Урок "Вірші - поетичні картини природи"

Тема: Вірші – поетичні картини природи.

Мета: розширити читацькі інтереси школярів, ознайомлюючи їх з творами про природу; розширювати в учнів уявлення і збагачувати знання про наш край, про людей, що прославляють його; навчити бачити і відчувати художні образи поетичної мови; розвивати вміння уважно слухати — розуміти читання вчителя та навички правильного свідомого читання; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати любов і бережливе ставлення до природи, чуйність і доброту;розвивати навички читання, зв’язне мовлення; виховувати патріотичні почуття, любов до України, естетичні смаки.

Хід уроку

І. Організація класу до уроку.

 Психологічний настрій учнів на урок.

IІ. Мотивація навчальної діяльності. (Слайд 2)

• Девіз уроку:

Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитися, а бачити.

Не просто відповідати, а міркувати.

Дружно й плідно працювати.

IIІ. Повідомлення теми та мети уроку.

• Вступне слово вчителя. (Слайд 3)

Все, що є святе і рідне, — Україна,
Вічні соняхи, мов сонце, золоті.
Ти — любові материнської країна
Із лелеками в безмірній висоті.

— Так, наше диво — це наша Україна! Близька нам вона і найкраща серед всіх країн світу назавжди! Тому і сьогоднішній урок ми присвячуємо поезії, яка оспівує красу природи рідного краю.
Із чого ж і де починається для кожного Батьківщина? (Відповіді дітей.)

Де квітне ожина,
Любисток і м’ята,
Прослалась стежина
До рідної хати.
Біжить через поле,
Біжить через луки,
Де в небо тополя
Звела свої руки.
Ти в світі єдина,
Як батько і мати,
Завітна стежина
До рідної хати.

Про нашу Україну написано багато віршів. Кожен поет намагається у віршах передати любов до рідної, найдорожчої землі.
Кожна дитина, яка ще не вміє читати, хоче багато знати, тому діти постійно ставлять дорослим запитання. А ви, школярі, всі відповіді можете знайти в книжках.

IV. Опрацювання нового матеріалу.

1. Робота над твором. Лідія Компанієць «Найкраща в цілім світі»

(Слайд 4)

1.        Відповіді на запитання.

1. З якого твору ці слова: «Люблю Вітчизну я свою,

                                        Вона – найкраща в цілім світі»

2. Що любить герой вірша?
3. Що любите ви в рідному краю?
   2.        Вибіркове читання.

2. Розповідь учителя. (Слайд 5)

Українська земля подарувала світові багатьох видатних людей, які досягли успіху в мистецтві, науці, медицині, спорті, політиці, військовій справі та інших галузях. Імена багатьох наших земляків відомі не тільки на теренах України, але і далеко закордоном. 

Серед цих імен і ім’я Тараса Григоровича Шевченка. Він любив свою Батьківщину, уславив її на весь світ. Про красу рідної землі Тарас розповідав у віршах.

• А який письменник написав про маленького Тараса такі слова: «Якийсь він не такий як усі. Добре у нього серце»? (Дмитро Красицький)
• Як називається оповідання? (Що з нього буде, як виросте?»
  1.        Відповіді на запитання.
  2.        Вибіркове читання.

3. Вірші Тараса Шевченка.

• «Весна зиму поганяє». (Слайд 6)

«Весна килим розстеляє;

Із ірію журавлі

Летять високо ключами»

• «Червоний місяць аж горить» (Слайд 7)

«Червоний місяць аж горить,

З-за хмари тихо виступає,

І ніби гори оживають»

• «Зорі сяють» (Слайд 8)

«Зорі сяють; серед неба

Горить білолиций»

• «Не щебече соловейко» (Слайд 9)

«Гай зелений вже жовтіє,

Листя опадає.

Мина тепло, мина добро,

Холод наступає»

• «Меж горами старий Дніпро» (Слайд 10)

«Меж горами старий Дніпро,

Неначе в молоці дитина,

Красується, любується

На всю Україну».

1.        Майстер мініатюр Микола Сядристий. (Слайд 11)

         Неабиякою гідністю сповнює наші серця те, що найменша з мініатюрних книг створена колишнім закарпатцем, а згодом киянином Миколою Сядристим! Це «Кобзар», який прекрасний майстер скріпив… павутинкою. У ній всього 12 сторінок. На кожній з них 8 віршованих рядків. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреної волосини. Неозброєним оком, звісно, такий «Кобзар» не прочитаєш. Треба брати мікроскоп. Обкладинка зроблена з пелюсток безсмертника.

          Полюбляв мініатюрні книги і Наполеон. Він мав цілу таку бібліотеку! І складалася вона із 49 малесеньких томиків, які супроводжували полководця в його військово-польових умовах.

