Урок «Водні ресурси України, шляхи їх раціонального використання та охорони. Води суходолу своєї місцевості»

КОНСПЕКТ УРОКУ

8 КЛАС

ТЕМА УРОКУ: «Водні ресурси України, шляхи їх раціонального використання та охорони. Води суходолу своєї місцевості»

«Не можна сказати, що

вода необхідна для життя:

вона і є життя»

Антуан де Сент-Екзюпері

І. Сьогодні на уроці:

1. Значення водних ресурсів для життя;
2. Сучасний стан водних ресурсів України та їх використання;
3. Заходи з охорони водних ресурсів;
4. Води суходолу своєї місцевості.

ІІ. Згадай, ти це знаєш

1. Що відносимо до вод суходолу?
2. Як розподілені по території України підземні води?
3. Який стан водних об’єктів на території Києва та області?

ІІІ. Зрозумій, це просто:

1. Значення водних ресурсів для життя

Як ми знаємо, вода є важли­вим мінералом, без якого неможливе існування людини, адже її тіло на 70 % складається з води, кров — на 90%, м’язи — на 75%, навіть у кістках міститься близько 25% води. За своє життя людина випиває в середньому 35 тон води. Без їжі людина може існувати до 2-3 місяців, а без води не зможе прожити і тижня. Отже, яка якість води – таке і здоров’я людини. Вода необхідна для діяльності промислових підприємств, сільського господарства, житлово- комунального господарства. Це основні споживачі води. Як же людина ставиться до цього природного багатства, які наслідки її діяльності, які шляхи збереження внутрішніх вод України?

2. Сучасний стан водних ресурсів України та їх використання

Водні ресурси України — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві України.

Водні ресурси України складаються з місцевого стоку, який формується в річковій мережі на території країни, та стоку, що надходить на її території з прилеглих територій: Росії, Білорусії, Румунії.

Залежно від водності річок місцевий стік в Україні коливається в межах від 48 до 59 км3. А з урахуванням транзитних вод величина водних ресурсів України  становитиме майже 210 км3. Отже. Лише 25% річкового стоку формується в межах України і є власним фондом держави, решта – транзитний стік. Сумарна величина стоку річок України без Дунаю в середній за водністю рік становить близько 88 км3, а в маловодний рік – майже 56 км3. До цих вод можна ще додати ресурси підземних вод, об’єм  яких становить в Україні  понад 22 км3.

В розрахунку на одного жителя України водні ресурси становлять менше 2 тис. м3 на рік, що є одним з найменших показників в Європі.

В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік.

Крім того, водні ресурси розподілені дуже нерівномірно по території, а також у часі. Найвищий рівень водозабезпечення жителів — у західних і північних областях України. Найнижчий - у південних та східних.

Основними споживачами води є промисловість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, житлово-комунальне господарство.

Щороку для потреб населення та суспільного господарства з водних джерел  збирається близько 30 млрд м³ води. Головним, а подекуди єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрів півдня і південного сходу України є річка Дніпро. Вона забезпечує водою 2/3 території країни, 30 млн людей, 50 великих міст, 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем. Одним із найбільших споживачів води є сільське господарство. На відміну від промисловості, де безповоротне водопостачання не перевищує 20-25 %, у сільському господарстві безповоротні втрати води є най­більшими (до 80 %).

Заданими екологічних спостережень, з 59 контрольних водних об’єктів України немає жодного, що характеризувався б як «чистий», 35 водних об’єктів екосистеми перебувають у стані екологічної кризи. Вкрай загрозливий екологічний стан склався на головній водній артерії України — Дніпрі. Зі стічними водами у водні об’єкти басейну Дніпра в над­мірній кількості надходять феноли, нафтопродукти, важкі метали, органічні речовини токсичної дії, які згодом акумулюються в донних відкладах. Так, щороку в басейн Дніпра  скидається близько: 8 км² стічних вод; 745 т нафтопродуктів; 26 тис. т нітратів; 400 т сульфітів; 20 т міді; 32 т свинцю; 23 т нікелю; 7 т хрому та багато інших речовин. Дуже забруднені також басейни річок Західного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю, річок Приазов’я. У водах цих річок вміст токсичних речовин значно (за деякими інгредієнтами в десять і більше разів) перевищує гранично допустимі концентрації (ГДК).

Можна упевнено сказати, що найбільш забруднені води в економічно розвинених районах Дніпропетровської, Запорізької областей та на Донбасі. Саме тут підземні води значною мірою забруднені різними солями, нафтопродуктами, ароматичними речовинами, засобами захисту рослин, відходами тваринницьких комплексів.

