

Навчальна - сформувати знання учнів про виробництво та його фактори, розвивати вміння аналізувати структурні елементи виробничих відносин;

Розвиваюча – формувати в учнів економічний спосіб мислення та підприємницькі навички;

Виховна - формувати комунікативну культуру та критичне мислення.

Операційні цілі (завдання):

Після закінчення уроку учень

знає: визначення понять «виробництво», «робоча сила», «праця», «предмети праці», «засоби праці», «продукт», «засоби виробництва»;

розуміє: значення економічних знань у житті окремої людини та суспільства в цілому;

може: висловлювати свою думку та захищати її.

Тип уроку: комбінований урок.

Вид уроку:   лекція -  бесіда

Форма проведення:  теоретичне навчання

Дидактичне забезпечення: опорний конспект, презентація, мультимедійна дошка.

Міжпредметні зв’язки: бухгалтерський облік, економіка підприємства, статистика.

Література: Крупська Л. П. К84 Економіка (профільний рівень) : підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / Л. П. Крупська, І. Є. Тимченко, Т. І. Чорна. — Харків : Вид-во «Ранок», 2018. — 240 с., іл.

Хід уроку

І. Організаційна частина: привітання, перевірка наявності учнів.

ІІ. Актуалізація знань: Гра «ланцюжок».

Учні по черзі називають слова пов’язані з словом виробництво. Гра триває, поки не перерветься ланцюжок слів.

Фронтальне опитування: методом «мозковий штурм». Окремі учні виконують тестові завдання.

Питання для опитування:

- Що розуміють під поняттям «Економіка».

- Назвати основну економічну проблему сьогодення.

- Що таке функціональна структура економіки?

- Пояснити галузева структура економіки.

- Дати характеристику територіальної структури економіки.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово викладача. Виробництво – це процес створення товарів або послуг, які задовольняють потреби людей. Цей процес включає в себе використання різних ресурсів, таких як сировина, обладнання, праця та інше, для створення кінцевого продукту. Виробництво може бути великомасштабним, таким як виробництво автомобілів або маломасштабним, наприклад, виготовлення прикрас вдома.

Виробництво є одним з найважливіших процесів людської діяльності. Це важлива частина економічного розвитку країни та її процвітання. У навчальній програмі ми зустрічаємо цей термін у різних предметах, таких як економіка, географія та інші. В чому суть процесу  виробництва, без яких чинників воно не може здійснюватися, давайте розбиратися сьогодні разом.

ІV. Формування нових знань:

Оголошую тему, мету та план викладу навчального матеріалу. Повідомляю ключові терміни і поняття, які будуть використовуватись на уроці.

Питання для теоретичної підготовки

1. Поняття про виробництво.

2. Чинники виробництва.

3. Структурні елементи виробничих відносин.

4. Продукт і стадії його руху.

Ключові терміни і поняття: виробництво, робоча сила, праця, предмети праці, засоби праці, продукт, засоби виробництва.

Розповідь викладача з елементами бесіди

1. Поняття про виробництво

Коли ми чуємо чи промовляємо слово "виробництво", то уявляємо різні підприємства, на яких створюються конкретні блага: продукти харчування, одяг, взуття, машини, верстати, літаки, побутова техніка, будинки тощо.

Все це є результати людської праці. І звідси робимо висновок: виробництво - це процес створення продуктів для існування і розвитку людського суспільства.

Таке визначення є цілком правильним. Однак воно не враховує того, що людська праця створила певне благо у взаємодії з природою. Без цього виробництво неможливе. Це дуже важливо розуміти. Адже людська праця протягом багатьох тисячоліть не створювала нових речовин: вона лише надавала існуючим нових форм.

Людська діяльність зводилася до користування готовими матеріалами і силами природи. Вивчаючи властивості, що притаманні дарам природи (лісу, кам'яного вугілля, зерна), людина своєю працею змінювала їхню форму, надавала їм нових якостей та пристосовувала до своїх потреб. У цій зміні форми власне і полягала сутність виробництва.

