Урок-вистава "Збережемо рідну Землю"

Урок-вистава “Збережемо рідну Землю”

 

Мета уроку: виховувати в учнів любов до рідної землі; розвивати логічне мислення та пізнавальний інтерес, формувати екологічну свідомість, розуміння необхідності бережливого ставлення до навколишнього середовища.

 

Вчитель: 22 квітня - святкування Дня Землі.  Це свято єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих щедрот і природних  ресурсів, якими наділила нас природа. Вперше  День Землі був відзначений у 1970 і з того часу проводиться щорічно 22 квітня. Це свято чистої Води, Землі  і Повітря. Свято, яке має на меті об’єднати людей планети щодо захисту навколишнього природного середовища, привернути увагу людей до проблем екології нашої планети. Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для вирішення екологічних проблем. В цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглі території, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля.

Глобальні проблеми сучасності, стосуються не лише однієї окремо взятої держави, а й усіх країн світу. Виникли ці  проблеми не сьогодні й не вчора і продовжуються надалі. Земля уже кричить від болю і страждань.

 

На сцені з’являється дівчинка-природа у зеленому платті та віночку.

Природа:

 І кожен день давав все нові сили.

Жила спокійно я у своїм царстві,

Усе навколо так цвіло, манило.

Раділа сонцю, щебетанню птахів,

Була веселою я у житті своєму.

Та хтось порушив мирне існування,

Заметушились птахи, звірі, квіти:

Чи доживемо ми ще до світання?

Живуть вони, але життя згасає.

Благаю, люди, нас ви захистіть.

Бо ми всі гинем, чуєте, ми гинем!

Чому? За що? Хоч ви мені скажіть.

 

      Та невже я могла подумати, що колись ця квітуча галявина перетвориться на смітник? І є ж такі байдужі люди! Що із Землею далі буде? Що ми залишимо онукам, якщо сидіти, склавши руки? Ми їх позбавимо краси...

Боже, та невже це люди? А хіба ти не знаєш, що щороку 5-6 видів рослин чи тварин щезають з обличчя землі? Щорічно знищується 50 тонн родючого ґрунту. За підсумками вчених за три з половиною століття з планети уже безповоротно щезли 46 видів ссавців і 94 види птахів.

        Так, на сьогодні у світі втрачено 1200 видів тварин. Зовсім зникли тарпан, тур, український степовий сайгак. На грані зникнення норка, світлий тхір, горностай, вовк. А Чорнобиль скільки лиха приніс! І воду, і ґрунти забруднив на сотні  років

        Подивіться, що коїться з нашими річками! ( сценка про забруднену річку).

Виходить дід з вудкою.

Дід:

От клята баба вередує.

Мабуть, до смерті замордує,

Кричить весь день без відпочинку:

«Іди, злови мені рибинку». (Дід закидає вудку.)

Вчора я рибалив тут.

Щойно кинув перший раз –

Зразу клюнув - керогаз…

Кинув вдруге – мов вугра,

Витяг дужку од відра!

Далі – більше! Що не кину,

То й тягну якусь «рибину»:

То від ліжка гнуту ніжку,

То діряву ржаву діжку,

То каструлю, то тазок,

То поламаний візок.

Ну що ж, до вечора сидіти

Тут доведеться, щоб зловити.

Дід:

О, щось клює, мабуть, попалась.

Тягну хутчіш, щоб не зірвалась.

Диви, та рибка не проста,

Це, мабуть, рибка золота,

Колись я про таку читав,

Як книгу Пушкіна гортав,

Але якась вона худенька,

Луска облізла і млявенька,

Що трапилось, скажи, дитино,

Ти ж геть не схожа на рибину!

Рибка:

Дідуню, горе мені в річці:

Я задихаюсь у водиці.

Заводи й фабрики відходи

Зливають в річки сині води,

А люди все сміття скидають.

І нема тому спочинку, і краю немає.

Задихаюсь від бензину,

Масла, бруду, хоч умри,

Як почнуть свої машини  

Мити в річці шофери.

 

Дід: Ой, біднесенька рибка! Давай я віднесу тебе до свого ставка, там ще вода не така забруднена.

Ведучий:

Люди ,милі, де ж та річка,

Що судна ходили?

Де ж та рибка подівалась,

Чи переловили?

Де поділись зелен-сади?

Чом не зацвітають,

Чом яблуні там не родять,

А лиш помирають?

А поля які були!

Пшениця родила!

А городини якої!

Нема того нині.

Чи то сонце так не світить,

Чи мороз лютує?

І ми, мабуть, і природа з нами деградує. 

 

А що коїться з нашими ставками? .  Ви бачили, що люди з нього зробили? Колись там цвіли білі лілеї, а тепер - консервні бляшанки плавають(Дітки одягнені в костюми жабеняток  виконують пісню на мотив „В траве сидел кузнечик”)

     Ще донедавна люди культурно виїжджали відпочивати на природу... А тепер вони не виїжджають, а конкретно «наїжджають» на природу, завдають їй великої шкоди. (Сценка про безлад у природі)

Браконьєр:

Ну а це що за природа?

