Урок "Воєнні дії в 1941-1942 рр. Початок війни на Тихому океані"

Тема. Воєнні дії в 1941-1942 рр. Початок війни на Тихому океані

Мета: навчальна – критично охарактеризувати перебіг подій 1941–1942 рр. на Тихоокеанському театрі воєнних дій (напад на Пірл-Харбор, битви в Коралловому морі та біля атолу Мідуей); визначити причини перемог японських військ у перші місяці війни;

розвиваюча – продовжити формувати умі­ння давати оцінку історичним подіям, зіставляти різні погляди та робити висновки;

виховна – сприяти вихованню патріо­тизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Форма уроку – урок-практикум.

Обладнання: карта «Друга світова війна. Бойові дії на Тихому океані. 1941-1942 рр.», ілюстративний матеріал, таблиці.

Основні поняття і терміни: план «Рейнбоу-2», «Операція MJ», «Операція MО».

Основні дати: 7 грудня 1941 р. – напад японської авіації на Пірл-Харбор; 8 грудня 1941 р. – оголошення США та Великою Британією війни з Японії; 4-8 травня 1942 р. – битва в Кораловому морі; 3-7 червня 1942 р. – битва біля атолу Мідуей.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Експрес-опитування

1.  Назвіть причини Другої світової війни.
2.  Назвіть привід до початку війни.
3.  Коли і як почалася Друга світо­ва війна?
4.  Назвіть основні театри воєнних дій.
5.  Назвіть в хронологічному порядку країни, які були окуповані німецькою армією протягом 1939-1941 рр.
6. Яку країну і чому Німеччині не вдалося захопити?
7.  Які країни стали союзника­ми Німеччини у 1939–1941 рр.?
8.  Коли у Другу світову війну вступив СРСР?
9.  Назвіть в хронологічному порядку території приєднані до СРСР протягом 1939-1940 рр.
10.                Коли і як почалася радянсько-німецька війна?
11.                За яким планом Німеччина вела наступ на СРСР? Коротко охарактеризуйте його.
12.                Назвіть місця найбільших сутичок на радянсько-німецькому фроніт.
13.                Коли і де зазнав крах план «Барбаросса»?
14.                Де опинилися німецькі війська влітку 1942 р.?
15.                Де розгорталися основні воєнні дії на Африканському театрі воєнних дій?

IІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

 Вступне слово учителя.

 Друга світова війна – одна з найбільш вивчених, але й водночас й одна з найменш вивчених подій історії ХХ ст. До сьогодні не відкриті усі архіви документів часів Другої світової війни. Це пов’язано з тим, що у війні сформувалася сучасні тактика і стратегія ведення війни, застосування в  конкретних операціях тієї чи іншої техніки, яка використовується й сьогодні.

 На сьогоднішньому уроці ми спробуємо критично подивитися на деякі широковідомі факти Другої світової війни і розвіяти усталені міфи.

IV. Вивчення нового матеріалу

План

 1. Підготовка Японії і США до війни.

 2. Напад Японії на Пірл-Харбор. Захоплення японськими ВМС територій у Тихому океані. Причини успішного наступу японських ВМС.

 3. Битва в Кораловому морі.

 4. Битва біля атолу Мідуей.

1. Підготовка Японії і США до війни

Бесіда.

1. Які країни мали свої інтереси на Тихому океані?

2. Які суперечності існували між США та Японією в цьому регіоні?

 Розповідь учителя.

Втілюючи в життя положення «меморандуму Танака» від 1927 р., Японія прагнула перетворити Азію на свою «зону процвітання». 18 січня 1942 р. Японія, Німеччина та Італія підписали угоду про розмежування ведення бойових операцій. У зону дій Токіо входила уся Азія, Американський континент, Австралія, Нова Зеландія та морські простори на схід від 70° східної довготи, в тому числі Гавайські острови в Тихому океані. Загалом Японія планувала захопити третину земної поверхні, на якій проживала майже половина населення світу. Головним суперником Японії у Тихоокеанському регіоні були Сполучені Штати Америки. Загальний задум японського командування полягав у тому, щоб раптовим ударом розгромити Тихоокеанський флот США, здобути панування на морі і в повітрі, після цього висадити десанти на Філіппінах, у Бірмі, Малайзії, Індонезії.

Переможні настрої японців не поділяв командуючий японським Об’єднаним флотом адмірал Ямамото (випускник Гарварда та Військово-морського коледжу США), який вкрай скептично оцінював шанси Японії у війні проти США. Він заявляв, що війна має тривати від 6 місяців до року; якщо вона затягнеться на два-три роки, у японців шансів не буде зовсім. Ямамото вважав, що перемогти США можна, тільки дійшовши до Вашингтона, але для цього у японської армії не було можливостей.