          А тепер давайте повернемося на Закарпаття. Тут, де на нас дихають кордони різних держав, де співіснує багато культур, теж підхопили традицію мініатюрної книжки. А ще з великою любов’ю її збирали в колекції. У Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф.Потушняка таких видань майже тисяча!

4. Вірші Лесі Українки. (Слайд 12)

4.1. Біографія Лесі Українки.

         Справжнє ім’я – Лариса Петрівна Косач. Народилася 25 лютого 1871 року в м.Новгороді-Волинському, в сім’ї повітового службовця – юриста Петра Антоновича Косача, та відомої української письменниці Олени Пчілки.

         У зв’язку з переведенням Петра Косача по-службі родина мешкала в Луцьку та Ковелі, а з 1882 року постійним її місцем проживання с.Колодяжне. Саме на Волині минуло дитинство Лесі. Мати, доглядаючи за дітьми (а їх було 6) намагалася дати їм національне виховання. У їхній сім’ї шанували народні звичаї. Діти змалку ходили в національному одязі.

        Зі всіх шістьох дітей, що були в Косачів (2 сини і 4 дочок), Леся найбільше вдалася в батька: і вродою, і характером, і звичками. Обидва вони були однаково лагідні та безмежно добрі, стримані, терплячі, однаково наділені виключною силою волі. Вони обоє були поблажливі в ставленні до інших, але не до себе. Важко уявити, щоб вони зробили щось таке, що вважала за нечесне. Їм були огидні жадоба, зажерливість, користолюбство. Була в них ще одна спільна риса: вони надзвичайно цінували людську гідність.

        Леся була всього на півтора року молодша за свого брата Михайла – Мишу. Миша навчився дуже рано читати, а що Леся навчалася разом з ним, то в 4 роки вона вже зовсім вправно читала. А на початку шостого року життя вчилася писати навмисне для того, щоб написати першого в житті листа для своїх любих дядька та дядини Драгоманових.

         Крім читання і забав, робили вони літом і «поважну» роботу, бо завжди мали свій квітник і город, що самі обробляли і доглядали. Леся зовсім маленькою, в 6 років, навчилася шити й вишивати, а як їй подарували нитнички й гольника, то вона шанувала й пильнувала їх більше, ніж усіх забавок. І тоді вже задумала вишити батькові сорочку.

          Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю: піснями та художніми виробами. Мати возила дітей до різних сіл і містечок. Там вона зачаровано слухала веснянки, які селяни співали бодай чи не всім селом.

Діти, а особливо Леся, сприймали це все з великим захопленням. Багато пісень увійшло у побут Косачів і стали там улюбленими піснями; це такі як «Подоляночка», «Зайчик», «Женчичок-бренчичок».

         Як було Лесі 10 років, то вона почала вчитися з учителями разом з Мишею і всього того, чого й він учився, готуючись вступити до класичної хлоп’ячої школи. Вчила Леся й стародавні мови – грецьку і латинську. Її мати писала тоді бабуні, що Леся вчить усе те що й Миша, але ще краще за нього потрапляє в науці. Крім науки, спільно з Мишею, Леся систематично брала лекції гри на фортепіано, якої її почала вчити ще раніше тітка Олександра Косач. Коли їй виповнилось 5 років, батьки купили їй фортепіано. Дуже любила Леся музику і була до неї вельми здатна, здатна навіть до композиторства, та, на нещастя могла вчитися всього одну зиму, бо в неї почала боліти ліва рука і не давала грати.

         6 січня 1881 року Леся в Луцьку пішла на річку подивитися як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Скоро по тому вона заслабла. У неї почала боліти права нога. Вважали, що то в неї гострий ревматизм. Її лікували різними способами і нога через деякий час перестала боліти і не боліла кілька років. Однак од тої пори треба датувати початок Лесиної, як сама жартуючи називала «Тридцятилітньої війни» з туберкульозом.

            Відтепер багато місяців на рік дівчинка повинна лежати в ліжку, не робити різких рухів, увесь час відчуваючи гострий біль. Батьки не скорилися. Вони возили дівчинку до моря, на грязьові ванни і купання, зверталися до найкращих лікарів народної медицини, закордонних професорів у Німеччині. Але все було марно. Хвороба, якщо і відступала, то ненадовго.

         Через недугу Леся вже ніколи більше не вчилася у школі. Однак вже була високоосвіченою людиною: знала багато мов, гарно грала на фортепіано. Лесі доводилося багато їздити по світу на лікування. І хоча чужина завжди викликала в неї тугу за рідним краєм, але й збагачувала новими враженнями, знанням життя інших народів, зміцнювала й поглиблювала інтернаціональні мотиви її творчості.

           Любов до краси рідної землі Леся передала у віршах, що ми сьогодні розглянемо.