Серед лісу, серед льоду?

Зима ще не встигла піти –

А вони взялися цвісти.

Квітів я нарву в пакети,

Дома пороблю букети,

Віднесу їх на базар

І отримаю навар!

Принесуть ці квіточки

Грошенят мені-таки.

Ой, розумний я купець,

Ой, хлопчина молодець!

Ану, квіточко маленька,

Йди мені до рук швиденько!

Не вагайся, йди хутчій

У пакет великий мій.

Природа:

Постривай лишень, чекай!

Жодну квітку не чіпай!

Як посмів, тебе питаю,

Рвати цвіт, що розцвітає?

Не для тебе тут у лісі

Квітнуть проліски взялися.

Та яке ж ти право маєш,

Що красу таку зриваєш?

Я – Природи Королева,

Родом з лісу царя Лева.

І тварину, і людину

Покараю за провину.

Щоб надалі ти не смів

Нищити красу лісів.

Браконьєр:

Ти прости мене, Богине,

Я від нині неупинно

Берегтиму пильно ліс,

Щоб він квітами заріс.

І допоки жити буду,

Берегтиму квіти всюди.

Ведучий:

Що ж це сталося з вами, люди?

Якщо так, то нічого не буде!

Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць.

Ані квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей, хоч тепер вже повірте

Зупинімось – останній є шанс,

Оглянімось – благаємо вас.

Все задумано мудро в природі-

Жити всьому у мирі і згоді.

Річка хай куди хоче тече,

Пташеняті підставим плече.

Як зрубаємо дерево – вмить

Поспішаймо хоч два посадить.

Як асфальт – то не через калину,

Джерельце хай не знає зупину.

Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку.

Як розоримо світ оцей вщерть,

Вирок нам без війни буде – смерть.

Зупинімось, останній є шанс,

Ця планета не тільки для нас.

 

 Конкурс екологічних казок

«Їжачок»

Жив у лісі їжачок. Він був дуже гарний. Тіло вкрите колючками, мордочка витягнута, як у лисички, їжачку у цьому році дуже тяжко жилося, тому що ліс був дуже засмічений. Під деревами валялось багато паперу, поліетиленових пакетів, порожніх консервних банок. Маленький їжачок вирішив врятувати ліс. Він підчіплював папір і пакети на свої колючки і зносив усе в одне місце. Пусті консервні банки штовхав до смітника. Ця важка праця забирала багато сил та часу у маленького їжачка. І йому стали допомагати Миші, Білки, Зайці. Миші гризли папір на маленькі шматочки. Білки та Зайці займалися банками.

Коли до лісу приходили люди, їжачок вертівся у них під ногами і слідкував, щоб вони не залишали сміття. Одного разу хлопчик з'їв цукерку, а папірець кинув на землю, тоді їжачок згорнувся у клубочок і почав колоти хлопчика своїми колючками. Білки закидали його сос¬новими шишками. Хлопчик підняв папірець і поклав його до кишені. Так лісові звірі провчили нерозумного хлопчину. А їжачок та його друзі продовжують чистити свій ліс. Скоро там буде зовсім чисто.

На сцену виходить дівчина з глобусом

Дівчина:

Зупиніться! Подивіться!

Що принесла сюди я,

Це ж бо наша найрідніша,

Найчарівніша Земля!

На сцену виходять учні.

1 уч: Ось вона наша Планета   6 уч: Горами звеличена

2 уч: Ось вона сонцем зігріта.          7 уч: Надрами збагачена

3 уч: Ось вона дощами вмита  8 уч: Морями оповита

4 уч: Хлібами закосичена                 9 уч: Озерами прикрашена

5 уч: Лісами заквітчана           10 уч: Ріками помережена

 

Разом: Це наша планета Земля!

            Вона одна у нас, для всіх одна!

Дівчина

Давайте будемо все оберігати:

Джерела, ріки, квіточки малі.

Любити всім серцем й завжди пам’ятати,

Що ми є часточка природи на Землі.

 

Пісня «Freedom»

(на мелодію пісні  Dan Balan «Freedom»)

 

Збережи природу ти

Вір у життя, майбуття,

Поруч стань без вагань добро творити.

Чарівний світ, дивний світ

Зумієм захистить, все зробить,

Щоб зацвів, забуяв наш рідний край.

 

Приспів:

 

Земле, серце віддаєм тобі

Щоби зберегти, щоби зберегти

Наш рідний край

Земле,ти одна живеш в мені

Сонце світи,сонце світи

Й навколо все буяй

 

Не сміти навкруги,

Розумним будь,не забудь

Поруч стань без вагань добро творити.

Чарівний світ, дивний світ

Зумієм захистить, все зробить,

Щоб зацвів, забуяв наш рідний край.