Візьмемо, наприклад, човен, без якого не можна уявити собі життя наших пращурів. Для того щоб його зробити, потрібен певний матеріал - деревина. Отримати її можна, застосувавши певні знаряддя, щоб спиляти дерево, перетягти чи привезти до конкретного місця, обробити. У цьому випадку людина застосовує свою фізичну та розумову силу і відповідні знаряддя праці - пилку, сокиру, вогонь. Це свідчить про те, що природа і праця - два головних елементи виробничо-господарської діяльності.

Природа поставляє матеріали та енергію, запаси яких створюють межі виробничих можливостей. Проте ці межі змінюються у двох напрямах - зменшення і розширення. Перший виявляється в тому, що більшість природних ресурсів обмежені та не відтворювані. Інтенсивне використання їх призводить до вичерпання. Водночас розвиток науково-технічного прогресу сприяє економнішому, раціональнішому використанню природних ресурсів, заміні їх штучними (синтетичні волокна, пластмаси, нові види енергії тощо), що сприяє розширенню виробничих можливостей. Отже, людина спроможна не тільки використовувати природні багатства, а й відкривати нові джерела для розвитку виробництва.

2. Чинники виробництва

Глибокі зміни у виробництві, що відбуваються під впливом розвитку науки, техніки, підвищення знань і культури людей, не зачіпають складу чинників виробництва. Це - робоча сила, предмети праці та засоби праці.

 Робоча сила - це сукупність фізичних та розумових здібностей людини, її здатність до праці.

Як головна умова виробництва у будь-якому суспільстві робоча сила має весь час діяти. Цей процес дістав назву її споживання. Інакше кажучи, споживання робочої сили є сама праця, її ще називають "живою працею".

Праця - діяльність людини, спрямована на зміну предметів та сил природи з метою задоволення її потреб. Вона є винятково якістю людини. Тварини також виконують окремі трудові операції, користуються природою і вносять в неї певні зміни. Проте вони роблять це інстинктивно. Праця ж як усвідомлена діяльність властива лише людині.

Наприклад, архітектор, на відміну від бджоли, яка з Інстинкту створює соти, спочатку в уяві складає ідеальний образ майбутньої будівлі, а згодом з допомогою креслень, малюнків, розрахунків створює її. У процесі праці змінюється не лише природа, а й сама людина, нагромаджуючи знання, досвід, уміння. У цьому розумінні праця створила людину і є головним чинником її розвитку і вдосконалення.

Предмети праці - це те, на що спрямована праця людини, і становить матеріальну основу створюваного продукту.

До предметів праці належать продукти, які є первинними і такими, що з'явилися внаслідок переробки. Земля, її надра: кам'яне вугілля, ліс, залізна руда, нафта, інші корисні копалини, риба у воді - належать до первинних продуктів праці. Всі вони добуваються з надр природи. Переважна частина предметів праці в сучасних умовах є продуктами певної переробки, тобто попередньої праці: метал на машинобудівному заводі, бавовна на ткацькій фабриці, цемент у будівництві тощо, їх називають сировиною, сирими матеріалами.

У сучасних умовах завдяки досягненням науково-технічного прогресу з'являються якісно нові предмети праці з властивостями, які їм задаються, тобто такі, яких немає у природі (пластмаси, синтетичні деталі тощо). Однак їхньою першоосновою також є природа.

Засоби праці - це речі або комплекси речей, за допомогою яких людина впливає на предмети праці, перетворює і пристосовує їх для своїх потреб. Вони включають: інструменти, машини, обладнання, виробничі будівлі, транспортні засоби, резервуари тощо.

Предмети і засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва і виступають як матеріально-речовий чинник виробництва.

Розвиток продуктивних сил свідчить про те, як суспільство оволоділо природою і збільшило своє багатство, на якому щаблі суспільного прогресу воно перебуває. Для визначення рівня розвитку продуктивних сил використовують кількісні та якісні параметри.