1.        «Тиша морська» (Слайд 13)

«Тиша в морі… Ледве-ледве

Колихає море хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі»

2.        «То була тиха ніч-чарівниця» (Слайд 14)

«То була тиха ніч-чарівниця,

Покривалом спокійним, широким

Простелилась вона над селом,

Прокидалась край неба зірниця…»

3.        «Он ярочки зелененькі» (Слайд 15)

«Он ярочки зелененькі,

Стежечки по них маленькі,

Перевиті, мов стрічечки,

Збігаються до річечки»

5. Ліна Костенко
   1.        «Дзвенять у відрах крижані кружальця» (Слайд 16)

«Дзвенять у відрах крижані кружальця.

Село в снігах, і стежка ані руш.

Старенька груша дихає на пальці,

Їй, певно, сняться повні жмені груш»

2.        «В старім гнізді» (Слайд 17)

«В старім гнізді танцюють лелечатка.

І, одірвавши ніжки від землі,

Немов малі русалоньки-дівчатка,

Гойдаються в зеленому гіллі»

3.        «Дід Ревило» (Слайд 18)

«Вікно. Туман. І гілка горобини.

Із ночі груш нападало в траву»

4.        «Зелені дзьобики бруньок» (Слайд 19)

«Ворони каркали у кронах.

Світило сонце з висоти.

Бруньки мовчали при воронах,

Що завтра хочуть розцвісти»

5.        «Місяць уповні» (Слайд 20)

«Вийшов місяць із діброви,

Погубив на вітрі брови…»

6. Робота над твором. Володимир Ладижець «Розплела береза коси» (Слайд 21)

«Розплела береза коси

На веснянім вітерці,

Опустила ніжку босу

В тиху воду у ріці»

1.        Відповіді на запитання.

1. Де росте береза?
2. Чому герой просить її перейти річку?
3. Чим сподобався вам герой?

7. Робота над твором. Володимир Ладижець «Сад – неначе в молоці» (Слайд 22)

«Сад – неначе в молоці

Викупався зрання.

В квіти, стрічки-промінці

Всі дерева вбрані»

1.        Відповіді на запитання.

1. Доведіть, що зображені події відбуваються весною.
2. Як дівчинка ставиться до природи?
3. Що пообіцяла їй зозуля?
4. Чим героїня вірша приваблює читачів?

8. Робота над твором. Андрій М’ястківський «Зайчик місяця надгриз» (Слайд 23)

«Чи тепер, чи колись

Із солодким хрустом

Зайчик місяця надгриз –

Думав, що капуста»

9. Робота над твором. Катерина Перелісна «Шипшина» (Слайд 24)

«Дуже прості в мене квіти,

Але ніжні, запашні,

Люблять бджоли їх і діти –

Колючки їм не страшні»

10.  Загадка. (Слайд 25)

«Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки,

Як зовуть їх – угадай» (Пролісок)

               Марія Познанська

V. Підсумок уроку. (Слайд 26)
1. Чи уважні ви читачі.

1) Назвіть вірші, які ви прочитали, та їх авторів.

2) Яка краса відкрилася вам при читанні поетичних творів.

3) Що ви побачили, що почули?

4) Які почуття викликали описані у віршах картини?

5) З яких віршів ці слова? Хто їх автор?

• «Прокидалась над небом зірниця,

Мов над озером тихим, глибоким

Лебідь сплескував білим крилом…»

                                 (Леся Українка «То була тиха ніч-чарівниця»)

• «І зелений по землі

весна килим розстеляє…»

                                (Тарас Шевченко «Весна зиму поганяє»)

• «Сонце переможе!

Розіб’є громом ланцюги,

Розтопить криги і сніги…»

                               (Олександр Олесь «Зима прийшла»)

• «Люблю Вітчизну я свою,

Вона – найкраща в цілім світі!»

                               (Лідія Компанієць «Найкраща в цілім світі»)

2. Впізнайте героя, назвіть вірші та їх авторів:

• Опустила ніжку босу в тиху воду у ріці.

(Володимир Ладижець «Розплела береза коси» - береза)

• Заслала ниви килимами.

(Олександр Олесь «Зима прийшла» - зима)

• Погубив на вітрі брови.

(Ліна Костенко «Місяць уповні» - місяць)

• Їй, певно сняться повні жмені груш.

(Ліна Костенко «Дзвенять у відрах крижані кружальця» - груша)

• Місяця надгриз – думав, що капуста.

(Андрій М’ястківський «Зайчик місяця надгриз» - зайчик)

• Гойдаються в зеленому гіллі.

(Ліна Костенко «В старім гнізді» - лелеча та)

• Прибереться ягідками, як в намисто.

(Катерина Перелісна «Шипшина» - шипшина)

VІ. Домашнє завдання.(Слайд 27)

Розділ 9. Білі шати зими, с. 149 – 172.