На жаль, мало людей замислюється над масштабами катастрофи, яка нависла над нами. До речі, унаслідок діяльності людини в Україні зникло 20 тисяч річок.

Так, ця цифра приголомшує. Саме з цього приводу видатна поетеса Ліна Костенко присвятила вірш річечці, від якої залишилась тільки назва.

Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовклі рови,

І дика качка тоскно обминає

Рудиментарні залишки багви.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

І озерявин проблиски скупі.

І той у небі зморений лелека,

І те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річенько? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

І світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками.

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети із чорними свічками

Ідуть уздовж колишніх берегів.

Найважливішим наслідком забруднення води є те, що, потрапляючи у водойми, забруднювальні речовини спричиняють зниження її якості, а саме у води може з’явитися запах; неприємний присмак; зменшується вміст кисню; з’являються хвороботворні бактерії, які є збудниками інфекційних захворювань (дизентерії, холери, гепатиту, черевного тифу). Вживання води зі вмістом понад 1 мг/л фтору спричиняє руйнування емалі зубів і навіть їх втрати. Ртуть, важкі метали накопичуються у планктоні, рибі і через трофічні ланцюги потрапляючи в організм людини, нега­тивно впливають на окремі органи та організм загалом, можуть бути мутагенами. Пестициди, потрапляючи у воду, пригнічують роботу багатьох органів, мають канцерогенну дію, а коли у воді є фенол, індол, вона стає непридатною не тільки для пиття, а й для купання. Дуже небезпечними є забруднення води нафтою нафтопродуктами. Відомо, що 1 г нафти вбиває все живе в 1 м³ води. Якщо після нафтового забруднення риба і залишається живою, то її не можна споживати, бо вона має сильний нафтовий запах і неприємний смак. Споживаючи її, людина може отруїтися.

На початку XX ст. людство, здавалося, знайшло дешевий засіб боротьби з інфекціями, які переносяться з водою, — хлорування води. Воду в містах хлорують. Але тепер уже відомо, що хлор — не рятівник, це отрута, яка може спричинити онкологічні захворювання, знижен­ня імунітету, захворювання печінки, нирок. У Європі давно відмо­вилися від хлорування води і використовують безхлорні технології. В Україні існує лише одна станція, де здійснюють озонування води.

3. Заходи з охорони водних ресурсів

До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів належать: впровадження систем зворотного водопостачання та безстічного водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод); розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення; заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення в структурі господарства України частки водоємних виробництв; проведення комплексу заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення, зокрема стічними водами, збереження якості природних вод тощо.

Для державного регулювання водокористування, охорони й відновлення водних ресурсів в Україні ухвалено низку законів та нормативних актів: «Про охорону навколишнього середовища», «Водний кодекс України», «Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами»; розроблена і затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Покладено великі надії на: маловодні технології та технології повторного використання води; очисні споруди світових стандартів; науково обґрунтоване застосування хімічних добрив і отрутохімікатів; раціональне водокористування. Ми вже підійшли до тієї межі, за якою подальше зростання масштабів господарської діяльності, якщо воно й далі ґрунтуватиметься на споживацьких принципах використання води, може порушити екобаланс усієї планети.

Пам’ятаймо про те, що за нами прийдуть наступні генерації, для яких ми маємо зберегти в чистоті наші річки, озера, джерела. Тож об’єднаймося всі разом — і державні, і громадські організації, і кожна людина зокрема — і захистимо, збережімо те, що дісталось нам у спадок, і не допустимо реквієму по наших річках. Адже річки, озера — це «кров Землі», а невже можна без крові жити?!»

4. Води суходолу своєї місцевості

Станом на 1 червня 2017 року, за інформацією Державного агентства водних ресурсів України на території Київської області перебуває 3237 водних об’єктів. Площа земель, зайнятих водними та водогосподарськими об’єктами, становить 8% території області.

 Географічна мережа області включає три великі річки – Дніпро, її притоки – Прип’ять, Десна та середні річки – Уж, Тетерів, Ірпінь, Рось та інші. 

Щороку в басейн Дніпра  скидається близько: 8 км2 стічних вод; 745 т нафтопродуктів; 26 тис. т нітратів; 400 т сульфітів; 20 т міді; 32 т свинцю; 23 т нікелю; 7 т хрому та багато інших речовин. За даними європейських експертів, Дніпро втрачено як джерело прісної води, бо його вода — це коктейль токсичних речовин.

Варто зазначити, що особливо загострилася ситуація в басейні Дніпра після аварії на ЧАЕС, внаслідок якої у води Дніпра потрапило багато радіонуклідів, а донний мул у Київському водосховищі став радіоактивним.