Що стосується США, в американському конгресі наприкінці 30-х років переважали ізоляціоністи, які виступали проти прямої участі в США у Другій світовій війні. Однак ще 30 липня 1939 р. об’єднана рада армії та флоту США затвердила план «Рейнбоу-2» («Веселка»),  згідно з яким розпочалася підготовка до війни з Японією. План був повністю підтриманий президентом Рузвельтом. Американський флот мав бути спрямований у західну частину Тихого океану. З січня 1940 року основні сили Тихоокеанського флоту зосередилися на Гавайських островах – спочатку під приводом маневрів, а 7 травня 1940 року флот отримав офіційне розпорядження – залишитися в Пірл-Харборі на невизначений час. На думку командування збройних сил США, кораблі тут перебували в цілковитій безпеці.

За загальноприйнятою версією, США не робили жодних практичних кроків до початку війни з Японією. Однак факти свідчать протилежне. Рузвельт був зацікавлений у війні з Японією, але при цьому не хотів виглядати агресором. Тому США зробили все можливе, щоб спровокувати Японію напасти першою. Так, 26 вересня 1940 р. Рузвельт заборонив вивозити металолом, чавун, залізо до всіх країн, крім Великої Британії, Канади та Південної Америки; 26 липня 1941 р. США заморозили усі японські активи на своїй території і заборонили поставки стратегічної сировини (перш за все нафти і нафтопродуктів), міді тощо. Цими рішеннями американська адміністрація ставила Японію на межу ресурсного голоду.

Рузвельт пропонував маленькій острівній країні або задихнутися в лещатах економічної блокади, або спробувати щастя в самогубній війні проти США та Великої Британії. Японці не могли втратити обличчя і вибрали війну.

Війна на Тихому океані цікава ще й тим, що це арена зіткнення американо-європейської та східної стратегій ведення війни. Американська та європейськуа стратегій ведення війни базувалися на німецькій теорії «шверпукту», східна – на теорії Сунь Цзи.

Виступ учня з теорією Сунь Цзи.

Розповідь учителя.

За таких умов японське командування прийняло рішення про проведення операції по захопленню Голландської Ост-Індії, де були запаси нафти, здатні компенсувати втрату американських поставок.

Щоб не допустити затяжної війни, Ямамото запропонував одночасно з наступом на південь нанести удар з повітря по Пірл-Харбору – єдиній великій база американського Тихооакенського флоту.

2. Напад Японії на Пірл-Харбор. Захоплення японськими ВМС територій у Тихому океані. Причини успішного наступу японських ВМС

 Розповідь учителя.

26 листопада 1941 р. ударне з'єднання японського імператорського флоту під командуванням віце-адмірала Тюїті Нагумо за наказом командувача флоту Ісороку Ямамото попрямувало до Перл-Харбору.

7 грудня 1941 р. о 07.55 за місцевим гавайським часом Японія атакувала американську військово-морську базу Пірл-Харбор. Цей ретельно розроблений напад японських військово-морських сил отримало назву «Гавайська операція» 1941 року. Здійснювало «Гавайську операцію» авіаносне ударне об'єднання під командуванням віце-адмірала Тюїті Нагумо у складі 33 кораблів, у тому числі шести важких авіаносців (з 420 літаками на борту), двох лінкорів, трьох крейсерів, 11 есмінців, трьох підводних човнів і восьми танкерів і з'єднання з 27 підводних човнів. Нальот тривав 2 год. 5 хв.

Кількість жертв (Пірл-Харбор)

Альтернативний погляд на події у Пірл-Харборі.

Виступ учня.

Рузвельт знав про напад і свідомо допускав його, не ставлячи до відома командування Тихоокеанським флотом і гарнізон на Пірл-Харборі.

1. Американська та іноземна розвідки неодноразово повідомляли про напад на Пірл-Харбор.

2. Американці розшифрували японський військово-морський шифр і тому знали про плани японських ВМС.

3. Незадовго до нападу з Пірл-Харбора були відведені американські авіаносці і найновіші лінкори.

Бесіда.

Японці святкували перемогу у Пірл-Харборі. На східному фронті Червона Армія вела важку війну з Німеччиною. Чому Японія не скористалася шансом і не оголосила війну СРСР?

Розповідь учителя.

8 грудня 1941 р. США і Велика Британія оголосили війну Японії. Таким чином, Тихоокеанський театр воєнних дій перетворився на зону протистояння великих держав.

Наприкінці 1941 – навесні 1942 р. японські війська здійснили широкомасштабний наступ у Південно-Східній Азії. На початок червня 1942 р. вони загарбали величезну територію площею 3,8 млн км² з населенням 150 млн чоловік. Японськими військами були захоплені Малайя, Бірма, Голландська Східна Індія, острівні Індонезія та Філіппіни. Японія оволоділа також англійськими військово-морськими базами – Сінгапуром і Гон­конгом, окупувала численні острови в Тихому океані (належали Великій Британії та США). Таким чином, лише за чотири місяці війни Японія практично досягла своєї мети – створення так званої «великої східно-азійської сфери взаємного процвітання». Крім того, було вирішено ще одне важливе завдання: Китай виявився відрізаним від своїх союзників. В результаті таких величезних завоювань японці втратили близько 15 тис. осіб, 380 літаків і чотири есмінці.

Чим можна пояснити такі значні успіхи Японії?