Досягнуті масштаби виробництва вимірюються кількістю виробленої продукції на підприємстві чи в країні за певний час або зазначені показники мають грошове вираження.

Обсяг засобів виробництва також має грошове і кількісне вираження. Наприклад, на підприємстві використовується 105 верстатів, на яких переробляється за певний період 10 т сировини, 5 т напівфабрикатів, спалюються 2 тис. кВт електроенергії тощо. Вони мають і грошову оцінку.

Кількісний склад робочої сили показує, що, наприклад, на підприємстві зайнято 3202 працівники, а в країні - 23 млн. чол.

Прогресивність техніки і технології відображує удосконалення, винаходи, раціоналізаторські пропозиції, нові інструменти, машини, а також перехід від певних процесів, правил виготовлення продукції до інших.

3. Структурні елементи виробничих відносин

Раніше ми розглядали виробництво як взаємодію людини з природою. Поряд з цим виробництво обов'язково передбачає й іншу його особливість - взаємовідносини між людьми з приводу виробництва. Такі відносини називають виробничими, або економічними.

Система виробничих відносин складна і багатоманітна. Однак головним, визначальним у її змісті є відносини власності. Як основа виробничих відносин власність характеризує суспільний спосіб поєднання працівника з засобами виробництва і відповідні відносини між людьми з приводу привласнення матеріально-речових елементів і результатів виробництва. Вона визначає, в чиїх інтересах ведеться виробництво, його цільову спрямованість, умови розпорядження чинниками виробництва і використання їх. Водночас відносини власності зумовлюють історичну специфіку цього суспільства, його класову і соціальну структуру, систему влади.

Отже, система виробничих відносин кожного суспільства - це сукупність економічних зв'язків між людьми, що визначається специфікою відносин власності, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ.

Розподіл, обмін і споживання відчувають на собі визначальний вплив виробництва. Відповідно до цього кожна конкретно-історична система виробничих відносин формується і функціонує виходячи з провідної ролі (примату) виробництва і адекватного підпорядкування йому розподілу і обміну створених матеріальних і духовних благ, які споживає людина.

Економічні відносини є базисом суспільства, на якому ґрунтуються надбудовчі відносини: соціальні, правові, політичні, національні, культурні, моральні, психологічні тощо.

Отже, результатом виробництва, що є взаємодією людини і природи, з одного боку, і економічних відносин між людьми - і іншого, є продукт.

4. Продукт і стадії його руху

Готове благо для споживання, що має назву продукту, створюється на першій стадії - у виробництві. За своєю формою і економічним призначенням блага та послуги, створені у суспільному виробництві, використовуються як предмети споживання і засоби виробництва. Перші призначені для задоволення життєвих потреб населення та інших видів невиробничого призначення (одяг, продукти харчування, житло, побутові прилади, легкові автомобілі, телевізори, пилососи, пальне, що йде на потреби людей, різноманітні послуги, що задовольняють потреби людей). Другі використовуються для продовження процесу виробництва і є предметами і засобами праці, про що вже говорилося.

V. Підсумок уроку.

Виробництво є дуже важливою частиною економічного розвитку країни. Чим більше товарів та послуг виробляється, тим більше може бути задоволено потреб населення. Виробництво також сприяє створенню нових робочих місць та збільшенню доходів країни. Без виробництва не можливий прогрес та розвиток. Тому важливо зберігати та розвивати виробництво в країні.

VІ. Закріплення нових знань:

Питання для закріплення:

1. Що розуміють під поняттям «виробництво»?

2. Дати характеристику чинників виробництва.

3. Визначити структурні елементи виробничих відносин.

4. Пояснити чим відрізняються предмети споживання і засоби виробництва?

VІІ. Рефлексія:

Якою була тема уроку?

Що нового дізналися сьогодні на уроці?

VІІІ. Домашнє завдання: Опрацювати конспект.