Урок "Вишиванка - символ державності"

            ПЛАН-КОНСПЕКТ ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ ДЛЯ 11 КЛАСУ

ТЕМА: Вишиванка – символ державності України.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Навчальна: надати здобувачам освіти відомості про історію вишиванки як атрибуту державності. Формувати загальнокультурну, навчально-пізнавальну, мовну компетентності.

2. Розвивальна: розширити та поглибити знання здобувачів освіти про народні промисли.

3. Виховна: виховувати повагу до традицій свого народу,любов до рідного краю.

ОБЛАДНАННЯ: презентація. Виставка вишиванок, демонстраційний матеріал.

МЕТОДИ НАВЧАННЯ: бесіда, розповідь, поясненя, демонстрація.

СЛОВНИКОВА РОБОТА: державність, держава, символи держави, атрибути держави.

ТИП ЗАНЯТТЯ: засвоєння нових знань.

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент                                                                                1 хв.

II. Мотивація навчальної діяльності                                                               1 хв.

III. Опанування нового матеріалу                                                                  36 хв.

IV. Підсумки заняття                                                                                        1 хв.

ХІД І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

I. Організаційний момент (1 хв.) 

   1. Введення учнів до аудиторії після дзвінка. Привітання.

   2. Ознайомлення з планом заняття.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів (1хв.)

    1. Мотивація навчальної діяльності проводиться у формі вступного слова вчителя.

III. Опанування нового матеріалу.

 Вступне слово вчиеля: СЛАЙД 1.

«Нація без державності є покалічений людський колективний організм... Адже, як і у всякої індивідуальної істоти на землі найперша потреба — це зберегти своє життя, забезпечити його розвиток, передати спадщину в наступні покоління, так і для кожної нації власна держава є найкращим засобом збереження життя і розвитку...» СЛАЙД 2.

Зміст державності є значно ширшим порівняно з поняттям «держава». Державність є своєрідним фундаментом, корінням держави, а остання, у свою чергу, є однією із складових — своєрідним вінцем державності.

Державність — це устрій усього матеріального і духовного буття цілого народу.

Зміст державності є значно ширшим порівняно з поняттям «держава». Державність є своєрідним фундаментом, корінням держави, а остання, у свою чергу, є однією із складових — своєрідним вінцем державності.

           Держава — це суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів [1, с. 25].

Державні символи.

Державні символи — це закріплені в законодавстві офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, які символізують суверенітет держави.

Державними символами є — Державний прапор, Державний герб і Державний гімн, які є основою історичної свідомості громадян та процесів державотворення (відповідно до статті 20 Конституції України) [1, с. 27].

Слід зазначити, що українські державні символи та атрибути формувалися протягом тисячоліть і належать до найбагатших та найзмістовніших систем людства.

Атрибути держави

Атрибути держави — це її ідентифікаційні національні символи, що пов’язані з розвитком титульної нації та її роллю у становленні державності на певній території [2, с. 55].

         Невід’ємними державницькими атрибутами є також:

 національне вбрання, національні страви, національні музичні інструменти, національна народна пісня, видатні історичні та сучасні постаті. СЛАЙД 3.

    Українська народна вишивка має свою давню історію. СЛАЙД 4.

 Цей факт підтверджують велика кількість археологічних знахідок, знайдених на території України, записи мандрівників, які відвідували багато століть тому ці землі, а також свідчення древніх літописців. Колись, ще до нашої ери, тут жили і процвітали скіфи, які, як свідчить Геродот, прикрашали свій одяг вишитими орнаментами. При розкопках на Черкащині були знайдені бляшки зі срібла, виготовлені в шостому столітті нашої ери. На них зображені чоловічі фігури в одязі, який дуже схожа на український і за кроєм, і по мотивах вишивки. Ще пізніше, y X столітті, арабським мандрівником були написані оповідання про русів, в яких він описує їх вишитий одяг. Вироби з тканини з вишивкою не могли зберігатися тисячоліттями, тому в музеях є українські вишивки тільки останніх століть. На цих старовинних виробах вишиті орнаменти, схожі з зображеннями не тільки на артефактах початку нашої ери, а й на виробах найдавнішої трипільської культури, що існувала багато тисячоліть тому на території сучасної України. СЛАЙД 5.