1. Японія значно краще була підготовлена до війни, її стратеги передбачали дедалі більшу роль авіації в морських битвах, японський флот мав повну перевагу в авіаносцях.

2. Сухопутні війська Японії добре взаємодіяли з флотом та авіацією, були краще підготовлені до дій у тропіках, вирізнялися більшою маневреністю, витривалістю та рухомістю.
3. США не мали значної сухопутної армії, армія і флот Британії були пов'язані воєнними діями в Європі та Африці.

4. Японія вела свої наступальні дії під гаслами «Азія для арійців», «Визволення від білого імперіа­лізму» не тільки діставала розуміння азійських народів, а й часто домагалася співробітництва з урядами ряду країн Азії.

Однак незабаром ситуація змінилася. США і Велика Британія спішно перекидали свої сили з Атлантики до Тихого океану, до того ж вони мали значно більший економічний потенціал, ніж Япо­нія. Експлуатація завойованих територій неминуче викликала відсіч місцевого населення. Війна в Азії та на Тихому океані набула тривалого характеру.

 3. Битва в Кораловому морі

Розповідь учителя.

Після рейду в Індійському океані японський флот планував наступальну операцію в районі Соломонових островів і Нової Гвінеї. Головною метою було захоплення Порт-Морсбі. Порт-Морсбі – це стратегічний об’єкт, через який можна було успішно організувати підтримку японських військ у наступі на територію США і блокувати морські шляхи з Америки до Австралії. План захоплення Порт-Морсбі отримав назву «Операція-МО». Незадовго до запланованої операції американці дізналися про плани японців, тому відправили підкріплення у вигляді 2-х авіаносців з кораблями підтримки (командувач контр-адмірал Ф.Флетчер).

Битва в Кораловому морі відбулася 4-8 травня 1942 року між японською ескадрою, що прямувала для захоплення Порт-Морсбі (Нова Гвінея), і з'єднанням кораблів ВМС США та ВМС Австралії. Це була перша битва авіаносців проти інших авіаносців. Вона була також першою в історії військово-морською битвою, в якій жоден із кораблів сторін безпосередньо не бачив ворожі кораблі та не відкривав вогонь по них, бої вела виключно морська авіація.

Перші зіткнення відбулися біля острова Тулагі (Соломонові острови). Після цього японцям стало зрозуміло, що в Кораловому морі знаходяться авіаносці США, тому вони відправили свої з’єднання для знищення супротивника (командувач адмірал Іноуе). Битва відбулася в Кораловому морі впродовж 7 та 8 травня і завершилася тактичною перемогою японців, але водночас й стратегічною перемогою союзників, оскільки японці не могли атакувати Порт-Морсбі. Головним наслідком став вихід із строю двох авіаносців Японії, які не змогли взяти участь в битві за атол Мідуей.

 4. Битва біля атолу Мідуей

Розповідь учителя.

Після невдалого зіткнення в Кораловому морі японці розробили новий план – по захопленню атола Мідуей і західних Алеутських островів («Операція MJ»).

Битва за Мідуей відбулася 4-7 червня 1942 року. Після передбачуваного знищення американського Тихоокеанського флоту планувалося відновити наступ на південний схід з метою блокування морських шляхів з Америки до Австралії. Вся операція була закодована як «Операція MJ».

Атол Мідуей – невеличкий острів у 1100 милях на захід від Пірл-Харбора, із вдалим географічним розташуванням й аеродромом. Завдяки вдалій розвідці американці знову дізналися про японські плани, а тому були готові до битви. В результаті зіткнень японці втратили всі свої 4 авіаносця і кращих пілотів, а американці здобули першу велику перемогу (втратили 1 авіаносець). Хоча результат бою біля атолу Мідуей серйозно зашкодив просуванню японців у південно-східній частині Тихого океану, воно все ж не було зупинено остаточно. З іншого боку, після битви біля атолу Мідуей Японія втратила ініціативу у війні і була змушена перейти до оборонних дій.

Битва стала корінним переломом у війні у цьому регіоні. Сполучені Штати захопили ініціативу і протягом трьох наступних років війни жодного разу не випустили її з рук.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів

 Тестування «Так-ні».

1. США готувалися до війни з Японією.
2. Американським Тихоокеанським флотом командував адмірал Ямамото.
3. Американський Тихоокеанський флот базувався на а. Мідуей на Гавайських островах.
4. Напад на Пірл-Харбор був неочікуваним для американського командування.
5. Напад на Пірл-Харбор стався 8 грудня 1941 р.
6. Під час битви в Кораловому морі японці прагнули реалізувати план «Операція-МО».
7. Битва в Кораловому морі стала стратегічною поразкою американських ВМС.
8. Битву в Кораловому морі називають першою битвою авіаносців.
9. Битва біля а. Мідуей продемонструвала силу морської авіації.
10. Битва біля а. Мідуей стала корінним переломом у війні на Тихому океані.

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати конспект і текст підручника (§ 43-44 (п. 6-8)).

VI. Підсумки уроку

Слово вчителя.