 Український національний одяг полюбився цілому світові, адже День вишиванки святкують і за кордоном. Як наголошують організатори свята, його відзначають вже у 60 країнах світу. Там підхопили флеш-моб "Вишиванка єднає українців", акцію "Народжені у вишиванці" та інші, і теж влаштовують покази мод на зразках українського автентичного народного одягу, організовують концерти, ходи, виставки, ярмарки.

 Нині вишиванка переживає піднесення і відродження, бо українці згуртувалися у підтримці власних традицій. Елементи візерунків все частіше використовують в дизайні одягу не лише українці, але й голлівудські, паризькі красуні. Носити вишиванку стало не лише патріотично, а й модно й ексклюзивно. СЛАЙД 5.

У 2017 році вперше в історії України знято документальний повнометражний фільм про вишиванки "Спадок нації" (автори стрічки – режисер Олександр Ткачук та сценаристка Леся Воронюк, науковий консультант і етнограф Олексій Доля, який уже понад тридцять років займається дослідженням вишиванок і фактично пішки пройшов усю Україну, вивчаючи певні особливості вишивки кожного регіону). Стрічка, гаслом якої стали слова «Вишити, щоб вижити», умовно ділиться на дві частини: етнографічну, що розповідає про відмінності у вишиванках в різних місцевостях держави, та історичну, побудовану на унікальних розповідях людей про долю вишиванки в їхньому житті. Фільм знімали по всій Україні, включаючи території ДНР і ЛНР, а також у п’яти зарубіжних державах, серед яких Канада, Німеччина, Італія, ОАЕ та навіть Росія (Мурманськ, Іркутськ). Фільм уже побачили і українські глядачі, і за кордоном. Такі фільми творять історію нашої держави, а той, хто не знає своєї історії, як відомо, – не має й майбутнього. СЛАЙД 6.

Здавна для українців вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір'ями, оберегом від усілякого зла. Тому сорочки та сукні оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і на подолі, щоб малюнок торкався усього тіла. Для певного оберегу була особлива вишиванка - наприклад, дітям для захисту від псувань і злих духів, жінкам - для успішного заміжжя та легких пологів, чоловікам - аби були мужніми та мудрими і т. п. СЛАЙД 7.

  Вишита сорочка (особливо чоловіча) вважалася ще й символом кохання та вірності. У давні часи кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові, аби захищала його, а також щоб знати, вірний він їй чи ні. Під час вишивання вона промовляла над одежиною заклинання: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був". Якщо сорочка втрачала свою білизну після чергового прання, то рахувалося, що коханий зраджує. А ще за народним повір’ям вважалося, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині, інших жінок до такого сакрального ритуалу не допускали. Таким чином чумак підтверджував вірність коханій. СЛАЙД 8.

    Перша школа вишивки була створена ще в Київській Русі у ХІ столітті. Її

заснувала сестра Володимира Мономаха - Анна. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом. СЛАЙД 9.

Першим модником у вишиванці був видатний український письменник Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом - піджаком. У такому вигляді він зображений і на 20-гривневій купюрі. СЛАЙД 10.

    В Україні існує близько сотні вишивальних технік, серед яких   найвідоміші - гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння. Кожен регіон України має свої особливості вишиванок, і вони унікальні. Про їх розмаїття свідчить, наприклад, лише перелік типових узорів Волинщини: цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, полоничник тощо. І таке розмаїття не лише візерунків, але й кольорів, способів вишивання, орнаментів, фасонів вишитого одягу - у кожній області. СЛАЙД 11.

Найоригінальнішою українською вишиванкою вважають "борщівську". Сорочки розшивають лише чорними нитками. Традицію цю започаткували, як гласить легенда, жінки Борщева (Тернопілля) і сусідніх поселень, які протягом декількох поколінь одягали саме чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі за своїми чоловіками, котрих у ті часи винищили турки і татари. Слайд 12.

        Є і цікава вишивка «білим по білому» - художній прийом, в якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла. Це дуже унікальна і тонка робота. «Білим по білому» вишивали сорочки для немовлят. Слайд 13.

  Першим ведучим, який з’явився у прямому ефірі на телебаченні у вишиванці, був Андрій Шевченко. У святковому вбранні він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі" в 2004 році. Згодом таку тенденцію підтримали й інші тележурналісти. Слайд 14.

   Одяг з українською вишивкою в найрізноманітніших варіантах демонструють уже і на модних подіумах. Багато відомих українських дизайнерів, вдало обігруючи наш традиційний одяг, презентують вишиванку і на Батьківщині, і у світі.

 Американський журнал про моду "Vogue" назвав українську вишиванку модною. Її успіх видання пояснює появою модельєра Віти Кін, котра почала активно використовувати традиційні українські орнаменти і візерунки в оформленні своїх уборів. Слайд 15.

Конкурси. Конкурс пісень.

1.Заздалегідь учням було надано  завдання: підготувати українську ліричну пісню.

Журі оцінює виступ здобувачів освіти.

2. Вікторина. Ведучий задає питання командам 8-А та 8-Б. Потім командам 8-В та 8-Г. 1.Назвати Державні символи України.( Прапор, герб, гімн)

2. Які ви знаєте атрибути держави? (Національне вбрання, національні страви, національні музичні інструменти, національна народна пісня, видатні історичні та сучасні постаті)

3. У якому столітті вперше згадується вишитий одяг? ( Х ст.)

4. Елементи візерунків української вишиванки використовують в дизайні одягу не тільки українці. Де ми можемо бачити таку красу? ( На показв мод в Європейських країнах)

5. Назва документального фільму про вишиванку? («Спадок нації»)

6. Вишиванка – це лише одяг? Доведіть. (Це оберіг)

7.Перша школа вишиванки у Київський Русі ким була заснована? (ХІ ст. сестра В.Мономаха – Анна)

8. Гаптування- що це? ( Вишивання золотом та сріблом)

9.Хто з укр. Письменників поєднав вишиванку з піджаком? І.Франко.

10. Назвіть декілька технік вишивання сорочки.(Гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння)

11. В якій області сорочку вишивали лише чорними нитками? ( Тернопільська обл. с. Борщев.

12.  Вишивка  «білим по білому» - для кого вона? ( для немовлят)

Журі підводять підсумки конкурсу.

IV. Підсумки заняття. Слова вчителя (1 хв).

Як бачимо, наша українська вишиванка своєю красою та оригінальністю вже підкорила світ.

Отже, український народ, який має такий прекрасний самобутній одяг, заснований на стародавній культурі, не забуває в повсякденному житті про свої традиції. Зараз став дуже популярним одяг в українському стилі, він не лише прикрашає і додає оригінальності кожній людині, але і свідчить про повагу до своєї культури, історії та традицій. Слайд 15.

Таким чином, підсумовуючи викладений матеріал, відзначимо, що використання методу проекту в шкільній освіті в першу чергу вимагає ретельного ознайомлення та підготовки, щоб зрозуміти усі його переваги, і активно використовувати у своїй педагогічній діяльності.

Список використаних джерел

1. Сурмін Ю. П. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко [та ін.]; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К.: НАДУ, 2010. – 819_с.
2. Шинкарук В. І. Філософський енциклопедичний словник / редкол. : В. І. Шинкарук, Є. К. Бистрицький, М. О. Булатов та ін. – К.: Абрис, 2002. – 744 с.
3.  Шкляр Л. Є. Етнонаціональні чинники державотворення: політологічний аналіз: автореф. дис. д-ра політ. наук: 23.00.02 / Л. Є. Шкляр – К., 1996. – 40 с.
4. Паніна Н. В. Українське суспільство 1994 – 2005. Соціологічний моніторинг. / Н. В. Паніна – Інститут соціології НАН країни, Фонд «Демократичні ініціативи», 2005. – 232 с.
5. Куць О. М. Етнонаціональні чинники державотворення / О. М. Куць, В. В. Лісничий, Ю. О. Куц. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2002. – 106_с.
6.